Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Я не хочу нікуди бігти». Історія журналістки з Києва, яка замість евакуації обрала службу в теробороні

Опубліковано

До повномасштабного вторгнення Маргарита працювала журналісткою й ніколи не тримала в руках зброю. Утім ранок 24 лютого докорінно змінив її життя. Замість евакуації та пошуку більш безпечного місця, вона пішла до військкомату та записалася до лав територіальної оборони. 

Сьогодні вона – медик, а паралельно шукає все необхідне для свого батальйону. Від протизастудних препаратів до бронежилетів. А ще мріє повернутися в професію та створити родину. Це інтерв’ю ми записали в форматі голосових повідомлень у Telegram. Коли одна з тисяч захисників і захисниць столиці мала бодай кілька хвилин вільного часу.

Маргарита Рівчаченко

Киянка, журналістка та піар-менеджерка. Медик одного з батальйонів територіальної оборони Києва

Сиділа на підлозі й не знала, що робити

Мені 25 років, проживаю в Києві, хоча родом із Харкова. До війни була журналісткою та піар-менеджеркою, а також працювала прессекретаркою народного депутата. Ці три роботи в мене були паралельні. Про початок повномасштабної війни я дізналася від тата. Телефон був вимкнений на режим «сон», і я не чула його дзвінків з п’ятої ранку. Лише дивом прокинулася о сьомій і побачила купу пропущених викликів.

Коли дізналася про війну, спершу думок не було – лише прострація. Я поговорила п’ять хвилин із татом, він сказав зібрати тривожну валізу і щось робити далі. Схоже, він думав, що я буду евакуюватися. Я просиділа трохи на підлозі, не знаючи, що робити далі. Увімкнула на YouTube один із телеканалів і слухала новини. Потім побачила допис «ДонорUA» про те, що у госпіталі потрібна кров. Зібралася й пішла туди. Здала кров, повернулася додому, приготувала їсти, зібрала рюкзак із необхідними речами.

Тікати від війни – не мій шлях

Спершу я думала поїхати до подруги в інший кінець міста, щоб разом пожити кілька днів. Але потім побачила допис свого знайомого, який записався в тероборону. Подумала, що не хочу нікуди бігти. Треба щось робити! Перша думка – піти в якийсь волонтерський фонд, але я не знала, як це зробити. Тому обрала простий і зрозумілий шлях – йти до військкомату і дізнаватися.

Коли прийшла, думок піти звідти не виникало. Хоча зі мною була знайома, яка, стоячи у черзі, розвернулася й пішла вивозити родину. І це абсолютно нормально. Але мені тоді здавалося, що я в правильному місці.

Маргарита Рівчаченко з волонтерами. Фото: Facebook

Бойових навичок у мене не було – раніше займалася танцями та півтора року боксом. У мене гарна спортивна підготовка, але військової не було взагалі.

Ще в університеті я пройшла курс надання домедичної допомоги, тому в столичну тероборону мене взяли як санінструкторку. Це вважається як медик, але без повної медичної освіти. Коли розповіла рідним, на який крок зважилася, вони були шоковані. Головними були слова: «Бережи себе!». Але ніхто не намагався мене відмовити: ані друзі, ані близькі. Адже це все одно було б безнадійно.

Шукаю ліки й каски та допомагаю хворим

У перші дні мого перебування в теробороні були інструктажі про надання першої домедичної допомоги. Паралельно наша невеличка команда медиків забезпечує необхідними препаратами весь батальйон. Зараз ми вже маємо хороші контакти й допомагаємо тим, хто звертається з інших столичних батальйонів чи навіть з інших міст. Якщо в бійця є мама, дружина, брат чи сестра, які потребують певних ліків, – вони також звертаються до нас, і ми шукаємо. Крім того, я шукаю для себе та свого батальйону різну амуніцію: сумки, каски, бронежилети тощо.

