Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Будьте героями, які самі собі не зашкодять». Як ДСНС навчає дітей мінної безпеки

Партнерський матеріал

Опубліковано

За даними ЮНІСЕФ, 50% жертв вибухонебезпечних предметів у світі — це діти. Міни можуть приваблювати своїм виглядом, викликати цікавість та цілеспрямовано маскуватись під іграшки. Сотні дітей України від 2014 року вже зазнали поранень або загинули через ВНП російських окупантів.

Щоб вберегти якнайбільше життів і завчасно попередити про загрозу, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (далі — ДСНС) організовує заходи, створює методичні матеріали та всіляко інформує населення про мінну небезпеку. Фонд Східна Європа поспілкувався з працівницею ДСНС Тетяною Юрчук, яка регулярно проводить навчання для дітей різного віку та розповідає їм про вибухонебезпечні предмети

Правила безпечної поведінки мають знати усі, особливо — діти

В Україні триває війна. На жаль, по всій території зараз немає абсолютно безпечних місць. А деякі діти взагалі проживають у деокупованих і прифронтових населених пунктах, де мінна загроза є найвищою. Тож правила безпечної поведінки треба знати кожному. Особливо — дітям.

Я почала проводити такі заходи від червня 2022 року. Оскільки моя аудиторія — це діти різного віку, то і формат обирається для кожної групи окремо. Для молодших — це ігри та повчально-розважальна робота. Малеча краще сприймає інформацію у форматі гри. З підлітками можна розмовляти більш серйозно: розповідати про ймовірну небезпеку та наслідки, про конкретний порядок дій при виявленні ВНП.

Тетяна Юрчук проводить навчання в межах «Тижня мінної безпеки. Північ» — серії заходів у північних містах України, що були спільно організовані Фондом Східна Європа, БФ «Солом’янські котики» та ДСНС 

Взагалі я ніколи не забуду свого першого заходу з інформування про мінну небезпеку. Я принесла гру для дітей шкільного віку «Провідник безпеки» та книжку із загадками про мінну безпеку для дітей дошкільного віку. Це ігри, розроблені ЮНІСЕФ спільно з ДСНС. Я дуже хвилювалась і заспокоювала себе тим, щоб треба просто погратися з дітками. А коли розпочався захід, я побачила, що серед слухачів не тільки маленькі діти, а й їхні старші брати й сестри та батьки. Тоді моє хвилювання зникло за 2-3 хвилини, бо я зрозуміла: те, що я їм розповідаю, для них є дуже-дуже важливим. Я корисна для тих, хто мене слухає.

Такі заходи тривають приблизно 30-40 хвилин. Це немало часу, бо втримати увагу дитини шкільного віку неабияк важко. Не один раз мені доводилося ставати на коліна перед малечею і дивитися просто в очі, щоб донести важливість інформації.

Пояснюємо дітям, що героїзм — це про врятовані життя

Як мама двох дітей я добре знаю: щоб дитина гарно вивчила якийсь предмет, її потрібно зацікавити. Коли я починала робити ці заходи, то помітила певну тенденцію. Майже на кожному занятті діти розповідали, що вони знають про міни, знають, що потрібно висмикнути чеку, щоб граната вибухнула. Тобто діти хизуються тим, що знають, як привести в дію вибухонебезпечний предмет. Мене це налякало, адже насправді дітям треба хизуватися зовсім іншим.

Тому моя головна мета — за ці 30-40 хвилин пояснити, що героїзм полягає не в тому, щоб уміти активувати гранату, а в тому, щоб собі не зашкодити і врятувати життя тим, хто поруч. Важливо забрати у дітей зацікавленість дією ВНП і натомість зацікавити тим, як вберегтися від цієї дії.

Тетяна Юрчук проводить навчання в межах «Тижня мінної безпеки. Північ» — серії заходів у північних містах України, що були спільно організовані Фондом Східна Європа, БФ «Солом’янські котики» та ДСНС 

Я постійно повторюю дітям, що на ВНП можна натрапити будь-де і будь-коли. Але багато з них навіть не розуміють, що таке небезпека і які наслідки можуть бути. Тоді я обережно пояснюю, що міна або граната можуть покалічити людину. І тільки тоді вони починають замислюватись та усвідомлювати загрозу.

