Економіка і бізнес
Від жаб’ячих лапок до молока ослиці: п’ять “скажених” українських ферм
Ці ферми або єдині у своєму роді, або ж є одними з небагатьох у країні. А отже, мають зручні умови для розвитку: відсутність конкуренції і гарний прибуток за умови, якщо знайдете напрямки збуту для своєї незвичної продукції.
Читайте також: ТЕСТ: Який ти бізнесмен з історій успіху “Шотам”?
У випадку екзотичності вашого продукту люди готові платити не тільки за те, щоби його купити, а й просто подивитись на його виробництво. А це завжди додатковий заробіток.
Дивіться нашу добірку про 5 екзотичних ферм, які можуть стати вашою ідеєю для старту власного бізнесу.
Ферма корів, які не дають молоко
Фермерська агросадиба “Пан Еко” розташована у закарпатському селі Ботар. Тут також можна побачити свиней-мангалиць, спробувати леквар – варення зі слив за унікальним рецептом. А ще побачити рідкісних корів з сірою шерстю.
Читайте також: З льоном і коноплями: ферма на Чернігівщини виготовляє 15 сортів масла
Ця порода відрізняється від інших величезними розмірами (бики можуть важити до 900 кілограм), величезними ж рогами і тим, що суто м’ясна. Так, від цих корів не отримаєш молока – у давнину їх використовували як тяглову силу.
Ще у 20 столітті угорські сірі корови були на межі вимирання. Але сьогодні породу вдалося зберегти.
Зараз ферма використовується як туристична локація, але запросто може заробляти на продажі корівок (вартість однієї від 1,5 тисячі доларів) чи м’яса, яке також є доволі цінним.
Кучеряві свині
Свиней породи “мангалиця” зазвичай тримають на фермах для туристів. Ну і дарма, в Австрії, наприклад, є цілі магазини, які продають лиш м’ясо цієї тварини. А у США її м’ясо – у меню найдорожчих ресторанів.
Ця порода свиней популярна серед фермерів на Закарпатті, і на Волині, і на Одещині.
Читайте також: Під землею на Волині вирощують кілограмові цитрусові
А у селі Семенівка, що на Київщині, є ціле фермерське господарство “Мангалиця”.
Завіз їх сюди з Угорщини підприємець Євгеній Андрієнко.
Через волохатість свинки добре переносять прохолодну погоду, можуть ночувати під відкритим небом, а їжу собі знаходять на пасовиськах – як справжні дикі свині. Одне “волохате” поросятко зараз можна купити за 250 доларів.
Андрієнко каже: вкладення у ферму з мангалицями можуть окупитись за 3-4 роки.
Равликова ферма
В Україні розведенням равликів займається 10 великих компаній і кілька десятків дрібних фермерів.
Одна із них підприємця Михайла Дем’яна, що розташована у Нижньому Селищі (Закарпаття).
Читайте також: Найдорожчий сир – з ослячого молока: директор училища про те, як створити ферму віслюків
Здається: купив, вони собі паруються, тільки годуй і поливай, а як розплодяться, можна продавати пачками у ресторани. Але насправді цей бізнес забирає багато часу та грошей, – каже равликовод.
З 10 тонн равлика можна отримати десь 15 тисяч євро – але то не враховуючи витрат на обладнання. В Україні, як прокоментував журналісту “ШоТам?” підприємець, зараз дуже велика собівартість самого равлика: 1,5 -2 євро за кілограм живого равлика. Приготований – дорожче, але то прерогатива ресторанів, кафе, дегустаційних залів.
Осляча ферма, що вироблятиме найдорожчий у світі сир
Осляча ферма, де живе аж 42 віслюки, знаходиться на Вінничині. Це господарство місцевого сільгоспучилища, а всі послуги ферми поки що безкоштовні.
Усі продукти, які можна взяти від віслюка, розповів нам директор училища Василь Романцов, є дуже цінними: за літр молока ослиці за кордоном просять аж 58 євро, за мило – більше 100 євро, за сир -1760 євро, за м’ясо – від 600 доларів за кіло.
