На Ризькому кінофестивалі три українські фільми отримали нагороди: які саме

На ютуб із безплатним доступом виклали відновлену та українськомовну версію мультика «Бобе Майсес». Він став першим анімаційним фільмом, який створили за мотивами єврейського фольклору.

Про це повідомили у пресслужбі Довженко-Центру.

Відновлення картини українською мовою

Цей мультик став режисерським дебютом Олени Касавіної, який отримав багато нагород і був визнаний Найкращим анімаційним фільмом України 1993 року.

Стрічка після створення весь час зберігалася на аналоговому носії. До того ж вона була російськомовною. Понад три десятиліття режисерка прагнула, щоб «Бобе Майсес» знову зʼявився на екранах, але цього разу — українською.

Довженко-Центр та кінокомпанія «Магіка-фільм» за сприяння Українського культурного фонду зацифрували стрічку, провели ремастеринг та надали їй нового звучання.

Читайте також: У київських ресторанах готують їжу з продуктів, вирощених на розмінованих землях: деталі ініціативи

Участь у проєкті Ади Роговцевої

Голосом кінокартини стала українська актриса театру та кіно Ада Роговцева.

«Цей матеріал, він мені відразу сподобався. Прочитала на ніч, посміхнулася і захотіла, щоб уже настав ранок і я вийшла на роботу. Фільм прекрасний, досконалий, з великим гумором. І серйозний, і філософський. Анімація прекрасна. Для мене це досконалий твір», — ділиться своїми враженнями Ада Роговцева.

Читайте також: Український додаток очолив App Store у США, Канаді та Австралії

Український кінокритик і кінознавець, член Державної ради з питань кіно Держкіно України Алік Шпилюк пояснює, чому цей проєкт настільки значимий: «Як на мене, прецедент фільму “Бобе Майсес” і його відновлення, відтворення українською мовою — це просто неймовірний успіх і думаю, що це може стати прикладом для інших фільмів для їх повернення до українського культурного контексту».

Подивитися анімаційний фільм «Бобе Майсес» можна на ютубі за посиланням.

Нагадаємо, що режисерка створила мистецьку резиденцію у гуцульській хаті: простір для творчості та збереження культури (ВІДЕО).

Фото: ютуб-канал MaGiKa Film

Цього тижня у Києві відбудуться п’ять безплатних екскурсій, одна з яких пристосована для людей із порушеннями слуху.

Про це повідомили у пресслужбі КМДА.

Про ініціативу

Екскурсії проходитимуть з 31 жовтня по 3 листопада. Щоб долучитися до них, необхідно пройти попередню реєстрацію, адже кількість місць обмежена. Після реєстрації учасники отримають підтвердження на електронну пошту та телефонним дзвінком. Місця, звідки стартують екскурсії, вказані у реєстраційних анкетах.

Які екскурсії проведуть цього тижня?

• «Таємниці града Володимира» — учасники дізнаються про розбудову Києва та будівництво оборонних споруд князем Володимиром, а також про зведення першого кам’яного храму Київської держави — Десятинної церкви.
  Інформація: 31 жовтня, 17:30. Реєстрація обов’язкова.

• «Смарагдова сага» — прогулянка парком Нивки, де учасники дізнаються про життя видатних людей, які творили тут, надихаючись красою природи.
  Інформація: 1 листопада, 15:00. Реєстрація обов’язкова.

• «Містичні легенди столиці» — пориньте в містичну історію Києва та дізнайтеся про об’єкти, пов’язані з потойбічними силами. Ця екскурсія адаптована для людей із порушеннями слуху і відбудеться з перекладачем жестової мови.
  Інформація: 2 листопада, 12:00. Реєстрація обов’язкова.

• «Позняки — паркова прогулянка» — учасникам розкажуть про історію давнього поселення, яке стало частиною сучасного Києва, та про красу місцевих озер.
  Інформація: 2 листопада, 13:00. Реєстрація обов’язкова.

• «Київ хрещатий» — на цій екскурсії дізнаються про головну вулицю Києва, її видатні об’єкти та людей, які відігравали важливу роль у розвитку міста.
  Інформація: 3 листопада, 11:00. Реєстрація обов’язкова.

Нагадаємо, що оголосили довгі списки української літературної премії ВВС-2024: які номінації та хто в журі.

Фото: КМДА.

