Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
43524434 1233749000097787 8560845787821506560 o 43524434 1233749000097787 8560845787821506560 o

Суспільство

Бізнес на брухті: як сміття може допомогти стати дизайнером

Опубліковано

У своєму гаражі харків’янин Дмитро Брагін збирає старі годинники, зламані іграшки та різні залізяччя. З них чоловік виготовляє унікальні дизайнерські маски в стилі стимпанк, які носять американці.

Свій перший декоративний мотоцикл чоловік створив із того, що було в гаражі ще від діда. А зараз брухт почав приносити прибуток і переріс в бренд Dmitriy Bragin-Art Creative.

Читайте також: Трансформери наступають: як подружжя переселенців створює та експортує роботів

Як 40-річний чоловік покинув прибутковий бізнес і зайнявся справою для душі? Та як колишній брухт купують за кордоном по $100? Про все це нам розповів сам Дмитро.

 
Дмитро Брагін зі своїм виробом

Вироби за $200 – це дорого навіть для американців

Усміхнений чоловік, злегка сором’язливий, бо, каже, не звик до публічності. У 40-річному віці харків’янин покинув приватне підприємництво (оптову торгівлю овочами) і зайнявся творчою справою – вироби дизайнерських речей з брухту у стилі стимпанк. Це жанр, який поєднує у собі стиль та технології ХІХ століття.

Переважно маски Дмитра купують для фестивалів, корпоративів, вечірок, або декору. Відомий канадський режисер купував декілька предметів. Музиканти брали для кліпу у стилі horor. Відомий візажист замовляв на подарунок дружині.

Читайте також: Співає “Баба Єлька”: як три містянки відроджують українську сільську пісню

“Ці маски створюються для творчих людей, незалежно від того, з якою професією вони пов’язані”.

Собівартість матеріалів для маски не перевищує 100 гривень, а готові роботи Дмитра коштують в середньому $100-150.

“Я ставлю ціни на свої роботи виходячи з того, скільки людина може заплатити. В інших є маски і за $20, і за $500. Але я знайшов свою середину”.

Першу підставку для пензликів у вигляді черепа чоловік продавав за $200, і зрозумів, що для американців це дорого. А $100 – це прийнятна ціна.

Підставка для пензликів

Найдорожчим виробом Дмитра є маска Анонімуса висотою 1,20 м., шириною 1 м., яку купили на замовлення за $1000.

Всі свої вироби Дмитро робить без ескізів, відштовхується від ключової деталі.

“Я ніколи не знаю, як маска буде виглядати в кінцевому результаті. Я маю ідею, що вона буде виглядати так, а виходить зовсім по іншому, бо деталі по-різному поєднуються між собою. Все це фантазія”.

Також Дмитро робить шкатулки із корпуса будильника, блокноти, краватки-метелик, пістолети, підставки для олівців та пензликів у вигляді черепа.

Вироби Дмитра

“Мій улюблений витвір – це той, який я роблю в даний момент. Коли виріб готовий, я викладаю фото у соціальну мережу і все, відразу хочеться створювати щось нове.

Від підприємця до дизайнера

Все почалось п’ять років тому, коли чоловік допомагав своїй дружині створювати хутряні вироби. Саме заняття творчістю підштовхнуло Дмитра займатися своєю справою.

Читайте також: Бізнес із друзями – це можливо. Історія ветеранського СТО

“В інтернеті мені впало в око відео, де робили мотоцикл із начиння наручного годинника: з шестерні майстрували колеса, з стрілок раму та кермо. Я зрозумів, що можу повторити і зробив перший мотоцикл з того, що було під рукою: від іграшкового танку ланцюг пішов на колесо, шланг від душу – на шину колеса. Це все склалось у мотоцикл”.

Той самий перший мотоцикл майстра

Виріб Дмитра одразу отримав позитивні відгуки у соціальних мережах і з’явився перший покупець. Саме тоді чоловік покинув торгівлю овочами, яка якраз потерпала від кризи. Та почав займатись творчістю, яка перетворилась в Dmitriy Bragin-Art Creative.

Для початку Дмитро використовував ті матеріали, які залишились від діда в гаражі. Також купу всього приносили друзі і знайомі. Найчастіше чоловік використовує старі будильники, дитячі іграшки та маски. Навіть розбирав матричні принтери, бо в них були деталі, схожі на шестерню.

“Коли розбираю старі речі і випадає предмет з цікавим рельєфом, то я від нього і відштовхуюсь і розумію, який виріб в кінці може вийти”.

Шестерні для виробів

Необхідні речі чоловік купує на блошиному ринку “Ринок старих речей”.

