Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
mvi 4507 0 00 10 784 2 mvi 4507 0 00 10 784 2

NewСхід

“Раніше тягала вугілля – тепер танцюю на пілоні”. Як 40-річна переселенка відкрила школу танців

Опубліковано

 

Її фігурі можуть позаздрити 20-річні дівчата, а таку упертість має не кожен чоловік. Вона постійно працює над своїм тілом  та навчає танцю на пілоні інших жінок та дітей. Її не хвилює віковий поріг танцю, адже їй 40 і вона майстерно виробляє трюки на своєму пілоні, якого називає Федір.

Це історія про Наталію Верещагіну, жінку, яка ще нещодавно працювала екіпірувальницею на залізничному транспорті у Дебальцево і мріяла реалізувати себе в іншій професії. Але події у її маленькому містечку, про які дізнався весь світ, повністю змінили життя цієї жінки.

Читайте також: Переселенка з Луганщини створила власний бренд дизайнерського одягу

 

Як у 40 років почати нове життя, залишившись на вулиці, і стати прикладом для інших читайте далі.

Це Наталія Верещагіна, яка у свої 40 років майстерно сідає на шпагат та танцює на пілоні

Не жіноча праця

Життя Наталії Веращагіної йшло спокійно за течією у рідному Дебальцево. Жінка жила у щойно відремонтованій квартирі, виховувала двох дітей та мріяла про заняття улюбленою справою. Але, завагітнівши другою дитиною, пішла працювати екіпірувальником на залізничний транспорт.

“Це зовсім робота не для жінок. Я тягала тяжкі відра з вугіллям у кожний вагон, потім їх мила. Взимку було дуже холодно”.

Читайте також: Як переселенка з Горлівки озеленює Донбас і робить бізнес на цьому

Та в один день життя може повністю змінитись. Так сталось і у Наталії одного зимового ранку лютого 2015-го року.

Війна. Жінці довелось тікати з дітьми світ за очі, лиш би уберегти своє життя. Вона відвезла дітей та стареньких батьків до родичів у Полтаву, а сама повернулась назад, з надією, що скоро все закінчиться.

Та все продовжувалось. Від артилерійських снарядів Наталія ховалась у сирому бомбосховищі, яке знаходилось прямо під квартирою.

“Я завжди дивилась на мішок на дверях і якщо він починав трястись, то все – потрібно бігти у підвал. Немає ні світла, ні води, нічого немає. У людей була паніка. Дуже страшно, коли ти чуєш звуки снарядів та як вилітає скло у квартирах”.

Зрозумівши, що її діти можуть залишитись сиротами, вона вирішила покинути рідне місто і чудом зробила це дуже вчасно. Бо через два дні у місце між її квартирою і бомбосховищем потрапив снаряд.

Наталія неохоче згадує про ті часи, але каже, що таку катастрофу просто неможливо стерти з пам’яті. От і старший син Данило часто згадує і питає, чому ж трапилась така несправедливість.

Давня мрія врятувала від депресії

Після розгрому квартири зруйнувалось і все життя Наталії. Вона знайшла притулок у родичів у Полтаві і працювала на кількох роботах, аби хоч якось прокормити двох дітей.

Все пережите загнало жінку у глухий кут, у неї опустились руки. Але Наталія знайшла вихід з депресії і взялась реалізовувати давню мрію – заняття танцями.

“Для всіх було дикістю, що я почала займатись танцями у 38 років. Але я отримувала задоволення від того, що роблю. Так, це пекельна праця, все тіло жахливо боліло, постійні синяки, я плакала,  але це принесло свої плоди”.

Зараз Наталія виробляє різноманітні трюки на пілоні та отримує нагороди на чемпіонатах України

Через рік важких занять Наталія поїхала на перший чемпіонат у своєму житті у Полтавській області. Зайняла перше місце у категорії “Любителі”.  А вже через місяць на чемпіонаті України по пол-денсу – друге. Зараз Наталія має вже 5 нагород і виступає в категорії “Полупрофі”.

“Спочатку мені було дуже важко, адже я змагалась з молодими дівчатами. Комплексувала через свій вік, але взяла себе в руки і отримала перші результати. Зараз обласні змагання для мене вже пройдений рівень, я йду на чемпіонати України”.

