Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Те, що цінніше за життя». Воїни ЗСУ та волонтери – про незалежність України

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Цьогоріч ми вперше відзначаємо День Незалежності під звуки повітряних тривог. Але саме сьогодні кожен із нас по-особливому відчуває вагомість та цінність цієї незалежності. І робить усе можливе, аби вберегти нашу свободу та вибити окупантів з української землі.

Напередодні 24 серпня ми поспілкувалися з українськими воїнами та волонтерами, аби дізнатися, що для них означає цей день та яку ціну доводиться платити, аби зберегти нашу свободу.

Гліб Стрижко

Український військовослужбовець, морський піхотинець. Захищав Маріуполь, де дістав поранення. Колишній полонений

Ще змалку 24 серпня – особливий день

Ще з дитинства 24 серпня було для мене якимось унікальним днем. Цю любов до нього прищепила бабуся, яка говорила, що у День Незалежності я обов’язково маю бути одягнений у вишиванку, бо тисячі борців віддали своє життя за це право.

Фото: Hlib Stryzhko / Facebook

Особливим цей день став у 2014 році, коли у Полтаві ховали першого військового, який загинув у зоні АТО. І тоді я, у свої 17, відчув і побачив те, про що мені говорила бабуся. Люди віддають життя за те, щоб бути українцями.

Прагну оберігати суверенітет

В останні роки для мене цінність незалежності чітко кристалізувалася. Свобода – це моя цінність, і я готовий за неї боротися. Я відчув, як може бути без неї, відчув злість і лють, коли свободу обмежують. Для мене незалежність – це можливість бути собою. Це право називатися українцем і пишатися цим.

Незалежність особиста та країни – це суміжні поняття. Мені важко буде ідентифікувати себе українцем, якщо не буде існувати моєї країни. Мені навіть іншим людям буде складно пояснити, що ось я – Гліб, українець, але моєї країни немає. Я відчуваю потребу оберігати суверенітет нашої держави, бо якщо моя країна не буде вільною, то я також себе таким не відчуватиму.

Читайте також: «Мрію повернутися на службу». Історія морпіха Гліба Стрижка, який потрапив у полон, захищаючи Маріуполь

Що стосується Дня Незалежності, я для себе сформував певний церемоніал цього дня. Зазвичай я спершу вшановую людей, які віддали своє життя за незалежність. Далі йду дивитися на військових на марші, щоб подякувати живим творцям історії, які й нині тримають на своїх плечах цю незалежність. Яким буде наступне 24 серпня, покаже час. Вірю в ЗСУ і сподіваюся на краще!

Маргарита Рівчаненко

Пресофіцерка в ЗСУ на Харківщині

Киянка, журналістка та піар-менеджерка. Раніше – медик одного з батальйонів територіальної оборони Києва

Ціну незалежності відчула на позиціях

24 серпня завжди було для мене великим святом, тим паче в моєму рідному Харкові ми починали святкувати ще 23-го. День Незалежності – це завжди було радісне свято, адже ти розумієш, що це твоя країна, твій народ.

Фото: Facebook / Маргарита Рівчаченко

Цінність незалежності я відчула на власному прикладі. Коли перебуваєш у зоні бойових дій, то розумієш, скільки коштує ця незалежність. Вона коштує життя когось зі знайомих, здоров’я твоїх побратимів. Ця незалежність коштує стільки, що ти не бачиш власну родину. А ще ти ризикуєш своїм життям, причому не тільки фізично. Ми зараз воюємо за те, щоб існувати.

Незалежність для мене зараз – це можливість бути вільній у своєму виборі. Знаєте, як є в пісні Вакарчука «Моя маленька незалежність». Мені здається, що «велика незалежність» нашої країни складається з простого вибору кожного з нас бути вільним і боротися за свободу.

Читайте також: «Я не хочу нікуди бігти». Історія журналістки з Києва, яка замість евакуації обрала службу в теробороні

Я на службі, а моя родина зараз розкидана по країні, тому цьогоріч це одноосібне свято. Дуже вірю, що наступного року ми будемо відзначати День Незалежності в наших кордонах 1991 року всією країною. Можливо, ми будемо десь на яхті в Криму піднімати український прапор.

