Суспільство
Бізнес як психотерапія: історія однієї млинцевої
Втратити все, впасти у відчай, повністю вигоріти, але стати на ноги і почати все спочатку. Саме такий шлях пройшла Марина Воронцова, переселенка з Кіровська Луганської області, яка відкрила свою млинцеву у Харкові.
Читайте також: Бізнес на брухті: як сміття може допомогти стати дизайнером
Власна справа допомогла жінці вийти зі стану повного відчаю і стала психотерапією.
Млинцева з історією
Мало хто знає, що за віконницею маленької млинцевої на зупинці “Круглий ринок” ця усміхнена брюнетка має стільки негараздів за своїми плечима. Оптимістична жінка зі жвавим голосом лише повільно зітхає, коли розповідає свою історію.
Марина Воронцова з трепетом говорить про млинцеву та страви, адже готує все сама. В її меню є лише домашні страви, як вона сама каже – мамина їжа.
“Раніше, коли донька частіше приїжджала, то казала “хочу домашньої їжі”, тому і у млинцевій я готую як для себе”.
Читайте також: Як “скрєпи” тріщать в Маріуполі: історія арт-платформи “ТЮ”
В меню млинцевої є також лаваші, гамбургери, хотдог та інші блюда фаст-фуду за домашніми рецептами. За словами жінки, все готується в духовці, такий собі еко-варіант. У меню є обіди: різні супи та другі страви з гарніром і м’ясом.
Ціни дуже доступні: обід – 70 гривень, млинці – від 20 до 50 гривень діаметром 40 см.
Продукти для своїх страв Марина з самого ранку закуповує на ринку, у супермаркетах та постачальників.
“У порівнянні з іншими точками в мене дорожче, але набагато якісніша їжа. Люди куштують, потім знову повертаються”.
Зараз клієнтів не багато, тому жінка планує зняти приміщення для млинцевої в центрі міста.
Спочатку рятувала людей
До того, як відкрити млинцеву жінка пройшла нелегкий шлях. Коли почались бойові дії, Марина була у Харкові, а в Кіровську, що на Луганщині залишилась її мати.
“Під час бойових дій я навіть не могла поїхати забрати маму звідти. Не було до кого звернутись за допомогою”.
Читайте також: Квест кімната як бізнес. Історія з Маріуполя
Саме тому у серпні 2014 року Марина вирішила стати волонтером “Станції Харків”, де два роки допомагала людям, які тікали від війни.
“Людей просто висаджували на вокзалі, вони могли бути в нічних сорочках і капцях. Вони були розгублені, деякі навіть поранені і ми намагались хоча б якось допомогти і підтримати їх. За добу через нас проходило близько 600 людей” – з болем згадує Марина.
Згодом в Харкові з’явився безкоштовний волонтерський хостел, де Марина була адміністратором.
“Моя зарплата дозволила мені лише оплачувати зйомне житло. Але на той момент я не мала мети отримувати гроші, а хотіла допомагати людям, які рятуються від війни”.
Далі волонтерський шлях Марини продовжився. Жінка стала координатором мобільної бригади ВКБ ООН, де організовувала зустріч з переселенцями, допомагала оформлювати довідки, отримати виплати. Одним словом, допомагали людям, які опинились в тяжкому становищі і не знали, що робити далі.
Друзі та бізнес як психотерапія
Волонтерська робота виявилась дуже важкою для жінки. Лише за 2016 рік через неї пройшли близько 1000 людей, а за плечима страшні 2014-2015 роки.
Читайте також: Трансформери наступають: як подружжя переселенців створює та експортує роботів
“У 2017 році я залишилась зовсім без сил та бажання. Я вигоріла, не залишилось сил навіть на себе. Хто знає, як після такого повернутись до життя? Людський ресурс не безкінечний”.
Друзі Марини зрозуміли, що потрібно рятувати жінку і допомогли відволіктись від проблем, відкривши млинцеву. Власна справа і стала для жінки психотерапією.
Ще в 2016 році донька Марини придумала створити млинцеву. Отримала грант від USAID, купила обладнання. Але шлях цього бізнесу був дуже короткий – після двох місяців роботи її закрили.
У 2017 році перед Мариною завісою стало питання: що робити далі? Жінка вже мала обладнання і друзі вирішили, що потрібно рухатись в тому ж напрямку.
“Друзі допомогли все зробити: знайшли приміщення, забрали обладнання, подруга купила фарбу, допомогла пофарбувати стіни, дала лінолеум для підлоги”.
“Я зробила заготовки і боялась відкриватись, адже раніше ніколи не було свого бізнесу. Прийшла подруга, відкрила ставні, написала меню та ціни і сиділа зі мною, поки я не звикну””.
Спочатку друзі стали першими клієнтами. Згодом, почали приходити люди із бізнес-центру, який знаходився неподалік.
Тричі в одну річку ввійдеш
Згодом, жінка отримала грант і відкрила нову точку, найняла співробітницю. Здавалось би, все йде чудово, бізнес розвивається і всі проблеми залишаються позаду.
Але на шляху Марини стала нова проблема: одну з точок закрили.
Читайте також: “Чорні лебеді” у бізнесі: як не здатися, коли продаєш органічні продукти
Марина вже втретє опинилася на початку шляху і всі негаразди знову нависли над нею.
Сьогодні жінка єдиний співробітник. Вона сама готує і купує продукти. Але улюблена справа їй допомагає не здаватись.
“Мені доводиться працювати по 14 годин, зранку їхати на ринок і самій закуповувати всі продукти. Але коли я починаю щось робити, то забуваюсь і помічаю, що посміхаюсь і маю гарний настрій”.
#Блины со смыслом
Через два роки вже всі шукають “блины со смыслом”
Зараз Марина активно веде свій бізнес і сподівається на подальший розвиток. Також в соціальній мережі Facebook поширена сторінка млинцевої #Блины со смыслом
Читайте також: Співає “Баба Єлька”: як три містянки відроджують українську сільську пісню
“Таку назву має група у Facebook. Хештег з’явився завдяки знайомому, який прочитав мою історію, скуштував млинці і підтримав мене. Так і прижилась назва. Через два роки вже всі шукають “блины со смыслом”. А моя млинцева має назву “Блинчик”.
Марина поділилась, що думає над тим, щоб змінити всі вивіски та використовувати назву, яка прижилась в соцмережах.
Млинцева справді має свій сенс, адже з 2017 року і до сих пір вона є для жінки психологічною допомогою та розрадою.
Суспільство
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
«Юстина», бо справедливість
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Спільний запит у селі — велопарковка
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Коментарі
Суспільство
Як працюватиме новий маршрут?
- На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
- На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.
Коментарі