Читайте також: Сирний бізнес на останні 300 гривень. Історія сироварні “Скажи Cheese”
Але створити молочну ферму звичайній людині буде задорого – Василь Романцов каже, віслюки вважаються схильними до моногамії. Отже, кожній статево зрілій ослиці, за його словами, потрібен один віслюк.
Враховуючи, що в Європі тільки ціни на ослят починаються від 1,5 тисяч євро, ціла молочна ферма – поки що недешеве задоволення.
Бізнес на жабах
Українські ресторани французької кухні закуповують жаб’ячі лапки для своїх страв не у Франції, а в Україні. Більше того, місцеві ферми навіть встигають виготовити лапки на експорт.
Жаб’ячі ферми є у багатьох регіонах країни: на Закарпатті, Одещині, Харківщині тощо. Як правило, такі господарства працюють при ресторанах – все-таки це доволі екзотичний продукт і знайти ринки збуту складно. Але є і такі ферми, які експортують тушки на саму Батьківщину цієї незвичної страви – у Францію.
Читайте також: На півдні України створять органічні пасіки і налагодять збір трюфеля
Як розповідає Костянтин Ткаченко, підприємець з Полтавщини, це вигідний бізнес в Україні – практично нема конкуренції.
Чоловік розводить жаб у стоці річки, контролюючи кількість особин. За сезон – з травня по вересень – виловлює до 10 тонн земноводних.
У Києві 23 травня відбудеться SUP DAY FORUM KYIV 2025. Організатори обіцяють перетворити подію на центр сили, стійкості та інновацій для українського бізнесу.
Про це повідомляє Спілка українських підприємців.
На форумі на учасників чекають:
- чіткі стратегії для розвитку вашого бізнесу;
- ексклюзивний нетворкінг із лідерами галузі;
- нові ідеї, що допоможуть вийти на новий рівень.
Серед спікерів: Вячеслав Климов, Володимир Поперешнюк, Сергій Созановський, Масі-Мустафа Найєм, Катерина Глазкова, Сергій Мільман, Світлана Павелецька, Марія Абдулліна, Борис Старинський, та багато інших.
Читайте також: Українець побудував у США бізнес з оборотом 3 млн доларів та створює робочі місця для переселенців
На SUP DAY FORUM KYIV 2025 розповідатимуть:
- Чому інклюзія – це не лише про соціальну відповідальність, а й про реальні бізнес-переваги.
- Які цифрові інструменти вже трансформують український бізнес.
- Як впроваджувати принципи сталого розвитку й оцінювати ESG-ризики на практиці.
- Яку роль відіграє підприємництво в національному відновленні.
- Яким буде український бізнес у нових регуляторних умовах євроінтеграції.
У 2024 році форум у Києві зібрав 380 учасників, 28 надихаючих історій підприємців та 30 потужних спікерів і дискусійних панелей. Цього року буде ще більше історій, глибші кейси, ще сильніші голоси бізнесу.
Реєструйтеся за посиланням.
Нагадуємо, що українські заклади долучилися до кампанії, щоб нагадати про захисників з «Азовсталі» (ФОТО).
Фото: Спілка українських підприємців
Економіка і бізнес
Максим Кустовський з Василькова, що на Київщині, приїхав до Америки 10 років тому. За час життя в штатах українець заснував компанію виробництва модульних plunge-басейнів.
У Stainless Swim переважно працюють українці, які виїхали через війну. Максим пояснює, що підтримка переселенців — частина внутрішньої стратегії компанії.
Про це повідомили PR-менеджери українця.
Від робочого до власника компанії басейнів
Десять років тому, як тільки переїхав у штати, Максим починав із чищення та обслуговування басейнів. Без досвіду, знання мови та зв’язків. Чоловік вивчав усе самостійно як працюють системи, що можна спростити, де заощадити ресурси. І згодом вирішив створити власний продукт, який матиме попит в Америці.
