Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Взуття, одяг та халва з конопель: як житомирський майстер відроджує давнє ремесло

Опубліковано

Коноплі – надзвичайно універсальна рослина. Колись наші пращури вживали її в їжу, ткали сукно, шили взуття та навіть робили ліки. Згодом це позабулось. Та на початку 2000-х житомирський майстер Олег Земнухов поставив собі ціль відродити конопляне виробництво. Зараз у його майстерні Hemps Lab можна знайти взуття, одяг, аксесуари та навіть смаколики – сир і халву з цієї рослини. А серед поціновувачів робіт майстра чимало замовників з усіх куточків світу та навіть третій президент України.

Олег Земнухов

Олег Земнухов

Дизайнер з Житомира, власник крафтової майстерні Hemps Lab, де виготовляє екологічні одяг, взуття, а також смаколики з конопель.

Торгував взуттям на ринку та вчився шити з конопель

Мій шлях у цій сфері розпочався років 20 тому. Я пам’ятаю момент, коли мої друзі з творчої спільноти замовили собі через інтернет конопляні речі з-за кордону. У нас це було ще не популярно та і моди на еко як зараз не було. Це підсмикнуло мене поцікавитись та пошукати, а де ж поділись наші коноплі, адже в давнину вони були одними з основних сільськогосподарських культур.

Читайте також: Чому вам треба займатись бізнесом на коноплях? П’ять аргументів “за” і три “проти

Так я знайшов Інститут луб’яних культур при НАН України, який тоді займався селекцією і вивів ненаркотичні коноплі. Я почав з ними певною мірою співпрацювати – їздити на конференції та заходи, які вони влаштовували. Потім вступив до університету технологій і дизайну, бо ж одна з наукових співробітниць тоді серйозно займалася впровадженням у виробництво конопляного волокна. Саме вона і підштовхнула мене вчитись. Паралельно у ті часи я допомагав сестрі та торгував взуттям на ринку. Так я вчився, працював і експериментував з конопляними виробами. Напевно завдяки роботі першим моїм продуктом стали черевики. Та й досі взуття – це основний напрямок роботи нашої майстерні. 

Майстерня, де шиють з конопель

Крафтова майстерня Hemps-Lab – це місце, де ми виготовляємо вироби із конопель. У нас досить широкий асортимент. Це і одяг, і взуття, і аксесуари, сумочки, головні убори. В експериментальному варіанті ми навіть робимо халву, сир та мікрогрін з конопель. А знаходимось ми у Житомирі.

коноплі
Основний напрямок майстра – виготовлення взуття. Він може зшити з конопель будь-яку модель – від високих чобіт до мокасин та туфель на підборах

Тут я також проводжу майстер-класи для дітей. Я вчу їх прясти – виготовляти нитки із тих рослин, які нас оточують. Це і коноплі, і кропива. Мене запрошують у табори, школи, а час від часу уроки проходять і в самій майстерні. Це, до слова, невеличке приміщення – десь 30 метрів квадратних. В планах у мене перетворити його на таку собі конопляну хатку, куди можна завітати, подивитись процес виготовлення речей, скуштувати смаколики, спробувати конопляний смузі. Для цього треба трохи добудувати майстерню, знову ж таки з конопляних матеріалів.

Навіть президент повернувся за другою парою взуття

За час роботи я виокремив два типи клієнтів, які цікавляться конопляним взуттям. Перші – це поціновувачі етно. Зазвичай це якісь творчі колективи, що виступають на сцені. Вони замовляють щось з українськими народними мотивами. Завдяки цьому ми навіть почали займатись реставрацією одягу та взуття. І другий тип – це звичайні люди середнього достатку, що цінують комфорт, натуральність та екологічність. 

