Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Кобзар 21 століття: як харків’янин відроджує український музичний феномен

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Він наче зійшов з гравюр давно минулих століть, що зображують кобзарів. Назар Божинський схожий на справжнього козака – оселедець, жупан, традиційна сорочка та бандура у руках. Чоловік відроджує традиції кобзарства та виготовляє старовинні українські інструменти. Все, на чому колись грали наші прадіди, Назар сьогодні створює у звичайній харківській квартирі. А крім цього, грає на вулицях старовинні пісні і хоче довести, що навіть у часи діджиталізації та буму електронної музики – традиції наших пращурів крізь століття існують разом з нами.

 Назар Божинський

Назар Божинський

За освітою архітектор. Є доцентом кафедри урбаністики у Харківському національному університеті будівництва та архітектури (ХНУБА). Крім цього, Назар є кобзарем та створює традиційні кобзарські інструменти і виступає з ними.

Отримав бандуру за п’ятірки

Коли я ще був малим, то бачив зображення козаків на старовинних народних картинах у музеях. Припало до душі зображення козака Мамая з кобзою і я захотів собі таку. Але це залишалось лише мрією, поки я не побачив у літературному музеї бандуру Григорія Ільченка, який колись навчався у справжнього кобзаря. Тоді зрозумів, що і зараз такі інструменти є. А потім познайомився з майстром кобзарських інструментів, який подарував мені свою книгу. Відтоді я почав захоплюватись цим серйозно.

У мене не було інструменту, тому коли закінчував 11 клас уклав з батьком парі. Він сказав, що якщо я складу всі іспити на п’ятірки, то купить мені все, що захочу. Але єдиним бажанням була бандура. Так у 2001 році батько купив мені інструмент в одного київського майстра.

Згодом я почав потроху вчитись – сам і у кобзарів. Щоб освоїти інструмент потрібно десь три роки. За якийсь час я навчився і на лірі грати, і на кобзі, а потім і на торбані (це такий старовинний інструмент, суміш ліри і бандури, на якому грала козацька старшина в давнину – авт).

Майстерня у квартирі

Зараз я ще й самостійно майструю інструменти. Колись мені віддали недороблену бандуру і я її доробив. З цього все і почалось. Робив і гусла, і бандури, і ліри, і кобзи. Майстерні в мене немає, все роблю у власній квартирі – облаштував окрему кімнату. Іноді у батьків в селі майструю.

Роблю бандури на замовлення, або щоб позичити своїм учням. Розумієте, в кобзарському цеху є умови, що продавати інструменти можна тим, хто справді на них гратиме. Інакше інструмент руйнується. Якщо учень справді хоче вчитись, то можу і безкоштовно віддати.

Коштує бандура, як корова, десь $2000. Вже зробив кільканадцять інструментів – точно вже і не зрахую.

Хочеться, щоб були епічні співці. До нас традиція кобзарства дійшла від живих людей обірваною. Колись, 100 років тому був студент, який захопився кобзарством і вчився у кобзаря грати на бандурі. Згодом поїхав у Москву, а коли повернувся, то побачив, що ніхто вже не вміє грати на цих інструментах. Тоді він сам почав навчати людей, хоча вже йому було 90 років. Чоловік поспішав, бо розумів – традиції треба передавати від людини до людини, а не через книжки. От і роль братчиків (члени кобзарського братства, раніше так називали січовиків, – авт.) козацького цеху – продовжити те, що було здавна.

“Деревину для бандур шукаю попід річками, а клей роблю з риб’ячих міхурів”

У моїй майстерні навіть немає ніяких електричних верстатів для виготовлення інструментів – все роблю традиційним способом, як і колись наші предки. Електроінструменти псують дерево і тоді звук дуже псується. Можна і по готовому інструменту визначити, як він був зроблений. А так мені потрібна сокира, пилка, стамески і тесло.

Бандури та кобзи робляться з великої колоди. Переважно використовую червону вербу, клен, горіх чи грушу. За допомогою сокири й тесла я вирубую таку велику ложку та обробляю її зсередини. Потім роблю верхню частину з сосни чи ялини та склеюю інструмент.

Синтетичні клеї для музики не підходять – лише натуральні. Для мене найкращим є риб’ячий клей. Для цього я беру міхури осетрової риби, чищу їх, висушую, кришу і варю. Так утворюється міцний клей, який, за потреби, легко розчиняється теплою водою.

Фарби для інструментів беру теж натуральні. Використовую бджолиний віск, прополіс, переварену смолу різних дерев, ефірні олії. Якщо потрібно додати кольору – беру корені рослин, які мають яскраве забарвлення. Воно дуже чути, коли щось не те в інструменті.

