Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«У відповідальній роботі гендер не має жодного значення»: як працює перша жінка-машиністка харківської підземки

Опубліковано

Ще кілька років тому побачити жінку за кермом поїзда метро було неможливо. Проте 25-річна Анастасія Мазуркова довела, що стереотипи можна ламати. Вона стала першою жінкою, яка керує потягом у харківському метрополітені, під час війни обравши для себе професію, що довгий час вважалася чоловічою. 

Як проходить навчання машиністів, як це — керувати багатотонним поїздом підземки, та які виклики чекають на жінок у цій сфері, Анастасія розповіла для ШоТам.

Анастасія Мазуркова

машиністка харкіського метро

Мріяла керувати потягом

Ще з дитинства я захоплювалася транспортом — мені подобалося спостерігати за рухом поїздів, і я навіть мріяла ними керувати. Згодом харківське метро стало моїм першим місцем роботи. Спочатку я працювала на одній зі станцій операторкою поста централізації, що допомогло мені краще зрозуміти, як працює метрополітен і як взаємодіяти з пасажирами.

Коли почалася повномасштабна війна, метро стало укриттям для багатьох людей. Я не покидала міста, продовжувала щодня ходити на роботу.

Наша станція стала прихистком для понад 2,5 тисячі харків’ян — особливо в перші дні, коли відбувалися масові обстріли житлових районів. Організація допомоги, евакуації та роздачі гуманітарної допомоги тоді майже повністю лягла на плечі співробітників метрополітену.

Я також щодня ходила на роботу. Попри постійну небезпеку я вирішила не виїжджати з міста, тому що не бачила себе на іншому місці. Робота під час війни давала певний сенс, внутрішній стрижень у цей складний час – було важливо залишатися тут і допомагати людям.

Багато співробітників залишалися на станціях тривалий час (по декілька діб або більше) — працювали і жили водночас. Особисто в мене була можливість повертатися додому, хоча це було небезпечно, оскільки вночі наш район постійно був під обстрілами. Щоразу йдучи додому, я не знала, чи побачу ранок та чи повернусь на роботу.

Відкрили набір на навчання, і я пішла

У 2023 році у нас в метрополітені в чергове відкрили набір на навчання професії машиніста електропоїзда. Звісно, хотілося врешті реалізувати свій давній інтерес до цієї відповідальної професії.

Я вирішила спробувати себе, не дивлячись на те, що раніше машиністами працювали лише чоловіки. Зокрема, бо війна дає зрозуміти, що потрібно діяти зараз або не робити цього взагалі. Я подала заявку, згодом пройшла навчання й отримала необхідну кваліфікацію.

Навчання — непростий і довгий процес, адже лише його теоретична частина триває пів року і передбачає складання низки іспитів з усіх предметів, які викладаються. Після фінального іспиту на право управління електропоїздом стаєш помічником машиніста. 

Вже як працівники метрополітену, помічники певний час проходять «обкатку»  разом із машиністом-наставником. Це не окреме тренування без пасажирів, як можна подумати, — усі практичні заняття проводять у робочі години. Далі знов іспит на машиніста і фахівці-початківці працюють у дві особи, поки не складається іспит на машиніста в одну особу. Уже зараз я працюю самостійно, без напарника.

Найскладнішим для мене було поєднати теорію та практику. Дуже багато інформації, яку вивчаєш, намагаєшся зрозуміти, треба перекласти на практику. Наприклад, ті ж виходи з несправностей на рухомому складі. Поки не пройдеш через декілька з них, не відпрацюєш, мабуть, не зрозумієш до кінця. Треба не завчити інструкцію, а вмикати логіку.

Машиністи не мають права на помилку

Перше враження за кермом, коли ти керуєш величезною машиною в тунелі та несеш відповідальність за всіх пасажирів, неймовірне. Так, з часом робота перетворюється на рутину.

Та хоч тунелі щодня ті самі, ти маєш завжди бути на сторожі, бо будь-якої миті може виникнути нестандартна ситуація.

