Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Економіка і бізнес

Каберне Совіньйон за 90 гривень. Власник винарні про те, як роблять справжнє вино

Опубліковано

“Життя надто коротке, щоб пити погане вино” – так кажуть французи і так живуть закарпатські винороби. 

Уявіть собі двохсотрічні підвали з благородною винною пліснявою, ідеальні рубінові переливи червоного сухого з осіннього врожаю та власну колекцію вин витримки “за 20” – і це ще не повні володіння спадкового закарпатського винороба. 

Читайте також: Де шукати столицю виноробства на Закарпатті

Чому сонячні закарпатські схили так гарно підходять для виноградарства? Де справжнє вино, а де – підсолоджений шмурдяк? 

Чому у винарні Nota Bene пляшку прекрасного червоного сухого можна купити майже задарма, “ШоТам?” розбирались разом із виноробом Василем Нодєм з Берегівщини.

“Роза Закарпаття” і “Цвайгельт” з вишневим смаком

Зараз у винарні виготовляємо близько 15 сортів вин. Вони, здебільшого сухі. Є у мене і «Цвайгельт» з вишневим смаком для глінтвейну, і «Чорний лікар» та «Роза Закарпаття» з витримкою у 6 років. На майбутнє будемо зменшувати асортимент і концентруватись на тих напоях, які є нашою візитівкою.

Реалізуємо вина від дво- до п’ятирічної витримки. Ціни на них порівняно помірні – від 90 до 130 за пляшку. 

Одні дивуються, інші кажуть, що дорого. Але поки ціни не піднімаємо – зважаємо на матеріальний стан людей.

Наші гості – здебільшого українці, у яких з радянських часів залишилась любов до солодких вин. Але зараз помічаю, що люди починають пити сухі вина, розвиваючи свій  смак і культуру споживання. 

Читайте також: Вінничанин створює вино з кульбаби за унікальним рецептом

Спробувати наші вина можна у дегустаційному залі у нашому підвалі.

Але практикуємо і пересилки “Новою поштою”. Люди, які були в нас і знають наші вина, стають нашими постійними покупцями. В принципі, якщо знайдуться охочі скуштувати, ось мій номер телефону: 0664770240

“Шмурдяк” боїться закарпатського клімату

Чому Закарпаття вважається столицею українського виноробства? Це все через гори, що затримують холодні вітри, створюючи особливий клімат. Сміливо можна сказати – стиглі черешні, абрикоси та персики у Закарпатті їмо чи не найпершими в Україні.

А на південних схилах гір царує унікальний клімат, що ідеально підходить для вирощування винограду.

Їх похила поверхня допомагає лозі отримати більше вологи, а завдяки сонцю виноград стає максимально солодким – набирає до 24% цукру.

При бродінні такий виноград дає золоту середину міцності – 12°. Якщо нижче – то шмурдяк.

Унікальний клімат південних схилів гір створює ідеальні умови для гарного вина, каже Василь Нодь

15 тисяч літрів вина на рік

У 2013 році у винарні Nota Bene ми зробили 10 тисяч літрів вина.

Сьогодні це 16 тисяч виноградних кущів  – по 4 тисячі на гектар. Або близько 15 тисяч літрів вина на рік – червоного, білого, сухого, десертного, напівсолодкого.

Читайте також: Пиво зі смаком борщу. 8 незвичних крафтових броварень

Робота на виноградниках починається у лютому і закінчується аж під новий рік.  

Фактично у винарні працює троє людей, ще посезонно наймаємо працівників для роботи на виноградниках.

Поки що Василь має 4 гектари виноградників, а в планах – посадити ще 10 га

Маємо декілька тракторів, але є і багато ручної роботи, яку не можна механізувати: наприклад, діжки під вино я виготовляю власноруч. 

Зараз, у червні встаємо о п’ятій годині ранку і працюємо на виноградниках до вечора – навіть по такій спеці. Обрізаємо лози, підв’язуємо їх – роботи багато.

Читайте також: Шедеври з непотребу: хто купує перероблений брухт за $2000

Червоні та білі сорти винограду висаджені окремо. Білі сорти збираємо у вересні, червні достигають трохи пізніше. Спостерігаємо за дозріванням кожного сорту, два-три рази в тиждень міряємо процент цукристості, і коли цукор на максимумі, збираємо виноград. Кожен сорт винограду збирається окремо.

