Суспільство
Жіночі прикраси з бісеру на Прикарпатті внесли до нематеріальної культурної спадщини України
Ґердани – традиційні жіночі прикраси з бісеру на Прикарпатті – внесли переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Про це повідомили у пресслужбі Міністерства культури та інформаційної політики.
Зазначається, що виготовлення ґердана – традиційне народне ремесло, яким займалося місцеве населення Прикарпаття впродовж століть.
Мотиви і колористика ґерданів
Орнаментика ґерданів символізує незнищенну пам’ять роду, безперервний рух із вічним оновленням, сонячну енергію розвитку, несе гармонію, добро і захист.
Ґердан, жіноча стрічка-прикраса у вигляді плесканого ланцюжка чи ажурного комірця з різнокольорового бісеру (пацьорки), яку дівчата й жінки носили (носять) на шиї або на голові, ще має інші назви: «силянка», «стрончка», «лучка».
Читайте також: Українська чи англійська в кінотеатрах? Спростування найпоширеніших міфів
Характерною особливістю ґерданів Прикарпаття є поліхромність, соковитість та багатобарвність.
Кольорові акценти у своєрідній динаміці символізують:
- червоний – життєдайність Божої енергії,
- синій – велику таємницю і незбагненність неба,
- зелений – відродження життя і волю,
- жовтий – світло і Боже благословення,
- білий – чистоту помислів, свіжість колориту.
Орнаментальні мотиви і колористика ґерданів є естетичною формою молитви до вищих сил, оберегом від зла, запорукою доброї волі.
«Кожне село Гуцульщини має давні традиції виготовлення ґердана, локальні художньо-стильові особливості, кольорову гаму, різні варіанти поділу на орнаментальні площини поміж розмаїття гуцульських ґерданів», — йдеться у повідомленні.
Один зі способів виготовлення ґерданів є зовсім не складним, таким, що не потребує особливих пристроїв, він передбачає лише точний рахунок пацьорок та переплетінь ниток.
Виготовлення ґерданів
Упродовж історичного поступу мистецтво творення, виготовлення ґерданів краю зазнавало піднесень і спадів. На сучасному етапі воно переживає своєрідне відродження зі значним оновленням традиційних форм.
Фрагментарні відомості про вироби з бісеру виявлено ще в Галицько-Волинському літописі за 1223 та 1288 роки. Етнограф і письменник австрійського походження Р.Ф. Кайндль у монографії «Гуцули: їх життя, звичаї та народні перекази» повідомляв, що жінки мають «на шиї – малі бубонці (колотильці) або барвисте скляне намисто різної величини і форми (блискауки, пацьорки), які служать оздобою».
Читайте також: Майбутнє пам’яток – у приватних руках. Хто рятує культурну спадщину України? Історія ініціативи «Спадщина.UA»
Елемент був поширений на всій території Прикарпаття (Косівський, Верховинський, Надвірнянський, Коломийський, Городенківський, Долинський райони, м. Яремче Івано-Франківської обл.).
Це засвідчують колекції ґерданів, зібрані науковими співробітниками Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського (м.Коломия), Івано-Франківського обласного краєзнавчого музею під час експедицій селами цього регіону.
Про культурну спадщину
Нематеріальна культурна спадщина України була створена як аналог Світової спадщини ЮНЕСКО, що приділяє основну увагу матеріальній культурі.
На державному рівні формується Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Станом на березень 2023 року до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України внесено 69 елементів.
Нагадаємо, гуцульське художнє дереворізьблення визнали нематеріальною спадщиною України.
Фото: Мінкульт.
Мультимедійна платформа «Локальна історія» презентувала новий журнал, присвячений історії та культурі Слобожанщини. Це вже восьмий випуск видання.
Про це повідомляє «Локальна історія».
Про журнал
На обкладинці журналу — ілюстрація художниці Олі Гайдамаки, а всередині — глибокі історичні дослідження, репортажі та аналітика. Видання розповідає про заселення Слобожанщини, вплив Козацької революції на регіон і створення Слобідської України. Окрема стаття присвячена загадковому місту Гелон, яке згадується в легендах.
Читати також: Фасад притулку для тварин у Києві прикрасили муралами (ФОТО)
Особливу увагу приділили видатним постатям Слобожанщини. У журналі можна прочитати:
- як Микола Костомаров шукав своє місце в історії;
- чим жив хутірний світ Пантелеймона Куліша;
- репортаж про Тростянець, що пов’язаний із життям і творчістю Миколи Хвильового.