На посаді машиністки я працюю третій місяць. Екстрених ситуацій, на щастя, поки що не було, але я готова до будь-яких викликів, які може підкинути моя робота, адже насправді ця професія є дуже складною — потребує значної концентрації та уваги.

Головне — психологічна готовність до екстрених ситуацій. Потрібно бути впевненою, що зможеш упоратися з поломкою чи нестандартною ситуацією, адже в тунелі ти одна, пасажири можуть почати панікувати, а з ситуації треба виходити швидко через суворе дотримання графіку руху.

Метрополітен працює, як добре злагоджена система, і будь-яка помилка може призвести до серйозних наслідків. Якщо ти допускаєш значний промах, то втрачаєш можливість продовжувати роботу. У нас немає права на помилку, тому навчання тривале й детальне. 

Залишаюся єдиною жінкою-машиністкою в нашій команді

Спочатку, звісно, з боку колег були певні побоювання та недовіра, але після того, як вони побачили мої результати іспитів і роботу, ситуація змінилася — тепер ми один колектив. Рідні спочатку теж ставилися з певним сумнівом до мого вибору, але з часом зрозуміли, що я не відступлюся від мети. Тепер вони підтримують мене, хоч, ймовірно, і хотіли б, щоб я мала більш спокійну роботу.

Нині я залишаюся єдиною жінкою-машиністкою в нашій команді. Інші жінки також хотіли приєднатися, але, можливо, після того, як дізналися про навчання, зрозуміли, що ця робота потребує значних зусиль і технічної підготовки, а не лише бажання. Я поєднувала навчання з роботою, не брала відпустку, і це було непросто.

Кар’єрний розвиток у професії машиніста, безумовно, можливий — після певного досвіду роботи є змога скласти кваліфікаційні іспити та отримати підвищення зарплати. Також є можливість стати інструктором або перейти на керівні посади в депо. Взагалі робота побудована як постійне навчання та підтримання своїх знань «у тонусі».

Читайте також: Люди не вірять, що вони справді там працюють: це жінки у «чоловічих» професіях

Не бійтеся йти в «чоловічі» професії

Для тих жінок, які шукають себе або хочуть спробувати щось нове, треба не боятись подаватися і на «чоловічі» професії. Головне — мати ентузіазм, наполегливість і бути готовою до труднощів. Це дійсно необхідні риси, оскільки на певних етапах може здаватися, що ти не впораєшся. Може виникнути відчуття, що ти обрала не те, але, якщо докласти зусиль, можна подолати всі труднощі. 

У професії машиністки немає нічого неможливого, але без наполегливості довго не протримаєшся, адже це не та робота, де можна просто кинути все, сказати «я більше не можу» й піти.

Фото: Пресслужба КП «Харківський метрополітен»

Суспільство

У центрі Києва під час ремонту дороги виявили трамвайну колію початку 20 століття (ФОТО)

Опубліковано

Під час дорожніх робіт поблизу Львівської площі в Києві комунальники натрапили на фрагмент трамвайної рейки, яка пролягала тут понад сто років тому.

Про це повідомив активіст Дмитро Перов.

За словами Дмитра, перші згадки про трамвайний рух на сучасній вулиці Січових Стрільців, яка наприкінці 19 століття мала назву Львівська, датуються 1894 роком.

На початку 20 століття цією ділянкою проходили трамвайні маршрути №4 і №20 (до Лук’янівки) та №9, що з’єднував центр із залізничним вокзалом через вулицю Бульварно-Кудрявську.

Читайте також: Студенти з Києва передали «Довженко-Центру» дві німі стрічки, що вважали втраченими (ФОТО)

У цьому ж районі зберігся ще один елемент трамвайної інфраструктури — диспетчерський пункт, зведений у 1982 році за проєктом архітектора Яноша Віга. У 2021 році споруду планували демонтувати, однак завдяки ініціативі підприємця Алєкса Купера її вдалося зберегти.

Нагадаємо, що у Києві вперше за сто років виготовили автентичну цеглу для відбудови історичних будівель.