Читайте також: Переселенка заснувала на Донбасі ранчо з биками

Танцівниця  вирішила переїхати ближче до свого рідного краю – у Костянтинівку. Тут Наталія продовжила займатись улюбленою справою на новому рівні – відкрила власну школу танців StarFly. Спершу вклала 5 тисяч гривень – на приміщення та спортивний інвентар. Виграла грант і за отримані кошти Взяла участь у купила обігрівач приміщення та балетні станки.

А далі реклама в інтернеті, сарафанне радіо – і у Наталії з’явились перші учениці.

Залізти на “Рината” у 40 років

Покрутитись навколо пілона у невеличкому містечку охочі знайшлись. Це і маленькі дівчатка віком від чотирьох років  і дорослі 40-річні жінки.

“Танці на пілоні – це дуже гарно. Ні в якому разі це не стриптиз чи якийсь срам, як багато хто думає. У танцях на пілоні є своя естетика. Це спорт, у нас більше акробатичних елементів, де працюють абсолютно всі м’язи тіла”.

Займатись пол денсом до Наталії дівчата приходять з різних мотивів: хтось хоче підтягнути фігуру, схуднути, підняти самооцінку, вразити чоловіка танцем, а діток водять, щоб потім вони могли виступати у шоу і заробляти на цьому. Одна з учениць Наталії вже виступає у Чехії, а інша – з шоу на кораблі.

Наталія демонструє для своїх учениць як правильно робити трюки на пілоні

Тренує своїх дівчат Наталія кожен день по годині. Каже, що на одне заняття приходить 4 учениці на кожний пілон. За словами тренерки, всі дівчата борються за найдорожчий пілон за 15 тисяч, якого назвали “Ринатом”.

Заняття зазвичай починаються з розминки, адже просто залізти на “Рината” чи “Федора” не можна. Спочатку заняття проходить внизу, а потім учениці піднімаються на висоту.

Пол денс – це нелегко, але й не дорого

“Мені колись казали: та ну, такі гроші платити за танці, піду краще ковбасу куплю. Але вони не розуміють, якщо ти будеш займатись, то і почуватимеш себе по-іншому. Уяви, що ти будеш їсти ковбасу, а твій чоловік на вулиці озиратиметься на мене”.

До речі, ціни Наталія зовсім не загинає: індивідуальне заняття коштує 100 гривень, разове – 70 за годину. А якщо купити абонемент, то виходить ще дешевше.

Читайте також: Як відкрити кав’ярню і не прогоріти. Інструкція від власника, що не вмів варити каву

Багато хто боїться займатись пол денсом, переживає, що через різні хвороби їм не можна. А чоловіки кажуть “ой, що там крутитись на тому пілоні – легко!”

“Це дуже складна праця. Мені лікарі забороняли займатись через грижу. Але не дивлячись на всі болячки та вік, танці – це життя. Коли ти займаєшся улюбленою справою – ти здоровий”.

Наталія з посмішкою розповідає, як її колишнє оточення з Дебальцево шоковане, що в такому віці можна чогось досягти, та ще й виступати. Але жінка хоче показати, що може бути прикладом для інших попри всі труднощі. І вже планує купити тренажери та переїхати у більш просторне приміщення, аби і далі розвивати нові направлення фітнесу.

NewСхід

Виходимо на протести та фільмуємо викиди. Як на Донбасі борються з проблемою забруднення повітря

Опубліковано

 

ШоТам запускає атлас екологічних проблем Донбасу та способів їхнього вирішення. “Cxiд Ekomap”. На мапі зібрані екологічні проблеми регіону – забруднення повітря та річок, сміттєзвалища, лісові пожежі, тліючі терикони та інші. Завдяки інтерактивному атласу можна дізнатися детальну інформацію про проблему, а також інструменти та методи, необхідні для її вирішення, які пропонують науковці. Перший крок до розв’язання проблеми – розуміння її масштабності. І головна мета “Cxiд Ekomap” – розпочати діалог про вирішення екологічних проблем шляхом збору даних і допомоги тим, хто працює з питаннями екології Донбасу. Перелік на мапі є ще неповний, тому кожен із вас може долучитися до її наповнення та сприяти розв’язанню проблеми. А як це зробити – дізнайтеся тут, натиснувши на знак питання.

