Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
>

Суспільство

«На фізиці говоримо про Bayraktar». Історія вчителя-тероборонівця з Переяслава, який проводить уроки прямо на блокпосту

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Безпека дітей – пріоритет, але зупиняти освітній процес, там де не ведуться активні бойові дії, – це злочин щодо учнів. У цьому переконаний вчитель фізики та математики із Переяслава Андрій Бован. З перших днів повномасштабної війни він пішов облаштовувати блокпост і залишився там, долучившись до лав тероборони. 

І хоча контракт дозволяє йому призупинити викладання, зберігши при цьому заробітну плату, вчитель обрав інший шлях. Сьогодні він поєднує службу з дистанційними уроками та вмикається до школярів прямо на блокпосту. Андрій розповідає дітям про Bayraktar і Javelin та підтримує їхню віру в перемогу. 

Андрій Бован

Учитель фізики та математики у Переяславі

З початку повномасштабного вторгнення допомагав як волонтер. Нині член батальйону територіальної оборони

Головне в житті – родина та школа

Моє головне покликання у житті – це школа. Я працюю вчителем фізики та математики у Переяславі, що на сході Київської області. Викладаю для учнів 5-11 класів. Також захоплююся футболом і волейболом, їжджу на матчі клубу «Динамо». А ще люблю кінематограф. Подивитися хороший фільм, обговорити його зі знайомими – для мене це теж одне з хобі.

У мене є дружина Ніна та троє дітей: Євгенія, Наталія та Віталій. Вони є моєю першочерговою мотивацією до будь-яких вчинків. Я надзвичайно сильно люблю свою сім’ю. Для мене дуже важливо, щоб мої діти росли у дійсно незалежній демократичній країні.

Андрій Бован із родиною

Розуміння, що буде повномасштабна війна, прийшло, коли Путін оголосив про визнання «Л/ДНР». Але, якщо чесно, я не очікував, що вторгнення відбуватиметься по всій території України – з ракетними обстрілами та вбивством мирного населення. Я чомусь думав, що буде загострення бойових дій на сході. Але сталося не так.

Перевірку зошитів довелося відкласти – почалася війна

24 лютого я прокинувся десь о пʼятій ранку: потрібно було перевірити зошити учнів, які днем раніше писали контрольну. Хотів якомога швидше віддати дітям роботи й виставити оцінки. Планував за годинку перевірити й збиратися до школи. 

Сиджу на кухні, а телефон поставив на зарядку. І він все вібрує та дзижчить. Думаю: «Боже, та хто з самого рання може щось постити, поширювати?». Перевірив приблизно половину зошитів, та й, думаю, гляну, може, там щось важливе. Звісно, всі писали про початок війни. Зошити відклав – вже було не до того.

Андрій Бован проводить міський захід

Я був шокований. У голові лише одна думка: «Що робити?». Увімкнув новини, покликав дружину. Зі школи отримав повідомлення, що сьогодні навчання буде дистанційним.

Ми мешкаємо на околиці міста в пʼятиповерховому будинку. Неподалік від нас – військова частина. Влада у перші години сказала, що саме по таких обʼєктах стрілятимуть окупанти, і треба їхати якнайдалі від них. Тому вирішив відвезти дружину до батьків – за вісім кілометрів від нас.

Пітніємо на блокпостах заради наших дітей

У місцевій Facebook-групі я побачив допис активістів із закликом допомогти в облаштуванні блокпостів. Писали, що потрібні люди з лопатами та мішками. Я завіз родину до батьків, взяв лопату і поїхав на блокпост. З перших днів ми, власне, створювали фортифікаційні споруди. Потім обовʼязки вже змінилися.

У перші години на блокпості було багато приємних миттєвостей. Наприклад, коли ми вже були втомлені від безперервного насипання піску в мішки, до нас на велосипеді підʼїхала 17-річна дівчина. Вона мчала кілометр-півтора із термосом, аби напоїти нас гарячим чаєм. Аж гордість взяла за покоління, яке нині зростає. Такі відчуття багато вартують. Розумієш, заради кого ти тут пітнів.

