

Суспільство
Причина №10, чому варто підтримати #ШоТам: ми допомагаємо відродити українську спадщину
З плином часу, а великою мірою під впливом радянської влади, українці втратили частину власних традицій. Десятиліттями в Україні зникав зв’язок поколінь, забувалися українські пісні, висміювалася українська мова та щезали українські ремесла. Але не все так погано – поступово знаходяться люди, які намагаються це змінити і відродити споконвічні українські традиції та культуру. Історії про них ми публікуємо в #ШоТам!
На жаль, у ЗМІ нечасто з’являються подібні матеріали, українці відчувають брак інформації щодо традиційного українського побуту, тим паче про те, що хтось намагається його відновити. #ШоТам хоче це змінити!
Ми підтримуємо тих, хто відновлює нашу спадщину, розповідаємо про них усім і показазуємо, спадкоємцями якого скарбу ми є! Якщо ви з нами, давайте відродимо наші традиції та культуру разом! Підтримайте нас на 29.99 грн, 49.99 грн чи 99.99 грн. Зробити це можна за посиланням.
Читайте також: Причина №13, чому варто підтримати #ШоТам: ми підтримуємо прогресивні ініціативи українських дітей
Зібрали для вас декілька публікацій, які надихають дізнаватися більше про український народ та звичаї наших дідусів і бабусь. Будьте з нами, станьте частинкою України, яка відроджує свою спадщину і пишається нею!
1. Назар Божинський відроджує традиції кобзарства та виготовляє старовинні українські інструменти. Все, на чому колись грали наші прадіди, Назар сьогодні створює у звичайній харківській квартирі.
2. Якщо вам забракло прикрас з характером, а ті, що є – “однакові з лиця”, то ми у ШоТам знайшли для вас щось магічне. Стародавнє, але загорнуте у сучасность. Те, що сотні років носила скіфська знать, а тепер – можете й ви. Мова про прикраси у техніці гарячої емалі, які робить родина Козій зі Львова.
3. Вже понад 30 років Олег Кіращук заробляє на життя писанкарством. Все почалось з дитячого захоплення, яке переросло у справу всього життя. Роботи писанкаря з Коломиї зберігаються в багатьох музеях не лише України, а й Америки, Канади, Німеччини та Австралії.
4. Юрій Ойцюсь раніше створював комп’ютерні ігри, але вирішив присвятити життя організації дозвілля рівнян. Заснував сайт, на якому можна підібрати для себе розваги та туристичний шлях по Рівненщині. Втілює ідею музею історичних реконструкцій під відкритим небом (скансен).
5. Фермери з Полтавщини відродили вирощування традиційної культури для України – конопель. А згодом вони почали розвивати еко-френдлі бізнес. Тепер в Україні та світі впізнають бренд Hanftek, який пропонує якісне взуття із конопляної тканини.
6. На Івано-Франківщині родина ентузіастів відроджує гончарську майстерність. У місті Городенка близько десяти років працює майстерня “Покутська кераміка”.
7. На Кіровоградщині три активістки створили унікальний проект “Баба Єлька”, мета якого дослідити культурну спадщину їхнього краю. Етно-виконавиця Світлана Буланова, редакторка “Нової газети” Інна Тільнова, журналістка та піарниця Вікторія Семененко об’єднались, аби шукати автентичні пісні Кіровоградщини.
Як підтримати ШоТам?
Ви можете обрати для себе зручну суму, обравши з трьох варіантів:
- 29.99 гривень
- 49.99 гривень
- 99.99 гривень.
Це щомісячний платіж, який стягується автоматично.
Просто перейдіть за посиланням – “Підтримати”. Оберіть для себе суму, яку вважаєте за потрібну, та зручний спосіб оплати.
Чекаємо на вашу підтримку і вже готуємо наступні матеріали про те, що навколо існує не тільки велика #зрада, а багато-багато маленьких #перемог українців, які рухають Україну вперед.
Будьте з нами й щодня переконуйтесь у тому, що наша держава заслуговує на те, щоб вкладати в неї час і гроші.
Підписуйтеся на нас у Twitter, Instagram, Telegram, Facebook, YouTube!
Суспільство

