Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

10 000 горнят на мрію. Гончар з Хмельниччини повернувся з війни та будує майстерню, щоб допомагати військовим

Опубліковано

Після повернення з фронту гончар Микола Величко в той же день подався до своєї майстерні в селі Григорівка на Хмельниччині — до своїх полиць з горнятами, полив у відрах, до своїх печей. Гончарство — справа його життя, тут він знову віднаходить спокій. І хоче поділитися ним з іншими військовими, які потребують адаптації.

Щоб втілити задумане, чоловік робить 10 000 горнят, а за виручені кошти будує резиденцію поруч з майстернею. ШоТам поговорили з Миколою Величком про те, як йому вдається щодня гончарити та шукати щораз нові способи говорити про своє ремесло.

Миколі «поставили руки» — і почалося 

Раніше Микола Величко зі Старокостянтинова працював журналістом, тож відвідував різні події. Пригадує, що був на фестивалі й саме там побачив, як гончар працює за кругом. Познайомився та домовився про навчання в майстра, але так і не склалося — то робота, то домашні справи.

У 2011 році, коли Микола вже пішов з журналістики та став фотографом, він згадав про свою мрію. Чому б не спробувати?

«Гончарство — це магія. Я побачив, як з-під рук гончара з безформної маси глини створюється річ», — каже чоловік.

Микола Величко у своїй майстерні за роботою. Фото з соцмереж майстра

Микола взявся за справу й купив гончарний круг, але з першого разу нічого не вийшло:

«Я зв’язався з продавцем, кажу: “Ну, не виходить. Може, круг якийсь… бракований?”. А він мені: “То треба вміти”. І порадив вчителя зі Старокостянтинова».

Так чоловік познайомився з Віталієм Махнєвим-Кондратюком. Саме він Миколі «поставив руки» — так це називають у гончарній справі.

«М’язову пам’ять треба напрацювати. У спортсменів це схоже, бо потрібно натренуватися відцентровувати глину на крузі, щоб вона не бігала, і вже тягнути стінки. Базові такі навички вбиваються в пам’ять, і вже можна з заплющеними очима й навіть уві сні гончарити — на рівні рефлексів», — пояснює Микола. 

Тоді вже чоловік розвивався сам: їздив на ярмарки, знайомився з майстрами, шукав книжки та форуми. Майстер каже, що й досі опановує тему. Микола — кераміст без академічної освіти, тому, як і інші гончарі, починав з найпростіших народних елементів і мотивів, а вже з роками виробив свій стиль. 

Мав запустити сайт 24 лютого

Сторінку Миколи я знайшла через рекламу в соцмережах — у ній ішлося про його проєкт з 10 000 горнят, які він планує зробити, аби відкрити арт-резиденцію. Та сам майстер каже, що якби не було цієї ідеї, то була б інша:

«Я завжди придумую, як продати свою кераміку, скажімо, трошки підживлюю інтерес своїх покупців. А всі мої покупці рано чи пізно стають друзями чи гарними знайомими — завжди підтримуємо зв’язок».

Микола пригадує, що раніше в його майстерні збиралися багато письменників, художників, музикантів, а також реконструкторів та істориків з ярмарків. Разом вони працювали з глиною або й просто спілкувалися. Але місця в майстерні мало, багато людей не збереш:

«Я подумав, що це може бути цікаво людям. І робити не просто посиденьки, а й зустрічі з соціальним спрямуванням». 

Для цього біля старої майстерні вирішив збудувати нову, а також приміщення для арт-резиденції. Поки його майстерня розмістилася в столітній хаті, перебудовувати її не має змісту, тож чоловік почав нове будівництво поруч. Вперше ідея виникла у 2021 році, а за осінь розробили сайт. 

Микола пригадує — якраз у день повномасштабного вторгнення мав відкривати проєкт. Та все змінилося, і мрії про гончарство довелося відкласти. Спочатку з сім’єю виїхали в село, а потім у березні гончар приєднався до війська.

Микола був мінометником. Про службу розповідає небагато. Каже, що рік навчався й тренувався в тилу, а пів року воював — ось і вся служба.

