Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Кобзар 21 століття: як харків’янин відроджує український музичний феномен

Опубліковано

Він наче зійшов з гравюр давно минулих століть, що зображують кобзарів. Назар Божинський схожий на справжнього козака – оселедець, жупан, традиційна сорочка та бандура у руках. Чоловік відроджує традиції кобзарства та виготовляє старовинні українські інструменти. Все, на чому колись грали наші прадіди, Назар сьогодні створює у звичайній харківській квартирі. А крім цього, грає на вулицях старовинні пісні і хоче довести, що навіть у часи діджиталізації та буму електронної музики – традиції наших пращурів крізь століття існують разом з нами.

 Назар Божинський

Назар Божинський

За освітою архітектор. Є доцентом кафедри урбаністики у Харківському національному університеті будівництва та архітектури (ХНУБА). Крім цього, Назар є кобзарем та створює традиційні кобзарські інструменти і виступає з ними.

Отримав бандуру за п’ятірки

Коли я ще був малим, то бачив зображення козаків на старовинних народних картинах у музеях. Припало до душі зображення козака Мамая з кобзою і я захотів собі таку. Але це залишалось лише мрією, поки я не побачив у літературному музеї бандуру Григорія Ільченка, який колись навчався у справжнього кобзаря. Тоді зрозумів, що і зараз такі інструменти є. А потім познайомився з майстром кобзарських інструментів, який подарував мені свою книгу. Відтоді я почав захоплюватись цим серйозно.

У мене не було інструменту, тому коли закінчував 11 клас уклав з батьком парі. Він сказав, що якщо я складу всі іспити на п’ятірки, то купить мені все, що захочу. Але єдиним бажанням була бандура. Так у 2001 році батько купив мені інструмент в одного київського майстра.

Згодом я почав потроху вчитись – сам і у кобзарів. Щоб освоїти інструмент потрібно десь три роки. За якийсь час я навчився і на лірі грати, і на кобзі, а потім і на торбані (це такий старовинний інструмент, суміш ліри і бандури, на якому грала козацька старшина в давнину – авт).

Майстерня у квартирі

Зараз я ще й самостійно майструю інструменти. Колись мені віддали недороблену бандуру і я її доробив. З цього все і почалось. Робив і гусла, і бандури, і ліри, і кобзи. Майстерні в мене немає, все роблю у власній квартирі – облаштував окрему кімнату. Іноді у батьків в селі майструю.

Роблю бандури на замовлення, або щоб позичити своїм учням. Розумієте, в кобзарському цеху є умови, що продавати інструменти можна тим, хто справді на них гратиме. Інакше інструмент руйнується. Якщо учень справді хоче вчитись, то можу і безкоштовно віддати.

Коштує бандура, як корова, десь $2000. Вже зробив кільканадцять інструментів – точно вже і не зрахую.

Хочеться, щоб були епічні співці. До нас традиція кобзарства дійшла від живих людей обірваною. Колись, 100 років тому був студент, який захопився кобзарством і вчився у кобзаря грати на бандурі. Згодом поїхав у Москву, а коли повернувся, то побачив, що ніхто вже не вміє грати на цих інструментах. Тоді він сам почав навчати людей, хоча вже йому було 90 років. Чоловік поспішав, бо розумів – традиції треба передавати від людини до людини, а не через книжки. От і роль братчиків (члени кобзарського братства, раніше так називали січовиків, – авт.) козацького цеху – продовжити те, що було здавна.

“Деревину для бандур шукаю попід річками, а клей роблю з риб’ячих міхурів”

У моїй майстерні навіть немає ніяких електричних верстатів для виготовлення інструментів – все роблю традиційним способом, як і колись наші предки. Електроінструменти псують дерево і тоді звук дуже псується. Можна і по готовому інструменту визначити, як він був зроблений. А так мені потрібна сокира, пилка, стамески і тесло.

Бандури та кобзи робляться з великої колоди. Переважно використовую червону вербу, клен, горіх чи грушу. За допомогою сокири й тесла я вирубую таку велику ложку та обробляю її зсередини. Потім роблю верхню частину з сосни чи ялини та склеюю інструмент.

Синтетичні клеї для музики не підходять – лише натуральні. Для мене найкращим є риб’ячий клей. Для цього я беру міхури осетрової риби, чищу їх, висушую, кришу і варю. Так утворюється міцний клей, який, за потреби, легко розчиняється теплою водою.