Читайте також: «Не перепона для роботи»: як бізнесу отримати кошти від держави за працевлаштування людей з інвалідністю
У 2021 році Максим Кустовський заснував компанію Stainless Swim, яка розробляє модульні plunge-басейни з нержавіючої сталі. Такі конструкції прості в монтажі, бо їх не потрібно бетонувати. Басейни встановлюють за 2-3 дні без дозволів, земляних робіт чи підрядників.
«Я хотів зробити басейн не розкішшю, а доступним функціональним рішенням для кожного подвір’я», — пояснює свою ідею Кустовський.
Прогрес у бізнесі
Технологія простих в установці басейнів стала успішним бізнесом. Без зовнішніх інвестицій, грантів чи програм підтримки виробництво вже локалізували в Техасі. За три роки навіть розробили новий продукт — DIY-набори, які можна збирати самостійно. У 2025 році в компанії Максима планують запуск франшизи в понад 40 штатах.
Підтримка своїх
З початком гуманітарних програм для українців у США Максим Кустовський свідомо почав набирати переселенців до своєї команди. Більшість працівників компанії — українці, з них багато приходили без досвіду і навчалися з нуля. Сьогодні вони працюють у виробничому секторі, логістиці, техпідтримці.
За словами Максима, підтримка українців стала частиною внутрішньої стратегії компанії. У планах компанії створювати якісний, повторюваний і масштабований продукт, який змінює уявлення про приватну інфраструктуру у США.
Нагадуємо, що Анджеліна Джолі на гала-вечорі в Каннах згадала українську письменницю Вікторію Амеліну.
Фото надали PR-менеджери Stainless Swim
Економіка і бізнес
Ми прагнемо надихнути прикладом, аби інші підприємці долучалися до цієї державної програми.
«У хаосі війни хтось має залишатися на місці й тримати опору. У людей має бути щось стабільне», — говорить директор Олександр Панасюк. Таким острівцем для працівників стало швейне підприємство «Козак» з Фастова, що не лише адаптувалося до нових реалій, а й стало місцем роботи для людей з інвалідністю та внутрішньо переміщених осіб.
Як державні програми допомагають бізнесу заощаджувати, створювати і облаштовувати нові робочі місця, розповідає ШоТам.
Олександр Панасюк
директор «Першого швейного підприємства “КОЗАК”».
Раніше працювали на експорт
До повномасштабного вторгнення наше підприємство спеціалізувалося переважно на експорті, співпрацювали з відомими брендами — Ralph Lauren, Hugo Boss й іншими. Ми шили форму для поліції та армії Європи. До 90% нашого виробництва було орієнтовано саме на зовнішній ринок.
Однак після 24 лютого фокус кардинально змінився — ми переорієнтували потужності на потреби внутрішнього споживача.
Колектив швейного підприємства «Козак». Фото надав Олександр
Наша місія — надавати роботу людям з інвалідністю
Ми свідомо створюємо робочі місця для людей з інвалідністю. У нас працюють п’ять швачок, декілька вантажників, працівники з пакування, прасування та контролю якості — всі вони мають інвалідність. Звісно, є законодавча норма, якої потрібно дотримуватись, бо якщо не виконуєш її, держава накладає штраф. За нормативами закону України про основи соціальної захищеності людей з інвалідністю, якщо на підприємстві працює від 8 до 25 осіб, щонайменше одне робоче місце має бути створене для людини з інвалідністю.
Але наша мета — не просто формальне виконання квоти — ми намагаємося створити для цих людей реальні можливості (наскільки дозволяє їхній стан здоров’я) долучатися до нашої справи.
Конкуренція за кваліфікованих фахівців з інвалідністю на ринку праці досить висока, адже держава заохочує бізнес до їхнього працевлаштування. Ми, як роботодавці, знаходимо для них місця та індивідуально підходимо до їхньої комфортної інтеграції в робочий процес. Насамперед ми дивимось, що саме людина фізично може осилити, та підбираємо для неї відповідні завдання.
Соціальна інтеграція людей з інвалідністю у швейному цеху
Коли до нас приходить новий працівник, ми не ставимо йому жорстких часових рамок щодо навчання — у кожного свій ритм, свої можливості. Навчання триває стільки, скільки потрібно, аби людина відчула себе впевненою частиною нашого потоку. У нас діє конвеєрна система: ніхто не шиє виріб повністю, натомість кожен відповідає за певний етап — від розкрою тканини до пакування.
