Звяжіться з нами
Screenshot 17 e1562742621464 Screenshot 17 e1562742621464

Економіка

Каберне Совіньйон за 90 гривень. Власник винарні про те, як роблять справжнє вино

10.07.2019

“Життя надто коротке, щоб пити погане вино” – так кажуть французи і так живуть закарпатські винороби. 

Уявіть собі двохсотрічні підвали з благородною винною пліснявою, ідеальні рубінові переливи червоного сухого з осіннього врожаю та власну колекцію вин витримки “за 20” – і це ще не повні володіння спадкового закарпатського винороба. 

Читайте також: Де шукати столицю виноробства на Закарпатті

Чому сонячні закарпатські схили так гарно підходять для виноградарства? Де справжнє вино, а де – підсолоджений шмурдяк? 

Чому у винарні Nota Bene пляшку прекрасного червоного сухого можна купити майже задарма, “ШоТам?” розбирались разом із виноробом Василем Нодєм з Берегівщини.

Василь Нодь

власник винарні Nota Bene

Має чотири гектари виноградників та більше 25 років виноробного стажу. Довгі роки працював електротехніком, жокеєм, потім – виконавчим директором різних фірм. Виноградарство та виноробство було хоббі, яке потім переросло в основну діяльність. 

“Роза Закарпаття” і “Цвайгельт” з вишневим смаком

Зараз у винарні виготовляємо близько 15 сортів вин. Вони, здебільшого сухі. Є у мене і «Цвайгельт» з вишневим смаком для глінтвейну, і «Чорний лікар» та «Роза Закарпаття» з витримкою у 6 років. На майбутнє будемо зменшувати асортимент і концентруватись на тих напоях, які є нашою візитівкою.

Реалізуємо вина від дво- до п’ятирічної витримки. Ціни на них порівняно помірні – від 90 до 130 за пляшку. 

Одні дивуються, інші кажуть, що дорого. Але поки ціни не піднімаємо – зважаємо на матеріальний стан людей.

Наші гості – здебільшого українці, у яких з радянських часів залишилась любов до солодких вин. Але зараз помічаю, що люди починають пити сухі вина, розвиваючи свій  смак і культуру споживання. 

Читайте також: Вінничанин створює вино з кульбаби за унікальним рецептом

Спробувати наші вина можна у дегустаційному залі у нашому підвалі.

Але практикуємо і пересилки “Новою поштою”. Люди, які були в нас і знають наші вина, стають нашими постійними покупцями. В принципі, якщо знайдуться охочі скуштувати, ось мій номер телефону: 0664770240

“Шмурдяк” боїться закарпатського клімату

Чому Закарпаття вважається столицею українського виноробства? Це все через гори, що затримують холодні вітри, створюючи особливий клімат. Сміливо можна сказати – стиглі черешні, абрикоси та персики у Закарпатті їмо чи не найпершими в Україні.

А на південних схилах гір царує унікальний клімат, що ідеально підходить для вирощування винограду.

Їх похила поверхня допомагає лозі отримати більше вологи, а завдяки сонцю виноград стає максимально солодким – набирає до 24% цукру.

При бродінні такий виноград дає золоту середину міцності – 12°. Якщо нижче – то шмурдяк.

Унікальний клімат південних схилів гір створює ідеальні умови для гарного вина, каже Василь Нодь

15 тисяч літрів вина на рік

У 2013 році у винарні Nota Bene ми зробили 10 тисяч літрів вина.

Сьогодні це 16 тисяч виноградних кущів  – по 4 тисячі на гектар. Або близько 15 тисяч літрів вина на рік – червоного, білого, сухого, десертного, напівсолодкого.

Читайте також: Пиво зі смаком борщу. 8 незвичних крафтових броварень

Робота на виноградниках починається у лютому і закінчується аж під новий рік.  

Фактично у винарні працює троє людей, ще посезонно наймаємо працівників для роботи на виноградниках.

Поки що Василь має 4 гектари виноградників, а в планах – посадити ще 10 га

Маємо декілька тракторів, але є і багато ручної роботи, яку не можна механізувати: наприклад, діжки під вино я виготовляю власноруч. 

Зараз, у червні встаємо о п’ятій годині ранку і працюємо на виноградниках до вечора – навіть по такій спеці. Обрізаємо лози, підв’язуємо їх – роботи багато.