Наприкінці літа 2023 року чоловік повернувся з фронту й того ж дня поїхав у свою майстерню. Микола відновив проєкт з 10 000 горнят. Каже, ціни на матеріали й для гончарства, і для будівництва значно зросли, але ідей у нього вистачає.

«Зараз я розумію, що цих коштів не вистачить на те, що я задумав, але нічого — будемо продовжувати», — ділиться майстер.

Кожне горня має порядковий номер і картку, де вказано, що результатом стане арт-резиденція. Фото з соцмереж майстра

Він каже, що зазвичай покупці задоволені, хоч і горнята приходять сюрпризом. Дехто повертає виріб, бо колір не сподобався, але це рідкість. Після завершення проєкту Микола планує зробити магазин з кількома видами горнят, тарілок і глечиків, тож можна буде обрати модель і колір.

Щодня майстер виготовляє від 10 до 20 горнят

До наступного року Микола хоче зробити 10 000 горнят. Далі — започаткувати схожий проєкт із зозульками — це традиційні смотрицькі пташечки:

«У Смотричі зараз немає нікого, хто б цим займався, тож хотілося б відродити цих пташок — вони такі милі».

Смотрицькі зозульки на горнятах. Фото з соцмереж майстра

Майстерня Миколи заставлена горнятами — тими, що після першого випалу, тими, що вже красуються лискучими боками на поличках. На спеціальній дошці майстер веде рахунок — зараз їх понад 6 000. 

Через екран телефону гончар показує мені печі, де горнятка принишкло чекають випалу, гончарний круг, відра з поливами, які виготовляє сам, тому однакові горнята рідко тут зустрінеш. Цього майстер теж вчився самотужки: шукав книжки, спілкувався з колегами з Європи. Каже, там більшість майстерень виготовляють свої поливи, а не користуються готовими. 

З глиною є проблеми, адже раніше всі купували її в Слов’янську. Зараз її значно поменшало, а Миколі ще й не всі маси підходять — він давно перейшов на високотемпературні. Тож вишукує глину по складах, деколи замовляє іспанську.

Працює майстер на японському гончарному колі, який придбав завдяки гранту від ГО «Фонд “Вільні”». Каже, що написав бізнес-план, пройшов навчання та виграв фінансування. 

У майстерні багато котів — Микола через екран телефону показує Вітальку. Чорно-білий пухнастий кіт ліниво вдивляється в екран. Сусідський Віталька прийшов на подвір’я Миколи вмирати — лежав і навіть не рухався, пригадує майстер. Та Микола сказав котові: «Виживеш — будеш у мене жити». І Віталька вижив. Тепер вилазить на стіл, заглядає в коробки. «Та поки окремої посади на виробництві не заслужив», — сміється Микола. Може, з часом стане завгоспом.

Кузьмич розлігся біля горнят у майстерні Миколи Величка. Фото з соцмереж майстра

Породиста сіра Фрося з пронизливими очима прибилася до Миколи на фестивалі в Старокостянтинові — тепер вона директорка виробництва. А її син Кузьмич — чорно-білий хвацький кіт — начальник охорони. Є ще Льолік або Бузок — він обожнює коробки, тож Микола призначив його пакувальником.

Отак серед котів і глини тривають дні гончара. Під час роботи він вмикає легенький джаз або слухає українські канали про історію. Щодня може виготовляти від 10 до 20 горнят.

Та на роботу впливають відключення світла, тож Микола замовив генератор. Каже, що не може вмикати піч при відключеннях, бо недопалені чашки ніяк не врятуєш — а випал триває 6-7 годин. 

«Реабілітація потрібна, коли людина не знає, як перелаштувати себе, знайти себе тут»

Микола показує і початок майбутньої резиденції на вулиці — привезені блоки для мурування, фундамент, господарське приміщення. 

«Зараз найголовніша буде робота в майстерні — це реабілітація військових в арт-резиденції. Мій побратим Богдан теж повернувся з фронту й проходить реабілітацію — він буде працювати як психолог зі мною, тож зараз здобуває знання, необхідні для роботи», — ділиться гончар.

