У Донецькому національному університеті відкрили пам’ятник Василю Стусу

Святкування Великодня завжди мало велике значення для українців, навіть у важкі часи, коли це було заборонено. Нещодавно ми писали про унікальні світлини, на яких показано, як святкували Великдень у минулому столітті. 

Видатні українські художники також приділили цьому святу увагу в своїх картинах. Тому напередодні Великодня пропонуємо отримати естетичне задоволення від підбірки живопису про це свято.

Картини Миколи Пимоненка

Микола Пимоненко — український живописець, який своїми творами відображав побут українського села наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття. Найвідоміша його картина, яка присвячена Великодню, «Великодня утреня» або як її ще називають «Ранок Христового Воскресіння».

​​

Завдяки цій картині дізнаємося про те, що освячували українці, адже чітко бачимо на рушниках паску, яйця та ковбасу. Також у всіх запалені свічки. 

Ще одна картина на великодню тематику Миколи Пимоненка — «Вихід з церкви в Страсний четвер». На цій картині також бачимо давню традицію українців — нести з церкви вогонь до своєї домівки.

Великодні листівки Олени Кульчицької

Олена Кульчицька — українська художниця та малярка, яку визнали народною художницею середини минулого століття. Темі Великодня художниця присвятила багато своїх робіт. Серед них — листівки з серії «Христос воскрес», які мисткиня створила в 30-х роках минулого століття.

На листівці бачимо забавляння українців біля церкви — гаївки, биття в дзвони та різні ігри.

На іншій листівці цієї серії бачимо як священик освячує великодні кошики біля церкви, а також які були орнаменти на писанках.

Великодня творчість Івана Труша

Іван Труш є українським митцем, який здебільшого малював пейзажі та портрети. Його називали «поетом кольору та Сонця».

У картині «Гагілки», яку митець створив у 1905 році, він описує святкування Великодня в українських селах Гуцульщини та давню традицію забавляння дітей біля церкви.

Віктор Зарецький та його натюрморти

Свої картини, присвячені Великодню, відомий український художник, чоловік Алли Горської Віктор Зарецький написав наприкінці минулого століття. Одна з них — «Солдатка», створена у 1987-1988 роках. Тут бачимо традиційний одяг, орнаменти та великодні страви.

Друга картина — «Пасхальний натюрморт», яку Зарецький створив через рік. На ній є традиційні символи Великодня — паска та писанки у кошику. Обидві картини написані олією на полотні.

Іван Марчук та його «пльонтанім»

Один з найвідоміших сучасних українських художників, який цьогоріч відзначатиме свої 88 день народження. Художник створив власний художній стиль, який назвав «пльонтанізмом». Його суть — у переплетенні на полотні різних кольорів та фарб. Саме в такому стилі створений натюрморт Івана Марчука під назвою «Христос Воскрес».

З 4 травня фільм Антона Птушкіна “Ми, наші улюбленці та війна” вже можна переглянути на Megogo. Вартість перегляду — від 59 гривень.

Про це стало відомо на платформі. 

Відтепер фільм можна переглянути онлайн лише на Megogo за посиланням.

Про фільм “Ми, наші улюбленці та війна”

“Ми, наші улюбленці та війна” — документальний фільм про тварин під час війни росії проти України. Також це перший кінопроєкт, режисерський дебют тревел-блогера Антона Птушкіна. Над ним він працював півтора року.

Читайте також: Українські розробники створили запальні боєприпаси для скидання з дронів

З 4 квітня стрічку почали транслювати в українських кінотеатрах. Документальна картина побила всі рекорди. За перший вікенд у національному прокаті вона зібрала 2,3 мільйона гривень. Про це повідомило Forbes. 

Перший знімальний день припав на 20 серпня 2022-го. За півтора року Птушкін провів близько 60 інтерв’ю у понад 10 містах України, зокрема в Бахмуті незадовго до окупації. 

Нагадаємо, в Україні анонсували безоплатні курси англійської мови для ВПО.

Фото: Скріншот із фільму

Ви знаєте що треба, щоб відновити 155-річну школу? Глина, пісок, солома та багато небайдужих людей! Мешканці Мринської громади на Чернігівщині власним прикладом показують, що об’єднавши зусилля можна повернути за парти 70 дітей та не дати закрити сільську школу. А як їм це вдалось та до чого тут хати-мазанки, дивіться у новому випуску ШоТам!

Три покоління Мринської громади відновлювали місцевий ліцей. Кілька місяців “грузили” глину та мішали солому. Аби малеча Чернігівщини могла навчатися у школі своїх предків. Мешканці села Лихачів бачили, як роблять хати-мазанки, ще у дитинстві.

“Грузити будинки, як у нас говорять у народі – зіштовхувалися і раніше. Але мало ми цим займалися. Тому що на приклад, коли ми були малими дітьми, то ми бачили, як це робили дорослі”, – каже місцева жителька Світлана.

Ніхто із місцевих і не міг уявити, що через 50 років їм доведеться місити глину. Аж поки через повномасштабну війну не постраждала 155-річна школа. Навчальний заклад був в аварійному стані, тож учнів довелося перевезти в інший корпус.

“Приміщення 1927 року і під час бойових дій було пошкоджено дах цієї школи, осипалися стіни”, – каже директорка школи.

Директорка думала, що школу доведеться закрити, адже грошей на ремонт не було. Втім, у мережі випадково прочитала про благодійну програму відновлення громад. Жінка відразу заповнила анкету, але до останнього не вірила, що пройде відбір.

“Я ніколи не думала, я пропрацювала 37 років у школі. І щоб якась сільська школа потрапила під який проєкт. Кажу: “А може це не ми? Може це якась інша школа?” – каже директорка.

На цьому дива не закінчилися, благодійники надали школі можливість зберегти автентику.

“Від початку ми думали відновити її більш сучасними методами. Але наш проєктний менеджер, який відповідав за цей район, запропонував відновити цю школу традиційно за технологією мазанки”, – каже засновник БФ “Сміливі” Віталій Селик.

Не лишилась осторонь проблеми і сільська рада. Надали глину, техніку і всім колективом зібралися на толоку. До відновлення долучилися усі місцеві мешканці села Лихачів. Фермери привезли солому, підприємці надали транспорт. Понад 100 волонтерів місили глину та мастили стіни.

“Оця стіна розпочинаючи з першого кута, це перша стіна, де я працювала. І цю стіну ми зробили за два дні. Але якщо брати загалом, то я працювала навколо всієї школи”, – каже місцева жителька Світлана.

“Так, як я, займався штукатурними роботами, декоративними штукатурними роботами, у свій час. Я запропонував свої послуги: “Давайте зробимо””, – говорить місцевий житель Володимир.

Поки дорослі мазали стіни, школярі взяли до рук фарби. Так спільними зусиллями громади відновили школу, яку ледь не знищили росіяни. А 70 учнів молодших класів торік повернулися за свої шкільні парти.

“У відновленні нашого ліцею займалися декілька поколінь жителів села Лихачів. Це дітки, їхні батьки і навіть бабусі з дідусями, які раніше тут навчалися”, – пояснює сільська голова Людмила Борисова.

Нагадаємо, Василь Стус – заборонений та закатований, але не зламаний (ВІДЕО).

Фото: ШоТам!