Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Я волонтерила на 9-му місяці вагітності, і це мене рятувало. Історія харків’янки Марії Зайцевої

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Харків’янка Марія Зайцева зустріла повномасштабне вторгнення на п’ятому місяці вагітності. І практично одразу, без жодних сумнівів, почала допомагати місцевим лікарням та бійцям ЗСУ. 

Згодом у Марії з’явилися помічники та утворилася справжня команда. Та згодом їй довелося заснувати власний фонд: просто «дівчинці Маші» гуманітарну допомогу фонди вже не надсилали.

Засновниця «Незламного Харкова» продовжувала працювати й на останньому місяці вагітності: до пологового будинку вона вирушила з волонтерського складу. 

Маша Зайцева

Засновниця Благодійного фонду «Незламний Харків»

Війна торкнулася нас ще 9 років тому

Мені 32 роки, я родом із Харкова. Вже 10 років одружена, маю двох синочків: першому 9 років, другий – щойно народжений. Займалася різними видами діяльності, зокрема, працювала у газеті та на телеканалі. Відтак влаштувалася у пресслужбу особистим фотографом двох голів ОДА. Пропрацювала там 6 років з дуже інтенсивним графіком – майже цілодобово. Це тоді сильно мене підкувало, тому зараз я можу довго не відчувати втому. Згодом я стала депутаткою Харківської районної ради.

Війна в економічному плані застала нас ще девʼять років тому. У 2013 році я саме народила першу дитину. Мій чоловік тоді продавав автозапчастини на ринку, і всі його клієнти були в Луганську та Донецьку. Та й серед знайомих ми мали багато суперечок: хто на чиїй стороні, хто правий, а хто винний. Я хотіла їхати на Майдан, але Максимові було чотири місяці. Мама мене не пустила, сказала: «Думай про дитину!». Я ж вважала, що це мій обов’язок перед Україною.

Волонтерю я ще з юнацтва. З 14 років долучилася до єврейських організацій, де головна мета – виховати лідера. Для мене допомагати комусь – це поклик душі, виховання, стан віддачі. Я вважаю, що коли ми допомагаємо людям, то насамперед допомагаємо собі, адже не маємо часу думати про погане. 

На п’ятому місяці вагітності я почала допомагати бійцям і медикам

За кілька днів до повномасштабного вторгнення мені почали дзвонити багато різних людей, і я трохи напружилася. Ми поїхали в гості до друзів, і вони мене трохи заспокоїли. Ввечері повернулися додому. А зранку, коли прокинулися, вже бачили з вікна затор на виїзд із Харкова та купу дзвінків від рідних. Для мене все стало зрозумілим: що біле, а що – чорне. 

Ми живемо у Харкові на 16 поверсі. У перші дні нам відімкнули ліфт, і я на п’ятому місяці вагітності щодня ходила пішки. І все ж паніка та розгубленість минули доволі швидко – треба було допомагати іншим.

Я зателефонувала головній лікарці дитячої лікарні, яке вже була під обстрілами. Вона відповіла: «Ми з дітьми сидимо у підвалі. Нам треба, щоб кухня спускала їжу. Бракує одноразового посуду». І я пішла до супермаркету та почала купувати все необхідне. Паралельно опублікувала допис: «Друзі, дитяча лікарня має певні потреби. Хто хоче, ось моя карта, я якраз все купую». За десять хвилин на карту закинули 10 тисяч гривень. 

Фото: Facebook / Марія Зайцева

Так усе й почалося. Я зрозуміла, що є підтримка рідних та друзів з-за кордону. Нам почали допомагати з Ізраїлю, Німеччини, США. Я зрозуміла, що ми можемо зробити щось суттєве зараз. Мій син вирішив подарувати свій планшет бійцям. Я завезла його, а разом із тим захопила для військових воду та серветки.

Ще пам’ятаю, як після низки донатів вигрібала з магазинів італійську ковбасу та всю можливу постіль, бо полиці вже були майже порожні. Пам’ятаю, що чек був, напевне, на 45 тисяч гривень. Везли це одразу у пологові будинки, роздавали персоналу.

Лягала о четвертій, а зранку – сотні повідомлень

Майже відразу я почала точково створювати команду. Бензину вже ніде не було, тож треба було мати своїх людей у різних точках Харкова. Я дуже багатьох заразила хорошим прикладом. Ті, хто були в паніці, швидко приєднувалися до мене як волонтери.