Андрій Бован зі зброєю на блокпосту

На блокпості я перебуваю з першого дня повномасштабної війни. Приблизно через місяць нам сказали: хто бажає, має підписати контракт на вступ до лав тероборони. Я не вагався.

Зараз у нас відносно нескладні функції, оскільки, дякувати Богу, в Переяславі нині спокійно. Фактично ми займаємося перевіркою документів у тих, хто їде через блокпост. Дивимося, чи не перевозить авто заборонені предмети. Також розшукуємо диверсійні групи. Часто через блокпости утворюються затори. Якщо ми знаємо, що їде військова колона, то максимально розчищаємо дорогу, зганяючи всі автівки на узбіччя. Це ще одна наша функція.

Міг не викладати, бо платили й так

Після двох днів дистанційки МОН оголосило про вимушені шкільні канікули на два тижні, а потім дітям давали можливість вийти на навчання. Але на Київщині канікули продовжили ще на стільки ж. Увесь цей час я взагалі без вихідних ходив на блокпост. Людей на блокпості ставало дедалі більше, бо в Переяслав почали повертатися мешканці, які на деякий час виїхали до інших міст, дехто втратив роботу в інших містах, і тому повернувся Уже приблизно через місяць керівництво вирішило, що ми можемо приходити на блокпост позмінно, це рішення співпало з відновленням навчання в школі.

Мій контракт з теробороною, відповідно до закону про національний спротив, дозволяє мені взагалі не проводити шкільні заняття, при цьому зберігається середньомісячна зарплата. Але, як би пафосно це не звучало, робота вчителя – це, перш за все, покликання. 

Я вирішив, що буду проводити уроки, тому що мені важливе спілкування з учнями. Цим я знаходжу для себе ресурс для відновлення й одночасно підтримую дітей у непростий для всіх час. Я бачу, що нам є за кого боротися, є що втрачати, і через це ми будемо стояти до останнього. Тому для мене викладання і робота на блокпості по 12 годин не є тягарем.

Перший урок провів із блокпоста

Коли відновили навчання й мав відбутися перший урок, я якраз перебував на варті. Блокпост у нас доволі великий, тому й людей чимало. Я запитав у хлопців, чи можу відійти й провести заняття, дружня атмосфера на блокпосту лише підтвердила мої здогадки, і вони відповіли: «Без проблем». Тому прямо на тому ж місці я поставив ноутбук, поруч ­– зброю, і почав. 

Андрій Бован проводить уроки на блокпосту

Це був рекорд за відвідуваністю учнів, тому що їх ніколи не виходило стільки на онлайн-навчання. На мій урок ввімкнулися 26 із 27 учнів у класі. І це при тому, що зазвичай підʼєднуються 16-20 дітей. Серед них були й ті, хто виїхав за кордон. У чаті учні згодом написали, що того дня такої явки більше не було на жодному іншому уроці. Я для себе зрозумів, що, напевне, це чогось вартує.

На фізиці тепер говоримо про Bayraktar та Javelin

Звичайно, я не зловживаю уроками. Якщо вже прийшов на блокпост, то не маю тут займатися чим завгодно. Тому, якщо за розкладом у мене сьогодні шість уроків, то це не означає, що всі з них я зможу провести. Переважно це 2-3 заняття на добу. Та іноді це може бути і 6 уроків, але коротких – по 10 хвилин. Можу підʼєднатися по відеозвʼязку й просто розповісти дітям, які завдання їм треба виконувати, акцентувати на найголовнішому.