“Зараз я роблю маску чумного лікаря. Процес виглядає так: беру резинові окуляри зварника, знімаю з них резинки, прибираю скло, приклеюю до маски окуляри. Потім я розбираю внутрішню частину об’єктива від фотоапарата і приклеюю до окулярів, сверлю дірки і додаю пластикові шланги. Потім клею шестерні і все незвичайне, що попадеться під руку. І в кінці забиваю акриловою фарбою та лаком.”.

Починав робити дизайнерські речі з брухту зовсім без інструментів, використовував лише клей. Зараз Дмитро користується гравірувальною машиною, щоб зручно було обрізати і підточити виріб.

Створення однієї маски займає 2-3 дні: день на виготовлення і ще один день на фарбування.

Дивно, але такі на вигляд масивні та важкі маски важать всього 200-300 грам. Дмитро намагається використовувати пластикові деталі, тому маска виходить легкою. Іноді доводиться використовувати металічні деталі, тоді маска вагою до 400 грам, а це важко для обличчя та голови.

“Через масивний вигляд масок люди думають, що це неможливо носити. На виставці-продажі “Модна лялька” в Києві саме так і сталось, відвідувачі вважали, що такі маски лише для краси. Довелось одягти себе, щоб люди зрозуміли, що вони легкі”.

Вихід на іноземний ринок

Починав свою творчу діяльність Дмитро з виготовлення міні-мотоциклів, які купували лише в Україні та Росії. 2014 рік став переломним для бізнесу, адже ринок Росії тепер був для них закритий.

Читайте також: Не «жіноча» справа: як манікюрник із Краматорська підкорив клієнток

Для іноземців мотоцикли були нецікаві. Тоді чоловік почав створювати маски. Постало питання: як налагодити торгівлю з іноземцями?

Дмитро вирішив розміщувати свої роботи на американській платформі хендмейду Etsy, де Олександра (дружина Дмитра) вже продавала свої хутряні вироби.

“Спочатку всі іноземці знаходили нас через Etsy, але коли змінився алгоритм пошуку на сайті, люди почали частіше приходити із соціальної мережі Facebook. Американську платформу використовуємо, щоб виставити товар, провести оплату”.

Зараз вироби Дмитра більше користуються популярністю за кордоном. 70% продажів в Америці, а інші в багатьох країнах світу: Австралія, Нова Зеландія, Японія, Китай, Іспанія, Італія, Німеччина та ін.

Свої вироби за кордон Дмитро відправляє через Укрпошту, без оголошеної вартості. В багатьох країнах посилка вартістю більше 20 євро обкладається податком, тому при відпраці товара вказують, що це подарунок.

Посилка до адресата доходить від тижня до місяця. Є термінова доставка до 4-х днів, але коштує вона недешево – $100.

Оплата за замовлення відбувається на сайті Etsy через посередника Seller-online. В оплату товару входить і вартість пересилки, тому сумму Дмитро ставить вищу.

Відправленням посилок, спілкуванням з клієнтами та бухгалтерією займається Олександра. За її словами, до творчості Дмитра взагалі не торкається, лише робить шкіряні зав’язки для масок.

Дмитро та Олександра Брагіни

Китайці створюють підробки

Кожен виріб Дмитра виготовляється без ескізів і є унікальним, тому яке було здивування, коли чоловік побачив свою маску у продажу на китайському сайті AliExpress.

Читайте також: Кондитерка в стилі джазу: як одесит експортує пряники

“Я шукав заготовки на вироби та побачив свою маску. Її купила американка, і, можливо, скопіювала. Я написав на офіційну сторінку Facebook цієї торгової платформи, де було майже мільйон підписників. Залишив відгук, що вони вкрали мій дизайн і прикріпив фотографію, де чітко видно, що ця маска була створена мною ще у 2016 році”.

Після звернення Дмитра фото маски прибрали, але згодом вона з’явилась і в інших магазинах. Вироби Dmitriy Bragin-Art Creative не захищені авторським правом, тому що, за словами Дмитра, потрібен патент майже на кожний виріб, а це складно.

Втім, подружжя планує далі розвивати свою творчість і вважає, що через кілька років їх вироби будуть користуватись попитом не лише за кордоном, а й в Україні.

Суспільство

Найбільше в світі медіа для архітекторів написало про дизайн львівської будівлі

Опубліковано

Міжнародна архітектурна платформа ArchDaily, яка має понад 13 мільйонів відвідувань щомісяця, опублікувала на своєму сайті матеріал про створення та дизайн Львівського муніципального мистецького центру.

Про це повідомляє пресслужба міської ради.