Фото: фейсбук-сторінка Дмитра Перова

Читати далі

Суспільство

На вокзалі у Києві встановили артоб’єкт «ВОЛЯ», який представляли у Давосі

Опубліковано

На Центральному залізничному вокзалі Києва відкрили скульптуру «Воля» українського художника Олексія Сая. Артоб’єкт виготовили із залишків вітального знака села Любимівка Херсонської області, яке перебувало під тимчасовою окупацією у 2022 році.

Про це повідомили в «Укрзалізниці».

Символізм артоб’єкта

Скульптуру створили у межах співпраці УЗ та PinchukArtCentre. Раніше її демонстрували виключно на міжнародних заходах, зокрема під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Тепер робота доступна для широкої публіки у столиці — на другому поверсі вокзалу біля ескалатора.

«Ця скульптура утворює слово “Воля”, яке несе в собі значення як “свобода”, так і “волевиявлення”. Це подвійне значення захоплює українську душу. Воно відображає те, що свобода не є пасивним станом. Це стан, який може бути досягнутий і підтриманий лише завдяки вольовим зусиллям. Ці два поняття онтологічно переплетені. Свобода вимагає волі до боротьби, терпіння і захисту. Саме через наполегливе волевиявлення свобода стає живою реальністю», — написали в УЗ.

Читайте також: «Внесок у мирне майбутнє»: німецький дизайнер закликав донатити українським медикам

Артдиректор PinchukArtCentre Бйорн Гельдхоф додав, що скульптура «є монументом для всіх українців, який наголошує на нерозривному зв’язку між свободою і волею».

Також скульптура відсилає до роботи «LOVE» американського художника Роберта Індіани, створеної у 1960-х роках.

Нагадаємо, що пасажири УЗ зібрали понад 6,5 млн гривень на кейсеваки, коли купували чай у потягах.

Фото: фейсбук-сторінка УЗ

Читати далі

Суспільство

21-річному військовому встановили титановий імплант замість зруйнованого лоба

Опубліковано

21-річному військовому Роману, який отримав важке осколкове поранення голови, хірурги з України, Канади та США провели унікальну реконструктивну операцію — йому встановили титановий імплант замість зруйнованих кісток чола. Операцію виконала міжнародна місія «Face the Future Ukraine», яка вже вп’яте приїжджає в Україну допомагати пораненим.

Про це повідомили в БФ «Пацієнти України».

Роман пішов на війну у 18 років і своє 19-річчя зустрів у Бахмуті. Під час боїв на Курщині поруч із його позицією розірвались чотири авіабомби. Хлопець опинився під завалами, отримав понад 20 поранень, зокрема й уламкове в голову, що зруйнувало кістки чола. Три місяці Роман не міг рухатися, проходив кілька складних операцій, а частина його мозку лишалась незахищеною.

«Ми провели операцію та встановили на місце знищених лобних кісток індивідуальний імплант з титану, який захистив мозок хлопця від ушкоджень та вирівняв чоло. Окрім імпланту ми пересадили сполучну тканину, аби титан не пошкоджував шкіру. Втручання тривало чотири години та дозволила захистити мозок від інфекцій, які знаходяться в носі і пазусі», — розповідає хірургиня з США українського походження Наталія Біскуп, яка вже втретє оперує поранених в Україні.

Читайте також: 13-річного хлопця із Сум відзначили за порятунок людей після ракетної атаки (ФОТО)

Роман став наймолодшим пацієнтом у цій місії. Загалом цього разу прооперували 25 поранених: проводили реконструкції носа, щелеп, орбіт очей, встановлювали індивідуальні імпланти. Усього — 83 операції.

За словами координаторки Наталії Комашко, за п’ять місій лікарі допомогли 160 пацієнтам. Деякі з них проходять багатоетапне лікування. Наступну місію запланували на осінь. Записатися можна за посиланням.

Нагадаємо, що канадці передали бійцям ГУР перший в Україні гелікоптер Sikorsky S-76A (ВІДЕО).

Фото обкладинки: БФ «Пацієнти України»

Читати далі