Ми співпрацюємо з різними фондами, здебільшого це фонд Сергія Притули та «Повернись живим». Вони нас підтримують, але через великий попит ти не можеш просто кудись приїхати й одразу забрати 200 бронежилетів на весь свій батальйон. Тому збираємо потроху – по 5-10 у різних місцях. Через це нам потрібно шукати нові й нові контакти, чим я і займаюсь. Зараз у моєму дні ще є пункт «догляд за хворими». Ми надаємо консультацію та допомогу хворим на ГРВІ та COVID-19, людям з різними порізами та забоями.

Допомагатиму Україні до кінця війни

Настрій у мене бойовий. Я не знаю жодної людини, яка не вірить у нашу перемогу. Навпаки – всі хлопці рвуться до бою! Багато хто хоче більш активно брати участь в обороні Києва. Але, сподіваюся, до цього не дійде, і всі вони залишаться живими та здоровими. Наразі в нашому батальйоні немає поранених чи загиблих.

Фото: Маргарита Рівчаченко / Facebook

Згідно з законом, потрібно підписати контракт із теробороною на три роки. Оскільки я не була військовозобов’язаною, мій контракт добіжить кінця разом із завершенням в Україні воєнного стану. Тобто щойно війна закінчиться, я піду додому. 

Варто робити все, аби про нас не забували

Війна – це дуже неприємна штука не тільки в фізичному, але й в моральному сенсі. Чим довше ми будемо залишатися в такому стані, тим більше будемо змінюватися. Я не знаю, чи будуть ці зміни хорошими чи поганими, тому розраховую на швидке завершення. Думаю, кінець війни можливий за кілька місяців. Дуже не хочеться, аби це стало чимось затяжним, як Перша світова. Це вже точно не буде окопна війна, тому що в Росії немає стільки сил і часу.

Читайте також: 20 день війни. Хроніка боротьби. Головні перемоги України та українців

Будь-який інформаційний спротив – це дуже важливо. Але це треба робити не тільки нам, а й нашим міжнародним партнерам. Тому я часто спілкуюсь з іноземними медіа. Треба, аби про Україну не забули, аби війна не захлинулося в інших проблемах. Бо скоро почнеться весна, потім літо, промоції фестивалів у різних країнах, можливо, якісь політичні чвари. І наша проблема буде потім…

Після війни мрію про власну родину

На сьогодні мої плани – за декілька днів закрити ще кілька потреб у медикаментах, знайти додаткові джгути та аптечки, поповнити запаси протизастудних засобів і нарешті дочекатися замовлених бронежилетів для нашого батальйону. Дуже хочеться, щоб війна закінчилася десь до літа. Щоб восени наші діти пішли до школи, а скрізь почалося нове життя.

Фото: Маргарита Рівчаченко / Facebook

Серед моїх особистих цілей – нарешті повернутися до своєї професії. Хочу працювати за своїм покликанням – як журналістка, сторітейлерка, можливо, заснувати власну піар-агенцію. А також дуже хочу створити родину, бо не встигла до війни, і зараз дуже цього потребую.

Суспільство

Друга частина науково-фантастичного фільму «Дюна» вийшла на українських платформах: де можна подивитися

Опубліковано

Друга частина науково-фантастичного фільму «Дюна» вже доступна на українських онлайн-платформах. Кінострічку можна переглянути на таких платформах, як Megogo, Sweet TV та «Київстар ТБ». З 29 лютого вона також доступна в українському кінопрокаті.

Про це повідомляє видання village.

“Дюна” – це науково-фантастичний фільм, знятий за романом американського письменника Френка Герберта. У 2021 році вийшла перша із запланованих двох частин кіноадаптації режисера Дені Вільньова.

Читайте також: Яким буде меморіал Героїв України у Львові: результати всеукраїнського конкурсу

У фільмі розповідається про планету Арракіс (Дюна), де видобувають речовину «спайс», що здатна розкривати потенціал людства.

У другій частині «Дюни» головний герой, Пол Атрід, разом із плем’ям фременів мститься заколотникам, які вбили його родину.

У фільмі грають Тімоті Шаламе, Зендея, Остін Батлер, Флоренс Пʼю та інші.

Нагадаємо, вийшов тизер-трейлер документального фільму “Тісто”.