А після того, як зібрали врожай, виноградники накриваємо від морозів. І вже з січня починаємо обрізати.

Спадковий підвал

Сталось так, що по вулиці, яка тепер називається Виноградною, а колись звалась Шампанню, біля мене на відстані одного кілометра є схожі підвали. Усього близько 40, не рахуючи і моїх трьох. 

Це тому, що місто Берегове було територією Угорщини до 1945 року і називалося Берегсас. А для кожного району Угорщини було характерно будувати таку вулицю, де селились тільки винороби.

Саме сюди купці приїжджали зі своїми повозками, проходилися вулицею, пробуючи вина: що сподобалось – купляли і везли на свою батьківщину. І з Азії, і з Росії, і з Європи приїжджали за берегівським вином.  

Читайте також: Бізнес на закрутках, або як підкорити діаспору консервованим борщем

Мені вдалось придбати ділянку на початковій стадії будівництва у 1990 році, я знав, що на ділянці є три 400-річні підвали. Ми їх відкопали від сміття, відреставрували і побудували свою садибу.

Підвал виявився вирубленим зі скельної породи туф, і через те там постійно зберігається ідеальна температура – 12 градусів тепла.  

Чотирьох гектарів вже замало

Зараз я маю чотири гектари виноградників, а розширитись хочу до 10 гектарів. Поки що все ще на стадії заключення договорів, але територія уже обрана. Думаю, у найближчі п’ять років будемо садити. 

Потроху розширюємо площі під лозами, але більше гектара на рік засадити не вдається – займає багато грошей і часу.

Один виноградний кущ коштує від 1,5 до 2 євро, а їх на гектар треба 4 тисячі. 

На даний момент витрати на виноград ще не окупились – увесь прибуток йде на висадку нових лоз. 

Це, я вам скажу, великий клопіт. Багато ресурсів треба, аби підготувати тут землю.

Читайте також: Алкогольні цукерки з Харкова підкорили Нідерланди

Землі, які ми беремо під посадку, порослі бур’яном та деревами – майже ліс. Тобто прибирання, висадка, іще чотири роки лози треба буде обрізати – це все величезні кошти. 

Землі, які Василь Нодь бере під виноградники – дикі і порослі бур’яном. Винороб з працівниками вручну готує їх до висадки лоз

Обладнання для винарні і виноградників

Для початку визначтесь із об’ємами виробництва – якщо це буде не більше 100 літрів, тоді спецобладнання не потрібне.

Якщо більше, тоді треба хоча би потужний обприскувач для виноградників, щоб розкручував листя, спеціальний виноградний плуг для обробки міжрядь в садах. 

А для винарні, як мінімум, треба мати якісний гребневідділювач – якщо не відділити гребінь виноградного грона, напій буде гірчити.

Також бажано мати виноградний кошиковий прес, облаштувати кімнату для бродіння, де би регулювалась температура. Не завадить і холодильна установка для контролю процесу бродіння. У винному погребі повинна бути постійна температура – 12 градусів тепла.

Проблеми із законодавством

Офіційно я є виноградарем та проводжу дегустації. Але щоби стати виноробом, треба зібрати більше сотні різних документів. Процес оформлення документів ще триває, і от тоді заведемо сторінки винарні у соцмережах та будемо її всіляко популяризувати. Поки доступний спосіб для нас – дегустації, які ми влаштовуємо для екскурсійних груп та різноманітні фестивалі.

Винні архіви

Є у нас своя енотека – винний архів свій, туди відкладаємо вина, які дуже блискуче себе поводять. Деяким пляшкам там – 25 років.

Справа у тому, що з одного куща неможливо отримувати одне і те ж вино кожного року. І коли вино поводить себе ідеально якийсь рік, якийсь сезон, тоді трохи відкладаємо його і дегустуємо.

Як це – блискуче, спитаєте ви? Наприклад, одного року кущ може дати ліпший букет, ніж у інші роки – яскравіше виражені відтінки смаку, насиченіший колір. Кожен сезон винороба і кожне вино унікальне. 

Поради початківцям

Я раджу спочатку полюбити виноградарство,а потім уже вивчити практику виготовлення вин. До того ж, спочатку виготовте вино на малих потужностях – аби зрозуміти, чи це ваше. 

Треба бути готовим постійно вкладати прибутки в розвиток нових виноградників – я от впродовж чотирьох років на обладнання, і на догляд за виноградниками витратив близько 15 тисяч доларів.  

