Суспільство
Митники завадили вивезенню з України персня Ордену Єзуїтів 18 ст.
Київські митники запобігли вивезенню з України через пошту старожитностей періоду ІІІ-XVIII ст., які мають культурну цінність.
Про це повідомили у Державній митній службі.
Зазначається, що 10 металевих предметів з ознаками старовини були виявлені митниками під час митного контролю міжнародного поштового відправлення, яке прямувало з України (Чернігівщина, м. Прилуки) до Нідерландів. Задекларовані вони були як «одна каблучка».
Як визначили у Національному музеї історії України, всі предмети мають культурну, а деякі ще й історичну цінність. Експерти визначили їх як автентичні предмети археологічного походження, що мають культурну цінність.
Один з артефактів – бронзовий перстень найбільшого на сьогодні релігійного Ордену єзуїтів – цікавий насамперед як історична пам’ятка. На персні XVIII ст. позначено монограму IHS (існує кілька варіантів її розшифровки). В Україні єзуїтські школи були створені у Львові, Луцьку та Києві. Серед вихованців цих шкіл – Богдан Хмельницький, Петро Могила та Іван Мазепа. Окрім культурної, перстень має ще й історичну цінність.
Читайте також: Майбутнє пам’яток – у приватних руках. Хто рятує культурну спадщину України? Історія ініціативи «Спадщина.UA»
«Найстарший» раритет – античний бронзовий перстень римського часу із зображенням літер VITA, 3 ст. н.е. Подібні позолочені персні були популярними в Римській імперії серед вільновідпущеників та громадян, що перейшли до стану вершників.
Які ще артефакти зберегли?
Решту культурних цінностей, що пересилалися до Нідерландів, експерти класифікували як:
- середньовічний свинцевий гральний кубик з позначками від одного до шести, ІХ-XIV ст.,
- бронзова та позолочена лунниці – жіночі прикраси часів Русі, Х-ХІІ ст.,
- срібний хрестик, бронзовий перстень домонгольського часу та посріблений язичницький амулет у вигляді ікла, часів Русі, ХІ-ХІІІ ст.,
- бронзова підвіска до збруї для спорядження коней, на яких їздили дворяни у XIV ст.,
- хрестильний або дитячий натільний хрестик з мідного сплаву, ХІХ ст.
Згідно з чинним законодавством України, на вивезення культурних цінностей за кордон потрібне відповідне свідоцтво Міністерства культури України. Такого дозволу митникам надано не було.
Окрім іншого, предмети археології не можуть бути предметами продажу, колекціонування приватними особами та вивозитися за межі держави.
Стосовно громадянки, яка відправляла культурні цінності за кордон, Київською митницею складено протокол про порушення митних правил за ст. 473 Митного кодексу України. Артефакти вилучено.
Нагадаємо, на території Лаври археологи знайшли дерев’яну лопату часів Київської Русі.
Раніше ми повідомляли, що Київські митники зберегли камені віком 407 млн років з відбитками давніх вимерлих риб.
Фото: Державна митна служба.
Про книгу
Про Вікторію Амеліну
На його честь було названо корабль, а доньки в памʼять про нього заснували та розвивають ферму у рідному місті.
Капітан І рангу Юрій Олефіренко хотів займатися власним сільським господарством. А коли у 2014 росія напала на Україну, став на захист Батьківщини та віддав за неї своє життя у битві за Маріуполь… Після загибелі капітана його ім’я присвоїли десантному кораблю, який від початку повномасштабної війни давав відсіч окупантам!
Історія Юрія Олефіренко
Капітан І рангу Юрій Олефіренко був командиром 73-го морського центру спецпризначення. Коли у 2014 росія напала на Україну, він вже 1,5 року як був на пенсії, але повернувся.
“Я кажу: “Куди ти йдеш”?” Я йду за рідну країну, за Україну, за український народ”, – розповідає дружина героя.
16 січня 2015 Юрій давав відсіч навалі окупантів під Маріуполем та отримав тяжкі поранення. Він закрив собою та врятував трьох бійців, однак сам загинув…Посмертно Юрія нагородили відзнакою “Народний герой України”. А на його честь назвали флагман українського флоту – десантний корабель “Юрій Олефіренко”.
Фермерська справа – на честь батька
Після загибелі капітана родині виділили земельну ділянку на ведення сільського господарства. І його доньки вирішили втілити його давню мрію та відкрити власну ферму.
“Десь у цих краях працювала бабуся, тому що вона була передовою дояркою. Ія знаю, що ще маленьким хлопчиком він прибігав туди, до неї. Він був людиною ерудованою, дуже розвиненою, знав багато мов, але не боявся такої роботи: він брав і орав город”, – ділиться Олеся Олефіренка, донька Юрія.
Через рік в Ольги було вже 50 телят, і, здавалося, на ферму чекає велике майбутне. Та через рік ресурсів на її утримання почало не вистачати і ферма припинила своє існування.
Читати також: Саша Махов. Історія журналіста і воїна з Луганська
Подолання кризи
Однак рік тому завдяки конкурсу #Варто “РобитИ” Оля отримала можливість відродити справу. А рідні підтримали та допомогли їй почати з нуля.
Зараз на фермі Олефіренків вже 28 свиней та 45 поросят – завдяки гранту справа рухається вперед. Родина покращує умови утримання та планує збільшити поголівʼя худоби. Справа, про яку мріяв капітан, продовжує жити та розвиватись завдяки його донькам.
Нагадаємо, що переселенка із Сєвєродонецька відкрила сучасну клініку в Києві, де працюють тільки ВПО.
Також ми повідомляли, що в “Київ Мілітарі Хаб” відкрили безоплатний спортзал для реабілізації ветеранів
«Я просто хотіла, щоб якась мама плакала менше, ніж я»: як Вікторія Наумович змінює життя молоді з інвалідністю у своєму місті
«Настя народилася передчасно. Зовсім крихітна — 1 кілограм 100 грамів. Ми одразу розуміли, що будуть...
Врятувати поліських коней: як на Київщині відновлюють українську породу та створюють простір автентичних ремесел
Маленький кінь, більше схожий на поні, невибагливий у їжі та лагідний. Саме такі тварини здавна...
«Без цього бренду не було б мене». Як соціальний бізнес Ohra Home об’єднує матерів дітей з інвалідністю
У житті Юлії Бігун багато різних сфер: сім’я, робота в проєкті з гуманітарного розмінування України,...
Виготовляє «гівняні» прикраси з пташиного посліду. Це історія арт-активістки, яка живе з голубом
Свого першого голуба Валеру вона побачила в закинутій квартирі майже бездиханним пташеням і врятувала. А...