На території Чорнобильського заповідника розквітнув рідкісний білоцвіт весняний. Через знищення природних середовищ квітку внесли до Червоної книги.
Про це повідомили в Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику.
На Київщині цю квітку можна зустрітися хіба що в присадибних ділянках як декоративну рослину. Білоцвіт весняний росте переважно у Карпатах та на Поліссі.
У заповіднику вказали, що в Чорнобилі ці квітки колись висадили господарі однієї з осель міста. Рослина має потужну кореневу систему, а тому вона швидко розростається та розквітає білими дзвіночками із фіалковим ароматом.
Читайте також: Майстриня з Харкова допомогла покинутим котам на понад 250 тисяч гривень
«У народі вважається, що білоцвіт приносить удачу та є символом оновлення, а той факт, що він зберігся в зоні відчуження, надає йому ще більшої значущості: немов природа повертає собі життя у місцях, колись залишених людьми»‚ — написали у заповіднику.


Нагадаємо, що на місці лісової пожежі на Київщині висадили шість тисяч нових дерев.
Фото обкладинки ілюстративне: «Вікімедіа»
Суспільство

Валентин з містечка Курахове працює енергетиком уже понад 20 років. Курахівська ТЕС була у місті центральним підприємством, тому він навіть не вагався, який фах обере для себе:
«Я інженер-механік, завжди жартую, що руки ростуть з правильного місця, тому вдома ремонтував велосипеди чи машини. А згодом на роботі — обертові механізми. Та найважливіше — ми знали, що наша робота є критично важливою, бо ми давали людям світло і тепло».
Улюблену роботу довелось покинути, коли росіяни наблизилися до міста та почали кілька разів на день обстрілювати станцію.
Росіяни обстрілювали ТЕС щодня
У рідному місті Курахове я збудував свій будинок, зробив парник, де вирощував лимони, ходив на риболовлю. Згодом почав будівництво — змайстрував лазню та літню кухню біля будинку. Проте все змінилося у 2022 році.
Моя сім’я виїхала на Закарпаття уже 8 березня, а я ж залишився на роботі. Ми з колегами працювали щодня і часто відновлювали техніку на станції після російських обстрілів.
Перші пів року нас атакували переважно вночі, а коли росіяни підійшли ближче, то обстрілювали ТЕС з артилерії майже щодня. Часто стріляли на світанку — перед тим, як люди мали вийти на роботу. Потім як за розкладом наступна атака була в обід, а далі — ввечері. І це ще не враховуючи ракет, які також часто прилітали і по місту, і по станції.

Курахівська ТЕС до повномасштабного вторгнення. Фото: ДТЕК Курахівська ТЕС у фейсбуці
Я залишився жити у власному будинку, де ще у 2014 році облаштував гарний просторий підвал. Після початку повномасштабного вторгнення туди до мене переїхав брат і так ми разом жили понад два роки. Принесли туди деякі меблі, поставили буржуйку, провели електрику. А ще я зробив удома свердловину, тому ми постійно мали свіжу воду.
Останні дні на станції не працювали, а просто виживали
Переважно по Курахівській ТЕС прилітало ще до оголошення тривоги. Тому ми постійно прислухалися і коли вже чули гучні вибухи неподалік, то ховалися. Росіяни з артилерії влучали і в паркувальні майданчики, тому наші авто були побиті. А коли обстрілювали ракетами, то навіть бомбосховище здригалося.

