Цю українку настільки боявся КДБ, що у віці 76 років її відправили на заслання аж до Охотського моря.
Про Оксану Мешко — одну з організаторів Української Гельсінської Групи, розповідає ШОТАМ.
Її до самої старості ламали, катували, полонили та намагалися довести до смерті. Та вона все пережила, не зламалася і в 95 років узяла участь в Революції на граніті.
Оксана Мешко — легенда дисидентського руху в Україні та єдина надія політв’язнів СРСР. Вона народилася 30 січня 1905 в селі на Полтавщині в родині, де панував дух вільного козацтва.
Совєти не давали родині життя: розстріляли батька в 1920 за несплату волостю продподатку. А 17-річний брат Оксани Євген загинув під час боїв у загоні повстанців. У 1925 і 1935 роках режим безпричинно заарештовував чоловіка Оксани Федора.
Читайте також: «Є Конституція!». Кава, суперечки та безсонна ніч. Як народжувався головний закон України? (ТЕСТ)
Звертаючись до численних установ, вона витягла коханого на волю. Але невдовзі їм довелося виїхати аж за Урал: вдома обох ніде не брали на роботу. Там їх застала Друга світова. Німці вбили старшого сина Оксани Євгена.
У 1944 році родина повертається в Україну, і в Києві Оксані довелося вдруге боротися за права своєї родини. У 1946 до Києва приїжджає сестра Оксани Віра, син якої загинув у лавах Повстанської армії.
Сусіди донесли на Віру в НКВС, і Оксана добивалася її звільнення. Совєти висунули сестрам фіктивне звинувачення в організації замаху на Хрущова. 21 день та 21 ніч допитів. Оксану катували й не давали спати. Та їй не було в чому зізнаватися.
«Вона засинала, вона падала, вона на ходу розбивала коліна. Бо долівка в цих камерах була зазвичай бетонна. І так продовжувалося із дня в день», — Валерій Островський, кандидат історичних наук.
Через 7 місяців обох сестер заочно засудили до 10 років виправно-трудових таборів. Мешко важко працювала на Ухті, била камінь під Іркутськом, трудилась на будівництві. А вже у 1972 ув‘язнили її сина Олеся. Це стало останньою краплею.
Читайте також: Як тебе не любити? 11 короткометражок про Київ, який ви не знали. Радять ШОТАМ і Такфлікс
Разом із Миколою Руденком Оксана створила правозахисну Українську Гельсінську групу.
«Приїхав Руденко і каже їй: “Оксано Яківно, ви ж знаєте, що були підписані такі домовленості. Давайте створювати Українську Гельсінську групу”, — Ольга Сергієнко, онука Оксани Мешко.
Через їхню боротьбу за права людини почалися обшуки: Оксані навіть перекопали весь город. А в будинку навпроти влаштували спостережний пункт — настільки система боялася 75-річну українку.
«Вони використали щодо неї весь ресурс тих методів, який вони собі могли дозволити. Це і спостереження, це й негласні обшуки, це і підслуховування», — Валерій Островський, кандидат історичних наук.
У 1977 Миколу Руденка заарештували. І Оксана самотужки не давала згаснути організації. За це у віці 76 років її на 5 років відправили в заслання.
«Я ще Брежнєва переживу», — казала їм Оксана. І вона дотримала свого слова. На засланні в поселенні Аян вона нарешті зустрілася з сином, який відбував останні 3 роки покарання.
Попри недуги та люті морози, жінка витримала заслання та 1985 року повернулася до Києва. У КДБ були шоковані. Оксану відпустили за кордон на лікування, бо не знали, що з нею робити.
Дивіться відео: Як українці влаштували наймасштабніше повстання в таборах ГУЛАГу
Після лікування вона повернулася назад та у 1990 створила Українську Гельсінську спілку. Метою УГС стала Незалежність України, до якої Оксана не дожила пів року.
Та вона встигла в парламенті Австралії розповісти про жахливий стан з правами людини в СРСР. А в свої 95 мітингувала разом зі студентами під час Революціїї на граніті.
Нагадаємо, ШОТАМ розповідав про життя зв’язкової УПА на псевдо Квітка.
Також дивіться відео, як переселенка відновлює 100-літній будинок зв’язкової УПА на Прикарпатті.