Як міфи про Київ стали основою російської ідеології? Розібратися в цьому ШоТам допоміг історик, автор курсів Всеукраїнської школи онлайн, ведучий вебінарів для учнів на Ilearn та історичної рубрики на 1+1 Артур Бабенко. Матеріал створений у співпраці з Національним проєктом з медіаграмотності «Фільтр» Міністерства культури та стратегічних комунікацій України.

Артур Бабенко

Історик

Чому Київ став магнітом російських міфів

Одна з причин російської військової агресії проти України — бажання знищити українську національну ідентичність. Саме існування українців ставить під сумнів численні міфи, які століттями створювали для обґрунтування «історичного шляху» росії. 

Наприклад, своєю абсурдністю вражає факт, що російські школярі, вивчаючи історію зародження російської державності, читають не про Москву чи Петербург, а про Київ, Чернігів та інші українські міста.

Саме тому російським пропагандистам було досить легко переконати співвітчизників, що загарбницька війна, яку вони почали, є «звільненням» територій. 

На жаль, ці міфологеми ще з совєтських часів поширювали й серед українців, через що досі залишається мінімальний відсоток тих, хто вірить у «братні народи».

Магнітом для багатьох російських міфів став Київ, тож погляньмо на найпоширеніші з них і їхнє спростування.

Міф 1: «Київ — мати міст руських» у значенні «російських»

Ще у 2014 році президент росії володимир путін заявляв, що «ми не просто близькі сусіди — ми один народ», а «Київ — мати міст руських». Це не тільки поширює міфи, що існували століттями, але й передає всю суть російського імперіалізму. Показово, що московити обґрунтовували свої загарбницькі плани, послуговуючись ідіомою про Київ ще століття тому. Наприклад, у серпні 1919 року білогвардійський генерал-лейтенант Ніколай Брєдов сказав: «Киев — мать русских городов — никогда не был украинским и не будет». 

Але звідки взявся цей вислів і чи дійсно він має той сенс, який у нього вкладають росіяни?

Він зустрічається в «Повісті времʼяних літ» — його начебто сказав Олег, коли починав княжити в Києві. Важливо, що в той час вислів «мати міст» не мав ідеологічного чи політичного забарвлення — за однією з версій, у перекладі з грецької він позначав метрополію. Однак зазначу, що за сотні років зʼявилося багато різних інтерпретацій, деякі з яких узагалі не мали стосунку до первісного значення. Докладніше про це можна почитати тут. 

«Повість времʼяних літ». Фото: Вікіпедія

Найважливіше те, що коли російська влада використовує цей вислів, вона намагається підмінити поняття, бо навіть якщо взяти до уваги, що князь Олег дійсно це сказав, то вислів стосувався земель навколо Києва, тобто політичного центру — про московські землі він тоді й гадки не мав. Те саме стосується й слова «руський», що позначає населення Русі — до росіян воно ніякого стосунку не має.

Міф 2: Київ заснували в 482 році

Травень 1982 року. У різних куточках Києва відбуваються урочисті заходи. Місто прикрашене яскравими плакатами й ілюмінацією, чиновники виступають з промовами на новозбудованих об’єктах культури та спорту, на Хрещатику — перший карнавал. Фіналом урочистостей стає грандіозне шоу на Республіканському стадіоні (нині «Олімпійський»), у якому беруть участь 25 тисяч учасників. 

Це все було присвячене святкуванню 1500-річчя міста Київ. Але є одне «але» — рік заснування Києва, на який спиралися під час святкування, лише частково має історичне обґрунтування. Переважно він був результатом домовленостей у кабінетах чиновників.

Шоу на Республіканському стадіоні (нині «Олімпійський»), 1982 рік. Фото: Станіслав Цалик

Відсвяткувати гучний ювілей міста ще в 1970-х запропонував партійний діяч і заступник голови Ради Міністрів УРСР Петро Тронько. Достовірних фактів, чому партії знадобилося відзначати саме ювілей, немає — існують припущення, що це святкування дозволило б відволікти людей від 50-х роковин Голодомору чи отримати фінансування для побудови різних культурних об’єктів під свято. Важливим було те, що партійні функціонери беззаперечно збиралися використати урочистості для поширення міфологеми про «братні народи», у якій Київ відігравав центральну роль. 