Також у випуску зібрали цікаві факти про календарні обряди українців Вороніжчини Сумської області 150 років тому. Автори дослідили, як мешканці Вороніжа бачили своїх сусідів-росіян і чому називали їх неробами.
Нагадаємо, що у лютому на київському вокзалі відкриють «Книгарню Є»: як вона виглядатиме (ФОТО).
Фото: «Локальна історія».
Кияни тепер мають доступ до електронного довідника «Маршрути послуг з ментального здоров’я», який допоможе знайти необхідну підтримку.
Про це повідомила Марина Хонда, заступниця голови КМДА з соціальної та гендерної політики, захисту прав дітей і питань безбар’єрності.
Для кого створено довідник
Цей ресурс розробили в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?». Видання містить контакти комунальних, громадських та приватних організацій, які надають соціально-психологічну допомогу. Завдяки зручній структурі користувачі можуть швидко знайти потрібну послугу та зв’язатися з надавачем.
Читати також: У трьох областях відкрили адаптивні клуби для військових та людей з інвалідністю (ФОТО)
Довідник допомагає не лише орієнтуватися в доступних сервісах Києва, але й об’єднує всіх надавачів допомоги в єдину систему перенаправлення, спрощуючи доступ до послуг для містян.
Переглянути довідник можна за посиланням.
Нагадаємо, що вийшов безоплатний курс аудіоуроків «Секс-освіта» про дорослішання.
Фото: обкладинка довідника «Маршрути послуг з ментального здоров’я».
Маршрути у містах облаштують доступними для людей з інвалідністю та маломобільних груп населення. Цей проєкт втілюють у межах програми «Рух без бар’єрів».
Про це повідомив директор департаменту містобудування та архітектури Київської ОВА Ярослав Янович.
Що відомо про цей проєкт
Міста долучилися до ініціативи, щоб усі люди мали:
- можливість самостійно пересуватися;
- доступ до інфраструктури;
- сприятливі умови для соціальної інтеграції;
- рівні можливості у користування міськими просторами.
Ярослав Янович зазначив, що територіальні громади самостійно визначатимуть маршрути. До обговорення проєктів адміністрації залучатимуть громадськість.
Читайте також: У Києві створили онлайн-довідник для підтримки ментального здоров’я
«На маршруті всі локації мають бути максимально доступними та безбар’єрними — це перехрестя, переходи, громадський транспорт, школи, садочки, заклади охорони здоров’я, центри надання адміністративних послуг, центри зайнятості, а також інші громадські будівлі. Також на маршруті будуть встановлені навігаційні знаки, тактильні елементи та інші рішення, спрямовані на забезпечення не лише зручності, але й безпеки для людей», — розповів Ярослав Янович.
Наразі Славутич та Буча вже розробили свої проєкти. До 11 лютого 2025 року інші територіальні громади Київської області повинні подати до Департаменту містобудування та архітектури КОВА власні проєкти безбар’єрних маршрутів.
«Рух без бар’єрів»
Проєкт є частиною ініціативи Міністерства розвитку громад та територій. Його презентували 19 січня у військовому госпіталі. Головна мета проєкту — створення доступного середовища для всіх людей.
Нагадаємо, що у Славутичі більше не оголошуватимуть тривогу, яка звучить у Київській області.
Також ми писали, що на Київщині побудують новий житловий комплекс для соціальних груп (ФОТО).
Фото обкладинки: Freepik
Озеленити балкони та звузити дороги — урбаністка пропонує, як покращити українські міста
Як змінити українські міста, щоб вони стали комфортними, естетичними та зручними для життя? Ці українці...
Вчать людей не опускати руки: як працює перша інклюзивна «Сенсотека» у Львові
Андрій Станько зі Львова втратив зір у дитинстві. Попри це, він самостійно освоїв озвучений телефон,...
Хащі в кожну хату: волонтерка зібрала 350 тисяч гривень для ЗСУ квітами
«Ледебурія та шлюмбергера за донат від 120 гривень» — схожими повідомленнями ця жінка починає ледь...
«Після 24 лютого жодного разу не зустрічав Новий рік удома». Про що мріють військові у 2025 році
Для військових 31 грудня — це ще один день боротьби. Хтось зустрічає Новий рік в...