Але дуже важливо не налякати. Спокійно та чітко повторюємо головні правила: побачив — не підходь, не чіпай і не бери до рук, відійди на безпечну відстань і повідом батьків або зателефонуй 101 чи 102. Треба зробити так, щоб дитина зрозуміла, але не злякалась. І коли в кінці заняття малеча повторює кожну правильну дію, я розумію, що працюю недарма. Бо нам всім треба вміти жити безпечно у небезпечний час.

Трирічні діти вже готові до розмови про безпеку

Для початку я б навчила мінної безпеки всіх дорослих. Міни не завжди схожі на міни, і це треба чітко усвідомлювати. А потім пояснювати дитини, що коли бачиш на вулиці чужу іграшку, не треба брати її до рук. Не твоє — не чіпай. Я повторюю це на кожному заході. Думаю, від трьох років це вже можна пояснити.

Що старшою є дитина, то серйозніше можна з нею говорити. Але, знову ж таки, ми не вдаємося в подробиці про каліцтва, не показуємо страшних фото та відео. Коли мене слухають 30 дітей, я не можу знати про досвід кожного з них. На таких заходах діти часто розповідають, що хтось із їхніх близьких був поранений або загинув. Тому я маю чітко розуміти ті кордони, за які не можу переходити.

Як батькам говорити з дітьми про ВНП?

По перше: не твоє — не бери. По-друге, не потрібно лякати дітей. По-третє, не використовуйте слів «не можна». Треба зробити так, щоб дитина сама дійшла висновку, що не варто чіпати невідомі предмети, бо вони можуть нашкодити.

І четверта порада — чітко розуміти, де можна натрапити на небезпеку, і пояснити дитині, що не треба відвідувати ліси, парки, виходити на узбіччя та узбережжя. Не варто підходити до покинутої техніки і блокпостів. Особливо на деокупованих територіях.

Торік ми навчили мінної безеки майже 300 тис. людей

На сьогодні я провела близько 30 таких заходів. Це Київ і Київська область, Чернігівщина, Сумщина, Харківщина. Майже 3 500 дітей вже стали моїми слухачами.

Загалом за 2022 рік ДСНС провела по всій території України близько 10 тисяч заходів з інформування населення про мінну небезпеку. Були охоплені майже 300 тисяч людей різного віку.

Тетяна Юрчук проводить навчання в межах «Тижня мінної безпеки. Північ» — серії заходів у північних містах України, що були спільно організовані Фондом Східна Європа, БФ «Солом’янські котики» та ДСНС 

Інколи від дитячих історій з’являється ком у горлі

Діти на деокупованих територіях сприймають інформацію уважніше і серйозніше. Вони краще розуміють проблематику та важливість мінної безпеки. А ще діти у таких населених пунктах розповідають свої історії. Мені інколи доводилось зупинятись, бо я не могла говорити через ком у горлі.

Коли дитина розповідає про смерть свого батька або каліцтво. Це морально дуже важко. І треба вміти тоді переключити і себе, і цю дитину, щоб продовжити захід. Але зараз ця робота є необхідною. І я обов’язково продовжуватиму її надалі.

Матеріал підготовлений Фондом Східна Європа в межах програми «Дивись під ноги!», що виконується коштом DanChurchAid. 

Коментарі

Суспільство

Як біотехнологиня та вчителька мотивують жінок змінювати професії (ВІДЕО)

Опубліковано

Біотехнологиня та вчителька пішли зі своїх робіт, щоби розвивати прифронтове Запоріжжя. А тепер попри обстріли навчають молодь урбаністики, а жінок — робототехніки. Повну історію героїнь ми розказали на ютуб-каналі ШоТам.

Історія героїнь випуску

Світлана Мамай готувала дітей до успішного складання ЗНО у приватній школі. Та її цілі змінилися, коли на Запоріжжя полетіли ракети, а на околицях точилися бої. Тоді одразу зупинили навчання, а Світлана бачила себе лише у волонтерстві.