Читайте також: Шедеври з непотребу: хто купує перероблений брухт за $2000

Червоні та білі сорти винограду висаджені окремо. Білі сорти збираємо у вересні, червні достигають трохи пізніше. Спостерігаємо за дозріванням кожного сорту, два-три рази в тиждень міряємо процент цукристості, і коли цукор на максимумі, збираємо виноград. Кожен сорт винограду збирається окремо.

А після того, як зібрали врожай, виноградники накриваємо від морозів. І вже з січня починаємо обрізати.

Глибокою осінню робота на виноградниках переноситься у винарню

Спадковий підвал

Сталось так, що по вулиці, яка тепер називається Виноградною, а колись звалась Шампанню, біля мене на відстані одного кілометра є схожі підвали. Усього близько 40, не рахуючи і моїх трьох. 

Це тому, що місто Берегове було територією Угорщини до 1945 року і називалося Берегсас. А для кожного району Угорщини було характерно будувати таку вулицю, де селились тільки винороби.

Саме сюди купці приїжджали зі своїми повозками, проходилися вулицею, пробуючи вина: що сподобалось – купляли і везли на свою батьківщину. І з Азії, і з Росії, і з Європи приїжджали за берегівським вином.  

Читайте також: Бізнес на закрутках, або як підкорити діаспору консервованим борщем

Мені вдалось придбати ділянку на початковій стадії будівництва у 1990 році, я знав, що на ділянці є три 400-річні підвали. Ми їх відкопали від сміття, відреставрували і побудували свою садибу.

Підвал виявився вирубленим зі скельної породи туф, і через те там постійно зберігається ідеальна температура – 12 градусів тепла.  

Чотирьох гектарів вже замало

Зараз я маю чотири гектари виноградників, а розширитись хочу до 10 гектарів. Поки що все ще на стадії заключення договорів, але територія уже обрана. Думаю, у найближчі п’ять років будемо садити. 

Потроху розширюємо площі під лозами, але більше гектара на рік засадити не вдається – займає багато грошей і часу.

Один виноградний кущ коштує від 1,5 до 2 євро, а їх на гектар треба 4 тисячі. 

На даний момент витрати на виноград ще не окупились – увесь прибуток йде на висадку нових лоз. 

Це, я вам скажу, великий клопіт. Багато ресурсів треба, аби підготувати тут землю.

Читайте також: Алкогольні цукерки з Харкова підкорили Нідерланди

Землі, які ми беремо під посадку, порослі бур’яном та деревами – майже ліс. Тобто прибирання, висадка, іще чотири роки лози треба буде обрізати – це все величезні кошти. 

Землі, які Василь Нодь бере під виноградники – дикі і порослі бур’яном. Винороб з працівниками вручну готує їх до висадки лоз

Обладнання для винарні і виноградників

Для початку визначтесь із об’ємами виробництва – якщо це буде не більше 100 літрів, тоді спецобладнання не потрібне.

Якщо більше, тоді треба хоча би потужний обприскувач для виноградників, щоб розкручував листя, спеціальний виноградний плуг для обробки міжрядь в садах. 

А для винарні, як мінімум, треба мати якісний гребневідділювач – якщо не відділити гребінь виноградного грона, напій буде гірчити.

Також бажано мати виноградний кошиковий прес, облаштувати кімнату для бродіння, де би регулювалась температура. Не завадить і холодильна установка для контролю процесу бродіння. У винному погребі повинна бути постійна температура – 12 градусів тепла.

Проблеми із законодавством

Офіційно я є виноградарем та проводжу дегустації. Але щоби стати виноробом, треба зібрати більше сотні різних документів. Процес оформлення документів ще триває, і от тоді заведемо сторінки винарні у соцмережах та будемо її всіляко популяризувати. Поки доступний спосіб для нас – дегустації, які ми влаштовуємо для екскурсійних груп та різноманітні фестивалі.

Винні архіви

Є у нас своя енотека – винний архів свій, туди відкладаємо вина, які дуже блискуче себе поводять. Деяким пляшкам там – 25 років.

Справа у тому, що з одного куща неможливо отримувати одне і те ж вино кожного року. І коли вино поводить себе ідеально якийсь рік, якийсь сезон, тоді трохи відкладаємо його і дегустуємо.

