

Економіка і бізнес
Пекторалі зі Львова. Як родина Козій робить прикраси для сучасних королев
Якщо вам забракло прикрас з характером, а ті, що є – “однакові з лиця”, то ми у ШоТам знайшли для вас щось магічне. Стародавнє, але загорнуте у сучасность. Те, що сотні років носила скіфська знать, а тепер – можете й ви. Мова про прикраси у техніці гарячої емалі, які робить родина Козій зі Львова
Це працює так, каже Ярка з родини Козій: .
“Барви емалі глухі, або прозорі. А силу їм дає світло, яке пронизує емаль до металевого тла, заломлюється і творить фантастичні ефекти”
Існування їх пекторалей та згард (намиста – авт.) неможливе без розігрітої на 860 градусів спеціальної печі, батька Гриця, який вирізає мідні форми для майбутніх прикрас, та чотирьох його майстринь-емальєрок: дружини Роксоляни та доньок Марії, Ярки та Даньки.
Як взаємодія всіх цих компонентів утворює в результаті справжні витвори мистецтва бренду “Емалі Козій”, читайте у інтерв’ю “ШоТам” з львівською емальєркою.

Роксоляна Козій
вчителька та львівська емальєрка про родину і справу, якою займаються 25 років
Гриць (батько) – робить тиснення на намистах та вирізає й оброблює мідні форми до того, як на них накладають емаль;
Роксоляна (мати) – вчителює у школі. Як майстриня має строгий стиль. Каже, найбільше подобається працювати в чорно-білому кольорі емалей.
Марія (старша дочка) – графічна дизайнерка. Робить напівпрозорі, легкі й романтичні прикраси, “працює на нюансах відтінків”;
Ярка (середня донька) – працювала з керамікою, вчиться на графічну дизайнерку. Як емальєрка тяжіє до простоти і геометричних візерунків у своїх виробах.
Данька (молодша донька) – поки не вирішила, чи хоче займатись родинною справою.
Родина працює в техніці гарячої емалі (запечене скло на травленій мідній пластині – авт.) часто запрошують на різні виставки, у тому числі й міжнародні: у Париж, Стокгольм та Хельсінкі.
Довідка. Техніка гарячої емалі відома з ІV ст. до нашої ери. Тоді грецькі майстри виготовляли їх для скіфської знаті. У поєднанні з коштовним камінням вона використовувалась навіть для оздоблення символів влади фараона у стародавньому Єгипті.
Емалі. Непередбачувані і небезпечні
Ми займаємося живописною емаллю: працюємо з образами, наносимо порошком на мідну пластинку візерунки, а далі відправляємо все це в піч. Після випалювання у виробі потрібно ще багато чого допрацьовувати. Адже головна особливість емалі – її непередбачуваність.
Навіть, якщо у вас є ескіз майбутніх емалевих сережок або намиста, не факт, що після того, як їх випалимо у печі, скло запечеться в ідеальну за кольором та силуетом копію. Результат може бути несподіванкою, особливо, якщо ви хочете один в один повторити виріб. Але, з іншого боку, такої прикраси, як у вас, не буде більше ні в кого.

При роботі у техніці гарячої емалі є й певна небезпека – в тому, що в порошковій емалі міститься свинець, а тому випаровування під час запікання виробів у печі надто шкідливі. Через те не пускаю до цієї роботи донечок, все роблю сама.
Як випалюються пекторалі
Палітру емалей ми у родині знаємо чи не напам’ять. Якщо купуємо щось новеньке, спочатку вивчаємо, як вони поводять себе при випалюванні, а потім вже беремо у виробництво.
Щоб зробити вдалий виріб, треба знати: яку емаль на якій печі при якій температурі випалювати.
Прикраса починається з того, що спочатку мій чоловік Гриць ріже мідь на пластини, проколюючи їх в місцях кріплень майбутнього виробу. Далі вони занурюються в азотну кислоту – для очищення. За тим на пластини накладаються візерунки емалі, які кладемо в спеціальну піч для випалювання, розігріту до 860 градусів.

Випалювання триває недовго. Кожен елемент майбутнього намиста випалюється по черзі і потребує індивідуальної температури. Часу на випал йде небагато – в середньому, хвилини дві.
Далі на якийсь час залишаємо виріб настоятись у розчині лимонної кислоти, шліфуємо та прибираємо окалину.
Нарешті, скріплюємо елементи пекторалей чи намист між собою ланцюжком чи защіпками.
Техніці гарячої емалі навчились у реставратора церков
Ідея займатись емаллю спала на думку моєму чоловікові Грицю. Я ж сама спочатку займалась скульптурою.
Емаль – це завжди експерименти і досвід. Свій ми отримали вперше на початку 90-х років мнулого сторіччя, коли потрапили до Канади. Там познайомились із художником, що реставрував церкви і заодно відроджував традицію використання емалі у церковних предметах побуту. Тоді й нам показав, як з цією технікою працювати.
Спершу ми з чоловіком починали не з прикрас, а працювали емаллю по готових речах: медалях, іконах, розп’яттях.
Далі народилась друга дитина, і я не мала часу працювати з емаллю. Тоді Гриць зі Марією – років вісім їй тоді було – захопились створенням емальованих кулончиків. Так з експериментів і народилась ідея робити прикраси. Ніколи ми з Грицем не примушували дітей – таким відбивається жага до таких речей. Сьогодні і Марії, і Ярці цікаво працювати з емаллю. Єдине, куди їх не допускаю – до випалювання виробів. Роблю сама, бо це шкідливо.
Мало працюємо для чоловіків