Богдан працює з гіпсом — робить плитки. Микола показує виріб, поки випалений один раз — із козаком. Чоловік хоче зробити таку тематичну серію: козак, кінь, дерево тощо. Він раніше займався скульптурою, тож досвід має.

«Потихеньку контакти налогоджуємо з Хмельницьким госпіталем, де протезують хлопців. Це довгий процес, і вони нудяться без роботи. То я так вирішив, що вже будемо починати працювати з хлопцями, хоча й умов не дуже є. Але поки літо, то й на дворі можна провести час», — каже Микола. 

Військові зможуть працювати або з плитками та гіпсом, або з глиною. Щодо себе, то чоловік каже:

«У мене не було ніякої адаптації — я одразу в роботу з головою, з ранку до ночі. У мене руки зайняті, й голова теж. Реабілітація потрібна, коли людина не знає, як перелаштувати себе, знайти себе тут. Бо і в спілкуванні особливо, в суспільстві це проявляється — у голові одне, а назовні інше зовсім. У мене такого немає, бо я тут, у майстерні».

Тепер він хоче поділитися цим з іншими військовими, які намагаються звикнути до змін.

Котик Бузок або ж Льолік з горням. Фото з соцмереж майстра

На запитання, що найбільше подобається в гончарстві, Микола без сумніву каже — незалежність:

«Ти не залежиш ні від кого. У ремеслі мені подобається те, що ти сам відповідаєш за результат, сам цілі ставиш і завдання. Ти відчуваєш життя і яке воно на смак, руками, очима, дотиком і результатом».

Суспільство

«Нова пошта» встановила поштомати з цитатами українських письменників і поетів: фото

Опубліковано

«Нова пошта» встановила в Ірпені поштомати з цитатами українських письменників і поетів — Тараса Шевченка, Лесі Українки та Григорія Сковороди.

Про це повідомляє пресслужба компанії.

Також у дизайні поштоматів художники використовували впізнавані українські символи — орнамент, зображення, кольори.

Читати також: NovaPay запустила онлайн-відкриття бізнес-рахунків для підприємців

Авторів цитат обирали за принципом їхньої культовості та впізнаваності, самі ж вислови несуть сенси, близькі українцям у контексті нашого сьогодення, але й не втрачають актуальності з часом. Тому у них закладені вічні теми — боротьба, любов, життя.

Шість унікальних «поетичних» поштоматів встановили по всьому місту, ще один — розташований у центральному парку Ірпеня. Цей поштомат оформлений у тематиці персонажів дитячої казки «Пригоди Незнайка». Саме в Ірпені Микола Носов вигадав персонажів своєї знаменитої казки.

У «Новій пошті» зазначили, що це не перший досвід створення кастомних поштоматів. Раніше компанія розробляла особливий дизайн поштоматів для житлових комплексів, ресторанів, різних бізнесів.

Нагадаємо, що Євросоюз профінансує чотири українські проєкти з розвитку транспортної інфраструктури за програмою CEF.

Фото: «Нова пошта».

Читати далі

Суспільство

На підконтрольну Україні територію повернули з окупації ще сімох дітей

Опубліковано

На підконтрольну Україні територію повернули ще сімох дітей із тимчасово окупованих районів.

Про це повідомив керівник благодійної організації Save Ukraine Микола Кулеба.

«24 липня 2024 завдяки спільним зусиллям BringKidsBackUA і Save Ukraine в Україну повернулися семеро українських дітей з тимчасово окупованих територій», – написав він.

Зокрема, за його словами, серед них – 12-річна дівчинка, батьки якої служать в Збройних силах України. Вони довго шукали можливість евакуювати доньку, адже діти військовослужбовців на ТОТ перебувають під пильним контролем.

Також вдалося забрати двох братів, 15 та 19 років. Місяць тому ФСБ затримала їхніх батьків, і наразі про них нічого не відомо. Російські спецслужби також допитували старшого брата. Було дуже складно вивезти хлопців з окупованої території, але тепер вони у безпеці під тимчасовою опікою їхньої хрещеної, підкреслив Кулеба.