Маріуполь зараз посідає перше місце в Україні за рівнем забруднення атмосферного повітря. Ситуація зі станом повітря загалом на Донбасі також не тішить. Попри те, що на початку військових дій на сході потужності заводів дещо зменшилися, сьогодні вони працюють майже на повну і щороку викидають в атмосферу сотні тисяч тонн бруду. Змінити цю ситуацію може модернізація обладнання, але бізнес не готовий витрачати на це свої кошти. Голова «Ініціативної групи «Разом!» Максим Бородін розповів, як організовані ними протести робітників та встановлені відеокамери дозволяють розв’язувати проблему забрудненого повітря на Донбасі та які ініціативи можуть збільшити цей тиск у майбутньому.

Максим Бородін
Максим Бородін

Екоактивіст, очільник громадської організації «Ініціативна група «Разом!», лідер партії «Сила людей» у Маріупольській міській раді

 

Бруд у повітрі вбиває людину

Забруднення повітря — це катастрофа, в першу чергу, для людей. Якщо раніше вчені думали, що головна проблема від цього — захворювання легень різних форм, то зараз вже відомо, що ситуація значно серйозніша. Останні американські та європейські дослідження свідчать про те, що дрібні частинки пилу потрапляють також у кровотік, і циркулюють у ньому. Це викликає різні серцеві захворювання, інфаркти та інсульти.

Також вже доведено, що забруднене повітря викликає хвороби мозку та деменцію, особливо у дітей. Одне з досліджень науковців показує, що діти, які живуть у брудних містах, гірше навчаються, ніж їхні однолітки з чистих населених пунктів. Тому ця проблема дуже серйозна.

Їхати було нікуди — довелося боротися

Я займаюся темою промислового забруднення з 2012 року. Тоді на Донбасі була дуже скрутна ситуація з викидами в атмосферу від різних заводів, зокрема з маріупольських. Їхнє застаріле обладнання тоді досягло свого піку. До того ж постійно були погані погодні умови, а підприємства ще й масово збільшували свої потужності. Все це стало дуже серйозним ударом по екології міста.

Повітря Донбасу сьогодні найбільше забруднюють металургійні виробництва. Люди, які живуть «під трубами», звикають до бруду й вже не помічають нічого незвичного. А тоді, у 2012 році, навіть вони побачили, що ситуація — жахлива. Днями без перестанку в усьому Маріуполі стояв нестерпний смог. Раніше таке бувало лише у промислових районах. Неможливо було нікуди виїхати. Для мене це була надзвичайно серйозна проблема, тому що моя дружина була вагітною, і ми чекали дитину. Я за них дуже хвилювався і розумів, що нам потрібно виїжджати. Але їхати було нікуди. Другий вихід — щось робити з цим брудом. Так почалася моя боротьба.

Вивів людей на вулиці

Я того ж року став одним з організаторів Маріупольського форуму, де ми зібрали ініціативну групу та запустили перший протест у місті. Участь у ньому взяли від 500 до 700 людей, вони виступали за те, щоб заводи припинили забруднювати повітря. Другий мітинг став на той час одним із найбільш масових у Маріуполі — на 13 тисяч людей. Тоді на вулицю виходили навіть люди, які працювали на заводах, попри те, що боялися втратити роботу. І нам тоді вдалося змусити частину підприємств закритися на модернізацію.

Через два роки, у 2014-му, в мене вже було серйозне коло однодумців, і ми вирішили створити громадську організацію «Ініціативна група «Разом!» яку я очолив. Сьогодні активними її членами є 10 людей, а ще є багато прихильників, які періодично нас підтримують та допомагають нам. Займаємося ми, в першу чергу, питанням екології, промислового забруднення і моніторингу якості повітря. З точки зору екології, це і Ми постійно стежимо за якістю повітря у місті та законодавчими змінами, встановлюємо камери, які знімають викиди, та самостійно фільмуємо подібні незаконні речі. А ще ми багато спілкуємося з мешканцями — доступно пояснюємо їм, чому промислові викиди — це погано, і я їх можна позбутися. Паралельно ми ще розвиваємо місцеве самоврядування та антикорупційну діяльність, створюємо проєкти для міської ради, щоб зробити її роботу більш прозорою.

Заводи викидають у повітря сотні тисяч тонн бруду

Коли почався збройний конфлікт на Донбасі, спочатку це зменшило промислове забруднення. Причина у тому, що до заводів стали возити менше сировини, адже їхати транспортом було небезпечно. Через це й самого виробництва стало менше. Але в останні роки логістика покращилася, і ми бачимо, що рівень забруднення знову зріс. Зараз ситуація трішки краща, ніж була у 2012 році. Хоча Маріуполь сьогодні залишається на першому місці в рейтингу найбільш брудних міст України, згідно з рейтингом Центральної геофізичної лабораторії імені Срезневського. Звичайно, і я, і решта мешканців розуміємо, що так не повинно бути.