Зазвичай, наші вироби купують жінки, або чоловіки для жінок. Причому, є така тенденція: чим жінка старша, тим більше прагне себе прикрасити. Для чоловіків зрідка робимо браслети чи каблучки.
Дівчата теж купляють, але я б молодість взагалі нічим б не прикрашала – вона і так гарна. Максимум, що треба – сережки якісь.
Оберіть будь-яку пектораль, і вона коштуватиме близько 1000 гривень та кульчики по 300 гривень. Так, ціни у нас трохи занизькі. Але якщо ми їх піднімемо, то мало людей зможуть купити. Тому поки так. А вже покупців вдосталь – і з України, і з усього світу.
Нема часу на просування
Нам потрібен менеджер – ніде правди діти.
Зараз просуванням в соцмережах, написанням постів, фотографуванням виробів займається Ярка. А в неї інколи просто руки не доходять щось зробити, адже вона паралельно працює і вчиться.
Марічка ж працює в Києві і приїжджає до нас “набігами”.
Тому наразі потроху виставляємо вироби у різних галереях, беремо участь у міжнародних виставках. А паралельно робимо ремонт у майстерні і працюємо у шість рук. В планах – зібрати команду для просування, а доти продаємо пекторалі в інтернеті і даруємо на радість друзям і близьким.
Економіка і бізнес

Яна з Івано-Франківська не хотіла викидати улюблені джинси і пошила з них сумочку! А зараз її аксесуари з деніму замовляють іноземці з США, Швейцарії та Японії! Ця талановита дівчина перетворює 10-річні джинси з секонд-хенду на стильні шопери та бананки.
Тож якщо у вас є старі, але рідні джинси з якісного матеріалу, ви можете написати Яні — вона дасть їм друге дихання! А як дизайнерка змогла створити бренд «Кузів крафт» без грошей та бізнес-плану, дивіться в нашому проєкті про українських підприємців «Куркулятор»!
Фото: скриншот з відео ШоТам
Економіка і бізнес

Українська компанія Foundation Coffee Roasters і 13-та бригада НГУ «Хартія» створили колаборацію під назвою «Броньована кава». З кожної упаковки компанія передаватиме 100 гривень на потреби військових з «Хартії».
Про це повідомили в компанії.
Завдяки донатам бійці отримають нові тепловізори, дрони, засоби зв’язку, амуніцію тощо. У компанії зазначили:
«Це не просто кава — це подяка тим, хто щодня боронить наше небо, землю і спокій. Кожна чашка — це маленький вклад у велику справу. Разом до перемоги!».
Читайте також: Викладала історію навіть з позицій. Це Бароко, яка служить у «Хартії»

Нагадаємо, що у Києві відбудеться забіг «Біжу за тих, хто в берцях 2025» на підтримку «Хартії».
Фото: фейсбук-сторінка Foundation Coffee Roasters
Економіка і бізнес

У Києві пройшов HR Wisdom Summit 2025, організований журналом «ТОП-100. Рейтинги найбільших» та Delo.ua. На заході зібралися понад 400 HR-фахівців та 30 спікерів, які обговорювали стратегії управління командами в умовах війни, повернення ветеранів до роботи та ментальне здоровʼя на підприємствах.
Про це редакції повідомили орагнізатори події.
Навчання для HR-фахівців майбутнього
«Сьогодні HR — це перший голос на підприємстві. Саме ви — голос змін», — зазначила ведуча ICTV Оксана Гутцайт на відкритті саміту.
На саміті говорили про навчання персоналу, адаптацію ветеранів, корпоративну освіту та співпрацю з університетами. Наталія Теряхіна з Kernel пояснила, як управління знаннями допомагає втримати штат. На її думку, HR має проактивно працювати з бізнесом, виявляючи критичні ролі та утримуючи команду через навчання.
На саміті торкнулися й теми інклюзивності HR-стратегій. Їх закликала підтримати перша заступниця міністра соцполітики України Дарія Марчак. Вона додала, що країна не може допустити ейджизм, тому в компанії важливо залучати робітників, яким понад 50 років.
Читайте також: Український банк відсудив у рф компенсацію за втрачені в Криму активи
Воєнні реалії ринку праці
У дискусії «Робота після служби: як зробити ринок праці дружнім до ветеранів» обговорювали реальні кейси адаптації, менторства й системної підтримки ветеранів та їхніх родин. Модерувала розмову Наталія Ємченко з проєкту «Серце Азовсталі». Участь в обговоренні взяли Анастасія Розлуцька з Work.ua, Олена Велика від Sense Bank, Вадим Галицький з ДТЕК, Людмила Новак (Інтерпайп), Альона Скорзова від Державної служби зайнятості та оборонець Маріуполя Кирило Тюрнєв.
Продовжуючи тему воєнних реалій, Марія Абдулліна з «OLX Робота» розповіла про кризу на ринку через мобілізацію і міграцію, та акцент на молодь і пенсіонерів як відповідь. Учасники панельних дискусій обговорили інтеграцію ветеранів, внутрішні таланти, кодекси поведінки й етику, роль корпоративної культури та інвестиції в освіту.
На саміті представили дослідження «Топ інвесторів в освіту» від Delo.ua та KSE. У матеріалах підкреслили, що через брак актуальних навичок вакансії і кандидати не зустрічаються, а бізнес інвестиціями в освіту розв’язує кадрові питання та виконує суспільну роль в інтеграції інклюзії.
Також під час події обговорили бренди роботодавців і нагородили найкращих HR-лідерів року.




Нагадуємо, що найбільша фінська мережа швидкого харчування інвестує 12 мільйонів євро в розвиток свого бізнесу в Україні.
Фото з саміту надали організатори