Фото: скриншот із трейлеру

Читати далі

Суспільство

У Києві презентували унікальний проєкт та мультфільм «Книга-мандрівка. Міста»

Опубліковано

16 квітня, у кінотеатрі «Оскар» в ТРЦ «Гулівер» відбулась гала-презентація проєкту та мультфільму «Книга-мандрівка. Міста». Проєкт «Книга-мандрівка. Міста» — створено одночасно у двох форматах мультфільмів, що виходить на офіційному YouTube-каналі «Книга-мандрівка. Україна», та книг, які видані «Видавництвом Старого Лева».

Про це повідомляє Міністерство культури та інформаційної політики.

Проєкт розповідає про шість незламних міст України: Харків, Чернігів, Суми, Запоріжжя, Миколаїв та Київ.

Авторкою проєкту стала Ірина Тараненко. Авторами текстів до кожної подорожі містами стали письменники, журналісти та діячі культури відповідних міст у співавторстві з командою «Books&Cartoons». Так, автором книги про Харків став Сергій Жадан, Чернігів – Дмитро Кузьменко, Суми — авторства Ірени Карпи, Миколаїв — від Братів Капранових, та Запоріжжя, історію якого розповів Вадим Єрченко.

Читайте також: Сніг посеред квітня: у гори Буковини повернулася зима – фото

Прем’єри мультфільмів та офлайн-презентації книжок відбулись в цих містах ще в березні та протягом квітня 2024 року. 

«Книга-мандрівка. Міста» створено за підтримки проєкту Агентства США з міжнародного розвитку USAID «Зміцнення громадської довіри» (UCBI). Партнери проєкту: Укрзалізниця, 1+1 media, Київстар ТБ, Novikova Agency, ТРЦ Gulliver, кіномережа «Оскар», ТМ «Моршинська», журнал VIVA.

Нагадаємо, актори з Франківського театру виступатимуть у Великій Британії.

Фото: Міністерства культури та інформаційної політики

Читати далі

Суспільство

Українські полярники записали звуки рідкісних китів

Опубліковано

Українським вченим вдалося зустріти рідкісних китів — південних плавунів та записати їхні звуки. Дослідження проводили за участі українського судна “Ноосфера” в протоці Джерлаш, де найчастіше реєструють зустрічі з південними плавунами.  

Про це розповіли в Національному антарктичному науковому центрі.

Українські полярники записали звуки рідкісних китів

Окремо пошук тварин здійснювали з моторного човна, який пересувався неподалік і обстежував важкодоступні для великого судна бухти.

Українські полярники записали звуки рідкісних китів

Завдяки цьому з судна вдалося записати звуки плавунів.

Українські полярники записали звуки рідкісних китів

Для запису використовували спеціальну акустичну систему, що складається з:

  • акустичного рекордера, вмонтованого в обтічний корпус;
  • троса довжиною 180 м;
  • крила, яке тримає корпус з рекордером на фіксованій глибині;
  • хвостовика, що запобігає надмірній вібрації.

Читайте також: Продавчиня із деокупованої Іванівської громади проходить курси з домедичної допомоги (ВІДЕО)

Така конструкція дозволяє робити якісні записи під час руху судна попри акустичні шуми, які воно створює.

Українські полярники записали звуки рідкісних китів

Біологи отримали понад чотирнадцять годин акустичних записів — попередня оцінка деяких з них показала наявність звуків не лише плавунів, а також косаток і горбатих китів. 

Акустичні дослідження на “Вернадському” виконують з 2021 року. 

Зокрема, вчені записували різних морських ссавців з човнів, а також вели безперервні записи під час сезону розмноження тюленів Ведделла біля станції. 

Також вже другий рік поспіль досліджують антарктичних китів за допомогою методу пасивного акустичного моніторингу — декілька стаціонарних акустичних рекордерів встановили поблизу острова Анверc і вони працюють цілорічно.

Пасивний акустичний моніторинг дозволяє дізнатися про сезонність перебування тварин там, де неможливо організувати постійні спостереження за участю людей. 

Нагадаємо, Україна буде виробляти компоненти для малих ядерних систем.

Фото: Національний антарктичний науковий центр

Читати далі