На Донбасі забруднене повітря сьогодні переважно на окупованих територіях, і оцінити, наскільки сильно, зараз складно. З підконтрольних — це Маріуполь, меншою мірою Краматорськ та Курахове. Війна напряму не сильно впливає на рівень забруднення, однак у снарядах використовують хімічні речовини, які мають поганий вплив на екологію та повітря зокрема. 

Заводи самі рахують свої викиди

З точки зору викидів, у 2010 році в Маріуполі вони сумарно становили 216 тисяч тонн на рік, 2011-й рік — 233 тисячі, 2012-й — 205 тисяч, 2013-й — 245 тисяч. У 2014-му було 210 тисяч тонн на рік, 2015-му — 179 тисяч, 2016-му — 178 тисяч. Потім знову почався ріст: 2017-й — 195 тисяч тонн, 2018-й — 226 тисяч, 2019-й — 247 тисяч і 2020-й — 254 тисяч тонн. Тобто, зараз викидів навіть більше, ніж було 10 років тому. Водночас менше майже вдвічі стало викидів пилу, який заводи знизили завдяки модернізаціям. Якщо у 2010 році цей показник становив 19 568 тонн, то зараз це 9 547 тонн. Водночас частина інших забруднювальних речовин все ще залишається.

Хоча варто розуміти, що ці цифри — неточні, адже їх надає сам забруднювач. Тобто, ніхто не вимірює, скільки завод реально викидає бруду. Без онлайн-датчиків, як у Європейському Союзі та США, це перевірити просто неможливо. Власники багатьох великих підприємств зараз виступають проти законопроєкту №4167, який підготували парламентарі. Закон зобов’язує з часом встановити пиломіри й газоаналізатори на кожному великому джерелі викидів. Це дозволить людям та інспекції бачити, скільки реально бруду викидають заводи, тому що від цього залежить сума податків. А так зараз фактично вони самі собі їх нараховують.

Повітря страждає і від людини

Серед інших причин забруднення повітря — спалювання листя. Це глобальна проблема, тому що весь приватний сектор так робить. Частіше за все ця проблема випливає десь восени або взимку, і люди починають масово в себе все палити. У листі, що тліє без доступу кисню, виділяється бензопірен, який здатен викликати у людини ракові захворювання. Розв’язати цю проблему зможе компостування: мешканцями домоволодінь прямо на подвір’ях або комунальниками на полігоні. 

Забруднення є також йде зі шлакових гір, але вони фактично є власністю тих же забруднювачів. Певне забруднення у містах йде з міських водоканалів, якщо, як у Маріуполі, там старі станції біологічного очищення стоків. Не до кінця очищена вода забруднює як повітря, так і море, до якого вона протікає. Таку проблему може вирішити заміна чи модернізація обладнання. 

Також повітря забруднює використане вугілля в приватному секторі для опалювання. І хоча на Донбасі та й загалом в Україні — на відміну від Польщі — ця проблема менш поширена, є родини, які продовжують генерувати тепло таким чином. Їм вже давно варто перейти з твердопаливних котлів на альтернативні джерела.

Автомобільний транспорт також повітря забруднює, зокрема застарілий. Попри те, що останнього залишилося в мешканців Донбасу не так багато, але він робить більше викидів за кількістю, ніж весь сучасний транспорт, який їздить містами. Єдиний вихід — заміна автівок. Ще одна проблема — перевезення автомобільними дорогами через міста металопродукції й сільгосппродукції — це теж значне забруднення повітря. Тут потрібно, щоб державні інстанції обмежували й контролювали такі перевезення.

Зачинити завод — не вихід із ситуації

Мешканці Донбасу сьогодні виступають не проти існування заводів, а проти шкідливих викидів. Вони розуміють, що, з одного боку, підприємства платять податки й дають робочі місця. А з іншого, вони отруюють повітря й воду, безкоштовно використовують Азовське море та створюють великі шлакові гори. І тому питання не в тому, щоби просто зачинити завод — треба змусити його модернізувати своє обладнання. Такі оновлення є, але це відбувається дуже повільно. Тому що законодавство дозволяє це робити не дуже швидко.

