Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«На фізиці говоримо про Bayraktar». Історія вчителя-тероборонівця з Переяслава, який проводить уроки прямо на блокпосту

Опубліковано

Безпека дітей – пріоритет, але зупиняти освітній процес, там де не ведуться активні бойові дії, – це злочин щодо учнів. У цьому переконаний вчитель фізики та математики із Переяслава Андрій Бован. З перших днів повномасштабної війни він пішов облаштовувати блокпост і залишився там, долучившись до лав тероборони. 

І хоча контракт дозволяє йому призупинити викладання, зберігши при цьому заробітну плату, вчитель обрав інший шлях. Сьогодні він поєднує службу з дистанційними уроками та вмикається до школярів прямо на блокпосту. Андрій розповідає дітям про Bayraktar і Javelin та підтримує їхню віру в перемогу. 

Андрій Бован

Учитель фізики та математики у Переяславі

З початку повномасштабного вторгнення допомагав як волонтер. Нині член батальйону територіальної оборони

Головне в житті – родина та школа

Моє головне покликання у житті – це школа. Я працюю вчителем фізики та математики у Переяславі, що на сході Київської області. Викладаю для учнів 5-11 класів. Також захоплююся футболом і волейболом, їжджу на матчі клубу «Динамо». А ще люблю кінематограф. Подивитися хороший фільм, обговорити його зі знайомими – для мене це теж одне з хобі.

У мене є дружина Ніна та троє дітей: Євгенія, Наталія та Віталій. Вони є моєю першочерговою мотивацією до будь-яких вчинків. Я надзвичайно сильно люблю свою сім’ю. Для мене дуже важливо, щоб мої діти росли у дійсно незалежній демократичній країні.

Андрій Бован із родиною

Розуміння, що буде повномасштабна війна, прийшло, коли Путін оголосив про визнання «Л/ДНР». Але, якщо чесно, я не очікував, що вторгнення відбуватиметься по всій території України – з ракетними обстрілами та вбивством мирного населення. Я чомусь думав, що буде загострення бойових дій на сході. Але сталося не так.

Перевірку зошитів довелося відкласти – почалася війна

24 лютого я прокинувся десь о пʼятій ранку: потрібно було перевірити зошити учнів, які днем раніше писали контрольну. Хотів якомога швидше віддати дітям роботи й виставити оцінки. Планував за годинку перевірити й збиратися до школи. 

Сиджу на кухні, а телефон поставив на зарядку. І він все вібрує та дзижчить. Думаю: «Боже, та хто з самого рання може щось постити, поширювати?». Перевірив приблизно половину зошитів, та й, думаю, гляну, може, там щось важливе. Звісно, всі писали про початок війни. Зошити відклав – вже було не до того.

Андрій Бован проводить міський захід

Я був шокований. У голові лише одна думка: «Що робити?». Увімкнув новини, покликав дружину. Зі школи отримав повідомлення, що сьогодні навчання буде дистанційним.

Ми мешкаємо на околиці міста в пʼятиповерховому будинку. Неподалік від нас – військова частина. Влада у перші години сказала, що саме по таких обʼєктах стрілятимуть окупанти, і треба їхати якнайдалі від них. Тому вирішив відвезти дружину до батьків – за вісім кілометрів від нас.

Пітніємо на блокпостах заради наших дітей

У місцевій Facebook-групі я побачив допис активістів із закликом допомогти в облаштуванні блокпостів. Писали, що потрібні люди з лопатами та мішками. Я завіз родину до батьків, взяв лопату і поїхав на блокпост. З перших днів ми, власне, створювали фортифікаційні споруди. Потім обовʼязки вже змінилися.

У перші години на блокпості було багато приємних миттєвостей. Наприклад, коли ми вже були втомлені від безперервного насипання піску в мішки, до нас на велосипеді підʼїхала 17-річна дівчина. Вона мчала кілометр-півтора із термосом, аби напоїти нас гарячим чаєм. Аж гордість взяла за покоління, яке нині зростає. Такі відчуття багато вартують. Розумієш, заради кого ти тут пітнів.