«Усе було досить сумбурно — невідомо, що далі. Розгублені діти, розгублена певною мірою я, втрата соціальних напрацювань, які в мене були. Тобто те, що в мене було важливим у викладанні — взаємодія з людьми, це енергетика, яку ти можеш отримувати, — воно повністю зникло», — поділилася культурна менеджерка ГО «Молодь Онлайн» Світлана Мамай.

Читайте також: Підприємець із Вінниці відкрив енергонезалежну реберню на воді (ВІДЕО)

Фото: ютуб-канал ШоТам

У волонтерському штабі вона зустріла Анастасію Торянік, яка полишила роботу в біотехнологічній кампанії, аби надавати гуманітарну допомогу. Світлана та Анастасія спрацювалися і скоро опікувалися волонтерськими групами.

Та невдовзі ГО, яка координувала штаб, припинила роботу. Колежанки опинилися перед вибором: повертатися до звичних справ чи повністю йти в активізм. Тож вони долучилися до ГО «Молодь Онлайн», якій саме бракувало лідерок.

Тепер Анастасія організовує навчання для молоді Запоріжжя, а Світлана займається урбаністикою.

Відео: ютуб-канал ШоТам

Про те, як активістки розвивають громадське життя у власному місті, дивіться повне відео на ютуб-каналі ШоТам. Це відео створили завдяки підтримці Уряду Канади в межах проєкту «Голос жінок і лідерство Україна», що впроваджує Український Жіночий Фонд.

Раніше ми писали, як режисерка відкрила власну кіностудію: 17 років до мрії (ВІДЕО).

Фото: ютуб-канал ШоТам

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні презентували стрічку «Сімейний альбом» про родинну історію Голодомору й війни (ВІДЕО)

Опубліковано

У столичному кінотеатрі «Жовтень» 21 листопада презентували документальну стрічку «Сімейний альбом». Його зняла режисерка Марина Ткачук у партнерстві з Музеєм Голодомору та Українським культурним фондом.

Про це повідомили у Міністерстві культури та стратегічних комунікацій.

У фільмі досліджують історичні паралелі, які є між геноцидом росії під час Голодомору 1932–1933 років і в період повномасштабної війни.

Фото: пресслужба МКСК

Читайте також: У Сикстинській капелі та Папських апартаментах створили вісім українських аудіогідів (ФОТО)

«Прем’єра відбулася за участі творчої команди та головної героїні стрічки — британської фотохудожниці Самари Пірс. Її прадід, австрійський інженер Александр Вінербергер став випадковим свідком Голодомору в Харкові 1933 року. Йому вдалося таємно сфотографувати жертв трагедії і передати ці світлини за кордон. Вінербергер прагнув донести світу правду про геноцид українців і зупинити його», — написали в МКСК. 

Коли Самара віднайшла камеру свого прадіда та альбом із фотографіями з України, вона переосмислила свій творчий шлях. Жінка вирушила на Харківщину через 90 років після Голодомору, аби засвідчити сучасні прояви геноциду проти українського народу. 

Відео: ютуб-канал Планети кіно

Читайте також: Столичному театру на Подолі присвоїли ім’я його засновника: що про нього відомо

У міністерстві зазначають, що фільм «Сімейний альбом» уперше представили у світі на ювілейному Варшавському міжнародному кінофестивалі 13 жовтня 2024 року. 

Цей фільм уже озвучили п’ятьма мовами:

  • англійською;
  • польською;
  • німецькою;
  • французькою;
  • іспанською.

Фільм «Сімейний альбом» здобув перемогу на Мистецькому конкурсі державного підприємства «Мультимедійна платформа іномовлення України» у 2023 році. Стрічку створила компанія «Гуд Монінг Дістрібьюшн».

Нагадаємо, що орган із труб і уламків ракет звучатиме на вокзалі у Львові.