Андрій Бован проводить уроки на блокпосту

Коли я проводжу заняття з дому, то це вже повноцінні уроки. Паралельно готую для дітей цікаві тести на домашнє заняття, які стосуються, зокрема, і війни. Деякі завдання побудовані на мемах і стосуються, зокрема, Bayraktar та Javelin. Такі вікторини підіймають дітям настрій, їм це цікаво. Я отримую від них фідбек, як це було класно і як це додає їм впевненості, що все буде добре.

Школа – це не лише про знання, а й про спілкування

Мені подобається згуртованість педагогічного колективу, яку я бачу. У перший день, крім мене, ще один вчитель приїжджав допомагати на блокпост, інший був на декількох нічних чергуваннях. На блокпосту зустрівся зі своїм випускником. Коли я лише прийшов викладати, він був у 8 класі. Так само часто трапляється, що випускники попередніх років приїздять як волонтери. 

Колеги у школі активно плели сітки та передавали їх бійцям, інколи до плетіння сіток долучаються і діти з батьками. Працівники всіх шкіл були залучені до приготування обідів для тероборони. Вони мали свій графік – коли і який навчальний заклад готує. Усі ці обіди, приготовані у шкільній їдальні, захисникам розвозили активісти.

Учителі плетуть сітки для українських захисників у Переяславі

Дехто з дітей, які навчаються в школі,  активно долучились до збору коштів для ЗСУ, продаючи домашні квіти. Це лише декотрі з тих маленьких історій, які допомагають «вибудувати» перемогу.

Війна не має зупиняти навчання

Я вважаю, що на тлі війни не варто зупиняти освітній процес. Просто сказати, що це «не на часі», – було б злочинно щодо дітей. Адже школа – це не лише фізика, українська мова чи географія. Спілкування з учителями дає дітям розуміння картини світу.  Багато хто зрозумів важливість таких предметів як історія та мистецтво. Та й взагалі не завжди ж на уроках вчителі лише про шкільний матеріал говорять. Соціальна функція навчального закладу дуже важлива, особливо зараз.

Читайте також: У мене немає ніг, але є сили боротися. Історія 55-річного бійця з Закарпаття, який на протезах пішов захищати Україну

Наприклад, моя старша донька нині навчається у четвертому класі, рішення про скасування ДПА в 4 та 9 класах з’явилося через декілька тижнів від початку війни. Напевно, це правильно, бо нині складно забезпечити  безпеку, постійні повітряні тривоги, багато внутрішньо переміщених осіб, дехто за кордоном. Але їхня вчителька навіть на канікулах, щодня, включно з вихідними, організовує зустрічі під приводом узагальнення та систематизації знань за збірником підготовки до атестації. Під час цих занять діти не завжди й розвʼязують ті завдання, а буває просто грають в ігри. Я бачив, наскільки моїй доньці важливо раз на добу поспілкуватися з учителем. Якщо це потрібно їй, то, напевно, й багатьом іншим дітям в Україні.

Не опустимо руки, доки війна не закінчиться

Попри те, що ми перебуваємо на блокпосту по 12 годин на добу, день через день, втома не відчувається. Коли ми дивимося негативні новини, що окупанти роблять в Україні, сили звідкілясь беруться. Кожна така новина робить в організмі якийсь викид адреналіну, який переповнює люттю до загарбників. І ти розумієш, що не маєш права розслаблятися. Треба постійно бути в повній готовності, тому що за нами – наші родини, наші діти й наша земля.

Андрій Бован із колишнім учителем на блокпосту

Хочеться, щоб ми перемогли якнайшвидше. Але на це впливають дуже багато факторів. Я вірю, що війна закінчиться швидко. Але як фізик можу сказати, що все в житті відносне, і швидкість теж. «Швидко» кожен сприймає по-своєму.

Суспільство

ППО України збила в небі 15 ворожих цілей за добу

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Упродовж 17 травня українськими військами вражено 15 повітряних цілей окупантів: 11 безпілотників та 4 крилаті ракети.

Про це повідомили у Командуванні Повітряних Сил ЗСУ.