Андрій Бован зі зброєю на блокпосту

На блокпості я перебуваю з першого дня повномасштабної війни. Приблизно через місяць нам сказали: хто бажає, має підписати контракт на вступ до лав тероборони. Я не вагався.

Зараз у нас відносно нескладні функції, оскільки, дякувати Богу, в Переяславі нині спокійно. Фактично ми займаємося перевіркою документів у тих, хто їде через блокпост. Дивимося, чи не перевозить авто заборонені предмети. Також розшукуємо диверсійні групи. Часто через блокпости утворюються затори. Якщо ми знаємо, що їде військова колона, то максимально розчищаємо дорогу, зганяючи всі автівки на узбіччя. Це ще одна наша функція.

Міг не викладати, бо платили й так

Після двох днів дистанційки МОН оголосило про вимушені шкільні канікули на два тижні, а потім дітям давали можливість вийти на навчання. Але на Київщині канікули продовжили ще на стільки ж. Увесь цей час я взагалі без вихідних ходив на блокпост. Людей на блокпості ставало дедалі більше, бо в Переяслав почали повертатися мешканці, які на деякий час виїхали до інших міст, дехто втратив роботу в інших містах, і тому повернувся Уже приблизно через місяць керівництво вирішило, що ми можемо приходити на блокпост позмінно, це рішення співпало з відновленням навчання в школі.

Мій контракт з теробороною, відповідно до закону про національний спротив, дозволяє мені взагалі не проводити шкільні заняття, при цьому зберігається середньомісячна зарплата. Але, як би пафосно це не звучало, робота вчителя – це, перш за все, покликання. 

Я вирішив, що буду проводити уроки, тому що мені важливе спілкування з учнями. Цим я знаходжу для себе ресурс для відновлення й одночасно підтримую дітей у непростий для всіх час. Я бачу, що нам є за кого боротися, є що втрачати, і через це ми будемо стояти до останнього. Тому для мене викладання і робота на блокпості по 12 годин не є тягарем.

Перший урок провів із блокпоста

Коли відновили навчання й мав відбутися перший урок, я якраз перебував на варті. Блокпост у нас доволі великий, тому й людей чимало. Я запитав у хлопців, чи можу відійти й провести заняття, дружня атмосфера на блокпосту лише підтвердила мої здогадки, і вони відповіли: «Без проблем». Тому прямо на тому ж місці я поставив ноутбук, поруч ­– зброю, і почав. 

Андрій Бован проводить уроки на блокпосту

Це був рекорд за відвідуваністю учнів, тому що їх ніколи не виходило стільки на онлайн-навчання. На мій урок ввімкнулися 26 із 27 учнів у класі. І це при тому, що зазвичай підʼєднуються 16-20 дітей. Серед них були й ті, хто виїхав за кордон. У чаті учні згодом написали, що того дня такої явки більше не було на жодному іншому уроці. Я для себе зрозумів, що, напевне, це чогось вартує.

На фізиці тепер говоримо про Bayraktar та Javelin

Звичайно, я не зловживаю уроками. Якщо вже прийшов на блокпост, то не маю тут займатися чим завгодно. Тому, якщо за розкладом у мене сьогодні шість уроків, то це не означає, що всі з них я зможу провести. Переважно це 2-3 заняття на добу. Та іноді це може бути і 6 уроків, але коротких – по 10 хвилин. Можу підʼєднатися по відеозвʼязку й просто розповісти дітям, які завдання їм треба виконувати, акцентувати на найголовнішому.

Андрій Бован проводить уроки на блокпосту

Коли я проводжу заняття з дому, то це вже повноцінні уроки. Паралельно готую для дітей цікаві тести на домашнє заняття, які стосуються, зокрема, і війни. Деякі завдання побудовані на мемах і стосуються, зокрема, Bayraktar та Javelin. Такі вікторини підіймають дітям настрій, їм це цікаво. Я отримую від них фідбек, як це було класно і як це додає їм впевненості, що все буде добре.

Школа – це не лише про знання, а й про спілкування

Мені подобається згуртованість педагогічного колективу, яку я бачу. У перший день, крім мене, ще один вчитель приїжджав допомагати на блокпост, інший був на декількох нічних чергуваннях. На блокпосту зустрівся зі своїм випускником. Коли я лише прийшов викладати, він був у 8 класі. Так само часто трапляється, що випускники попередніх років приїздять як волонтери. 