«Неоготична будівля, голі стіни з автентичними фресками всередині, перший пандус, виконаний з урахуванням усіх законодавчих стандартів та вимог, картини та стільці, знайдені на смітнику (у кращих традиціях берлінських інтер’єрів), сучасні якісні меблі та світло — речі, які зробили Центр суперечливим та нетривіальним. Ніхто не очікував таких поєднань у комунальному закладі культури, де дизайнерські рішення вражають відвідувачів з самого порогу”, — пише сайт, посилаючись на архітекторів проєкту.

Читайте також: Павільйон музею Революції Гідності претендує на європейську архітектурну премію

 

Що відомо про створення Центру?

Авторкою архітектурного проєкту Центру є Христина Бадзян, співзасновниця архітектурного бюро Replus. 

«Ми ставили собі за мету зробити дизайн абсолютно не так, як це роблять на міських чи державних об’єктах. І, мені здається, нам це вдалось. Дизайн без дизайну», — коментує проект Христина Бадзян.

Читайте також: Два будинки українських архітектурних бюро увійшли до топ-12 найцікавіших нереалізованих проєктів

Проектною менеджеркою створення та виконання Центру була Ляна Мицько, після відкриття вона тепер керує інституцією.

«Дизайн Центру складає перше враження про нього, дехто навіть не розуміє, чи закінчений ремонт і не заходить далі рецепції. Іноді це спрацьовує як лакмусовий папірець. Архітектурне рішення задало нам вектор якісного та сучасного контенту, який супроводжує відвідувачів Муніципального мистецького центру. Те, що Центр потрапив на ArchDaily — підтвердження нашого правильного напрямку», — каже Ляна Мицько.

«Дизайн Центру складає перше враження про нього, дехто навіть не розуміє, чи закінчений ремонт і не заходить далі рецепції. Іноді це спрацьовує як лакмусовий папірець. Архітектурне рішення задало нам вектор якісного та сучасного контенту, який супроводжує відвідувачів Муніципального мистецького центру. Те, що Центр потрапив на ArchDaily — підтвердження нашого правильного напрямку», — каже Ляна Мицько.

Робота над створенням центру тривала від листопада 2019 року, а з 19 жовтня 2020 року Центр вже приймає відвідувачів.

Офіційний сайт Львівського муніципального мистецького центру — www.lvivart.center.

Фото: city-adm.lviv.ua

Читати далі

Суспільство

У Миколаєві вперше демонструють уламки унікальних метеоритів

Опубліковано

У Миколаєві в краєзнавчому музеї «Старофлотські казарми» відкрили унікальну виставку уламків метеоритів.

Про це повідомляє Укрінформ.

Зазначається, що експозиція демонструється вперше і приурочена до 75-ї річниці з часу падіння метеоритного дощу «Кримка» – одного з чотирьох, які будь-коли падали на території України.

Як повідомила співробітниця експозиційного відділу музею Ганна Вєдєнєєва, 21 січня 1946 року біля села Кримка Первомайського району Миколаївської області впав великий метеорит. Його падіння спостерігали не лише на території Миколаївщини, а й в Одеській, Кіровоградській і навіть у деяких районах Київської і Полтавської областей. У с. Кримка організували збирання уламків під керівництвом учених астрономічної обсерваторії Одеського державного університету. З 1946 до 1954 роки там було зібрано 78 екземплярів загальною вагою 39,646 кг.

 

Читайте також: З’явився віртуальний 3D-тур Музеєм космонавтики у Житомирі

Чим особливий метеорит?

Метеорит рідкісний, бо містить унікальну інформацію про фізико-хімічні процеси, що відбувалися на ранніх етапах формування Сонячної системи. Відповідно до норм законодавства, такі метеорити мають зберігатися лише в науково-природничих музеях республіканського значення при Академії наук. Тому всі уламки забрали на зберігання до національного науково-природничого музею НАН України, а до Миколаєва надіслали муляж.

Наукові співробітники академії наук України професорка Віра Семененко та кандидат геологічних наук Кирило Шкуренко, які займалися дослідження метеорита, у своїй праці під назвою «Історія падіння метеорита «Кримка» зазначили, що він відноситься до одного з чотирьох відомих в Україні метеоритних дощів (Кримка, Княгиня, Жовтневий Хутір та Червоний Кут). Причому тільки два з них — Княгиня і Кримка — широко відомі в світі як серед дослідників, так і серед колекціонерів.