коноплі
Стильні конопляні чоботи з крафтової майстерні Hemps Lab

Також часто приходять замовлення з-за кордону. Я відправляв вироби в США, Канаду, Європейські країни та навіть Австралію. В Україні теж вистачає замовлень. У часи президентства Віктора Ющенка він на одному з фестивалів підійшов до моєї лавки та купив пару конопляного взуття. Через деякий час ми знову зустрілись вже на Сорочинській ярмарці. Йому так сподобались черевики, що він повернувся за другою парою. 

Речі, що лікують

Подібні речі та взуття – це не тільки екологічно, а й надзвичайно корисно. Ви знали, що саме на стопі у людини найбільше потовидільних залоз? А коноплі мають гарну поглинальну властивість. Ноги у такому взуття не так пітніють і не подразнюються. Ще такі речі мають своєрідну антисептичну та знеболювальну дію. Словом, один раз спробувавши поносити, ви відчуєте суттєву різницю. 

Читайте також: “Mожна покурити шнурки?” Три історії про те, як побудувати бізнес на коноплях

Для тих, хто постійно на ногах – це справжня знахідка, адже стопи не так втомлюються та дихають, тож ніяких неприємних запахів не утворюється. Можна навіть не взуття з конопель використовувати, а лише устілки. Такі ми теж робимо. Свого часу ми навіть запатентували їх, адже там унікальна профілактична технологія. Вони з масажним ефектом, що стимулює та дає певний заряд бадьорості. 

Лайфхаки з пряжі від предків 

Всі матеріали для своїх виробів я знаходжу в Україні  – я співпрацюю з фермерами, які засівають технічні коноплі. Вони надають сировину. Окрім того, я використовую старі домоткані полотна. Я шукаю де у кого залишились рушники або сукно. Часто це ще довоєнні речі, але це дійсно якісний матеріал. Наші пращури робили на совість. Це, до слова, ще одна родзинка нашої майстерні – з одного боку речі нові, з іншого – вони з історією. 

Пан Олег проводить майстеркласи для дітей – вчить прясти нитку з конопель та кропиви

Спочатку я був лише дизайнером, згодом навчився всіх процесів – і прясти, і ткати. Десь проходив стажування в майстрів з ткацтва, десь мені розповідали друзі або знайомі. Так у бабусь в нашій Житомирській області я знайшов старовинний ткацький верстат – мені показали, як його скласти, як працювати, і зараз він служить у моїй майстерні. 

А коли я почав брати участь у виставках, до мене підходили люди, розповідали та згадували, як їхні батьки обробляли коноплі, як виготовляли пряжу. Я збираю такі лайфхаки, потім перевіряю їх на практиці. Зараз я, наприклад, експериментую з волокном. Мені привезли цілу кіпу, воно трохи почорніло і вже не придатне до використання. А я його прочісую, промиваю і виготовлятиму нитку. Я вже бачу, що вона виходить м’якіша за звичайну.

Демократичні ціни та суто ручна робота

У виробництві конопляних речей немає нічого складного. Є, звичайно, своя специфіка, але це майже нічим не відрізняється від роботи з текстилем. Взуття, наприклад, робиться як і звичайне. Спочатку малюється дизайнерський ескіз, а потім за ним шиється модель. Одну пару взуття, в принципі, можна виготовити за два-три дні. Залежить від складності замовлення. Ми робимо як прості класичні моделі – кеди, мокасини, так і більш складніші речі – чобітки з елементами вишивки або декором. 

Ціни ж у моїй майстерні демократичні. Враховуючи, що це ручна робота і екологічні матеріали, пара взуття коштує в середньому 1 500 гривень, чоботи – трохи дорожче.

Як я вже казав, я самостійно навчився всіх процесів, тож коли мало замовлень, я сам все виготовляю, коли багато – запрошую знайомих майстрів, які мені допомагають. Це зовсім невеличка команда з кількох осіб. 

Конопляний суперфуд

Їжу з конопель я почав робити відносно нещодавно і ще не поставив виробництво на потік.  Звичайно, товари продаються, але бувають ще у роботі заминки – то міжсезоння, то у постачальників закінчується сировина. 