Під час одного з обстрілів постраждала автівка Валентина. Фото надав Валентин
Тому останні місяці на роботі ми вже не працювали, а просто сподівалися вижити. У касках та бронежилетах переміщувалися різними коридорами та старались менше виходити на вулицю.
Проте влітку минулого року після чергового обстрілу керівники отримали наказ, що запуску блоку не буде і потрібно розбирати наше обладнання.
Ми так довго ремонтували станцію, а тепер мусили її залишити. З рідної станції я забрав з собою лише системний блок власного комп’ютера.
На новій роботі ділюся досвідом з колегами
Я дуже просився на роботу саме на Бурштинську ТЕС, адже хотів бути ближче до сім’ї, яка жила на Закарпатті. І зараз живу у невеличкому селі біля Бурштина. Ми часто зідзвонюємося з курахівськими колегами, адже багатьом з них компанія запропонувала роботу на інших своїх ТЕС. Декілька з них навіть жили у мене деякий час, поки не знайшли власне житло. А ще ми хочемо зустрітися всі разом під час відпустки десь в Карпатах.
Часом колеги з Бурштинської ТЕС запитують мене про обладнання, з яким я працював удома. Я показую свої фото, схеми та креслення, ми часто порівнюємо механізми, хоча тут станція більш сучасна за нашу.

Валентин перевіряє техніку на новій роботі. Фото надав Валентин
Єдине, що для мене не змінилося, то це кількість роботи — її було багато вдома, а тепер і тут, проте я швидко до всього звикаю. Тут я також працюю зі схожими обертовими механізмами.
І знову ремонти через ворожі обстріли
Кожен мій день починається з наради та ранкового обходу. Протягом дня я відповідаю на листи від підрядників, перевіряю техніку та планую ремонти. Коли починається повітряна тривога, то ми спускаємося в укриття або ж покидаємо територію. Деякі колеги мусять залишатися на своєму робочому місці та рятувати обладнання після прильотів, якщо це необхідно.

Курахівська ТЕС після чергового російського обстрілу. Фото надав Валентин
Ця проблема скрізь мене переслідує. В Кураховому ми з колегами лише змогли відремонтувати обладнання, тільки запустили димарі, все почало диміти як знову новий обстріл.
Так само і тут — дуже багато пошкоджень, деяке обладнання вже не підлягає ремонту, а щось потребує багато коштів і часу. Ми не маємо таких можливостей та й бракує енергетиків, які б могли цим займатися, бо молодь не поспішає йти в цю сферу. Тому працюємо ми.
Все одно люблю свою роботу
Я сумую за домом та рідною ТЕС, але вже й не знаю, чи буде до чого повертатися, адже минулоріч росіяни окупували Курахове.
Я бачив фото, як зараз виглядає станція. Там зруйнували майже всі труби, пошкодили багато приміщень, цехів, немає вікон та даху. Зараз це місце зовсім не впізнати.
Професія енергетика досить складна, та навіть якби я знав, що нас чекає в майбутньому, то все одно б пішов працювати в цю сферу.
Валентин під час роботи. Фото надав Валентин
Зараз кожен має допомагати країні на своєму місці. Я не можу долучитися до війська через проблеми з хребтом. Тому продовжую працювати та станції та робити те, що вмію найкраще — давати людям світло. Бо якщо тут нікого не буде, то що ж тоді — все зануриться в темряву?
Суспільство

Працівники ДСНС увечері 1 квітня врятували на Київщині кота, який другу добу поспіль не міг злізти з верхівки дерева.
Про це повідомили в Головному управлінні ДСНС України у Київській області.
Місцеві мешканці спочатку намагалися допомогти коту самотужки, але їм це не вдавалося. Тоді вони звернулися за допомогою до поліції. Після виклику на місце вирушили рятувальники ДСНС.
Завдяки спецтехніці працівники ДСНС змогли спустити кота на землю:
«Тваринку вдалося зняти з дерева та передати вдячним власникам. Особливо раділи діти — їхній улюбленець нарешті повернувся додому».
Читайте також: Майстриня з Харкова допомогла покинутим котам на понад 250 тисяч гривень
Нагадаємо, що в Києві врятували собаку, який не міг вибратися з річки на берег (ВІДЕО).
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка ГУ ДСНС України у Київській області