Також на «метеоритній» виставці в музеї представлені й інші експонати. Зокрема, це уламки метеоритів з колекції Емануїла Францова, яка стала основою під час створення природно-історичного музею в м. Миколаєві в 1913 році. Вони містять залізо (шліфи) і мають вагу 130 грамів і 31,5 грамів відповідно. Є тут і ще одна цікава знахідка – уламок Сіхоте-Алінського метеориту, який входить до десятки найбільших у світі (загальна маса до 100 тонн). Його надіслав до Миколаєва ще в 1959 році Комітет з метеоритів Академії наук СРСР. Він теж залізний, його маса 515 грамів.

Читайте також: Біля метеоритного кратера на Вінниччині облаштують центр відпочинку

Досі всі ці експонати перебували в фондах музею і жодного разу не виставлялися для широкого загалу.

Фото надано музеєм та з вільного доступу

Читати далі

Суспільство

На Вінниччині з’явився пам’ятник відомій пісні (ФОТО)

Опубліковано

У селі Хомутинці, що у Калинівському районі на Вінниччині, встановили пам’ятник пісні “Повій, вітре, на Вкраїну”. 

Як пише видання Вежа, рядки Степана Руданського викарбували на гранітних плитах у вигляді книжки.

Як повідомили на сайті “Калинівка Сіty”, пам’ятник з’явився поблизу музею Степана Руданського. На гранітних сторінках розгорнутої книги викарбувані слова однієї з найвідоміших поезій Степана Руданського, яка стала не лише символом туги за коханою, а й за Батьківщиною.

Зі слів Оксани Мудрик, в.о. старости Хомутинців, вона сподівається, що пам’ятник “Повій, вітре…” стане ще однією локацією, поряд з музеєм поета, пам’ятником, могилою батьків Степана Руданського, а також стане черговою складовою Садиби Руданських – “місцевого туристичного об’єкта, задля якого переважно і приїжджають в Хомутинці люди”.

 

Читайте також: В Одесі встановили скульптуру – символ нового року (ФОТО)

Що відомо про вірш і пісню

Відомо, що “Повій, вітре, на Вкраїну” Степан Руданський написав у 1856 році в Петербурзі, під час навчання у медико-хірургічній академії. Отже, цьогоріч поезії виповнюється 165 років.

“Степан Руданський, навчаючись у Подільській духовній семінарії, жив деякий час на квартирі вдови-матушки Єлизавети Княгницької. У вдови було три доньки, між ними Марія була надзвичайної краси і, кажуть, мала добре серце й душу. […] Але бути разом Степанові Руданському і Марії Княгницькій не судилося”, – розповіла Оксана Мудрик. 

Коли юнак замість Петербурзької духовної академії вступив до медико-хірургічної, мати Марії заборонила доньці й думати про Руданського. 

Вірша “Повій, вітре, на Вкраїну” надрукували через п’ять років після написання. Рівно 160 років тому – 12 січня 1861 року, у дебютному номері першого українського журналу в Російській імперії “Основа”. А через рік – у календарі “Львов’янин”, що сприяло ширшій популярності твору Руданського.

А піснею вірш “Повій, вітре, на Вкраїну” став тоді, коли його поклала на музику Людмила Александрова. Цей романс аранжував для голосу й фортепіано Владислав Заремба.

Читайте також: У Полтаві оголосили конкурс на спорудження пам’ятника Симону Петлюрі

«Повій, вітре» була в репертуарах видатних українських співаків Івана Козловського, Бориса Гмирі, Анатолія Солов’яненка, Костянтина Огнєвого, прем’єра Київської опери Івана Шведова, соліста Большого театру Івана Жадана.

Також повідомляється, що “Повій, вітре, на Вкраїну” переклали багатьма мовами світу. Польською – Іван Франко, російською – Павло Грабовський, а вільний переспів поезії Руданського зробив данський письменник і вчений-славіст Тор Ланге. Крім цього у 2003 році літературознавці Борис та Кость Хоменки видали книгу, де зібрали всі відомі переклади “Повій, вітре, на Вкраїну” мовами народів світу (всього 114 текстів).

Довідка 

Степан Руданський (1833-1873) закінчив духовну семінарію, але вивчився на лікаря. Крім того був справжнім сатириком, який писав живою мовою на злобу дня. Маючи прекрасне почуття гумору, він писав і біблійні переспіви, і сороміцькі та еротичні гуморески, які довгий час були цензуровані. Також, навчаючись у Петербурзі та працюючи в Ялті, спілкувався і писав українською. На це не вплинув  навіть батько-священик, який просив писати йому листи винятково російською і до кінця життя конфліктував із сином. Крім того у творчості Руданського є багато співомовок на антиімперську та міжнаціональну тематику, де він висміював негативні риси, в тому числі й українців, і які залишаються актуальними й досі.

Фото: kalynivka.city

Читати далі