А взагалі аби бути справжнім виноробом, треба мати свій виноградник і доглядати його. 

Словом, аби дійти до вина, починайте з винограду. 

Коментарі

Економіка і бізнес

Як зробити бізнес із того, що було під ногами? Ця родина варить каву з жолудів у селі на Харківщині

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про історії бізнесів, дауншифтерів та переселенців, які перебрались в село з великих міст.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше


Ми розповідаємо про те, як вони почали життя в сільських умовах, відремонтували будинки і створили сільський затишок, та навіть змогли розвивати власний бізнес чи інші проєкти.

Ольга Глушко вирішила відмовитись від кави кілька років тому. Пробувала пити напій з цикорію, чай, але їй бракувало саме того дразливого аромату з гірчинкою. 

Коли вони разом з чоловіком оселилися в селі поруч з дубовим лісом, то вирішили спробувати приготувати каву… з жолудів. У результаті кількамісячних експериментів розробили власний замінник кави — «ЖоКаву».

Як під час війни знайшли нових клієнтів на OLX та чи є попит на каву з жолудів, Ольга розповіла ШоТам.

Ольга Глушко

крафтярка, співзасновниця бренду екопродуктів «Озаріння»

Локдаун підштовхнув до здійснення мрії

Я взагалі кримчанка — до Харкова приїхала в 17 років навчатися й тут згодом зустріла свого чоловіка Максима. За освітою я екологиня, а за покликанням — кулінарка. Я працювала шеф-кухаркою в різних кафе, а потім спеціалізувалася на вегетаріанських закладах, бо сама вже 9 років є вегетаріанкою.

Ольга Глушко називає себе кулінаркою за покликанням. Фото зі сторінки Ольги в інстаграмі

Справа, якою ми зараз займаємося з моїм чоловіком, якраз і поєднала все, що для мене важливе: любов до природи, розробка нових рецептур, популяризація корисних продуктів.

Ми переїхали в село Верхня Озеряна у 2020 році. У Максима давно була мрія жити ближче до природи, і ковід прискорив рух до цієї мрії. 

У чоловіка був бізнес із виготовлення навісів і тентів для ресторанів. Під час локдауну всі кафе були зачинені, тож ми залишилися без роботи. До того ж, на карантині ми гостро відчули, як нам не подобається жити у квартирі.

На щастя, все склалося, як ми хотіли — ми продали квартиру в Харкові, а натомість Максим знайшов нам гарний будинок у селі за 30 км від Харкова. 

Одразу думали, як будемо заробляти в селі

У нас є така мрія — створити екопоселення. Навіть назву вже придумали —  «Озаріння». Тобто ми не те що хочемо жити автономно від соціуму, ні, а просто прагнемо створювати своє безпечне, екологічне, чисте життя поруч з однодумцями.

І тому для нас дуже важливо було заробляти там, де ми живемо, й оцю економіку будувати з самого початку. Тож коли ми ще перевозили речі, почали думати, як будемо заробляти, живучи в селі. 

Їздити до міста на роботу ми не хотіли. Оскільки в мене вже був досвід та інтерес до кухарства, вирішили, що будемо виготовляти щось смачне та корисне з того, що в нас росте.

Почали з фруктової пастили, бо наш дім стоїть посеред старого саду. Того року, коли ми переїхали, було дуже багато яблук, тож одразу почали готувати яблучну пастилу.

Свято для дітей у селі Верхня Озеряна, яке організували Максим та Ольга. Фото надала Ольга Глушко

У перший рік не знайшли жодного жолудя

Село Верхня Озеряна з трьох боків оточене лісом, де росте багато дубів. І ось ми пішли туди прогулятись, бо Максим мріяв приготувати каву з жолудів — колись його пригостили такою, і йому тоді дуже той напій сподобався: і смак, і навіть тонізуючий ефект.

Але того року ми жодного жолудя не знайшли. Пізніше дізналися, що дуб, виявляється, плодоносить не щороку — це залежить від того, яка була зима, чи було достатньо вологи тощо.

Уже наступного 2021 року ми назбирали восени трохи жолудів. Спробували приготувати з них каву, як ми це собі уявляли.