Оскільки партія сказала: «Треба», то почали реалізацію ідеї, під яку спочатку необхідно було підвести хоча б якесь історичне обґрунтування. Цим займався археолог Петро Толочко, який згодом у своїх інтерв’ю розповідав, що археологічних матеріалів для встановлення точного року заснування міста було досить мало.

Наприклад, на Старокиївській горі знайшли монети часів візантійського імператора Юстиніана І. Також був знайдений оборонний рів і залишки жител. Це дало археологам можливість припустити, що Київ виник приблизно в 6 столітті. І хоч серед артефактів заперечень не викликало лише датування житла, версію про 6 століття підтримав авторитетний радянський академік Рибаков, на думку якого в партії зважали.

Зрештою, після дискусій чиновники підтримали ідею відсвяткувати саме 1500-річчя Києва та саме під цей «ювілей» узгодили рік заснування міста — 482. Ну а якщо враховувати, що під час святкування активно поширювали тези на кшталт «Разом на віки» та схожі, можна припустити, що свою ідеологічну мету ювілей виконав.

Напис «Разом на віки». Фото: Big Kyiv 

Коли ж насправді виник Київ як місто, невідомо й досі. Життя тут існувало тисячі років тому, і переконливими доказами цього є Кирилівська стоянка та залишки Трипільської культури. Але самого міста тоді ще не існувало. Наразі різні теорії дають Києву як 1200, так і 2500 років.

Читайте також: Пращури українців та засновники землеробства: 5 міфів про трипільців

Очевидним є те, що в датуванні Києва залишається ще багато питань, відповіді на які, можливо, знайдуть нові покоління науковців. А поки ми не маємо іншої версії, офіційним вважається саме 482 рік. 

Міф 3: Київ — «спільна колиска» трьох народів

Під час того гучного святкування «ювілею» Києва однією з поширених міфологем була теза про «єдиний народ» чи «братні народи», й українська столиця відігравала в цій системі координат сакральну роль. Мовляв, усе почалося з Києва, що був центром середньовічної держави Русь, яка й стала «спільною колискою» трьох народів. Цей міф сформувався ще за часів російської імперії, його поширювали совєти й підхопила сучасна російська влада.

Теза про «спільну колиску» — це спроба видати бажане за дійсне, оскільки землі, навколо яких сформувалося Московське князівство, були на периферії Русі й у ті часи називалися Заліссям. Вони не мали якогось впливу та не брали політичної участі в існуванні Русі.

Теза про «єдиний народ» також не витримує критики щонайменше через те, що після роздробленості Русі траєкторії історичного розвитку українців та росіян були кардинально різними. Це проявилось у формуванні різної мови, менталітету й культури.

Міф 4: «Київська Русь» — назва середньовічної держави на землях східних словʼян

Коли вже в наш час ми вивчали в школі середньовічну історію України, ми зустрічалися з назвою держави «Київська Русь». Лише за останнє десятиліття, зокрема, в шкільній програмі таку назву вже не використовують, і ось чому.

Цей термін виник ще у ХІХ столітті, коли російська імперія обґрунтовувала свою спадковість і виправдовувала захоплення українських і білоруських земель. Суть російської ідеологеми полягає в тому, що спочатку була «Київська Русь», потім, після монгольської навали, постала «Московська Русь» і «Петербурзька Русь». 

Аналіз літописів свідчить, що термін «Русь» застосовували до земель, що належать сучасній Україні, а не росії. Це пояснюється тим, що в сприйнятті жителів князівської Русі це була територія сучасних Київської, Житомирської, Чернігівської та Черкаської областей. Звісно, згодом володіння руських князів поширились і на території, які нині є росією, але ті землі були радше периферією, ніж політичним центром. Так і на різних мапах уже доби Нового часу російські землі продовжували позначати як Московію у той час, як наші називали Україною.

Мапа 1648 року. Фото: Вікіпедія

Найкращий засіб від російської псевдоісторії

Міфи, перелічені в статті, є лише верхівкою айсберга російської дезінформації. Але вже на прикладі цих міфологем видно, як вони нашаровуються одна на іншу, переплітаються та вводять в оману велику кількість людей. Для спростування багатьох з них потрібні цілі томи пояснень, які б розплутували століттями створювану брехню. Саме тому найкращим засобом від російської псевдоісторичної нісенітниці є зацікавленість власною історією та критичне мислення, що дозволить виокремити факти від московських інтерпретацій.