Колеги у школі активно плели сітки та передавали їх бійцям, інколи до плетіння сіток долучаються і діти з батьками. Працівники всіх шкіл були залучені до приготування обідів для тероборони. Вони мали свій графік – коли і який навчальний заклад готує. Усі ці обіди, приготовані у шкільній їдальні, захисникам розвозили активісти.

Учителі плетуть сітки для українських захисників у Переяславі

Дехто з дітей, які навчаються в школі,  активно долучились до збору коштів для ЗСУ, продаючи домашні квіти. Це лише декотрі з тих маленьких історій, які допомагають «вибудувати» перемогу.

Війна не має зупиняти навчання

Я вважаю, що на тлі війни не варто зупиняти освітній процес. Просто сказати, що це «не на часі», – було б злочинно щодо дітей. Адже школа – це не лише фізика, українська мова чи географія. Спілкування з учителями дає дітям розуміння картини світу.  Багато хто зрозумів важливість таких предметів як історія та мистецтво. Та й взагалі не завжди ж на уроках вчителі лише про шкільний матеріал говорять. Соціальна функція навчального закладу дуже важлива, особливо зараз.

Читайте також: У мене немає ніг, але є сили боротися. Історія 55-річного бійця з Закарпаття, який на протезах пішов захищати Україну

Наприклад, моя старша донька нині навчається у четвертому класі, рішення про скасування ДПА в 4 та 9 класах з’явилося через декілька тижнів від початку війни. Напевно, це правильно, бо нині складно забезпечити  безпеку, постійні повітряні тривоги, багато внутрішньо переміщених осіб, дехто за кордоном. Але їхня вчителька навіть на канікулах, щодня, включно з вихідними, організовує зустрічі під приводом узагальнення та систематизації знань за збірником підготовки до атестації. Під час цих занять діти не завжди й розвʼязують ті завдання, а буває просто грають в ігри. Я бачив, наскільки моїй доньці важливо раз на добу поспілкуватися з учителем. Якщо це потрібно їй, то, напевно, й багатьом іншим дітям в Україні.

Не опустимо руки, доки війна не закінчиться

Попри те, що ми перебуваємо на блокпосту по 12 годин на добу, день через день, втома не відчувається. Коли ми дивимося негативні новини, що окупанти роблять в Україні, сили звідкілясь беруться. Кожна така новина робить в організмі якийсь викид адреналіну, який переповнює люттю до загарбників. І ти розумієш, що не маєш права розслаблятися. Треба постійно бути в повній готовності, тому що за нами – наші родини, наші діти й наша земля.

Андрій Бован із колишнім учителем на блокпосту

Хочеться, щоб ми перемогли якнайшвидше. Але на це впливають дуже багато факторів. Я вірю, що війна закінчиться швидко. Але як фізик можу сказати, що все в житті відносне, і швидкість теж. «Швидко» кожен сприймає по-своєму.

Суспільство

“Я і Фелікс”: фільм зібрав понад 1 млн грн за перший тиждень прокату

Опубліковано

Фільм “Я і Фелікс”, знятий режисеркою Іриною Цілик, вийшов у прокат 11 квітня. За перший тиждень показів у кінотеатрі він заробив 1 296 295 гривень, привернувши увагу 8 419 глядачів.

Про це повідомили на Facebook-сторінці фільму.

“Дякуємо усім глядачам та глядачкам, які прийшли подивитися фільм. Прокат триває, до зустрічі в кінотеатрах”, – відзначає команда фільму.

Читати також: У Венеції пройшов перфоманс, присвячений “Ізоляції” в Донецьку

Про фільм

Фільм “Я і Фелікс” – це підліткова драма за мотивами книги “Хто ти такий?” Артема Чеха, яка розповідає про дорослішання хлопця Тимофія в 1990-х, його сім’ю та друзів, перше кохання та стосунки з колишнім контррозвідником Феліксом. Головні ролі виконують поет Юрій Іздрик та Анастасія Карпенко (“Як там Катя?”).