Навчають у нас майстер цеху, технолог і конструктор. Ми вже маємо напрацьований підхід: починаємо з простих операцій, оцінюємо, як людина справляється, і поступово ускладнюємо завдання. В середньому за місяць працівник повноцінно входить у виробничий процес.
Отримали компенсацію за облаштування робочого місця людини з інвалідністю
Серед наших працівників також є люди з інвалідністю через онкологічні захворювання. Один із них прийшов до нас завдяки програмі Міністерства економіки України і Державної служби зайнятості «Державна компенсація за облаштування робочого місця людини з інвалідністю». Так ми отримали 71 тисячу гривень та придбали швейну машинку, крісло й освітлення, адаптовані під потреби працівника після лікування від онкології.
Програма корисна для бізнесу: ми можемо самостійно підготувати робоче місце, а компенсація від держави дозволяє заощадити, бо іноді обладнання коштує десятки чи навіть сотні тисяч гривень.
До речі, ця програма працює без зайвої бюрократії — все було організовано досить швидко, без додаткових паперів, довідок і нескінченних погоджень. Також нею можуть скористатись ветерани з інвалідністю, які зареєстровані як ФОП, щоб облаштувати собі робоче місце.
Робоче місце працівника з інвалідністю. Фото надав Олександр
Люди з інвалідністю часто мають надзвичайно сильну внутрішню мотивацію: вони хочуть працювати, доводити собі й іншим, що зможуть.
Якщо ви, як і я, шукаєте працівників, то з власного досвіду скажу — люди з інвалідністю можуть стати вашою опорою. Вони продуктивні, відповідальні, уважні до деталей. Розуміють, що їхня робота — це частина великої спільної справи, адже в кожному нашому виробі закладено код єдності та прагнення до кращого майбутнього.
Допомагаємо з пошуком житла для ВПО
Після початку повномасштабного вторгнення ми активно почали брати на роботу також внутрішньо переміщених осіб (ВПО) — нині їх близько 20. Наше виробництво розташоване у відносно безпечних регіонах, тож ми змогли дати прихисток і роботу тим, хто був змушений покинути свою домівку.
На жаль, у нас немає власного житла при фабриці для ВПО, але ми ніколи не залишаємо людей наодинці з цією проблемою: допомагаємо з пошуком, співпрацюємо з місцевими гуртожитками, винаймаємо тимчасове житло, а в деяких випадках частково компенсуємо вартість оренди.
Працівниці фабрики під час пошиття замовлення. Фото надав Олександр
Постійно шукаємо нових людей
Ми завжди відкриті до нових працівників. Шукаємо швачок, електриків, механіків, завгоспів, вантажників, інженерно-технічних спеціалістів, технологів, конструкторів — усіх, хто має бажання працювати в легкій промисловості. Відсутність досвіду — не проблема: ми маємо ефективну систему навчання та знаємо, як допомогти стати фахівцем з нуля.
Наша мета — не просто виготовляти одяг, а створювати спільноту, де кожен працівник відчуває свою цінність і підтримку. Ми віримо, що успіх виробництва — це не лише про обладнання чи замовлення, а про людей, які щодня вкладають свою працю, старання й тепло в кожен виріб.
«Козак» продовжує розвиватися й розширювати команду, залишаючись простором, де кожен, незалежно від життєвих обставин чи викликів, може знайти своє місце, здобути навички й відчути, що його внесок важливий. Бо наша робота — це не лише про одяг. Це про довіру, про взаємопідтримку, про маленькі щоденні кроки до спільного кращого майбутнього.
Інформаційна кампанія щодо державної програми компенсації за облаштування робочих місць для людей з інвалідністю реалізується Програмою розвитку Організації Обʼєднаних Націй (ПРООН) в рамках проєкту «Протимінна діяльність в Україні» на запит Міністерства економіки України за участі Державної служби зайнятості та за фінансової підтримки Уряду Республіки Корея.
