У своєму гаражі харків’янин Дмитро Брагін збирає старі годинники, зламані іграшки та різні залізяччя. З них чоловік виготовляє унікальні дизайнерські маски в стилі стимпанк, які носять американці.
Свій перший декоративний мотоцикл чоловік створив із того, що було в гаражі ще від діда. А зараз брухт почав приносити прибуток і переріс в бренд Dmitriy Bragin-Art Creative.
Як 40-річний чоловік покинув прибутковий бізнес і зайнявся справою для душі? Та як колишній брухт купують за кордоном по $100? Про все це нам розповів сам Дмитро.
Дмитро Брагін зі своїм виробом
Вироби за $200 – це дорого навіть для американців
Усміхнений чоловік, злегка сором’язливий, бо, каже, не звик до публічності. У 40-річному віці харків’янин покинув приватне підприємництво (оптову торгівлю овочами) і зайнявся творчою справою – вироби дизайнерських речей з брухту у стилі стимпанк. Це жанр, який поєднує у собі стиль та технології ХІХ століття.
Переважно маски Дмитра купують для фестивалів, корпоративів, вечірок, або декору. Відомий канадський режисер купував декілька предметів. Музиканти брали для кліпу у стилі horor. Відомий візажист замовляв на подарунок дружині.
“Ці маски створюються для творчих людей, незалежно від того, з якою професією вони пов’язані”.
Собівартість матеріалів для маски не перевищує 100 гривень, а готові роботи Дмитра коштують в середньому $100-150.
“Я ставлю ціни на свої роботи виходячи з того, скільки людина може заплатити. В інших є маски і за $20, і за $500. Але я знайшов свою середину”.
Першу підставку для пензликів у вигляді черепа чоловік продавав за $200, і зрозумів, що для американців це дорого. А $100 – це прийнятна ціна.
Підставка для пензликів
Найдорожчим виробом Дмитра є маска Анонімуса висотою 1,20 м., шириною 1 м., яку купили на замовлення за $1000.
Всі свої вироби Дмитро робить без ескізів, відштовхується від ключової деталі.
“Я ніколи не знаю, як маска буде виглядати в кінцевому результаті. Я маю ідею, що вона буде виглядати так, а виходить зовсім по іншому, бо деталі по-різному поєднуються між собою. Все це фантазія”.
Також Дмитро робить шкатулки із корпуса будильника, блокноти, краватки-метелик, пістолети, підставки для олівців та пензликів у вигляді черепа.
Вироби Дмитра
“Мій улюблений витвір – це той, який я роблю в даний момент. Коли виріб готовий, я викладаю фото у соціальну мережу і все, відразу хочеться створювати щось нове.
Від підприємця до дизайнера
Все почалось п’ять років тому, коли чоловік допомагав своїй дружині створювати хутряні вироби. Саме заняття творчістю підштовхнуло Дмитра займатися своєю справою.
“В інтернеті мені впало в око відео, де робили мотоцикл із начиння наручного годинника: з шестерні майстрували колеса, з стрілок раму та кермо. Я зрозумів, що можу повторити і зробив перший мотоцикл з того, що було під рукою: від іграшкового танку ланцюг пішов на колесо, шланг від душу – на шину колеса. Це все склалось у мотоцикл”.
Той самий перший мотоцикл майстра
Виріб Дмитра одразу отримав позитивні відгуки у соціальних мережах і з’явився перший покупець. Саме тоді чоловік покинув торгівлю овочами, яка якраз потерпала від кризи. Та почав займатись творчістю, яка перетворилась в Dmitriy Bragin-Art Creative.
Для початку Дмитро використовував ті матеріали, які залишились від діда в гаражі. Також купу всього приносили друзі і знайомі. Найчастіше чоловік використовує старі будильники, дитячі іграшки та маски. Навіть розбирав матричні принтери, бо в них були деталі, схожі на шестерню.
“Коли розбираю старі речі і випадає предмет з цікавим рельєфом, то я від нього і відштовхуюсь і розумію, який виріб в кінці може вийти”.
Шестерні для виробів
Необхідні речі чоловік купує на блошиному ринку “Ринок старих речей”.