Василь Штефко

55-річний мешканець села Кушниця Закарпатської області. Без двох ніг (має протези) пішов на фронт боротися з окупантами. Нині – боєць Закарпатського легіону

ЗСУ покажуть, що таке незалежність

Для мене 24 серпня – це завжди був великий день, тому що я мріяв про це ще при СРСР. Для мене незалежність у тому, щоб вільно себе почувати. Так, наразі це складно, адже залишається чимало. Але, на щастя, я вже бачу, що потихеньку (не так, як хотілося б) ми просуваємось і вибиваємо російські війська.

Я люблю свою державу, якою б вона не була, які б люди не були в адміністраціях чи держустановах. У своїй країні я можу відкрито говорити, що думаю. Намагаюся і своїй донці, якій 11 років, пояснювати все про державу, і бачу, що вона її любить.

Я вірю, що вже незабаром ми відкинемо окупантів повністю і зачистимо південь. А взагалі, я мрію нарешті написати у фейсбуці: «Шановні українці, у нас перемога, ми вигнали окупантів!». Це, певно, в кожного так.

Читайте також: У мене немає ніг, але є сили боротися. Історія 55-річного бійця з Закарпаття, який на протезах пішов захищати Україну

Андрій Бован

Учитель фізики та математики у Переяславі

З початку повномасштабного вторгнення допомагав як волонтер. Нині член батальйону територіальної оборони

Важливість Дня Незалежності прогресувала

День Незалежності – однозначно особливий день. Я фактично ровесник нашої держави, лиш трохи старший за Україну. Тому незалежність сприймаю як аксіому. Звісно, ставлення до цього дня змінюється з часом. Складно сказати, як я сприймав цей день років 15 тому, але важливість свята прогресувала у моїй свідомості.

Фото: Facebook / Андрій Бован

У певному віці я зрозумів що мені цей день важливий не через колір у календарі, а тому що він один із визначальних в історії нашої держави. Не можу сказати, що це відбулося в якийсь конкретний день. Напевне, це пов’язано з російською агресією у 2014 році. Тоді остаточно зруйнувався міф про «братній народ». І якщо до цього, як я говорив, незалежність сприймалася як аксіома, то тепер це вже теорема, яку потрібно довести всьому світові.

Незалежність – це відповідальність

Незалежність – це, перш за все, відповідальність. Коли ми говоримо про особисту, то це відповідальність за свій вибір і вчинки. У масштабі України – так само, ми визначаємо вектор нашого руху. Для мене важливим є той факт, що незалежність породжує можливості, а їх у нашій державі дійсно багато. Головне – мати щире бажання їх реалізовувати.

Читайте також: «На фізиці говоримо про Bayraktar». Історія вчителя-тероборонівця з Переяслава, який проводить уроки прямо на блокпосту

День Незалежності в моїй родині завжди святкувався, але без помпезності та пафосу. Зараз все значно серйозніше, адже так вийшло, що це тепер ще й наше сімейне свято. Саме 24 серпня народилася одна з моїх донечок. І ми завжди проводимо цей день по-особливому. Бувало, що вдень донька запрошувала друзів і святкувала на канатній дорозі або в дитячому розважальному центрі з атракціонами. А ввечері ми родиною їхали на центральну площу міста і святкували День народження нашої країни.

Зараз складно говорити про очікування щодо наступного Дня Незалежності. Усім серцем хочеться перемоги. Маю надію, що 24 серпня 2023 року ми святкуватимемо в мирній, незалежній і квітучій Україні.

Оксана Мироненко

Волонтерка, співзасновниця благодійного фонду «Наш сокіл»

Лікарка ортопед-травматолог, двічі внутрішня переселенка (у 2014 та 2022 роках)

Незалежність як ціль життя

24 серпня у нашій родині було «маленьким» святом – мама в Луганську пекла торт. З кожним роком воно набувало більшої сили та цінності. Особливо важливим було у 2014 році в Луганську. Так, з початку війни незалежність країни стала для мене найважливіша, всі спроби її оскаржити або притіснити – це зрада.

Незалежність – це єдиний варіант існування людини та країни. Для мене незалежність – ціль життя! Я – частина країни, теж незалежної. Цьогоріч ми з чоловіком працюємо, діти – далеко, але свято в душі відчувається. Я дуже хочу, аби День Незалежності завжди для України був символічним і справжнім.