Максим та Ольга тримають у долонях щойно зібрані жолуді — основу їхнього родинного бізнесу. Фото: ШоТам

Першу «ЖоКаву» пити було неможливо 

І я, і Максим свого часу були затятими кавоманами. Хоч обоє відмовилися від кави, але дуже хотіли знайти їй якусь заміну. Першої спроби нам не сподобався ні смак, ні аромат — надто гірке, терпке і зовсім не схоже на каву. Я пам’ятаю, як сказала Максимові, що це дурня, нічого не вийде. Але він наполіг, аби ми продовжили експерименти. 

Десь місяців за три спроб з різними методами смаження та приготування ми вийшли на смак, який нам обом сподобався. Потім пригостили друзів — їм теж зайшло. Хтось сказав, що залюбки купував би таку.

Ми почали заготовляти жолуді та переробляти їх уже для продажу. Свій продукт назвали «ЖоКава» від двох слів — «жолуді» та «кава». 

Максим Чукалін та Ольга Глушко смакують свіжозаварену каву з жолудів. Фото: ШоТам

Звісно, у нас є свої виробничі секрети, які ми не розповсюджуємо — це й нюанси сушіння, підготовки, і які жолуді треба брати, бо не всі підходять для приготування напою.

Смажені жолуді пахнуть кондитеркою

«ЖоКава» — це напій з жолудів, який за смаком дуже схожий на каву, але з такими ніжними нотками печива й горішків. Коли ми смажимо жолуді, то навколо пахне, наче ти в кондитерському магазині. З 1 кг жолудів виходить десь 250 г «ЖоКави».

Це не просто заміна кави — «ЖоКава» смакуватиме й тим, хто каву ніколи не любив. І ще це корисний напій — для нас дуже важливо, аби те, що ми виробляємо, приносило користь людям.

Смак та ефект від кави з жолудів залежить від способу заварювання. Якщо просто окропом залити, як чай, то тонізуючого ефекту не буде, а якщо зварити в турці чи витримати в термосі, то буде легкий збадьорливий ефект і насиченіший смак.

У нас з’явилися постійні замовники, ми продавали нашу каву з жолудів у крафтових крамничках друзів у Харкові.

Постійні клієнти роз’їхались, і ми знайшли нових через OLX

З початком повномасштабного вторгнення більшість наших клієнтів залишили Харків через постійні обстріли. Багато друзів і знайомих виїхали за кордон. Ми ж нікуди не хотіли їхати зі свого дому, але нам треба було думати, як утримати бізнес і знайти клієнтів для свого продукту. У нас є сторінка в інстаграмі, але звідти було небагато замовлень.

Максим уже років 10 як зареєстрований на OLX — ми там час від часу щось для себе купували, щось продавали зі своїх речей. Тож ми вирішили придбати бізнес-акаунт на OLX і просувати «ЖоКаву» там.

Бізнес-акаунт дозволяє піднімати наші товари в рейтингу та пошуку. Тепер наша сторінка виглядає більш вагомо — це наче такий онлайн-магазин.

«ЖоКава» у фірмовому пакованні тепер продається на OLX. Фото Ольги Глушко

Коли ми розмістили «ЖоКаву» на OLX, нам почали надходити замовлення з інших міст і містечок України — не лише з Харківщини.

Ракети летять, а ми саджаємо дуби

Ми не лише збираємо плоди дубів — ми хочемо дбати про те, аби цих чудових дерев (і не лише цих) ставало в Україні все більше.

Ми почали висаджувати дерева, ще коли жили в Харкові, — це було таке наше хобі. Збиралися з нашими друзями та небайдужими харків’янами й садили дерева понад річками, аби сповільнити їхнє пересихання, чи десь у посадках, де бачили «залисини». 

Коли ми оселились у Верхній Озеряні, то облаштували свій власний розплідник для саджанців, щоб садити дерева і для власного саду, і навколо. Коли почалося вторгнення, ми не перестали цього робити.

Було таке, що над нами ракети летять, а ми саджаємо дерева — бо вже люди зібралися заради цього, бо їм і нам це важливо.

Коли ми збираємо жолуді в лісі, частину закопуємо на узліссі чи на тих ділянках, де була вирубка, аби там росли нові дубки.

Максим Чукалін та Ольга Глушко висаджують жолуді в селі Верхня Озеряна. Фото: ШоТам

Будемо будувати цех для виробництва кави з жолудів

За два роки обсяги виробництва «ЖоКави» виросли увосьмеро. Минулого року ми заготовили близько 800 кг жолудів, і цьогоріч хочемо ще більше, але побачимо, скільки встигнемо зібрати до сильних дощів і морозів. А потім же все це ще треба вчасно посушити й переробити. Чистити жолуді нам допомагають дві родини вимушених переселенців, які через війну приїхали в село.