Самі компанії без державного тиску модернізуватися не будуть. Не весь великий бізнес, на жаль, соціально-відповідальний. Я бачив внутрішні звіти деяких заводів, які вони показують своїм директорам. І там було написано приблизно так: «Газоочищення не працювало, але ми змогли уникнути штрафів, тому що екологічна інспекція не змогла до нас потрапити». Вони про це прямо так і пишуть.

Показали людям, чим їх травлять

Щоб контролювати рівень забруднення повітря, наша організація першою поставила онлайн-камеру напроти одного з металургійних заводів. Ми хотіли, щоб люди могли бачити, як їх травлять. І зараз у Маріуполі постійно працюють вже 8 таких камер — навіть вночі можна відстежувати, є викиди чи немає. У нас є відео, де конкретно видно, як бурі хмари прямують у житлову зону. Завдяки участі й перемозі в конкурсі «Нові лідери» я зміг виграти один мільйон гривень, і ці кошти повністю витратив на таке обладнання.

Читайте також: EcoCity: як школярі створили першу в Україні мережу моніторингу якості повітря

Хоча українські закони сьогодні не дозволяють покарати забруднювачів. Ми фіксуємо реальний стан ситуації забруднення, але нічого не можемо з цим зробити, окрім повідомлення мешканців про реальні ризики. Наша організація ініціювала багато кримінальних справ, але вони поки що не закінчуються нічим — просто по 4-5 років лежать у ящиках слідчих. Через це у людей пропадає віра в те, що можна щось змінити. Але ми впевнені, що все зміниться, просто треба постійно працювати над цим.

Заводам дадуть достатньо часу на заміну обладнання

Змінити ситуацію з забрудненням повітря на Донбасі можуть запропоновані законопроєкти № 4167 і 3091, які повністю змінюють державний контроль за шкідливими викидами. У них врахували найкращі європейські практики. Вони не створюють якісь «драконівські» речі, а навпаки бізнесу так стане краще. Зокрема, тому що під час перевірки інспектори повинні будуть при собі мати камери, які вестимуть запис. Тому вони не зможуть вимагати від заводів щось незаконне.

Також запропоновані закони змусять модернізувати старе обладнання. Це стосується і металургійного виробництва, й електрогенерувальних станцій. Досягти європейського рівня якості повітря ми точно не зможемо найближчим часом, навіть якщо ці закони ухвалять вже завтра. Там прописані терміни, за які заводам слід покращити своє обладнання — це від 4 до 12 років, залежно від виду виробництва. Потрібно буде встановити електрофільтри або спеціальні рукавні фільтри, які ловлять пил. Хоча є певні заводи, як от Маріупольський коксохімічний завод «Маркохім», які не можна модернізувати. Кокосові батареї під час будівництва встановлюють як піч, і коли закінчується термін їхньої експлуатації, їх просто замінюють на нові. Хоча це радше виняток, ніж поширена практика.

Електрофільтри як «пилососи» для міст

Ще один варіант боротьби з забрудненням повітря — перехід на альтернативні джерела енергії. Це стосується як громадян, так і підприємств. Але варто розуміти, що вони коштують дуже дорого, тож далеко не кожен буде готовий їх встановлювати. Заводам не цікаво повністю знищувати чинне виробництво і будувати з нуля. Тому більш реалістичний сценарій — модернізація вже наявного обладнання.

Допомогти покращити повітря на Донбасі можуть також очищувальні вежі. Для цього перед трубами окремо будують газоочисні станції висотою у 3-5-поверхові будівлі. Старі технології очищували повітря за допомогою зрощування водою, нові ж пропонують електрофільтри й рукавні фільтри. В електрофільтрах пил отримує заряд від одного електроду і прилипає до іншого, і потім змивається або струшується. В рукавних фільтрах це роблять тисячі спеціальних рукавів за принципом пилососа. Пил забиває пори до певного рівня, і тоді струшується в бункер, і так відбувається циклічно. Рукавні фільтри — це більш сучасна технологія, яка дозволяє зупиняти майже всі викиди.

Якщо будувати ці фільтри правильно і коректно їх використовувати, тоді це допоможе побороти проблему з викидами у повітря. Особливість цих технологій у тому, що їх виготовляють під конкретне виробництво. До уваги беруть температуру повітря, швидкість потоку, склад викидів. Якщо типовий фільтр поставити на підприємство, яке використовує іншу сировину, то можна мати меншу ефективність роботи. А якщо придбати конкретно для себе і своїх потреб, це досить хороше рішення.