До речі, матеріал для інструментів я шукаю понад річками: може якесь дерево впало чи засохло. Колоди для виготовлення потрібні великі, тому купити просто неможливо. Щоб зробити інструмент потрібен десь рік. Готову бандуру варто освятити в церкві, зазвичай робимо це на Покрову чи Трійцю.

Інструмент має свою історію

Здавна вважалось, що кожний інструмент має свою історію. Є таке повір’я: щоб інструмент звучав жалібно, потрібно його зробити, поки не похована якась людина, яка померла. Тоді він закриває у собі її душу.

І якось зі мною трапилась така історія. Був майстер на прізвище Шльончик, він дідусь співачки ONUKA. Колись з його майстерні викинули заготовки дерева, які я забрав. Тоді з них зробив інструмент. Так вийшло, що дороблював я його у 20-х числах лютого – коли розгортались події на Майдані Незалежності.

Пам’ятаю, що одного дня була гарна сонячна погода і я вивісив інструмент просушитись. Але раптом здійнявся вихор, який зірвав бандуру і та розбилась на друзки. А все закрите в ній ніби вийшло назовні. Згодом я переробив інструмент, ще і їздив до Києва, грав на ньому на Майдані й залишив там. А після розгону на Майдані він десь пропав. З часом знайшовся, але замість інструменту я отримав пакетик з друзочками. Я вирішив, що раз бандура має таку історію – я повинен її відновити. Склеїв ті друзочки – і інструмент отримав нове життя. Зараз він у мого учня.

Охоронці виганяли, щоб не співав біля базарів

З 2003 року я почав грати на місцях в Харкові, де здавна виступали кобзарі. Це Благовіщенський базар, Університетський садок, вулиці Університетська, Пушкінська, біля Покровського монастиря та Мироносицької церкви. Про ці місця дізнавався також з розповідей кобзарів та з книжок. Якщо буваю десь у гостях в Полтаві чи Миргороді – там теж граю.

Зазвичай виконую духовні псалми, історичні козацькі пісні (думи), або веселі пісні. Почав грати на кобзарських місцях десь з 2003 року.

Буває сідаю десь біля крамниць, то просять посунутись, або проганяють. Якось грав біля базару, то виходили охоронці та казали, щоб я звідти пішов. Люди у таких випадках заступаються. Але зараз вже всі звикли, тому проганяють рідко.

Ми не збираємо гроші. Але пішла така традиція, що варто поставити якийсь кухлик чи картуз – тоді й люди уважніше прислуховуються до пісні. Грати кілька годин на вулиці – це теж робота. Якщо хтось хоче, то може дати якісь гроші, цукерку чи пиріжок. Але, якщо я сиджу і граю 8 годин і підійде тільки одна людина з п’ятаком, то я не ображаюсь. Для мене важливо, щоб люди чули та знали козацькі пісні. Я хочу відновити традицію і зберегти місце для тих незрячих співців, які були здавна. Бо саме незрячі люди можуть осягнути ввесь той гігантський кобзарський репертуар.

Мене запрошують і на поминальні дні грати. Біля церков люди ставлять свічки і замовляють поминальну псальму. Це дуже важлива моя місія.

На свята рідше запрошують грати, хіба що на дні народження чи у гості до друзів. Люди зараз оглушені електронною музикою, тому танцювати під традиційні акустичні пісні їм важко.

Планую безкоштовно навчати незрячих військових та дітей

Зараз я планую навчати незрячих дітей та АТОвців музики та гри на бандурі. Здавна козаки, які втратили зір не впадали в депресію, бо попадали в кобзарський цех і лікувались музикою. Навіть якщо не було хисту грати, то вони просто співали.

Травмовані ветерани після війни втрачають сенс існування, замикаються в собі. Тому я хочу їм допомогти. Навчання абсолютно безкоштовне. Я готовий допомагати всім, хто опинився в такій ситуації та разом відроджувати традиції.

Суспільство

Хорватія виділила €1 млн на генератори для українських шкіл і лікарень

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Хорватія виділила 1 млн євро на закупівлю 50 потужних генераторів, які забезпечать безперебійну роботу українських лікарень та шкіл.

Про це заявили на сайті Міністерства закордонних справ Хорватії.

«Уряд ухвалив рішення про виділення фінансової допомоги обсягом 1 мільйон євро на невідкладні потреби відновлення енергетичної інфраструктури України, зокрема для придбання та доставки в Україну близько 50 електрогенераторів потужністю 100 кВт з метою забезпечення безперебійної роботи лікарень і шкіл», – йдеться в повідомленні. 