Зараз експериментую з конопляним сиром. Знаєте, як з соєвого молока роблять соєвий сир. Так само можна і з конопель. Такий сир, правда, не сильно тримається в купі – він виходить розсипний.   

А от халва – це справжній суперфуд. Її не можна за раз з’їсти пів кілограма, ні. Я роблю кульки грам по 20. Дві-три кульки, й людина наїлась. Вони надзвичайно ситні. На додаток містять Омега 3, 6, 9, амінокислоти та багато інших поживних речовин.

Робиться така халва з ядер конопляного насіння перетертих з медом. Ніякого цукру. Мій знайомий фермер збирає мед біля конопляного поля. І саме з такого меду виходять дуже смачні цукерки. Смак у них доволі цікавий. Залежно від насіння, він може мати гіркуватість, але дуже незначну. Халва доволі масна, адже конопляне насіння олійне – з нього виділяється багато олії. 

Конопляні крокси за мотивами Лесі Українки

Карантин, звичайно, змінив специфіку нашої роботи. Раніше літо було часом фестивалів та ярмарок, та й взагалі я орієнтувався на виїзд. Зараз же ми переважно робимо речі під замовлення. Але у всьому є свої переваги. З’явився додатковий час для експериментів. Так у цьому році я планую випустити колекцію екологічного взуття “Лісова пісня”. По-перше, 2021 – ювілейний рік Лесі Українки. По-друге, вона у своїх творах дуже гарно описала взаємозв’язок людини та природи. 

Читайте також: Як українська конопляна косметика підкорює Європу

Це буде щось на кшталт кроксів, але не зовсім. Декілька років тому мені подарували старовинні постоли (взуття, що побутувало в Україні на початку ХХ сторіччя, – Ред.) з конопляної мотузки. Я хочу їх повторити. Це буде взуття без гуми, з натуральним клеєм і всіма матеріалами рослинного походження. Якщо вийде гарна колекція, може на якомусь показі й побачимо її цього року. 

Коментарі

Суспільство

«Листи до вільного Криму»: Фагот прочитав лист незаконно ув’язненого Богдана Зізи (ВІДЕО)

Опубліковано

У межах ініціативи «Листи до вільного Криму» Олег Михайлюта прочитав лист політвʼязня Богдана Зізи.

Про це повідомили у Представництві президента України в АР Крим.

Богдан — кримський художник та активіст з Євпаторії, незаконного засудженого росією до 15 років позбавлення волі у колонії загального режиму.

Фото: інстаграм-сторінка Богдана Зізи

Олег Михайлюта прочитав лист Богдана Зізи, щоби привернути увагу до усіх незаконно засуджених росією громадян України.

Наразі Богдан Зіза перебуває в ув’язненні на пересиланні у виправній колонії №29 міста перм.

Читайте також: Українцю пересадили серце, яке відправили гелікоптером: подолали 600 кілометрів

«Долучайтеся до ініціативи “Листи до вільного Криму”. Напишіть листа, розкажіть про акцію друзям та колегам, поділіться інформацією в соцмережах. Ці нескладні кроки допоможуть нашим співгромадянам відчути, що попри всі перешкоди — ми продовжуємо боротися за їхню свободу. Спротив триває!» — написали у представництві.

Нагадаємо, що на Київщині запрацювала «Мобільна служба підтримки» для ветеранів та їх близьких.

Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Олега Михайлюти

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Рятувальники ДСНС пройшли навчання у Польщі за міжнародними стандартами (ФОТО)

Опубліковано

У Польщі завершився тренінг, у якому взяли участь українські рятувальники. Він проходив у місті Новий Сонч з 7 по 11 жовтня.

Про це повідомили у пресслужбі ДСНС.