Фото обкладинки: ютуб-канал Планети кіно

Коментарі

Читати далі

Суспільство

8 фото Марка Залізняка, які розкривають Голодомор та інші злочини «совєтів» проти українців

Опубліковано

В об’єктив фотографа з Донеччини Марка Залізняка потрапила національна трагедія українського народу, а сам митець, даючи настанови своєму синові-фотографу, казав: «Сину, не міняй цю хорошу справу на рублі. Знімай: те, що сьогодні — рядовий знімок, то завтра буде історією»… І сьогодні його світлини дійсно стали історією, яку тепер неможливо замовчати.

Редакція ШоТам створила добірку фотографій 1930-х років від Марка Залізняка, яка варта вашої уваги.

Біографія фотографа

Марко Залізняк — фотоаматор з хутора Романівка на Донеччині, залишив фотолітопис руйнування українського села Вдале наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років. На його знімках увічнено моменти колективізації, розкуркулювання, знищення майна селян, відбирання хліба та виселення до Сибіру.

Фото: архів Покровського історичного музею

Залізняк вже з 12-річного віку захоплювався фотографією. Під час Голодомору йому пропонували стати фотографом у НКВС, але він відмовився. Щоб врятувати сім’ю від голоду, він обміняв свої нагороди з Першої світової війни на два пуди хліба та вивіз їх з Романівки. Пізніше він працював на будівництві заводу у Гришиному, але змушений був повернутися до Романівки внаслідок конфлікту з головою сільської ради.

У 1934 році Залізняк був засуджений за руйнування та крадіжку колгоспної пасіки, але справу закрито після апеляції та зняття звинувачення.

Фотографії Марка Залізняк стали основою для створення документальних фільмів про Голодомор, таких як «Миттєвість нашого життя», «Симфонія Донбасу», «Голодомор» та інших. Ці знімки мають велике значення у збереженні історичної правди про Голодомор, їх використовують у підручниках, монографіях та інших джерелах.

8 фото, що доводять злочини «совєтів»

  1. Розкуркулена сім’я біля свого будинку в с. Удачне Донецької області. 30-ті рр. ХХ століття
Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

2. Розкуркулювання селянина П. Масюка. Село Удачне Донецької області. 1934 рік

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

3. Члени товариства зі спільного обробітку землі перевозять комору розкуркуленого селянина П. Ємця до загальної комори. 1930-ті роки

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

4. Збирання замерзлої картоплі на Донеччині. 1930-ті роки

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

5. Розкулачені селяни села Вдале Червоноармійського району Донецької області, 1930-ті роки

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

6. Доставка майна розкуркулених селян на бригадний двір у селі Удачне Гришинського району Донецької області, 1932 рік

фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

7. Народне гуляння біля гойдалок у селі Гришине Донецької області, 1930-і роки

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

8. Збір зернових за допомогою лобогрійки на хуторі Романівському Гришинського району Донецької області. На передньому плані — Марія Леонтьєвна Воробйова, 1930 рік

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

Коментарі

Читати далі

Шопочитати

Культура3 дні тому

Як у Залужного та «ДахиБрахи»: юрист з Кропивниччини створює вибійчані хустки та відроджує українське ремесло

Костянтин Данильченко — юрист і водночас засновник майстерні вибійкарства «Будяк Кучерявий». Вибійка — це техніка...

Культура2 тижні тому

Степ, аромат полину, запахи моря і гір — це проєкт «Yuşan-Зілля» про єдність культур українців і кримських татар 

У залі поволі згасає світло, простір наповнюють перші акорди. Український голос починає пісню, а в...

Суспільство3 тижні тому

Адаптивний одяг, інклюзивний посуд і дошки для нарізання: ці ініціативи полегшують життя людям з пораненнями

Нарізати овочі, поснідати улюбленими стравами, одягти штани — всі ці повсякденні справи стають справжніми викликами...

Суспільство4 тижні тому

«Чи я можу вам допомогти?»: це хлопці з соцмереж, які купують у бабусь квіти та роблять інші добрі справи

Ви точно бачили ці відео в соцмережах, коли хтось купує продукти для літньої жінки, скуповує...