Як це – блискуче, спитаєте ви? Наприклад, одного року кущ може дати ліпший букет, ніж у інші роки – яскравіше виражені відтінки смаку, насиченіший колір. Кожен сезон винороба і кожне вино унікальне. 

Поради початківцям

Я раджу спочатку полюбити виноградарство,а потім уже вивчити практику виготовлення вин. До того ж, спочатку виготовте вино на малих потужностях – аби зрозуміти, чи це ваше. 

Треба бути готовим постійно вкладати прибутки в розвиток нових виноградників – я от впродовж чотирьох років на обладнання, і на догляд за виноградниками витратив близько 15 тисяч доларів.  

А взагалі аби бути справжнім виноробом, треба мати свій виноградник і доглядати його. 

Словом, аби дійти до вина, починайте з винограду. 

Економіка

Купуй українське: як фермерка робить вітчизняний часник great again

Ольга Романів засадила 10 гектарів українським часником! Для чого, спитаєте ви, що цікавого в часниковій фермі? “Купуй українське!” – скаже тобі Ольга Романів.

“Мало хто знає, але 80% часнику у супермаркетах – китайські, це що ж таке?” – каже фермерка.

Попри те, що виробники інколи називають часник культурою-патріотом, – за “прив’язку” певних сортів до певних регіонів, – в українських магазинах часто продається імпортний часник, здебільшого китайського походження. Частка Китаю на світовому часниковому ринку сягає 80%!

Крім китайського, в Україні, особливо навесні, продається також і єгипетський часник.

А от український часник частіше можна зустріти на базарі.

Читайте також: Український часник вирощуватимуть на грузинських полях

Тож Ольга Романів почала справу у 2015 році, коли ціна на часник сягала 100 грн!

“Звісно, щойно ми посадили часник, ціна на нього впала, проте продали все одно з вигодою”, – згадує Ольга.

За 4 роки її підприємство вийшло у прибуток. У сприятливий рік можна збирати і 10 тонн продукту з гектара.

Гуртова ціна закупки варіюється від 15 до 80 гривень.

Ольга мріє створити часниковий кластер з фермерами-сусідами та зробити чорний часник фішкою України!

Читати далі

Економіка

Як на Прикарпатті ветеран АТО побудував успішний бізнес на страусах

У Ловагах на Івано-Франківщині існує страусина ферма Сергія Швеця. Страусина ферма приносить чоловіку до 2 000 грн на день.

У 2014-2015 роках Сергій воював у гарячих точках і паралельно вирішив відкрити страусину ферму і п’ять років готував для тварин приміщення.

Читайте також: “Страусенят можна купити по 100 доларів”. Як АТОвець заробляє на страусиній фермі

Нещодавно підприємцю підвернулась вдала пропозиція купити по знижці 22 страуси з миколаївської ферми. Тепер до нього на ферму “Саванна” приїжджають туристи з усієї країни:

“Ми тільки набираємо оберти – навіть у селі поблизу багато людей не знають, що тут є ферма зі страусами. Зараз одна екскурсія без дегустації коштує 50 гривень, із дегустацією – 300. За екскурсію нас відвідує людей із тридцять”.

Читати далі

Економіка

Чому “Кеди мистецтвознавця” донеччанина – найкращий паб України

Донеччанин Денис Жаткін відкрив найкращий паб України – “Кеди мистецтвознавця”.  “Кеди мистецтвознавця” з Дніпра отримали нагороду “Сіль”. Бо в меню тут 100 сортів пива з усіх куточків світу.

 “Кеди” просувають круті маленькі українські броварні і самі варять яблучний сидр. Денис Жаткін довго працював у гуртовій торгівлі.

“А одного дня мені набридло бути найманим працівником, захотів чогось свого”, – пояснює Денис Жаткін. Під час ремонту приміщення пабу знайшли старезні кеди. “Звідси і назва, тепер кожен працівник має в них відпрацювати одну зміну”, – розповідає Денис Жаткін.

Читайте також: Пиво зі смаком борщу. 8 незвичних крафтових броварень

В пабі зібрана колекція з понад 200 пивних келихів з усього світу. А Денис вже відкрив “Кеди мистецтвознавця” у Києві. Там колекціонуватиме кеди з історією.