Проєкт реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.

Читати далі

NewСхід

Стартував ремонт дороги «Слов’янськ-Донецьк-Маріуполь»

Опубліковано

 

На Донеччині біля Волновахи стартував ремонт автодороги Н-20 «Слов’янськ-Донецьк-Маріуполь». 

Про це повідомили в Службі автомобільних доріг у Донецькій області.

«Почався поточний середній ремонт автомобільної дороги Н-20 Слов’янськ-Донецьк-Маріуполь на ділянці км 188+004 – км 208+666», – йдеться у повідомленні.

 

Зазначено, що ця траса проходить біля міста Волноваха, і це І категорія автомобільної дороги протяжністю 20, 662 км.

Загальна вартість ремонту становить понад 766, 5 млн грн.

Читайте такожЯк у Києві зводять пішохідний міст на острів Оболонський (ВІДЕО)

Робочим проєктом передбачається відновлення транспортно-експлуатаційних показників проїзної частини – водовідведення та штучних споруд. А також доведення елементів облаштування до нормативних вимог.

Роботи буде виконувати підрядна організація «ДС Пром Груп».

Читайте такожКуди їхати у подорож за смачним українським вином? Топ порад від сомельє

Найближчим часом буде зроблено:

  • зрізання дрібнолісся та чагарнику з укосів земляного полотна;
  • розбирання автопавільйонів;
  • розбирання бортового каменю;
  • розбирання металевого бар’єрного огородження,
  • дорожніх знаків та фрезерування існуючого дорожнього одягу.

Нагадаємо, Укравтодор змоделював вантовий міст у Запоріжжі через Дніпро.

Також на Львівщині ремонтують 36-метровий міст через Дністер.

Як ми повідомляли раніше, у Дніпрі на Монастирський острів побудують міст-бульвар.

Усі фото: dn.ukravtodor.gov.ua.

Читати далі

NewСхід

Шкарпетки з Луганщини підкорюють Нідерланди

Опубліковано

 

Рубіжанська панчішна мануфактура Misyurenko на Луганщині посилює співпрацю з Нідерландами – після успішного продажу партії шкарпеток навесні 2021 року компанія отримала відгук від клієнта та внесла зміни у технологію виготовлення.

Про це повідомили на фейсбук-сторінці Проєкт USAID «Економічна підтримка Східної України».

Як розповідає директор Рубіжанської панчішної мануфактури Геннадій Місюренко, у серпні українська компанія надіслала до Нідерландів 2000 пар шкарпеток. Клієнт був задоволений їхньою якістю і зробив замовлення у 5 разів більше.

 

Проєкт USAID знайшов клієнта з Нідерландів, допоміг у перемовинах із технічним консультантом, розробив брендбук та упаковку для спортивних шкарпеток.

Також виробники продовжують тестувати свою нову розробку – спортивні шкарпетки преміум-класу. Нещодавно відправили їх на тестування спортсменам-фехтувальникам та отримали позитивні відгуки. Їхні гетри зроблені з якісного матеріалу, який чудово тримає форму після тренування.

Читайте такожУкраїнські бренди підкорюють Нью-Йорк. Що представляють дизайнери на цьогорічному Тижні моди

Нині на виробництві в’яжуть тестову партію шкарпеток для бігу для дистриб’юторів, які продають спортивний одяг в Україні.

Читайте також: У невеликому шахтарському місті Донеччини запрацював перший центр робототехніки та програмування

Цьогоріч Рубіжанська панчішна мануфактура на замовлення торгової марки Dodo Socks у співпраці з відомим шеф-кухарем Євгеном Клопотенком виготовили шкарпетки, прикрашені овочами – складовими борщу, які популяризують українську кухню.

Нещодавно мануфактура (Misyurenko) подала заявку на отримання гранту від Проєкту USAID. Він спрямований на розширення бази верстатів та виготовлення нової продукції преміум-класу для продажу в Україні та за кордоном.

Нагадаємо, компанія з Луганщини розробляє нову лінію спортивних шкарпеток.

Як ми повідомляли раніше, на Луганщині в аграрному ліцеї створили навчальну пасіку.

Усі фото: facebook.com/misyurenko; facebook.com/ERAUkraine.

Читати далі