Зазначається, що протиповітряна оборона Сухопутних військ ЗСУ збила 10 ворожих безпілотників оперативно-тактичного рівня. Ще один безпілотник та чотири крилаті ракети знищили зенітні ракетні підрозділи Повітряних Сил Збройних Сил України.

Також 17 травня ударна авіація Повітряних Сил завдала ударів по ротно-тактичних групах окупантів, скупченню техніки, живій силі та складах боєприпасів ворога.

Дивіться відео: Обережно, заміновано! Дитячий мульт про небезпечні предмети від ШоТам

Нагадаємо, зенітні ракетні війська ЗСУ знищили ворожий штурмовик Су-25.

Як ми повідомляли раніше, ЗСУ із кулемета збили ворожий безпілотник, який «дирчав як мопед».

Фото: facebook.com/kpszsu.

Читати далі

Суспільство

Січеславські десантники знищили ворожий мінометний підрозділ (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Українські захисники розгромили мінометну секцію (штатний тактичний підрозділ армії — ред.) російських загарбників.

Відео оприлюднили на фейсбук-сторінці 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади.

«Палає мінометна секція  росармії! Десант працює, все буде Україна!», — йдеться у повідомленні українських воїнів.

Про бригаду

25-та окрема Січеславська повітрянодесантна бригада — військове з’єднання у складі Десантно-штурмових військ Збройних сил України чисельністю в бригаду. Базується на Дніпропетровщині.

Бригада є унікальним з’єднанням десантних військ України — лише вона здатна десантуватися парашутним способом майже у повному складі, разом з технікою. Для цього у неї на озброєнні перебуває призначена для десантування з парашутом бронетехніка — БМД-1, БМД-2, БТР-Д, 2С9 «Нона».

Читайте такожСофт для богів війни та «вбивця» російських позицій «Валькірія». Як «Армія SOS» наближає нашу перемогу

Нагадаємо, десантники Січеславської бригади «підсмажили» БМП-1 окупантів.

Як ми повідломляли раніше, українські десантники показали знищення ворожого танка із Джавеліна.

Фото: facebook.com/dshv25opdbr.

Читати далі

Суспільство

Зі дзвіниці Михайлівського монастиря зазвучала мелодія «Ой, у лузі червона калина»

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

У Києві зі дзвіниці Михайлівського Золотоверхого монастиря виконали мелодію «Ой, у лузі червона калина».

Відео у мережі оприлюднив Типовий Київ.

Як повідомили у Православній Церкві Україні, саме ця мелодія зазвучала на Михайлівській дзвіниці 24 лютого, о 4-й ранку, коли путін оголосив про початок війни. Легендарний гімн Українських січових стрільців тоді став першою, але дуже символічною відповіддю на дії росії.

Саме на дзвіниці Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря ще у 1998 році був встановлений перший в Україні стаціонарний карильйон з електронно-механічним керуванням. І так було запрограмовано, що о 4:00 та 16:00 щодня лунає мелодія «Ой у лузі червона калина…».

Читайте такожСофт для богів війни та «вбивця» російських позицій «Валькірія». Як «Армія SOS» наближає нашу перемогу

Ця народна пісня авторського походження була написана понад 100 років тому для театру, вона стала символом нашої визвольної боротьби, гімном Українських січових стрільців та підрозділів УПА. І з новими сенсами вона відродилася нині, під час російської війни у ХХІ столітті. «Ой у лузі червона калина» знову стала хітом серед українців та символом майбутньої перемоги.

Ця пісня знову підтримує дух українців, наше прагнення до волі, перемоги.

Нагадаємо, легендарний Pink Floyd уперше за 28 років випустив пісню на підтримку України.

Як ми повідомляли раніше, у Вінниці на вежі Артинова зазвучала мелодія «Ой у лузі червона калина».

Фото: wikipedia.org.

Читати далі