Фарби для інструментів беру теж натуральні. Використовую бджолиний віск, прополіс, переварену смолу різних дерев, ефірні олії. Якщо потрібно додати кольору – беру корені рослин, які мають яскраве забарвлення. Воно дуже чути, коли щось не те в інструменті.

До речі, матеріал для інструментів я шукаю понад річками: може якесь дерево впало чи засохло. Колоди для виготовлення потрібні великі, тому купити просто неможливо. Щоб зробити інструмент потрібен десь рік. Готову бандуру варто освятити в церкві, зазвичай робимо це на Покрову чи Трійцю.

Інструмент має свою історію

Здавна вважалось, що кожний інструмент має свою історію. Є таке повір’я: щоб інструмент звучав жалібно, потрібно його зробити, поки не похована якась людина, яка померла. Тоді він закриває у собі її душу.

І якось зі мною трапилась така історія. Був майстер на прізвище Шльончик, він дідусь співачки ONUKA. Колись з його майстерні викинули заготовки дерева, які я забрав. Тоді з них зробив інструмент. Так вийшло, що дороблював я його у 20-х числах лютого – коли розгортались події на Майдані Незалежності.

Пам’ятаю, що одного дня була гарна сонячна погода і я вивісив інструмент просушитись. Але раптом здійнявся вихор, який зірвав бандуру і та розбилась на друзки. А все закрите в ній ніби вийшло назовні. Згодом я переробив інструмент, ще і їздив до Києва, грав на ньому на Майдані й залишив там. А після розгону на Майдані він десь пропав. З часом знайшовся, але замість інструменту я отримав пакетик з друзочками. Я вирішив, що раз бандура має таку історію – я повинен її відновити. Склеїв ті друзочки – і інструмент отримав нове життя. Зараз він у мого учня.

Охоронці виганяли, щоб не співав біля базарів

З 2003 року я почав грати на місцях в Харкові, де здавна виступали кобзарі. Це Благовіщенський базар, Університетський садок, вулиці Університетська, Пушкінська, біля Покровського монастиря та Мироносицької церкви. Про ці місця дізнавався також з розповідей кобзарів та з книжок. Якщо буваю десь у гостях в Полтаві чи Миргороді – там теж граю.

Зазвичай виконую духовні псалми, історичні козацькі пісні (думи), або веселі пісні. Почав грати на кобзарських місцях десь з 2003 року.

Буває сідаю десь біля крамниць, то просять посунутись, або проганяють. Якось грав біля базару, то виходили охоронці та казали, щоб я звідти пішов. Люди у таких випадках заступаються. Але зараз вже всі звикли, тому проганяють рідко.

Ми не збираємо гроші. Але пішла така традиція, що варто поставити якийсь кухлик чи картуз – тоді й люди уважніше прислуховуються до пісні. Грати кілька годин на вулиці – це теж робота. Якщо хтось хоче, то може дати якісь гроші, цукерку чи пиріжок. Але, якщо я сиджу і граю 8 годин і підійде тільки одна людина з п’ятаком, то я не ображаюсь. Для мене важливо, щоб люди чули та знали козацькі пісні. Я хочу відновити традицію і зберегти місце для тих незрячих співців, які були здавна. Бо саме незрячі люди можуть осягнути ввесь той гігантський кобзарський репертуар.

Мене запрошують і на поминальні дні грати. Біля церков люди ставлять свічки і замовляють поминальну псальму. Це дуже важлива моя місія.

На свята рідше запрошують грати, хіба що на дні народження чи у гості до друзів. Люди зараз оглушені електронною музикою, тому танцювати під традиційні акустичні пісні їм важко.

Планую безкоштовно навчати незрячих військових та дітей

Зараз я планую навчати незрячих дітей та АТОвців музики та гри на бандурі. Здавна козаки, які втратили зір не впадали в депресію, бо попадали в кобзарський цех і лікувались музикою. Навіть якщо не було хисту грати, то вони просто співали.

Травмовані ветерани після війни втрачають сенс існування, замикаються в собі. Тому я хочу їм допомогти. Навчання абсолютно безкоштовне. Я готовий допомагати всім, хто опинився в такій ситуації та разом відроджувати традиції.

17.03.2020

Суспільство

Причина №14, чому варто підтримати #ШоТам: ми допомагаємо відродити українську спадщину

Опубліковано

З плином часу, а великою мірою під впливом радянської влади, українці втратили частину власних традицій. Десятиліттями в Україні зникав зв’язок поколінь, забувалися українські пісні, висміювалася українська мова та щезали українські ремесла. Але не все так погано – поступово знаходяться люди, які намагаються це змінити і відродити споконвічні українські традиції та культуру. Історії про них ми публікуємо в  #ШоТам!


