Деколи під час повітряної тривоги школярам доводиться залишатися в укритті на кілька уроків підряд. Переважно шкільні укриття — це просто класичні сховища без особливих зручностей.
Натомість багато шкіл створюють справжні зони комфорту, де можна й навчатися, й відпочивати, і гратися з друзями. Вчителі зізнаються, що іноді школярі просять проводити уроки саме в укриттях, а не у звичайних класах. ШоТам показує вісім захисних приміщень, у яких зручно залишитися надовго.
Малюнки котиків та м’які крісла-мішки на Черкащині
У Черкаському навчально-виховному комплексі №34 зробили укриття зі зручними кріслами-мішками та кольоровими ігровими кубиками й прикрасили його яскравими малюнками. Кожен елемент продуманий, щоб дітям було весело — навіть в умовах тривоги вони можуть відволіктися, погратися або просто відпочити.
«Немає окремо кабінету географії чи кабінету фізики, наприклад, тому тематика оформлення укриття — загальношкільна та котяча, бо діти й учителі люблять котиків», — пишуть на фейсбук-сторінці закладу.
Так виглядає один з кабінетів укриття в закладі. Фото: фейсбук Черкаського навчально-виховного комплексу №34
Раніше це укриття виглядало досить просто — білі стіни та парти. Однак завдяки співпраці з UNICEF школа отримала меблі, лампи та сучасні системи вентиляції.
Коридор в укритті НВК №34. Фото: фейсбук Черкаського навчально-виховного комплексу №34
І поспати, і у волейбол пограти на Київщині
Укриття в Академічному ліцеї №2 в Українці на Київщині виконує роль сучасного спорткомплексу — там можна проводити уроки й займатися спортом, адже в укритті є велика зала з необхідним обладнанням.
Якщо тривога довга, а діти втомилися, у сховищі є м’які ліжечка, на яких можна відпочити.
Приміщення для відпочинку школярів в укритті ліцею. Фото: Київська обласна військова адміністрація
Місця там вистачає для майже 800 людей. Укриття обладнане автономною системою життєзабезпечення, тобто в ньому є індивідуальний тепловий пункт і резервне живлення. Крім того, туди можуть спуститися учні або педагоги на кріслах колісних.
Евакуаційне крісло колісне зі спеціальними колесами та ременями для безпечного спуску по сходах. Фото: Київська обласна військова адміністрація
Повноцінна «підземна школа» на Миколаївщині
Через відсутність укриття учні Миколаївського ліцею №55 були змушені навчатися дистанційно, а грошей на облаштування захисного приміщення в закладу не було. Тому команда savED започаткувала літню кампанію, яку символічно назвала «До школи знов», і допомогла відремонтувати укриття. Благодійна організація Шона Пенна CORE Response додала ще 4 мільйони гривень на підтримку проєкту, освітянська спільнота Львова зібрала понад мільйон гривень, а сервіс із пошуку авіаквитків Kiwi виділив близько 800 тисяч гривень на закупівлю меблів.
Навчальний кабінет в укритті ліцею. Фото: Миколаївська обласна державна адміністрація
Укриття займає площу 900 м² і розраховане на понад 1000 учнів. Окрім виконання звичайних функцій сховища, воно оснащене автономною системою життєзабезпечення: власною свердловиною з системою очищення води та двома зарядними станціями, що забезпечують електроенергію в разі відключень.
Навчальний кабінет в укритті ліцею. Фото: Миколаївська обласна державна адміністрація
Також укриття має окремі санвузли, медпункт і систему пожежної безпеки.
Крім того, там є проєктор, інтерактивна дошка, настільні ігри й набори для творчості. Вчителі зізнаються: іноді школярі просять проводити уроки саме в укриттях, а не у звичайних класах.
Із занедбаного приміщення в сучасний освітній центр на Чернігівщині
Укриття Анисівського ліцею в Іванівській громаді Чернігівської області було занедбане — обшарпані стіни, вкрита потрісканою цеглою підлога. Приміщення слугувало радше як склад для будівельних матеріалів — там зберігали мішки з цементом і дерев’яні піддони.
Так виглядало укриття Анисівського ліцею до ремонту. Фото: ШоТам
У березні 2022 року Збройні сили України звільнили Чернігівську область від окупантів. Хоча навчальний заклад не зазнав прямих ударів, поруч вибухали снаряди, що призвело до тріщин у стінах і вибитих вікон. Тоді директорка ліцею вирішила його відбудувати: спочатку знайшла інвесторів, завдяки яким вдалося поміняти опалювальну систему й вікна, а пізніше звернулася до благодійного фонду savED, який допоміг зробити сучасне укриття.
Жінка розповіла ШоТам, що роботи в сховищі було дуже багато, адже довелося повністю перебудовувати каналізацію. Зараз приміщення обладнане, як справжній сучасний освітній центр: тут є зручні меблі, ноутбуки для кожного учня, а на стіні висить великий екран, за допомогою якого можна вчитися, проводити презентації або навіть кіносеанси.
А так укриття ліцею в Анисові виглядає після ремонту. Фото: ШоТам
Куточок з м’якими кріслами-мішками став місцем для відпочинку або неформальних зустрічей. Полиці шафок заповнені книгами та настільними іграми, тож учні мають чим зайняти себе під час тривог або можуть використовувати ці ресурси для навчання.
