Пращури українців та засновники землеробства: 5 міфів про трипільців

У 1893 році археолог-аматор Вікентій Хвойка під час проведення земляних робіт на вулиці Кирилівській помітив декілька заглиблень від видобутку глини. Детально розглядаючи місцевість, він побачив бивні мамонта й зрозумів — саме там варто копати.

Згодом археолог натрапив на ще більше знахідок у селищі Веремʼє, а потім і біля Трипілля. Саме у другій локації знахідок, що належали цій культурі, було найбільше, тож і вирішив Хвойка її назвати трипільською. З того часу минула вже понад сотня років, про трипільську культуру написали безліч книг і наукових статей, але трипільцям досі подекуди приписують те, чого вони не робили. 

Розібратись, яка інформація є міфом, ШоТам допоміг історик, автор курсів Всеукраїнської школи онлайн, ведучий вебінарів для учнів на Ilearn та історичної рубрики на 1+1 Артур Бабенко. Стаття створена у співпраці з Національним проєктом з медіаграмотності Міністерства культури та стратегічних комунікацій України «Фільтр».

Міф 1: трипільці винайшли землеробство та заснували перші міста

Хоч трипільська культура й виникла досить давно — приблизно у V тисячолітті до н.е., — міста й землеробство вже існували до цього. Наприклад, у місті Єрихон у Палестині археологи знайшли сліди поселень, які датуються IX тисячоліттям до н.е., а найдавніші міські укріплення — VI тисячоліттям до н.е.. 

Землеробство виникло на Близькому Сході, у регіоні, що називають «Родючим Півмісяцем», близько 10 тисяч років тому. Саме там почали вирощувати ячмінь, пшеницю та інші культури, і вже потім ці знання поширились на інші території, зокрема й до трипільців.

Мапа «Родючого Півмісяця». Джерело: Вікіпедія

Міф 2: трипільці — предки українців

Багато народів прагнуть віднайти свої витоки, і коли виринає питання про те, хто ж є предком українського народу, то нерідко можна почути: «Трипільці». Але це досить сумнівно: насамперед, трипільські племена жили не тільки на території сучасної України, але й на землях Румунії та Молдови. 

Ще одна суперечність стосується того, що словʼяни, які дійсно вважаються пращурами українців, не були споріднені з трипільцями. Наприклад, історик Кирило Галушко наводить аргумент, що словʼяни належали до індоєвропейської мовної сімʼї, а от трипільці не були індоєвропейцями. Що ж до реальних українських пращурів, то тут усе було складно, бо на наших землях жили настільки багато племен, народів і культур, що частка кожної з них мала вплив на формування українців як етносу.

Розкопки Кирилівської стоянки в Києві. Джерело: Музей історії Десятинної церкви

Міф 3: трипільці були цивілізацією

Навколо цього твердження й досі точаться запеклі суперечки. Багато українських археологів, зокрема Леонід Залізняк, заперечують його. Один з головних аргументів — трипільці не мали ознак цивілізації, таких як міста, писемність і держава. З деякими тезами можна посперечатися, наприклад, про міста — у трипільців були великі поселення, де могли проживати до 10 тисяч людей. На той час це був справжній мегаполіс. 

Але все ж важливо зазначити, що в цих поселеннях не було знайдено характерних для міст релігійних чи адміністративних споруд. Щодо писемності — її в трипільців не було: дехто намагається довести, що орнамент на кераміці міг бути писемністю, але, найімовірніше, це релігійні символи.

Трипільська кераміка. Фото: Київський обласний археологічний музей

Міф 4: трипільці створили державу Аратта

Існує версія Юрія Шилова, що трипільці не лише були цивілізацією, а й створили державу Аратта. Ось короткий виклад міфу: з шумерських поем вчені дізнались про існування давнього міста-держави Аратта, однак точних свідчень, де воно могло бути, немає. Відсутність інформації створила сприятливі умови для появи численних здогадок, і одна з таких стверджує, що Аратта якраз існувала на наших землях і повʼязана з трипільцями. Як доказ прихильники теорії наводять малюнки на стінах Камʼяної Могили в Мелітополі. Однак нюанс полягає в тому, що ті зображення є петрогліфами, тобто певними символами, але аж ніяк не текстом.

У селищі Трипілля на Київщині навіть є історико-археологічний приватний музей «Прадавня Аратта — Україна». Важливо зазначити, що ця версія є елементом альтернативної історії, проте музей містить багато цікавих і достовірних артефактів, залишених трипільцями — питання лише в інтерпретації.

Приватний історико-археологічний музей «Прадавня Аратта — Україна» Фото: Вікіпедія

Міф 5: трипільці приручили коня

У деяких джерелах можна зустріти версію, що коней приручили саме на території українських земель, і подекуди там додають, що це зробили трипільці. Тривалий час науковці не могли визначити регіон, де це справді сталося, проте у 2021 році було опубліковане дослідження, в якому команда зі 162 вчених зрештою дійшла висновку, що вперше коней одомашнили на землях північного Кавказу.

Зображення коня в печері Ласко у Франції (доба палеоліту). Тоді коней використовували як джерело мʼяса та молока. Фото: Вікіпедія 

Чим дійсно дивують трипільці

Візитівкою трипільців є унікальний орнамент на їхній кераміці, який досі викликає жвавий інтерес у науковців. Мальована кераміка має численну символіку, зокрема, різні геометричні фігури, зображення рослин і небесних тіл (місяця, сонця, зірок). Усе це свідчить про розвинену систему релігійних уявлень, а деякі зображення стали традиційними елементами української вишивки.

Унікальною була й технологія створення гончарних виробів. У 2015 році в селі Доброводи на Черкащині археологи розкопали гончарний горн — величезну піч, у якій трипільці обпалювали глину.

Трипільська кераміка. Джерело: Cristian Chirita

Безумовно, визначним досягненням були й трипільські протоміста. І хоч досі триває дискусія, чи можна ці поселення називати повноцінними містами, їхня величина і кількість населення вражає. У деяких поселеннях було до 3 тисяч хат і близько 10 тисяч жителів. Для прикладу, у єгипетському місті Мемфіс, яке відігравало роль одного з центральних, в IV тисячолітті проживало приблизно 20 тисяч людей.

Оскільки трипільці були землеробами, вони використовували підсічно-вогневу систему обробітку землі — спочатку вирубували ліси, аби створити поля для землеробства, а коли земля виснажувалася, переходили на інше місце. Цей спосіб дозволяв зберігати родючість ґрунтів, але передбачав періодичну зміну місця проживання.

Вражає й час існування цієї культури — 2 тисячі років. У порівнянні, християнська цивілізація існує ті самі 2 тисячі років. І важливо, що за цей час трипільці змогли створити власну систему світогляду, обробітку землі, будівництва жител і ведення господарства. Те, що на наших землях була поширена ця культура, є безумовним свідченням того, що з прадавніх часів наші території були населені спільнотами, які формували основи цивілізаційних процесів.