Суспільство
Традицію Щедрого вечора в Україні внесли до нематеріальної культурної спадщини
«Традиції Щедрого вечора в Україні» внесли Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Про це повідомили у Міністерстві культури та інформаційної політики України.
«Традиція щедрування жива: вона пройшла нелегкі випробування в нашій історії і збереглась завдяки її носіям, завдяки тим, хто її популяризував у різні часи. Водночас ми маємо тисячі прикладів, коли національна культурна спадщина надихала митців на створення сучасних творів з етнічними мотивами. Одним з найяскравіших таких проявів є «Щедрик» Миколи Леонтовича», — йдеться у повідомлення.
Читайте також: «Добрий вечір тобі, пане господарю». Як добре ти знаєш українські колядки? (ТЕСТ)
Міністерство культури та інформаційної політики вже внесло до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України 88 елементів, серед яких є й ті, що стосуються новорічного циклу святкувань. А саме:
- Традиційний обряд Маланка с. Белелуя Івано-Франківської області,
- Традиція повіншування Василів у селі Липівка Рогатинської територіальної громади Івано-Франківської області,
- Створення об’ємної сферичної різдвяної зірки села Мацьковичі.
Відзначається, що традиції щедрого вечора України відбуваються у формі так званих новорічних обходів. Традиція має довгу історію, йдучи своїм корінням з дохристиянських часів і містять 12 обрядових страв, звичаї готуватися до Щедрого вечора, перевдягання: «водити козу», Маланку, щедрувати.
У відомстві розповіли, що ГО «Інститут культури України» уже розробила світову промо кампанію елементу: це будуть звані вечори за кордоном з відомим шеф-кухарем Євгеном Клопотенком, діджитал-шоу «Щедрий вечір» за участі співачки Jerry Heil, яку Молодіжна рада при МЗС визначила молодіжною Амбасадоркою «Щедрика».
Нагадаємо, листи на бересті з Сибіру внесли до списку документальної спадщини ЮНЕСКО «Пам’ять світу».
Окрім того, буковинський урочистий вінок із ковилою став культурною спадщиною України.
Також жіночі прикраси з бісеру на Прикарпатті також внесли до нематеріальної культурної спадщини України.
Фото: facebook.com/MCIPUkraine.
Суспільство
Суспільство
Про книгу
Про Вікторію Амеліну
Суспільство
На його честь було названо корабль, а доньки в памʼять про нього заснували та розвивають ферму у рідному місті.
Капітан І рангу Юрій Олефіренко хотів займатися власним сільським господарством. А коли у 2014 росія напала на Україну, став на захист Батьківщини та віддав за неї своє життя у битві за Маріуполь… Після загибелі капітана його ім’я присвоїли десантному кораблю, який від початку повномасштабної війни давав відсіч окупантам!
Історія Юрія Олефіренко
Капітан І рангу Юрій Олефіренко був командиром 73-го морського центру спецпризначення. Коли у 2014 росія напала на Україну, він вже 1,5 року як був на пенсії, але повернувся.
“Я кажу: “Куди ти йдеш”?” Я йду за рідну країну, за Україну, за український народ”, – розповідає дружина героя.
16 січня 2015 Юрій давав відсіч навалі окупантів під Маріуполем та отримав тяжкі поранення. Він закрив собою та врятував трьох бійців, однак сам загинув…Посмертно Юрія нагородили відзнакою “Народний герой України”. А на його честь назвали флагман українського флоту – десантний корабель “Юрій Олефіренко”.
Фермерська справа – на честь батька
Після загибелі капітана родині виділили земельну ділянку на ведення сільського господарства. І його доньки вирішили втілити його давню мрію та відкрити власну ферму.
“Десь у цих краях працювала бабуся, тому що вона була передовою дояркою. Ія знаю, що ще маленьким хлопчиком він прибігав туди, до неї. Він був людиною ерудованою, дуже розвиненою, знав багато мов, але не боявся такої роботи: він брав і орав город”, – ділиться Олеся Олефіренка, донька Юрія.
Через рік в Ольги було вже 50 телят, і, здавалося, на ферму чекає велике майбутне. Та через рік ресурсів на її утримання почало не вистачати і ферма припинила своє існування.
Читати також: Саша Махов. Історія журналіста і воїна з Луганська
Подолання кризи
Однак рік тому завдяки конкурсу #Варто “РобитИ” Оля отримала можливість відродити справу. А рідні підтримали та допомогли їй почати з нуля.
Зараз на фермі Олефіренків вже 28 свиней та 45 поросят – завдяки гранту справа рухається вперед. Родина покращує умови утримання та планує збільшити поголівʼя худоби. Справа, про яку мріяв капітан, продовжує жити та розвиватись завдяки його донькам.
Нагадаємо, що переселенка із Сєвєродонецька відкрила сучасну клініку в Києві, де працюють тільки ВПО.
Також ми повідомляли, що в “Київ Мілітарі Хаб” відкрили безоплатний спортзал для реабілізації ветеранів