Подрібнені жолуді на деку. Наступний етап — смаження. Фото: ШоТам

Не всі сорти жолудів підходять для приготування напою, а з тих, які підходять, треба відібрати прілі та червиві. Тож це кропітка ручна робота.

Цього року в Харківській області вродило дуже багато жолудів, тому ми купуємо в місцевих — вони збирають їх у себе на ділянках чи в лісі та здають нам. А перед цим у нашому регіоні був неврожайний рік, і ми купляли жолуді з Карпат.

Ми вже не встигаємо переробляти таку кількість вручну — нам потрібне обладнання. Сподіваємося невдовзі запустити цех з автоматизацією хоча б частини процесів.

Ольга готує улюблену «ЖоКаву» на сухому кокосовому молоці. Фото: ШоТам

Мріємо, що наша кава з жолудів з’являтиметься на кухнях усе більшої кількості українських родин. Бо це цілющий напій — він увібрав силу цього особливого для українців дерева, могутність нашої землі.

Ми з чоловіком віримо, що, живучи в гармонії з природою, виробляючи щось корисне без шкоди для землі, на якій воно виросло, ми робимо наш світ кращим, а людей, які п’ють нашу «ЖоКаву», трошки здоровішими та щасливішими.

Коментарі

Читати далі

Економіка і бізнес

Реальні зарплати українців у 2024 року перевищать довоєнний рівень — звіт НБУ

Опубліковано

Реальні зарплати в Україні мають перевищити довоєнний рівень наприкінці 2024 року та продовжать зростання через конкуренцію серед роботодавців за кваліфікованих працівників.

Про це повідомляється в інфляційному звіті Національного банку України (НБУ).

Що цікавого є у звіті?

За даними НБУ, у другому кварталі 2024 року спостерігалося значне зростання реальних зарплат — у середньому на 17,6%, а номінальних — на 22,1%. Утім, у третьому кварталі динаміка дещо сповільнилася через посилення інфляційного тиску.

Читати також: Як голова Берестинської громади зробила революцію комунальних служб (ВІДЕО)

Також в НБУ повідомили про ріст вакансі:

«Кількість вакансій сягнула найвищого показника з моменту початку повномасштабного вторгнення, причому збільшення відбулося практично у всіх професійних сферах», — зазначається у звіті НБУ.

Очікуване зростання реальних зарплат свідчить про поступове відновлення української економіки та посилення позицій працівників на ринку праці.

Нагадаємо, що Люксембург залучить 50 мільйонів євро на відновлення та розвиток Кривого Рогу: деталі.

Фото: Нацбанк.

Коментарі

Читати далі

Економіка і бізнес

Як голова Берестинської громади зробила революцію комунальних служб (ВІДЕО)

Опубліковано

Світлана Кривенко, яка раніше працювала у «Водоканалі», тепер очолює Берестинську громаду. Її призначення стало важливим кроком для місцевого розвитку, а отримана підтримка вже приносить позитивні зміни для громади!

Як все починалося

Перший рік роботи новоствореної громади був періодом планування і вивчення нагальних проблем. За словами Кривенко, коли були зібрані комунальні підприємства, першочерговим завданням стало створення укріплень та блокпостів у зв’язку з безпековими викликами. Проте брак обладнання значно ускладнював роботу.

Фото: ШоТам

«Наші комунальники не мали навіть базового інструменту, як-от шліфувальні машини та дрилі», — розповідає Світлана Кривенко.

Отримання гранту

Ситуація почала змінюватися завдяки допомоги від Проєкту USAID «ГОВЕРЛА», в рамках якого автопарк комунальних підприємств поповнився самоскидом, двома подрібнювачами деревини та світловою вежею.

Фото: ШоТам

«Подрібнювач деревини став справжньою підтримкою для наших працівників. Його використовують під час обрізання та розпилювання аварійних дерев, що значно зменшує витрати часу та ресурсів», — зазначає очільниця громади. Оброблена деревина надається місцевим мешканцям як тверде паливо.

Детальніше про історію розвитку Берестинської громади дивіться у відео «ШоТам».

Фото: ШоТам.

Коментарі

Читати далі