“Зараз я роблю маску чумного лікаря. Процес виглядає так: беру резинові окуляри зварника, знімаю з них резинки, прибираю скло, приклеюю до маски окуляри. Потім я розбираю внутрішню частину об’єктива від фотоапарата і приклеюю до окулярів, сверлю дірки і додаю пластикові шланги. Потім клею шестерні і все незвичайне, що попадеться під руку. І в кінці забиваю акриловою фарбою та лаком.”.
Починав робити дизайнерські речі з брухту зовсім без інструментів, використовував лише клей. Зараз Дмитро користується гравірувальною машиною, щоб зручно було обрізати і підточити виріб.
Створення однієї маски займає 2-3 дні: день на виготовлення і ще один день на фарбування.
Дивно, але такі на вигляд масивні та важкі маски важать всього 200-300 грам. Дмитро намагається використовувати пластикові деталі, тому маска виходить легкою. Іноді доводиться використовувати металічні деталі, тоді маска вагою до 400 грам, а це важко для обличчя та голови.
“Через масивний вигляд масок люди думають, що це неможливо носити. На виставці-продажі “Модна лялька” в Києві саме так і сталось, відвідувачі вважали, що такі маски лише для краси. Довелось одягти себе, щоб люди зрозуміли, що вони легкі”.
Вихід на іноземний ринок
Починав свою творчу діяльність Дмитро з виготовлення міні-мотоциклів, які купували лише в Україні та Росії. 2014 рік став переломним для бізнесу, адже ринок Росії тепер був для них закритий.
Для іноземців мотоцикли були нецікаві. Тоді чоловік почав створювати маски. Постало питання: як налагодити торгівлю з іноземцями?
Дмитро вирішив розміщувати свої роботи на американській платформі хендмейду Etsy, де Олександра (дружина Дмитра) вже продавала свої хутряні вироби.
“Спочатку всі іноземці знаходили нас через Etsy, але коли змінився алгоритм пошуку на сайті, люди почали частіше приходити із соціальної мережі Facebook. Американську платформу використовуємо, щоб виставити товар, провести оплату”.
Зараз вироби Дмитра більше користуються популярністю за кордоном. 70% продажів в Америці, а інші в багатьох країнах світу: Австралія, Нова Зеландія, Японія, Китай, Іспанія, Італія, Німеччина та ін.
Свої вироби за кордон Дмитро відправляє через Укрпошту, без оголошеної вартості. В багатьох країнах посилка вартістю більше 20 євро обкладається податком, тому при відпраці товара вказують, що це подарунок.
Посилка до адресата доходить від тижня до місяця. Є термінова доставка до 4-х днів, але коштує вона недешево – $100.
Оплата за замовлення відбувається на сайті Etsy через посередника Seller-online. В оплату товару входить і вартість пересилки, тому сумму Дмитро ставить вищу.
Відправленням посилок, спілкуванням з клієнтами та бухгалтерією займається Олександра. За її словами, до творчості Дмитра взагалі не торкається, лише робить шкіряні зав’язки для масок.
Дмитро та Олександра Брагіни
Китайці створюють підробки
Кожен виріб Дмитра виготовляється без ескізів і є унікальним, тому яке було здивування, коли чоловік побачив свою маску у продажу на китайському сайті AliExpress.
“Я шукав заготовки на вироби та побачив свою маску. Її купила американка, і, можливо, скопіювала. Я написав на офіційну сторінку Facebook цієї торгової платформи, де було майже мільйон підписників. Залишив відгук, що вони вкрали мій дизайн і прикріпив фотографію, де чітко видно, що ця маска була створена мною ще у 2016 році”.
Після звернення Дмитра фото маски прибрали, але згодом вона з’явилась і в інших магазинах. Вироби Dmitriy Bragin-Art Creative не захищені авторським правом, тому що, за словами Дмитра, потрібен патент майже на кожний виріб, а це складно.
Втім, подружжя планує далі розвивати свою творчість і вважає, що через кілька років їх вироби будуть користуватись попитом не лише за кордоном, а й в Україні.
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Чому ми його робимо?
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Кухні 70-х років, електричні плити та смажена їжа для дітей. Ще нещодавно такою була реальність шкіл та дитячих садочків Локачинської громади, що у Волинській області. Батьки скаржилися на якість їжі для школярів, а керівники навчальних закладів не могли самостійно забезпечити кухарів сучасним обладнанням.