Водночас зростала й потреба в допомозі. До нас почали звертатися люди, у яких була важка ситуація з їжею та ліками. Пам’ятаю, я щодня лягала спати о четвертій ранку, а коли прокидалася, вже мала кількасот повідомлень у соцмережах.

Фото: Facebook / Марія Зайцева

Ми почали займатися й евакуацією людей. На той період таксисти хотіли брати по 5 тисяч гривень за поїздку до вокзалу. Це був взагалі дурдом. І я знайшла хлопців, які забирали людей і під обстрілами вивозили їх звідусіль. Звісно, ми не брали за це жодної копійки. Але тим, хто мав паливо, ми пропонували поділитися ним, якщо була можливість.

Ліки для окупованого міста й тисячі евакуйованих

Одного дня я скуплялася у супермаркеті, і коли вже грузила візки до авто, ми потрапили під авіаобстріл. Мене охопила паніка. І тому ми вирішили виїжджати до Дніпра. Відтак ми ще побували у Кременчуці, Полтаві, а два місяці тому повернулися до Харкова.

З Дніпра я продовжила керувати командою та скрізь їздити. Зокрема, ми возили азот до пологового будинку та генетичного центру для п’яти тисяч ембріонів. 

Фото: Facebook / Марія Зайцева

Загалом тенденція потреб змінювалася дуже швидко. У Дніпрі ми обходили всі аптеки в пошуках ліків, яких потребували харків’яни. Відтак тиждень розвозили адресно та віддавали в руки такий на той час важливий препарат Л-тироксин.

Зараз система налагоджена так, що ми розвозимо ліки адресно в «гарячих» районах Харкова. Те саме стосується й гуманітарної допомоги. Також ми об’єдналися з п’ятьма штабами та разом займатися евакуацією з Печенізької дамби. Наразі вивезли звідти вже понад 12 тисяч людей.

«Просто Маші» перестали донатити

Коли загальний шок від війни трішки минув, отримувати гуманітарку стало складніше. Усі казали, що тепер працюють лише з фондами. Просто «Маші, хорошій дівчинці» вже західні фонди нічого не везли. Я не дуже прагнула, та обставини змушували – треба було засновувати свій фонд. Реєстратор у Харкові не працював, тому я поїхала до Полтави. Там мені з усім допомогли друзі.

Наразі у фонді «Незламний Харків», створеному 25 квітня, майже 30 волонтерів. Половина з них працюють офлайн. У нас зібралися люди з різних сфер, і ми дуже згуртувалися. Кошти на діяльність отримуємо від донатів небайдужих, і все це розширилося до значних масштабів.

Читайте також: «У відпустку підемо вже після перемоги». Як команда «Восток SOS» щодня рятує життя тисяч українців

Хочеться, звичайно, вже виходити на гранти, бо я розумію, що людей треба «переводити» на певні гонорари. Ми вже навчили всю команду: тренінг з оформлення грантів для нас організувала людина з серйозної міжнародної організації. На перший уже подалися.

Серед наших партнерів – Nova Ukraine. А ще я була другою в Україні, кому Фонд Рональда Макдональда відправив гуманітарний вантаж. Старт непоганий, як я вважаю, тому «Бачу мету – не бачу перешкод!».

Зі складів – на пологи

Мирон у животі мені дуже допомагав, адже через вагітність мене скрізь пропускали. Я швидко пробігала, скуповувала харчі в магазинах. Потім дзвонила чоловіку, і він вигрібав ці візки. Син, який зараз лежить біля мене, попрацював ще в утробі. Люди не хочуть відмовляти вагітним. 

Особливо добре це зіграло, коли фармацевти не бажали продавати ліки без рецепта. Та я викликала, певно, жалість. Інші люди, звісно, думали, що я якась божевільна. Бо з пузом як скажена бігала по складах, і прямо звідти 29 червня рушила в пологовий. 

Я сіла за кермо, подзвонила чоловікові, кажу: «Виходь, винось сумки для пологового, нехай у багажнику валяються». Ми приїхали в лікарню, зробили УЗД, я здала аналізи. І того самого дня мені вирішили робити кесарів розтин.

Щоправда, лікарі дуже хвилювалися, бо були обстріли. Вони відтягували початок операції. Коли «прильотів» довго не було, ми почали. Окупанти взялися знову стріляти, коли мене вже перевели в інтенсивну терапію. Загалом пологи минули дуже складно. Залишився великий шов. Але головне, що з дитиною все гаразд. Мирон – копія тата.