Читати далі

Економіка

Мільйон під ногами: як селянин на Хмельниччині заробляє на лікарських рослинах

Микола Прудивус з Хмельниччини заробляє на лікарських рослинах сотні тисяч гривень та забезпечує зарплатнею односельців. А врожаї продає крупним фармацевтичним компаніям України. 

Приватне підприємство розташоване в селі Колодіївка Кам’янець-Подільського району Хмельницької області та спеціалізується на вирощуванні, заготівлі та реалізації лікарських рослин. 

Микола Прудивус став трав’яним мільйонером. Вже 40 років він збирає лікарські збори та чаї. Вирощує до 20 тонн на рік:: ромашку, мелісу, м’яту, ехінацею, валеріану, шавлію, нагідки, фенхель. Дає роботу односельцям – забезпечує їх насінням, а потім скуповує врожаї.

“У нас селяни можуть заробити десь 9-10 тисяч”, – розповідає Микола Прудивус.

Читайте також: Як заробити 35 000 доларів на гектарі черешні

З 70-х років чоловік працював у радгоспі лікарських рослин. А коли той розпався – запустив із синами власну справу.

“Батьки вчили мене “сину, ти ходиш ногами по грошах – гріх це не використати”, – каже Микола Прудивус. Зараз за сезон заробляють близько мільйона гривень.

 “Уявіть, половину рослин в Україні імпортують – тож треба вирощувати своє”, – переконаний Микола Прудивус.

Читати далі

Економіка

Колишній АТОвець розводить мурах на продаж: хто їх купує і за скільки

Олександр Іваніцький – колишній АТОвець та “король” мурашиних ферм у Ant City . На початку війни закинув успішний туристичний бізнес та пішов в АТО. Після повернення побачив, що галузь туризму занепала. Тому замислився розпочати іншу справу. Підгледів ідею для бізнесу у серіалі “Альф” і тепер успішно продає мурашині ферми по Україні і за кордон. 

Чоловік заснував Ant City та продає мурашок по 1000 гривень. Найдешевша така ферма коштує 1000 гривень. Їх купують і для дітей, і для серйозних бізнесменів. Розводити мурашок придумав Олександр Іваніцький.

“Ідею ферми підгледів у серіалі “Альф”, подумав, що це матиме попит”, – розповідає Олександр Іваніцький.

Ферма складається з колонії комах та формікарія. Спочатку Олесандр робив формікарії зі скла.

“Потім зрозуміли, що це не дуже безпечно і перейшли на пластик”, – говорить Олександр Іваніцький.

Він не тільки продає, а й вчить доглядати за комахами.

“Мурахи не викликають алергії та вчать дітей відповідальності”, – ділиться Олександр Іваніцький.

Представники Ant City є в Іспанії, Франції, Нідерландах, Америці. Як не парадоксально, ні в Європі, ні в Штатах ця сфера поки не настільки розвинена, тільки починає актуалізуватися.

Детальніше читайте: “Ми – Apple серед мурашиних ферм”. Як атовець продає мурах у Європу та Америку

Читати далі

Економіка

На розвиток Дніпропетровщини виділили понад 100 млн грн

Із Держбюджету на соціально-економічний розвиток окремих територій виділили 2,5 млрд грн, із них Дніпропетровщина отримала 102,3 млн грн. Про це повідомили у пресслужбі Дніпропетровської ОДА.

Куди направили фінасування?

Державну субвенцію в розмірі 25 млн грн розподілили між містами:

  • Дніпро;
  • Нікополь;
  • Кривий Ріг;
  • Вільногірськ.

А також між Нікопольським, П’ятихатським, Межівським, Софіївським районами; Лошкарівською, Апостолівською й  Зеленодольською ОТГ.

Що буде зроблено за ці кошти?

Кошти спрямують, зокрема, на капремонт шкіл та облаштування їх комп’ютерами й мультимедійними проекторами, придбання медичного обладнання, будівництво парку, спортивних майданчиків і мініфутбольних полів.

Решту грошей розподілено між бюджетами Дніпра і Кривого Рогу, Верхньодніпровського, Дніпровського, Магдалинівського, Петропавлівського та П’ятихатського районів.

Читайте також: У нові електрички для Запоріжжя та Дніпропетровщини інвестують 110 млн євро

Зазначається, що перелік об’єктів сформує та затвердить місцева влада.

Як повідомлялося раніше, у Дніпропетровській області з’явився перший пересувний мамограф.

Читати далі

Тренди