Керівництво ліцеїв та міська влада Локачинської громади зуміли оновити стару систему харчування — відреставрували занедбані харчоблоки і опанували сучасне обладнання. Розповідаємо у ШоТам, як їм це вдалося.
Будівля та харчоблок 1973 року
Старозагорівський ліцей — другий за кількістю учнів у Локачинській громаді. В ньому навчається 150 дітей. Ще минулого року батьки школярів регулярно писали клопотання директору ліцею і міській раді зі скаргами на шкільне харчування, розповідає керівник ліцею Ігор Яцюк.
«Раніше була стара плита, то на ній особливо нічого не зготуєш. У нас провели загальношкільні батьківські збори, де виносилося питання покращення та урізноманітнення харчування для дітей. Дирекція зайнялася», — розповідає мама двох учнівСтарозагорівського ліцею Ірина Загірська.
«Були претензії, як від батьків, так і від служби, яка займається санітарними умовами харчоблоків. Окрім електроплити, іншого обладнання для приготування їжі для дітей в ліцеї не було. Так ми почали цікавитися іншою технікою», — додає Ігор Яцюк
Так керівництво ліцею звернулося до Локачинської селищної ради та управління гуманітарної політики.
Електрична плита у Старозагорівському ліцеї. Фото надав Ігор Яцюк
Перемогли у відборі та вирішили реформувати харчування
У 2021-му році змінилася також законодавча база, яка стосується стандарту харчування дітей у школах та садочках. Заступник селищного голови Локачинської громади Тарас Хом’як пояснив: зміна у законі зобов’язала громади забезпечити школярам здорове харчування, але з електричною плитою та без пароконвектомата — зробити це було, як мінімум, складно. Адже цей прилад поєднує у собі пароварку та конвектомат, з його допомогою можна швидко та корисно готувати перші страви, овочі, м’ясо, рибу, хліб та навіть солодощі.
Тож місцева влада взялася за реформу харчування. Аби отримати фінансування, громада взяла участь у проєкті, який відбирав для себе перших громад-партнерів в Україні та стала однієї з десяти громад, які зуміли виграти у відборі.
«Проєкт USAID «ГОВЕРЛА» запропонував кожній громаді першочерговий мініпроєкт, який дозволяв би вирішити нагальні місцеві потреби. Звичайно, ми скористалися такою можливістю та запропонували придбати та встановити пароконвектомати в харчоблоках», — розповідає Тарас Хом’як.
Змінам завадила повномасштабна війна
Керівництво навчальних закладів розуміло: поставити нові та сучасні пароконвектомати у старі харчоблоки — ідея не з найкращих. Тож разом з селищною радою створили проєкт, де вирішили зробити також капітальний ремонт у шкільній кухні та їдальні.
«Ремонт харчоблока у Старозагорівському ліцеї запланували на початок 2022 року. Втім, здійснити план, на жаль, не вдалося. Адже саме в той час розпочалося повномасштабне вторгнення і кошти, які виділила місцева влада перерозподілила на допомогу Силам оборони», — розповідає керівник ліцею.
Відтак ремонт, та й сам проєкт, довелося відтермінувати до наступного року. І вже у 2023-му кухарі Локачинської громади опановували нові пароконвектомати у відремонтованих та відреставрованих харчоблоках.
Пароконвектомат у Старозагорівському ліцеї. Фото надав Ігор Яцюк.
Тепер діти споживають здорову їжу змалечку
Ремонти у харчоблоках вдалося завершити у максимально швидкі терміни. Команда підрядників працювала мало не безвихідних, щоби трохи більше ніж за місяць, навчальні заклади могли знову годувати своїх учнів.
Спершу пароконвектомати спробували у двох найбільших ліцеях, де загалом навчається понад 700 школярів. Тарас Хом’як пояснює: насамперед, хотіли переконатися, що кухарі зможуть працювати з сучасними приладами та підлаштуються під робочий темп. Втім, все вдалося одразу, тож пароконвектомати встановили у ще одному ліцеї та у дошкільних навчальних закладах.
«Ми хотіли, щоби діти почали звикати до нового та здорового харчування з дитинства у садочку», — розповідає заступник селищного голови Локачинської громади.
Відремонтована їдальня Старозагорівського ліцею. Фото надав Ігор Яцюк.