Фото: Facebook / Марія Зайцева

Нині з волонтерством мені допомагає команда, які я делегувала свої обов’язки, та мій чоловік. Він і до пологів постійно був зі мною, я відчувала його підтримку. Він не був проти, що я вагітною всім цим займалася, бо знає мій характер. Розумів, що якщо я вже взялася за це, то сперечатися зі мною немає жодного сенсу. 

Волонтерство як пігулка від нервів

За чотири місяці повномасштабної війни я собі зробила один чи два вихідні. І дуже сильно про це пошкодувала, бо читала купу новин, плакала, з усіма сварилася. Коли ти нічим не займаєшся, то починаєш страждати фігнею. А зайві думки нікому не потрібні. Волонтерство, напевно, мене рятувало. Ну, і малюк, який був у животі, та старший син додавали мотивації. Ми всі стали одним цілим.

Волонтерити продовжу далі, адже попит на гуманітарку в Харкові все ще дуже великий. Лікарням і досі бракує обладнання. Я, до речі, доставила УЗД-апарат до пологового будинку, в якому народжувала. Також ми привезли апарат гемодіалізу до міської лікарні неврології. 

Фото: Facebook / Марія Зайцева

Я зараз бачу для себе основну мету – пошук фінансування для фонду, щоб працевлаштувати людей. Команда втомилася, крім того, роботи в Харкові немає. Щодо втоми, це зрозуміло, адже наразі ми вже покрили різного роду потреби приблизно 70 тисяч людей. А попереду – ще більше.

Після перемоги роботи не зменшиться

Особливо потужно нам треба буде включатися після війни. Моя інтуїція підказувала, що в травні все закінчиться. А вона ніколи не помилялася. Допускаю похибку у кілька місяців. Тож у моїх мріях – кінець війни та відновлення Харкова.

Також у планах фонду – вийти на ширші масштаби стосовно працевлаштування. Треба створювати робочі місця, тому що допомоги останні два місяці потребують не просто маломобільні, а й безробітні чоловіки молодого та старшого віку. Дуже багато хто опинився в складній ситуації.

Лише разом ми прийдемо до перемоги, тільки єдиною силою. Маємо бути згуртовані, підтримувати одне одного. Наша команда знову перейшла на допомогу бійцям, бо вони вже просять їжу. Багато штабів, які їх годували, позакривалися, бо немає донатів. Тому фонди треба підтримувати, шукати друзів за кордоном, які готові надавати гуманітарну та фінансову допомогу. Ми готові до роботи, але теж потребуємо підтримки. Я вдячна всім волонтерам та небайдужим. До перемоги!

Суспільство

Норвегія передала Миколаївським волонтерам велосипеди

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Миколаївські волонтери отримали 28 велосипедів від благодійників із Норвегії у межах кампанії BikesForUkraine.

Про це повідомила на фейсбук-сторінці Агенція розвитку Миколаєва.

Зазначається, що велосипеди підвищать мобільність волонтерів і волонтерок та дозволять безпосередньо розвозити гуманітарну допомогу тим, хто найбільше цього потребує.

Велосипеди збирали норвежці Ніна і Том. Для цього вони залучили соцмережі та кілька місцевих газет, аби спонукати людей приносити велосипеди, щоб віддати їх українцям.

Читайте також: Роблю все, аби про Херсон не забули. Як активістка Оксана Глєбушкіна попри відстань допомагає рідному місту

«Війна показала, що велосипед – доступний та зручний транспортний засіб, який дозволяє дістатись до пункту призначення навіть тоді, коли немає ані транспорту, ані бензину», — каже комунікаційний менеджер проєкту Євген Гомонюк.

Загалом велосипеди для дорослих отримали представники 10-ти гуманітарних штабів та волонтерських центрів міста для своєї діяльності.

Читайте такожМільйон на ровері. Як львів’янин проїхав 1500 км прифронтовими містами, аби зібрати кошти на ЗСУ

Нагадаємо, жителі Данії передали Львову 100 велосипедів, які можна брати напрокат безкоштовно.

Раніше ми повідомляли, як норвезька авіакомпанія переобладнала Boeing для українців.

Фото: facebook.com/MykolaivDevelopmentAgency.

Читати далі

Суспільство

«Ми повернемося у Чорнобаївку і відшиємо найкрутішу колекцію», — дизайнерка Олена Костюкова

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

У Чорнобаївці її чекають тканини для нової колекції. А вона відмовляється вивозити дорогий крам, бо вірить, що скоро приїде сама.

Дизайнерка з Херсона Олена Костюкова шиє українські «кімоно». У грудні 2021 року закупила в Італії тканини та привезла до своєї майстерні у Чорнобаївці.