Крім того, вивезли на підконтрольну територію 18-річного хлопця та 19-річну дівчину з Херсонщини, яких прийомні батьки покинули в окупації. За даними Кулеби, вони отримували погрози через свою проукраїнську позицію. Тепер Україна забезпечить їм необхідну підтримку та допоможе розпочати нове життя, додав він.

Читайте також: Обмін полоненими: Україна повернула додому 207 воїнів

Повернули також 14-річного хлопця, який не міг виїхати з тимчасово окупованої території через зруйнований російськими військами міст. Як зазначив Кулеба, він нарешті возз’єднався зі своєю матір’ю після двох років розлуки.

Сьома визволена дитина — хлопець-підліток, мати якого досі перебуває в окупації, поінформував Кулеба.

Нагадаємо, Україна повернула з окупації ще 12 діток.

Фото: Микола Кулеба

Читати далі

Суспільство

78% українців розмовляють українською мовою

Опубліковано

У 2024 році 78% респондентів назвали українську рідною мовою, що на 25% більше, ніж у 2006 році. Такий стрімкий зріст свідчить про зміну мовних уподобань українців та посилення національної ідентичності.

Про це свідчать результати соціологічного опитування Центру Разумкова. 

Цьогоріч лише 13% опитаних українців, які брали участь у багатоступеневому соціологічному дослідженні, назвали українську та російську мови рідними для себе в однаковій мірі. Це значно менше, ніж у 2015 році (31%) та 2006 році (16%).

Дослідження показало, що кількість українців, які вважають російську мову рідними для себе в однаковій мірі, продовжує зменшуватися. У 2024 році цей показник склав лише 13%, що є найнижчим за останні роки.

За словами соціологів, у 2024 році лише 6% українців вважають рідною російську, що на 25% менше, ніж у 2006-му та на 9%, ніж у 2015 році.

Читайте також: 10 видатних захисників української мови: мовознавці, вчені та борці за культурну спадщину

Наразі в Україні збільшилася кількість людей, які розмовляють лише рідною мовою. Зокрема, якщо у 2006 році до такої категорії належало 46% українців, у 2015 – 50%, то цьогоріч частка становить 70,5% опитаних. Це свідчить про те, що українська мова міцно увійшла в усі сфери життя українців.

Крім того, дослідження показало, що українська мова стала престижною. Більшість респондентів вважають, що українська мова є престижною для спілкування з друзями, колегами та під час навчання. Це свідчить про зміну ставлення до державної мови та її роль у суспільстві.

Нагадаємо, в Україні запускають безоплатний курс української мови.

Фото: freepiк

Читати далі

 РЕКЛАМА:

Шопочитати

Суспільство3 дні тому

«Генеалогія доступна кожному». Як дослідити історію свого роду?

Понад 13 років тому в сільській хатині своєї прабабусі Світлана переглядала старі світлини в родинному...

Технології1 тиждень тому

«Більше не залежимо від центральної системи електропостачання». Як одесити зробили свої багатоповерхівки автономними

День мешканців багатоквартирного будинку на вулиці Капітана Кузнєцова в Одесі починається зі сходу сонця, яке...

Суспільство2 тижні тому

Як юнак з ДЦП вступив до університету і здійснює свої мрії

Максимові 19 років. Він щойно закінчив перший курс університету — вивчає політологію, бо любить аналізувати...

Суспільство3 тижні тому

Як почати бізнес у місці, яке сховане від світу? Досвід засновниці «Твого райка»

Альона Лагно родом з Канева, за освітою програмістка, живе та працює за фахом у Києві....

РЕКЛАМА:

Продовжити в браузері
Щоб встановити натисни Додати на Початковий екран
Додати на Початковий екран
Встановити
Встановлення майже не використовує пам’ять і забезпечує швидкий спосіб доступу до цієї програми.
Встановити
Update Contents
ШоТам Ми хотіли б показувати вам сповіщення про останні новини та оновлення
Відхилити
Дозволити сповіщення