Нагадаємо, що “Чорнобиль 22”: український документальний фільм зʼявився на Takflix.

Також ми повідомляли, що в Україні вийде фільм про 3ОШБ.

Читати далі

Суспільство

Як висловити подяку незнайомим воїнам на вулиці?

Опубліковано

Дякувати нашим воїнам потрібно! Але насамперед важливо памʼятати про особисті кордони, різне ставлення кожної людини до подяки, а також поважати досвід одне одного. Особливо, коли зустрічаєш воїна вперше.

ШоТам разом із командою Veteran Hub підготували нову добірку порад, яка допоможе дібрати потрібні слова для подяки під час зустрічі з незнайомим воїном.

Не варто казати:

Мені шкода, що тобі/вам довелося через це пройти.

Краще замінити на:

Дякую за службу.

Перша фраза може ненависно применшити чи знецінити досвід воїна, а також зосередити увагу на почутті жалості. Тому краще замінити її на слова вдячності.

Також на знак подяки можна прикласти праву руку до серця:

Не варто казати:

Напевно, тобі/вам гарно платять за службу.

Краще замінити на:

Дякую за службу.

Дякую, що робиш/те усе можливе, аби життя в тилу тривало

Ви можете не знати про всі виклики та випробування, які довелося пройти співрозмовнику/ ці. Тому тема грошової винагороди може видатися воїну спробою принизити його/ії або ж ідеалізувати військову службу.

Не варто казати:

Я б ніколи не зміг/ не змогла робити те, що робиш ти

Краще замінити на:

Захоплююся твоєю хоробрістю та відданістю.

Замість того, щоб фокусуватися на оцінці своїх здібностей, краще акцентувати увагу на тому, чому ви захоплюєтеся воїном чи просто подякувати йому/ій за службу.

Не варто казати:

Тобі, напевно, було дуже страшно.

Краще замінити на:

Захоплююся твоєю сміливістю і самовідданістю.

Ваші твердження про страх також можуть применшувати переживання та емоції, які проживають воїни на службі. Так, страх може бути частиною військового досвіду, проте він не є головною його складовою.

Читати також: Військові почали розписувати стелу в Донецькій області

Не порівнюйте досвід співрозмовника/ці з досвідом інших знайомих військових. Слухайте воїна та проявляйте щирий інтерес до його/її досвіду.

Шлях кожного військовослужбовця є унікальним. Порівнюючи досвіди людей, ви можете применшити чи знецінити пережите.

Усі рекомендації надані психологинею і тренеркою груп підтримки Veteran Hub Дариною Таран.

Нагадаємл, що Євген Клопотенко випустив книгу зі шкільними рецептам.

Також ми повідомляли, що на Київщині запустили інноваційну станцію з переробки воєнних відходів.

Читати далі

Суспільство

Військові почали розписувати стелу в Донецькій області

Опубліковано

Раніше місцеві волонтери пофарбувала знак, прибравши написи й наліпки, які з 2014 року залишали на ньому військові. Однак в соцмережах це оновлення викликало обурення у багатьох користувачів, бо в написах та фрагментах вбачається важливе значення.

Про це повідомив військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр” з позивним “Стус”.

“Стела оживає й набуває нової історії”, – написав він.

фото: військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр”

Бригада “Холодний Яр”

93-а окрема механізована бригада “Холодний Яр” – тактичне сполучення у складі Сухопутних військ України Утворена на базі техніки та особового складу 93-ї гвардійської мотострілецької дивізії СРСР. Спадкоємності до 93-ї гвардійської мотострілецької дивізії не має.

Читати також: Данія купуватиме зброю для ЗСУ в українських виробників

З початку бойових дій на сході України бригада брала участь у боях за населені пункти: Селидове, Українка, Карлівка, Нетайлове, Первомайське, Піски, Авдіївка. З травня 2014 року до січня 2015 року підрозділи 93-ї бригади утримували Донецький аеропорт. За це вони та бійці інших підрозділів були прозвані у ЗМІ “кіборгами”.

Нагадаємо, що стартує відбір до української збірної на Ігри Нескорених 2025.

Фото: військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр”

Читати далі