Саме в ній створювалися дизайнерські кардигани від LeKo. Техніка та матеріали вціліли, але Олена вирішила нічого не вивозити.

«Я не змогла цього зробити, бо розуміла, що коли заберу сировину, мої дівчата залишаться без нічого там. І це буде дуже важливо морально для мене і для них. Це, знаєте, як такий гарант того, що ми повернемось і що все буде добре…», — розповідає дизайнерка Олена Костюкова.

«…І ми орієнтуємось на те, що ми побачимось і пошиємо колекцію кардиганів-оберегів з Чорнобаївки!», – додає Олена Костюкова.

Нині Олена живе у Франківську і мріє зробити його фешн-тилом країни. Так у місті з’явився простір «Вільна.Я», що об’єднав уже 15 дизайнерів.

А нова колекція LeKo, відшита у Франківську, уже підкорює Європу.

«Я теж знайшла тут ательє, яке мене прихистило, і ми відшили колекцію кардиганів, яку ми презентували на Frankfurt Fashion Week», — каже Олена Костюкова.

Саме ця поїздка за кордон надихнула Олену ще завзятіше працювати вдома.

«Я б хотіла, щоб якомога більше людей розуміли, що ми все одно отримаємо цю Перемогу, що ми все вирішимо. Але ми ще, окрім цього, не поступимося нашими мріями і нашими планами. Ми будемо йти далі. Це така місія: не зупинитися і не здати позиції. В усьому: в бізнесі, в моді, в економіці», – впевнена Олена Костюкова.

Дивіться відео: Харківська фабрика релокувалася, щоб шити текстильні аптечки для ЗСУ

Читати далі

Суспільство

На Львівщині створюють Центр протезування, амбасадором якого буде зірка Голлівуду Лієв Шрайбер

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

У Львовській області почали побудову нового центру протезування та реконструкції обличчя Superhumans Center.

Про це повідомила у фейсбуці СЕО майбутнього центру Ольга Руднєва.

У межах проєкту також відбуватиметься навчання лікарів.

«Ми хочемо дати людям, які втратили під час війни кінцівки, нові можливості», — написала Руднєва.

Вона наголосила, що до проєкту долучилися найкращі амбасадори:

  • голлівудський актор Лієв Шрайбер, якій зазвичай грає поганих хлопців, а в житті може бути найкращим героєм;
  • голова фонду родини Річарда Бренсона Джін Оелванг, яка вибудувала майже всі найкрутіші проєкти Бренсона;
  • один із найвідоміших у світі винахідників Мік Ебелінг, якій заснував Not Impossible labs, а тепер робитиме можливим доступ до новітних технологій для наших захисників;
  • найкраща пара Стінг та Труді Стайлери, які надихають на найромантичніші миті мільйони людей, а тепер надихатимуть світ підтримувати українців;
  • найвідоміший в світі нейрохірург Пітер Констаніно, операції якого були доступні лише найбагатшим людям, а тепер стануть доступні людям з Маріуполя та Луганська,
  • лікар Олексій Башкірцев — людина яка знає, як прожити 120 років, а тепер допоможе нашим захисникам та захисницям через 120 років розповідати історію боротьби за Україну.

За даними МОЗ, створення закладу відбудеться шляхом модернізації та переустаткування державної лікарні на Львівщині. Нині стартувала підготовка до реконструкції.

У клініці Superhumans робитимуть протезування дорослим і дітям, хірургічні операції з реконструкції та відновлення понівечених частин тіла або обличчя, а також лікуватимуть посттравматичний стресовий розлад.

Працюватиме і навчальний центр, де українських спеціалістів навчатимуть найкращі медичні фахівці з усього світу — понад 100 лікарів зі США та ЄС.

Дивіться відео: У Львові подружжя стоматологів безкоштовно лікує зуби захисникам

Superhumans керуватиметься незалежною Радою директорів та медичною радою.

Модернізація лікарні здійснюватиметься коштом благодійних внесків. Уже у вересні фандрейзингова кампанія на підтримку Superhumans розпочнеться у США. Засновники мають намір також презентувати проєкт у Великій Британії та згодом у країнах Європейського Союзу. Планують, що новий центр почне роботу навесні 2023 року.

Нагадаємо, Катар перерахував МОЗ $5 млн медичну допомогу Україні.

Раніше ми повідомляли, що у Львові побудували Центр матері і дитини для вагітних переселенок.

Фото: facebook.com/olga.rudneva.

Читати далі