Оновили кухню — зникли скарги
Проєкт USAID «ГОВЕРЛА» забезпечив навчальні заклади Локачинської громади не лише пароконвектоматами: йдеться й про холодильне та морозильне устаткування, про лінії роздачі (де, діти можуть набирати для себе їжу), і навіть меблі для їдальні.
З грудня 2023 року керівник Старозагорівського ліцею не отримав жодної скарги від батьків на оновлене харчування, яке тепер відповідає усім сучасним стандартам та вимогам. 95% учнів із задоволенням харчуються у шкільній їдальні. А кухарі справляються з навантаженням та годують дітей за новим меню.
«Тепер набагато різноманітніші страви готують, можна запікати, а не смажити на олії, як це було. Дітям подобається, а отже і мені подобається», — підсумовує мама двох учнівСтарозагорівського ліцею Ірина Загірська.
Фонд Brave1 надав 186 грантів розробникам, загальна сума яких перевищує $3,2 млн. Ці кошти можна використовувати компаніями на дослідження, розвиток, масштабування та покращення своїх продуктів.
Зараз Brave1 шукає найбільш ефективні рішення у двох сферах:
пошук рішень для протидії та ураження FPV і комерційних дронів, зокрема DJI, Autel;
Brave1 активно шукає не лише готові рішення, а й талановиті команди розробників, які готові приєднатися до створення та впровадження оптимальних рішень у визначених областях. Особливу увагу приділяють розробкам, що передбачають застосування штучного інтелекту в оборонних технологіях.
фото: Генеральний штаб ЗСУ
Про Brave1
Brave1 – це кластер для розвитку військових технологій в Україні, заснований Міністерством цифрової трансформації України, Міністерством оборони України, Генеральним штабом Збройних Сил України, Радою національної безпеки і оборони, Міністерством стратегічних галузей України, Міністерством економіки України.
Кластер підтримки був запущений 26 квітня 2023 року.
Нагадаємо, що Нацбанк випустив монету до роковин Чорнобильської трагедії.
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Чому ми його робимо?
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
У Японському саду все до ладу: висаджені сакури, є невеликий ставок, місце для медитацій та будиночок для чайних церемоній. Цей парк не десь за кордоном, а в Україні — у містечку Доброслав на Одещині. До цієї краси на місці саду був смітник. Та голова громади Людмила Прокопечко зуміла перетворити сміття на оазу і надихнула мешканців до змін й надалі.
ШоТам поговорили з Людмилою про те, як їй вдається вибудовувати довірливі стосунки з місцевими жителями і як завдяки активній позиції мешканці громади змогли одразу включитися у допомогу військовим після 24 лютого.
Смітники перетворили на парки
Коли у 2015 році Людмила Прокопечко прийшла на посаду у Комінтернівську селищну раду, стан територій був складний.
«Тут була просто неймовірна кількість смітників. Так, не було нормальних доріг, тротуарів, освітлення і нормальної води, але це, напевно, мене не так вразило, як сміття», — пригадує Людмила Прокопечко.
Стихійних сміттєзвалищ були десятки й деяким було понад 10 років. Людмила каже, вирішили прибрати всі смітники, але щоб вони знову не утворювалися, на їхніх місцях зробили зони відпочинку — парки та сквери.
Японський сад у Доброславі на Одещині. Фото із соцмереж героїні
Грошей на розвиток у бюджеті не було, тож команда селищної ради робила все сама. Людмила пригадує, 13 людей виходили з лопатами і граблями й прибирали. Звісно, закликали до роботи й місцевих жителів, та не всі вірили у те, що з цієї ідеї щось вийде. Після першого вдалого результату — парку, який назвали «Лісова пісня», люди почали активніше включатися у допомогу.
У 2016 році селище Комінтерново перейменували на Доброслав — і тепер воно привертає увагу туристів з усієї України. Людмилу Прокопечко після реформи децентралізації у 2020 році обрали головою і зміни у громаді продовжилися.
За 8 років у Доброславі з’явилося ще десяток тематичних парків — присвячений закоханим, художнику Сальвадору Далі, болгарській культурі, уже згаданий Японський сад тощо. Мешканці — доєднуються.
«Коли треба зробити щось важливе і ми знаємо, що можемо зробити це самі, то я просто звертаюсь до громади, щоб нас підтримали. І люди відгукуються», — каже голова громади.
Щотижня з Доброслава виїжджає волонтерська допомога, зібрана людьми
Саме така активна позиція жителів допомогла швидко зібратися на початку повномасштабного вторгнення, а також те, що громада почала підтримувати військо ще з 2014 року.