На жаль, у ЗМІ нечасто з’являються подібні матеріали, українці відчувають брак інформації щодо традиційного українського побуту, тим паче про те, що хтось намагається його відновити. #ШоТам хоче це змінити!


Ми підтримуємо тих, хто відновлює нашу спадщину, розповідаємо про них усім і показазуємо, спадкоємцями якого скарбу ми є! Якщо ви з нами, давайте відродимо наші традиції та культуру разом! Підтримайте нас на 29.99 грн, 49.99 грн чи 99.99 грн. Зробити це можна за посиланням.

Читайте також: Причина №13, чому варто підтримати #ШоТам: ми підтримуємо прогресивні ініціативи українських дітей

Зібрали для вас декілька публікацій, які надихають дізнаватися більше про український народ та звичаї наших дідусів і бабусь. Будьте з нами, станьте частинкою України, яка відроджує свою спадщину і пишається нею!

1. Назар Божинський відроджує традиції кобзарства та виготовляє старовинні українські інструменти. Все, на чому колись грали наші прадіди, Назар сьогодні створює у звичайній харківській квартирі. 

2. Якщо вам забракло прикрас з характером, а ті, що є – “однакові з лиця”, то ми у ШоТам знайшли для вас щось магічне. Стародавнє, але загорнуте у сучасность. Те, що сотні років носила скіфська знать, а тепер  – можете й ви. Мова про прикраси у техніці гарячої емалі, які робить родина Козій зі Львова.

3. Вже понад 30 років Олег Кіращук заробляє на життя писанкарством. Все почалось з дитячого захоплення, яке переросло у справу всього життя. Роботи писанкаря з Коломиї зберігаються в багатьох музеях не лише України, а й Америки, Канади, Німеччини та Австралії. 

4. Юрій Ойцюсь раніше створював комп’ютерні ігри, але вирішив присвятити життя організації дозвілля рівнян. Заснував сайт, на якому можна підібрати для себе розваги та туристичний шлях по Рівненщині. Втілює ідею музею історичних реконструкцій під відкритим небом (скансен).

5. Фермери з Полтавщини відродили вирощування традиційної культури для України – конопель. А згодом вони почали розвивати еко-френдлі бізнес. Тепер в Україні та світі впізнають бренд Hanftek, який пропонує якісне взуття із конопляної тканини.

6. На Івано-Франківщині родина ентузіастів відроджує гончарську майстерність. У місті Городенка близько десяти років працює майстерня “Покутська кераміка”. 

7. На Кіровоградщині три активістки створили унікальний проект “Баба Єлька”, мета якого дослідити культурну спадщину їхнього краю. Етно-виконавиця Світлана Буланова, редакторка “Нової газети” Інна Тільнова, журналістка та піарниця Вікторія Семененко об’єднались, аби шукати автентичні пісні Кіровоградщини.

Як підтримати ШоТам?

Ви можете обрати для себе зручну суму, обравши з трьох варіантів: 

  • 29.99 гривень
  • 49.99 гривень
  • 99.99 гривень.

Це щомісячний платіж, який стягується автоматично. 

Просто перейдіть за посиланням –  “Підтримати”. Оберіть для себе суму, яку вважаєте за потрібну, та зручний спосіб оплати.

Чекаємо на вашу підтримку і вже готуємо наступні матеріали про те, що навколо існує не тільки велика #зрада, а багато-багато маленьких #перемог українців, які рухають Україну вперед. 

Будьте з нами й щодня переконуйтесь у тому, що наша держава заслуговує на те, щоб вкладати в неї час і гроші.

Підписуйтеся на нас у Twitter, Instagram, Telegram, FacebookYouTube!

Читати далі

Суспільство

У Славутичі запрацювали кооперативні сонячні станції на даху

Опубліковано

У Славутичі на дахах муніципальних будівель запрацювали сонячні електростанції загальною потужністю 200 кВт. Їх побудували на кошти громадян. Проєкт реалізував енергетичний кооператив «Сонячне Місто» у 3 черги, відповідно до 3-х дахів, на яких розміщені СЕС, передає ecotown.com.ua з посиланням на kyiv.web2ua.com

Що це за проєкт?

Як розповів голова енерго-кооперативу Андрій Зінченко, проєкт покликаний розвивати розподілену генерацію, завдяки якій частина електроенергії виробляється біля місця споживання.