Гуманітарний проєкт планують реалізувати через Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ). Для цього МЗС Хорватії найближчими днями планує укласти відповідний договір та переказати мільйон євро. Придбати та передати генератори для українських лікарень та шкіл планують у найкоротші терміни.

Як Хорватія допомагає Україні

Хорватія підтримує Україну з перших днів повномасштабного вторгнення. Зокрема вже 28 лютого стало відомо, що країна надсилає в Україну піхотну зброю та засоби захисту в кількості, достатній для чотирьох бригад. Крім того, Хорватія спрямувала близько 3 мільйонів євро на закупівлю обладнання для ДСНС України, що допоможе розмінуванню деокупованих територій.

Нагадаємо, уряд Німеччини виділив 4,8 млн євро на підтримку ветеранів російсько-української війни, членів їхніх родин та сімей полеглих захисників.

Крім того, Нідерланди передали Україні близько 300 тонн енергообладнання для відновлення енергопостачання.

Фото: pixabay.com.

Читати далі

Суспільство

Історичний центр Чернігова подають до списку Світової спадщини ЮНЕСКО

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Історичний центр Чернігова планують включити до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Про це в ефірі телемарафону повідомив міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко.

За його словами, після включення до цього списку історичного центру Одеси Мінкульт планує ініціювати подання й щодо інших міст України. Насамперед йдеться про Чернігів.

«У черзі у нас розгляд інших міст, проте це потребуватиме часу, адже це підготовка досьє, робота з експертами, тими, хто опрацьовує його, робота з ЮНЕСКО. Кілька історичних центрів наших міст у нас зараз, так би мовити, на олівці. Очевидно, що це ті, які мають відому у світі історичну спадщину. Принаймні це можна сказати про Чернігів», – зазначив Ткаченко.

Цю інформацію також підтвердив начальник управління культури і туризму Чернігівської міськради Олександр Шевчук . Утім він наголосив, що наразі не розголошують, які саме об’єкти історичного центру Чернігова можуть бути подані до внесення у список Світової спадщини ЮНЕСКО.

«Наразі тривають зміни номінації, на яку ми будемо подаватися. Вже практично сформована робоча група, а згодом ми розпочнемо підготовку подачі всіх необхідних документів. Для нас процедура подання документів буде у пришвидшеному темпі. Попередньо, ми хотіли б вкластися в один рік», – повідомив Шевчук.

Чому це важливо?

Світова спадщина ЮНЕСКО – це видатні культурні та природні цінності, що вважаються надбанням усього людства. Ці цінності перелічені в Списку ЮНЕСКО. Статус об’єкта спадщини дає такі переваги:

  • додаткові гарантії збереження і цілісності унікальних природних і культурних комплексів;
  • підвищує престиж територій і установ, які ними опікуються;
  • сприяє популяризації включених у Список об’єктів і розвитку альтернативних видів природокористування (у першу чергу, екологічного туризму);
  • забезпечує пріоритетність у залученні фінансових коштів для підтримки об’єктів Світової культурної і природної спадщини, у першу чергу, з Фонду Світової спадщини;
  • сприяє організації моніторингу і контролю за станом збереження природних і культурних об’єктів.

Раніше стало відомо, що до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО включили історичний центр Одеси.

Також ми повідомляли, що ЮНЕСКО оголосила про виділення 1,5 млн доларів на відкриття UNESCO Cultural Centre у Львові.

Крім того, український борщ внесли до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, що потребує негайної охорони.

Фото: chytomo.org.

Читати далі

Суспільство

Повітряні сили знищили російський штурмовий літак Су-25 «Грач»

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Бійці Повітряних сил знищили черговий російський штурмовик Су-25 на східному напрямку.

Про це повідомили в телеграм-каналі Повітряних сил.

Зазначається, що ворожу ціль ліквідували бійці зенітної ракетної бригади імені гетьмана Пилипа Орлика.

«27 січня 2023 року, на східному напрямку, підрозділом зенітної ракетної бригади імені гетьмана Пилипа Орлика повітряного командування “Південь” було збито черговий російський штурмовик Су-25», – йдеться в повідомленні.

Довідка

Су-25 (за класифікацією НАТО – Frogfoot, неформально – Грач) – одномісний броньований дозвуковий штурмовик, призначений для надання авіаційної підтримки у зоні бойових дій вдень та вночі за умов візуальної видимості цілі, а також знищення об’єктів із заданими координатами у випадку льотної погоди.

Напередодні ми писали, що на Бахмутському напрямку нацгвардійці збили російський гелікоптер Мі-24, ще один – підбили.

Крім того, під час масованого обстрілу 26 січня Сили протиповітряної оборони ЗСУ знищили 47 із 55 російських ракет.

Фото: з відкритих джерел.

Читати далі