«Вся команда працює, ніхто не виїхав. Мені було приємно, що я не залишилася одна. Ми працювали день і ніч без вихідних на початку вторгнення. Хто не мав свого житла у Доброславі, то ночував у актовій залі селищної ради», — розповідає Людмила.
Щодня годували тисячу військових, облаштовували блокпости — все працювало як годинник. Підтримка війська продовжується, щотижня з Доброслава виїжджає волонтерська допомога, зібрана людьми:
«У нас в музеї висять прапори всіх бригад, яким ми допомагаємо — їх дуже багато. І потрібно, щоб це робили всі, щоб відчували: не можуть одні воювати, а інші взагалі бути далекими».
У квітні 2024 року в Доброславі висадили каштанову алею, щоб вшанувати пам’ять про мешканців громади, які загинули в російсько-українській війні. Людмила каже, допомогти прийшло майже 100 людей, і саме жителі купили саджанці каштанів.
Місцеві висаджують алею з каштанами, які придбали за власні кошти. Фото із соцмереж героїні
«Для громади дуже важливі корисні справи. Бо це для них, вони тут господарі. Тож долучаються до активностей, та не лише до якоїсь роботи, а й постійно збирають допомогу для військових», — каже Людмила Прокопечко.
Залучають і школярів: проводять ярмарки й зароблені кошти передають військовим. Також у громаді разом із військовим оркестром проводять мистецький проєкт «Від колиски до звитяги», що покликаний розповісти дітям про героїв українського війська.
Концерт у межах проєкту «Від колиски до звитяги» у Доброславі. Фото із соцмереж героїні
Дбають у Доброславі і про ветеранів, у містечку відкрили Veteran Hub. Тож тепер з військовими працюють психологи, юристи. Віталій воював ще з 2014 року, зараз проходить реабілітацію, каже, люди, які приходять з війни, відчувають себе відчуженими. Та чоловік здивований, що у Доброславі так підтримують ветеранів: «Це дуже приємно, я відчув, що ми робимо одну справу».
Віталій згадує, що Людмила була першою, хто зустрів його в громаді:
«Вона не просто заховалася десь в кабінеті, а якраз найперша підійшла до мене і запитала: як справи? Як ви себе почуваєте? Може, вам чимось допомогти?», — розповідає військовий.
Щоб розвивати Доброслав, шукають партнерів
Крім того, що треба справлятися із викликами війни, допомагати фронту і забезпечувати стабільну роботу, каже Людмила, треба й розвивати громаду, думати про майбутнє. Саме тому багато працюють з міжнародними партнерами, пишуть грантові заявки.
«Я часто буваю на форумах чи у відрядженнях за кордоном. Тому що там народжуються нові контакти й нові друзі, які потім уже допомагають нашій громаді», — каже Людмила Прокопечко.
Людмила Прокопечко з Габліелем Абрагамом, керівником Проєкту USAID «ГОВЕРЛА». Фото надали в Проєкті USAID «ГОВЕРЛА»
Одним з партнерів громади є Проєкт USAID «ГОВЕРЛА», що допомагає місцевим органам самоврядування працювати ефективніше. За цим напрямком мають багато ідей, які вже втілюються в життя. Наприклад, просторовий план громади, проєкт по енергозбереженню, у результаті якого Доброславська громада отримала потужні генератори. Також завдяки Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» у Доброславі тепер є екскаватор, контейнери для роздільного збору сміття, компостери.
Процес висадження Алеї дружби у Доброславі. Фото надали в Проєкті USAID «ГОВЕРЛА»
Молодь громади проходить стажування і створює молодіжні простори, у ЦНАПі тепер є необхідна техніка, а пожежна команда оснащена одягом та інвентарем. Очільниця каже, наразі ще працюють над проєктом по безбар’єрності на соціальних об’єктах.
Тренінг для молоді пройшов у місцевому Veteran Hub. Фото із соцмереж героїні
Людмила вважає, що для лідерки громади важливо бути патріоткою своєї держави:
«Треба вірити в те, що робиш, мати величезне бажання й енергію, і вміти вести за собою. Коли ти сам гориш своєю ідеєю, то можеш запалити й інших. Тому люди довірятимуть», — каже Людмила.