“Це гурт людей, спільнота інвесторів, яка зібралася, інвестувала і побудувала “в складчину” три дахових сонячних електростанції на трьох дахах у центрі міста Славутич, – розповідає Андрій Зінченко. – Тепер кожен має свій “пай”, зараз підписуємо договори, щоб отримувати кошти за згенеровану електроенергію”.

Як зазначається, потужність за постійним струмом – 240 кВт, а за змінним – 200 кВт.

Цей «Сонячний» проект загальною вартістю близько 4 млн гривень реалізували за рахунок спільнокошту.

“Один пай коштує 15 000 грн – люди зрозуміли, що не треба бути Рокфеллером, щоб інвестувати у сонячну енергетику, – пояснює Андрій Зінченко. – Дотримувалися “енергетичної демократії” – у нас немає кількох монополістів, яким належить більшість паїв».

Кооперативна форма організації передбачає спільне управління активами, і спосіб голосування – одна з основних відмінностей між кооперативом і тим же ТОВ (товариством з обмеженою відповідальністю)

 «Рішення будуть прийматись кілька разів на рік і стосуватимуться прийняття нових членів, передачі чи продажу паїв третім особам, тощо, – розповідає Андрій Зінченко. – У кожного є 1 голос, безвідносно до кількості паїв, тобто розмір внеску не впливає на прийняття рішень».

Куди продають електрику?

Згенеровану електроенергію кооператив продає ДП “Гарантований покупець”, який купує її за “зеленим тарифом” прив’язаним до курсу євро – з 1 січня 2020 року він становить 0.163 євро за кВт/год. 

«За таких умов будівництво станцій окупиться за 7-8 років, – прогнозує Андрій Зінченко. – За нашими попередніми підрахунками, з кожної інвестованої 1000 євро буде 130 євро річного прибутку до 2030 року, а далі будемо дивитися по місцевому ринку”.

Сонячні станції працюватимуть щонайменше 25 років. При цьому обслуговування СЕС не потребує значних коштів та зусиль. Спеціальне програмне забезпечення виводить дані про виробництво електроенергії у реальному часі, тому всі збої у роботі будуть помітними одразу. Модель “Сонячного Міста” передбачає, що інвесторами можуть бути не лише містяни Славутича. Місцеві мали “фору” у 2 тижні, перш ніж купувати паї зміг будь-хто в Україні. Славутичанам належить близько п’ятої частини від загальної кількості паїв.

Зараз, коли станція готова і попереду лише очікування окупності та прибутку, Андрій Зінченко планує ділитися отриманим досвідом з іншими громадами, які прагнуть встановлювати сонячні станції в складчину.

Читати далі

Суспільство

На Хмельниччині показали перші результати “Великого будівництва” (ФОТО)

Опубліковано

На Хмельниччині вже є перші результати проекту “Велике будівництво”. На одній із ділянок автодороги М-12 завершено асфальтобетонні роботи. Про це повідомляють у пресслужбі обласних дорожників.

“По всій протяжності ділянки автодороги М-12 Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам’янка, км 287 – км 291, влаштовано асфальтобетонне покриття”, – йдеться у повідомленні.

Підрядною організацією ТОВ «СП «Автострада» на ділянці від с. Пирогівці до с. Голосків завершено влаштування верхнього шару із щебенево-мастикового асфальтобетону.

Читайте також: Як ремонтують дороги до головних курортів Одещини (ФОТО)

Дорожники готують покриття до нанесення розмітки холодним пластиком. Ще мають спланувати узбіччя, розподільчу смугу та очистити смугу відведення від порослі.

Нагадуємо, що на цій ділянці дороги І категорії, протяжністю 4 км, виконувався поточний середній ремонт. Роботи фінансуються із Державного Дорожнього фонду згідно Постанови КМУ № 36 від 29 січня 2020 року.

Знайти ділянку на мапі: https://goo.gl/maps/bXRMWxGDGyk5hXe27

Дорога М-12 є частиною транспортного коридору GO Highway, яка з’єднає чорноморські порти Миколаїв та Одеса з польським Гданськом на Балтійському морі. За амбітними планами Укравтодору у межах Хмельницької області буде відремонтовано 56 км дороги М-12 Стрий — Тернопіль — Кропивницький — Знам’янка.

Читати далі

Суспільство

Скільки грошей заощадив Київ завдяки «розумному» освітленню

Опубліковано

У Києві завдяки заміні ліхтарів старого зразка на енергоощадн LED-ліхтарі та автоматизованій системі управління освітленням, протягом 2019 року вдалося зекономити 25 мільйонів гривень з бюджету міста. Про це повідомили в КП «Інформатика», що займається створенням та розбудовою системи контролю та управлінням зовнішнім освітленням.

