Суспільство
Історія життя незламної ГУЛАГом української актриси Марії Капніст (ВІДЕО)
Коли сила духу в тебе у крові! Прапрапра…внучка отамана Сірка графиня Марія Капніст опинилася на засланні через «антирадянську пропаганду». 26 років відмучилась у катівні, а коли повернулася, її не впізнав навіть відданий залицяльник: у свої 44 вона мала вигляд 70-річної.
Утім Марія не лише не здалася, а й зробила успішну кар’єру в українському кіно!
Щоразу, коли вам захочеться опустити руки, згадайте історію цієї української аристократки, яку не змогли зламати ні кремль, ні сталін, ні будь-хто. Історію сильної духом розповідає ШоТам.
26 років каторги, бо не скорилася совєтам! А вона вистояла, ще й зробила кар’єру в українському кіно.
«Я не можу сказати, що я була побита. Вони були побиті мною!», — Марія Капніст, актриса.
Марія Капніст із роду отамана Сірка показала окупантам, що таке сила українського духу. Вона народилася 22 березня 1914 року в родині заможного графа Ростислава Капніста.
Зростала в розкішному маєтку, вчилася, розвивала вокал і мріяла стати актрисою. А потім владу захопили більшовики, батька розстріляли, родинний особняк зруйнували.
Марія з мамою насилу втекли. Їм допомогли кримські татари, переодягнувши у своє вбрання. Та 1937 року Марію заарештували за «антирадянську пропаганду».
За 26 років каторги вона пройшла безліч таборів: від Караганди до Іркутська. Утім ні важка праця у вугільних копальнях, ні побиття й домагання не зламали її.
«У цій жорстокості знайти себе і понести, у здоровому розумінні», — Марія Капніст, актриса.
У неволі Марія народила доньку, але дитину в неї забрали. На волю Марія Капніст вийшла лише в 1956, з початком десталінізації.
Близькі її не впізнали: в свої 44 вона скидалася на бабусю. Без зубів, сива, у глибоченних зморшках — її не впізнав навіть відданий залицяльник. А донька Родислава цуралася, не розуміючи, де мама була стільки років.
Марія подалася до Києва. І там доля дала шанс — її помітив режисер студії Довженка.
«Підходить чоловік такий приємний. Називає мене Марією Ростиславівною: “Я вас дуже прошу, відіграйте роль для мене. Вона цікава така, і ви дивовижно підходите”. Я кажу: “Яку роль?”. — “Ігумені”», — Марія Капніст, актриса.
Читайте також: Нарешті вдома. Що ти знаєш про український Херсон та його боротьбу? (ТЕСТ)
Вона із задоволенням грала відьом, аристократок похилого віку, черниць. Себе іронічно називала «Бабою Ягою» та жартувала над своїм виглядом.
А тим, хто смів глузувати над нею, казала слова, що були наче ляпас: «Не смійтеся над старістю людини, чиєї молодості ви не бачили».
Нагадаємо, 99-річний сотенний УПА отримав звання Героя України.
Суспільство
Про книгу
Про Вікторію Амеліну
Суспільство
На його честь було названо корабль, а доньки в памʼять про нього заснували та розвивають ферму у рідному місті.
Капітан І рангу Юрій Олефіренко хотів займатися власним сільським господарством. А коли у 2014 росія напала на Україну, став на захист Батьківщини та віддав за неї своє життя у битві за Маріуполь… Після загибелі капітана його ім’я присвоїли десантному кораблю, який від початку повномасштабної війни давав відсіч окупантам!
Історія Юрія Олефіренко
Капітан І рангу Юрій Олефіренко був командиром 73-го морського центру спецпризначення. Коли у 2014 росія напала на Україну, він вже 1,5 року як був на пенсії, але повернувся.
“Я кажу: “Куди ти йдеш”?” Я йду за рідну країну, за Україну, за український народ”, – розповідає дружина героя.
16 січня 2015 Юрій давав відсіч навалі окупантів під Маріуполем та отримав тяжкі поранення. Він закрив собою та врятував трьох бійців, однак сам загинув…Посмертно Юрія нагородили відзнакою “Народний герой України”. А на його честь назвали флагман українського флоту – десантний корабель “Юрій Олефіренко”.
Фермерська справа – на честь батька
Після загибелі капітана родині виділили земельну ділянку на ведення сільського господарства. І його доньки вирішили втілити його давню мрію та відкрити власну ферму.
“Десь у цих краях працювала бабуся, тому що вона була передовою дояркою. Ія знаю, що ще маленьким хлопчиком він прибігав туди, до неї. Він був людиною ерудованою, дуже розвиненою, знав багато мов, але не боявся такої роботи: він брав і орав город”, – ділиться Олеся Олефіренка, донька Юрія.
Через рік в Ольги було вже 50 телят, і, здавалося, на ферму чекає велике майбутне. Та через рік ресурсів на її утримання почало не вистачати і ферма припинила своє існування.
Читати також: Саша Махов. Історія журналіста і воїна з Луганська
Подолання кризи
Однак рік тому завдяки конкурсу #Варто “РобитИ” Оля отримала можливість відродити справу. А рідні підтримали та допомогли їй почати з нуля.
Зараз на фермі Олефіренків вже 28 свиней та 45 поросят – завдяки гранту справа рухається вперед. Родина покращує умови утримання та планує збільшити поголівʼя худоби. Справа, про яку мріяв капітан, продовжує жити та розвиватись завдяки його донькам.
Нагадаємо, що переселенка із Сєвєродонецька відкрила сучасну клініку в Києві, де працюють тільки ВПО.
Також ми повідомляли, що в “Київ Мілітарі Хаб” відкрили безоплатний спортзал для реабілізації ветеранів