Читайте також: У пам’ять про маму. Історія лікарки з Бучі, яка рятує літніх та маломобільних людей із прифронтових територій

Марія Зайцева

Волонтерка, засновниця Благодійного фонду «Незламний Харків»

Живу в країні, де не лячно критикувати владу

Я завжди полюбляла 23 та 24 серпня, тому що 23-го – День Харкова, і ми завжди ходили на феєрверки, а 24-го – День Незалежності. Коли підросла, дізналася що 23-го – ще й День прапора. Ще з дитинства в мене є така асоціація, що Україна ніби моя однолітка, але я трохи старша, адже народилась у 1990 році. Завжди порівнювала всі кризи та розвиток країни з собою. Не знаю, чому так.

Фото: Facebook / Мария Зайцева

Люди на сході переважно спілкуються російською, на жаль. Але я почала інакше сприймати українську мову. Почала розуміти, що таке інформаційна війна та в чому важливість медіавпливу. Тому з кожним фейком Росії раділа, що живу в країні, де не лячно лаятися на владу, навіть коли працюєш у комунальній газеті. Для мене питання свободи слова та справедливості дуже гостре. Я не зможу жити в країні, де люди бояться висловитися. Для мене це рабство.

Через рік святкуватиму в українському Криму

Незалежність ­– це стан душі, коли ти робиш вибір сам, а не хтось за тебе. У моїх мріях – світ без кордонів і держав узагалі. Але людству до того ще, мабуть, довго. За своє життя я навряд чи це побачу. Але можу сказати точно, що поки Харків – це Україна, я – незалежна. Не хочу бачити тут терористів, убивць і мародерів.

Зазвичай із 2014 року на День Незалежності я їжджу на покладання квітів до пам’ятника Незалежності в центрі Харкова. Ми традиційно зустрічаємося сім’єю чи друзями. Впевнена, що у 2023 році я відзначатиму День Незалежності у Криму, питиму на набережній Ялти прохолодний Мохіто, куплений за гривні.

Читайте також: Я волонтерила на 9-му місяці вагітності, і це мене рятувало. Історія харків’янки Марії Зайцевої

Катерина Скрипова

Голова правління громадської організації «Восток-SOS», координаторка гуманітарного напрямку

День Незалежності завжди збирав родину за столом

Для мене 24 серпня ще з дитинства був особливим днем. Я цінувала його ще з 1990-х років. Усе це прищеплювали батьки. Зазвичай, це було сімейне тепле свято. Ми збиралися за столом, тато з мамою розповідали про Україну, набуття незалежності, важку історію. Згадували майже про всю історію нашої країни.

Фото: Facebook / Катря Скрипова

Для мене незалежність особиста і країни – це поняття взаємодоповнювальні. Незалежність країни – це незалежність особистості, незалежність можливостей від «просто думати» до «діяти». У незалежній країні можна вільно і думати, і діяти.

Перемога стане грандіозним святом

В останні роки святкувань Дня Незалежності у нашій родині, як раніше, вже не було. Але це все одно був день, коли ми згадували останні вісім років. Ці роки ще більше посилили розуміння того, як важливо бути незалежними та боротися за це.

Читайте також: «У відпустку підемо вже після перемоги». Як команда «Восток SOS» щодня рятує життя тисяч українців

Думаю, що перемога над Росією в нас вже є, просто її треба довести до логічного завершення. Буде наступний День Незалежності завершенням війни чи ні – цього ніхто не знає. Усі надії на ЗСУ. Але, думаю, що коли ми вийдемо на наші кордони, це буде грандіозне свято для всіх.

Назар Ющенко

Військовий. До мобілізації -директор відділу маркетингу у міжнародній компанії DSN Group, підприємець, бізнес-консультант у відеопродакшені Arrows production

Не розумів цінність незалежності

Раніше 24 серпня для мене було звичайним днем, коли ти прокидаєшся, збираєшся на роботу. Але, звісно, на тлі теперішніх подій ця дата має особливе значення. Незалежність завжди була у моєму серці, але я не надавав їй стільки значення, скільки було потрібно. Зараз я це розумію.

Сьогодні незалежність для мене – це повністю вільна країна без страху, болю та суму. Вважаю, що незалежні громадяни будують незалежну країну.

Раніше ми з родиною у цей день, 24 серпня, проводили час разом, відвідували різноманітні заходи, які готувала наша громада. Ми гуляли, веселилися, святкували. Сьогодні я вірю, що в майбутньому цей день буде для нас особливим. Вірю у перемогу України над окупантами. Ми звільнимо наші землі та відновимо кордони незалежної держави!