“Економія досягається не тільки за рахунок енергоощадних матеріалів ліхтарів. Освітлення вулиць відбувається завдяки віддаленому керуванню та автоматичному регулюванню освітлення залежно від часу доби та погодних умов. Це дає змогу економити від 40 до 70% електроенергії”, – йдеться у повідомленні.

Скільки замінили ліхтарів?

Як зазначається, протягом минулого року підключили 18 тисяч LED- та натрієвих ліхтарів, а також встановлено сучасне освітлення на більш ніж 135 вулицях столиці. У 2020 році вже встановили більше 100 щитів для управління зовнішнім освітленням. Загалом, до кінця цього року планують встановити 300 щитів, що обслуговуватимуть близько 30 тисяч ліхтарів.

Загалом же в Києві планують встановити керування 143 тисячами ліхтарями та 1 473 щити керування. Відповідно до Комплексної цільової міської програми «Електронна столиця» повне покриття єдиною системою освітлення мають завершити до 2023 року.

Фото: glavcom.ua

Читати далі

Суспільство

Коли у Львові почнуть будувати сміттєпереробний завод

Опубліковано

У Львові працюють над фіналізацією процесу запуску будівництва сміттєпереробного заводу. Вже незабаром одна з чотирьох компаній, яка стане переможцем тендеру, почне будувати завод у Львові. А наразі відходи зі Львова вивозять та захоронюють на полігонах, з якими мають укладені угоди компанії-перевізники ТПВ. Про це повідомляє пресслужба міськради.

Коли почнуть будувати

Зазначається, що сьогодні тривають підготовчі роботи на ділянці. Будівництво стартуватиме вже цього року.

“Зараз є 4 компанії, і вже буде аукціон по визначенню ціни. Та компанія, яка дасть найкращу ціну, та і буде будувати. Коли буде фінал тендеру і компанія підпише угоду, тоді будемо мати кінцеву ціну. Добре, що Європейський банк реконструкції та розвитку повністю фінансує цей проект. Плюс є грантові кошти — ми отримали порядка 10 мільйонів євро — це грант європейських екологічних фундацій на завод і на полігон”, — зазначили у міськраді.

Читайте також: Чотири іноземні компанії хочуть будувати сміттєпереробний завод у Львові

Куди вивозять відходи?

Наразі відходи зі Львова вивозять на полігони Львівської області, а також на інші полігони.

«В пікові дні ми мали більше 600 тонн відходів. Під час карантину кількість сміття дещо впала. Вивозимо на всі легальні полігони, які в нас працюють в Україні. Частина — це полігони Львівської області, частина — це є полігони до Києва», — додали у міськраді.

Фото: zaxid.net

Читати далі

Суспільство

Київ потрапив у десятку міст з найвищим рівнем розвитку економіки спільного користування

Опубліковано

Київ потрапив до рейтингу міст з найкращим рівнем розвитку шерингових послуг (спільного користування). Оцінка проводилась за рівнем доступу до таких сервісів як Uber та Airbnb, електронних самокатів, додатків для шерингу професійних автомобілів, можливості орендувати авто у приватних власників, а також можливості доступу до всіх спортзалів Києва з одного мобільного додатку. Результати рейтингу опублікував Consumer Choice Center, передає пресслужба КМДА.

Що це за рейтинг?

Зокрема, найкраще сервіси спільного користування розвинуті в Таллінні, Вільнюсі, Ризі, Варшаві, Києві, Сан-Паулу, Тбілісі та інших містах.

Як повідомляють автори рейтингу, він є першим свого роду і його ціллю є інформування споживачів про те, які міста найкраще надають найбільшу різноманітність послуг шерингового характеру та гарантують простий доступ до них.

Загалом рейтингування проводилось у 52 містах світу.

Читайте також: У Києві розробляють мережу тимчасових доріжок для велосипедів та електросамокатів

Для Києва та й України загалом дуже важливо залишатись відкритими до інновацій та економіки спільного споживання, адже вони не тільки забезпечують добробут українських споживачів, а й роблять нашу країну більш привабливою для іноземців.

Наразі у столиці в сфері шерингових послуг, серед інших, реалізується інвестиційний проєкт bike-sharing від Next bike із 45 пунктами прокату та готується до впровадження проєкт з оренди електросамокатів.

Фото: 112.ua

Читати далі

Тренди

ДОПОМОГА
ШоТам

Підтримай наш проєкт, щоб ми могли надихати ще більше українців змінювати країну.