Бомбосховище в стилі будиночка гобітів на Київщині
На території єдиної початкової школи в Гостомелі під час тривог діти ховаються в бомбосховище в стилі будиночка гобітів. Hobbit House із книжки видатного англійського письменника Джона Толкіна став справжньою родзинкою не тільки школи, але й усього району. Ідея полягала в тому, щоб створити для дітей простір, який мінімізує стрес під час повітряних тривог.
«Ми відновили приміщення школи, але вона не могла існувати без укриття, тому ми взялися за його створення. Ідея зробити укриття в стилі «Будинку гобітів» належить мені. Я дуже люблю письменника Джона Толкіна та режисера трилогії «Володар перснів» Пітера Джексона. У нас тут дуже яскраві кольори, стильні малюнки та вирізьблені дерев’яні двері з декором», — розповів ШоТам засновник благодійного фонду Gurtum Олександр Кагал, який займався відбудовою закладу.
Вхід до бомбосховища початкової школи в Гостомелі. Фото: фейсбук Gurtum Charity Foundation
Це перший проєкт, який фонд реалізував з нуля. Hobbit House розрахований на 55 осіб, але на святкуваннях тут легко розміщують понад 70 дітей і дорослих. Внутрішні стіни розписані тематичними малюнками, а сам простір наповнений дрібницями, що створюють справжню казкову атмосферу — є навіть імітація каміна та капелюх гобіта.
Мурали на стінах бомбосховища початкової школи в Гостомелі. Фото: фейсбук Gurtum Charity Foundation
«Споруд такого типу тут ще ніхто не будував. Учням школи завжди в радість іти в укриття, адже всі хочуть швидше потрапити в казку», — зазначають на фейсбук-сторінці Gurtum Charity Foundation.
Підземна школа в метро у Харкові
А от у Харкові запустили повноцінну школу під землею — в метро. Вона має 20 кабінетів і здатна прийняти до 900 учнів у дві зміни. Навчальні класи розташували не на рівні колій, а в підземних переходах між станціями — їх частково закрили для пасажирів.
Навчальні класи в харківському метро. Фото: фейсбук мера Харкова Ігоря Терехова
У метрошколі є хороше технічне оснащення: дошки, проєктори, майже в кожному класі стоїть екран, телевізор. Для першокласників тут проводять уроки читання, математики та письма, а для учнів середніх класів — української мови та літератури, математики й історії.
На деяких станціях, де є достатньо місця, створили ігрові зони з різнокольоровими килимками та іграшками.
Кабінет для наймолодших школярів. Фото: фейсбук мера Харкова Ігоря Терехова
Крім того, для школярів організували харчування — у метро вони отримують прості перекуси, як-от булочку з відбивною, консервовану кукурудзу та сік.
Крім навчальних приміщень і їдальні, у школі-укритті є медичний пункт і туалети. Тут встановлені фільтри, очищувачі повітря та протирадіаційні двері.
Рятує не тільки від ракет, а й від радіації сховище на Київщині
У ліцеї «Ерудит» в Новосілках на Київщині зробили не просто бомбосховище, а ціле протирадіаційне укриття площею близько 1075 м². У разі аварії на атомній станції або застосування ядерної зброї там можуть одночасно сховатися 590 людей. В укритті продумано все — від вентиляційної системи, яка підтримує циркуляцію свіжого повітря, до заповнених запасами бутильованої води та продовольства приміщень, що дозволяють людям залишатися в безпеці до 48 годин.
Кабінет фізкультури в бомбосховищі ліцею на Київщині. Фото: фейсбук голови Київської ОДА Руслана Кравченка
Цей простір не тільки функціональний, але й комфортний: тут є радіатори з термостатами, централізоване водопостачання, медпункт. Навіть вхід для маломобільних людей продуманий до деталей, щоб забезпечити доступність для всіх.
Кімната для відпочинку в укритті ліцею «Ерудит». Фото: фейсбук голови Київської ОДА Руслана Кравченка
Укриття працює не тільки під час тривог — у вільний час його можна використовувати для проведення гуртків або спортивних секцій.
Укриття-музей у Житомирі
У Житомирі під час повітряної тривоги діти можуть вирушити в справжню подорож у часі на 200 років назад, адже шкільне бомбосховище там перетворили на музей. Учитель Олег Земнухов, який працює в Житомирській спеціальній школі, знайшов у старовинній будівлі закладу кількасотлітнє каміння та цеглини та вирішив залишити ці історичні елементи на видноті, розташувавши їх в укритті. Також Олег приніс різні інструменти для народних ремесел з власної колекції, на яких діти можуть навчитися стародавніх технологій.
Інструменти для народних ремесел в укритті-музеї Житомирської спеціальної школи. Фото: фейсбук Олега Земнухова
Але це ще не все! Під час тривог діти не просто ховаються в цьому музеї — вони беруть участь у волонтерських проєктах, наприклад, виготовляють маскувальні елементи та кавери-нашоломники для військових.
Укриття-музей в Житомирській спеціальній школі. Фото: фейсбук Олега Земнухова
В укритті є все необхідне: вентиляція, запаси води, меблі, розкладачки для ночівлі. Також тут є простори, де діти можуть погратися конструктором, «Лего» або іграшками, які вони принесли з дому.
Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі.
ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.
Ольга Вовченко
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим.
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.
Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.
Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня
«Юстина», бо справедливість
Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.
Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення.
Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство.
Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня
У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.
Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.
Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня
Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.
Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.
Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня
Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.
Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.
Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня
Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття.
Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.
Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.
Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.
Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.
Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.
15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.
Про це повідомляють представники благодійного фонду.
Які діти отримають подарунки?
Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування.
Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».
«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.
Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф.
Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта».
З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.
Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).
Коментарі