Суспільство

ЗСУ завдали влучних ударів по командних пунктах росіян на Херсонщині

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Українські військові завдали влучних ударів по двох командних пунктах окупантів у Генічеському та Каховському районах Херсонської області.

Про це повідомив спікер Оперативного командування «Південь» Владислав Назаров.

За його словами, підрозділи ракетно-артилерійських військ за добу виконали 99 вогневих завдань. Серед них – ураження командних пунктів ворога.

«Підрозділи ракетно-артилерійських військ виконали 99 вогневих завдань. В тому числі по ураженню двох командних пунктів противника в Генічеському і Каховському районах. Продовжується наполегливий вогневий контроль із припинення ворожої активності на Каховському мосту», – розповів Назаров.

Крім того, нашою авіацією завдано 7 ударів по засобах протиповітряної оборони та районах зосередження сил та засобів ворога.

«Підтверджені втрати ворога станом на ранок склали 9 окупантів та 2 буксировані міномети 120 калібру. Решта втрат – встановлюються та дорозвідуються», – додав спікер.

Нагадаємо, українські військовослужбовці захопили десятки російських снарядів до реактивної системи залпового вогню «Град».

Також ми писали, що українські спецпризначенці 73-го морського центру з дрона Perun знищили бойову машину десанту окупантів.

Фото: facebook.com/okPivden.

Читати далі

Суспільство

Воїни ЗСУ звільнили село Яцьківка на Донеччині

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Українські військові звільнили від окупантів село Яцьківка, що в Донецькій області, та відновили контроль над позиціями поблизу Бахмута.

Про це під час брифінгу повідомив заступник начальника Головного оперативного управління Генштабу ЗСУ Олексій Громов.

За його словами, підрозділи Сил оборони встановили повний контроль над населеним пунктом Яцьківка.

«У ході проведення штурмових дій підрозділами Сил оборони встановлено контроль над населеним пунктом Яцьківка», – зазначив Громов.

Він також прокоментував ситуацію на Бахмутському напрямку, зазначивши, що росіяни планують оточити Бахмут, проте ЗСУ продовжують тримати оборону. Крім того, нашим воїнам вдалось відновити раніше втрачені позиції південніше Бахмута.

Раніше ми повідомляли, що воїни Збройних сил України менш ніж за два тижні деокупували практично всю Харківську область.

Крім того, ЗСУ продовжили наступ на Херсонському напрямку. Населені пункти Високопілля, Нововознесенське, Білогірка, Миролюбівка і Сухий Ставок офіційно звільнені від російських загарбників.

Фото: facebook.com/EastOC.

Читати далі

Суспільство

ЗСУ затрофеїли десятки російських снарядів до РСЗВ «Град» (ФОТО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Українські військовослужбовці захопили десятки російських снарядів до реактивної системи залпового вогню «Град».

Про це повідомили в телеграм-каналі Управління стратегічних комунікацій ЗСУ.

За даними Страткому, трофейні снаряди виявили в Харківській області. Ймовірно, боєприпаси, як і купу іншої техніки, окупанти покинули під час контрнаступу українських сил.

«Харківські ліси й досі повні приємних несподіванок. Втомлений Урал та завжди цінні 122 мм ракети до Градів», – йдеться в повідомленні.

Трофейна вантажівка, захоплена під час контрнаступу ЗСУ.

Про РСЗВ «Град»

БМ-21 «Град» – реактивна система залпового вогню калібру 122 мм. Розроблена в СРСР, випускалася на базі шасі вантажівки Урал-375 із встановленою пусковою установкою 2Б5. БМ-21 «Град» є розвитком установки залпового вогню «Катюша», а також базою для інших систем, зокрема 9К55 «Град-1». Максимальна дальність атаки 42 км.

Призначена для загальної вогневої підтримки дивізій і бригад, ураження живої сили, бронетехніки та неброньованої техніки. Додатково РСЗВ застосовується для ураження польових укріплень, постановки мінних полів, димових завіс і радіоперешкод, створення осередків загоряння, освітлення поля бою, ведення агітації.

Раніше ми повідомляли, що військові 14-ї бригади ЗСУ захопили модернізовану БМП-1АМ «Бусурманин» російських окупантів.

Також нагадаємо, ЗСУ знищили рідкісну машину вогнеметників росармії БМО-Т.

Фото: t.me/AFUStratCom.

Читати далі