Фото: фейсбук-сторінка ДСНС

Навчання об’єднало оперативні групи та логістичних спеціалістів задля переатестації фахівців за міжнародними стандартами INSARAG.

Читайте також: Шахістка з Київщини удванадцяте стала чемпіонкою світу з шахів

Фото: фейсбук-сторінка ДСНС

«Українські рятувальники продемонстрували високий рівень майстерності та готовність працювати за найсучаснішими світовими стандартами. Це ще один важливий крок до переатестації за INSARAG та досягнення більшої інтеграції українських служб порятунку у світову систему реагування на надзвичайні ситуації», — написали в пресслужбі.

Читайте також: Українцю пересадили серце, яке відправили гелікоптером: подолали 600 кілометрів

Фото: фейсбук-сторінка ДСНС

Тренінг став другою фазою спільного проєкту з Польщею, який спрямований на вдосконалення пошуково-рятувальної команди важкого класу MRC Ukraine. Під час занять учасники удосконалювали свої технічні навички, підвищували рівень командного управління та підготувалися до майбутніх викликів.

Нагадаємо, що Литва передає Україні ударні дрони на понад п’ять мільйонів євро.

Фото: фейсбук-сторінка ДСНС

Коментарі

Читати далі

Суспільство

«Починати працювати з пам’яттю потрібно вже зараз»: як українці вшановують загиблих і фіксують досвід війни

Опубліковано

Повномасштабне вторгнення висвітлило потребу формулювати нову мову пам’яті як відгук про трагічні події, фіксацію свого досвіду чи віддання шани полеглим героям.

ШоТам розповідає про три проєкти, в яких учасники шукають спосіб висловитися про переживання цієї війни та того, як ми будемо пам’ятати її в майбутньому.

Документальний театр як інструмент роботи з історіями

У 2018 році в Україні відкрили філіал міжнародного «Музею воєнного дитинства», що розпочав роботу зі збору свідчень дітей і підлітків, на життя яких вплинула тимчасова окупація Донбасу та Криму. Після повномасштабного вторгнення музей почав поповнюватися історіями дітей з усіх областей України. 

Ці свідчення та особисті речі стають основою виставок по всій країні. Окрім цього, інструментом роботи з пам’яттю став театр — у 2024 році в музеї створили експериментальну майстерню документального театру «Озимі», в якій 10 підлітків з різних регіонів України створили виставу на основі власних історій. Прем’єра відбулася в «Театрі юного глядача» у травні.  

«Мистецтво пропонує безліч форматів говоріння про складний досвід. Документальний театр — один з таких, що швидко реагує на зміни в суспільстві та здатен їх зафіксувати в моменті. До того ж, у театрі комунікація з глядачем відбувається напряму: ми бачимо на сцені людей, які самі про себе говорять, що створює для музею нові можливості репрезентації дитячого досвіду», — говорить куратор вистави Андрій Борутя.

Вистава на основі власних воєнних історій підлітків. Фото: «Музей воєнного дитинства»

Після проєкту учасники майстерні й далі спілкуються, зустрічаються на святкування днів народжень і спільні прогулянки.

Тим часом музей продовжує документувати дитячі історії війни. На сьогодні там зібрали вже понад 600 свідчень і 60 інтерв’ю.

Досліджувати пам’ять через мистецтво

З березня по липень 2024 року ГО «Культурні практики» разом з ГО «Музей сучасного мистецтва» проводили Лабораторію практик меморіалізації — проєкт пошуку візуальної мови для пам’яті подій та героїв російсько-української війни й розширення підходів до створення меморіальних проєктів.

«Для багатьох українців сьогодні важливо в той чи інший спосіб вшановувати загиблих, фіксувати події та свій досвід у публічному просторі. Ми переконані, що будувати національний меморіал можна лише після закінчення війни, але починати працювати з пам’яттю про трагічні події, особливо локальною, потрібно вже зараз», — пояснюють організатори проєкту.

Насамперед у межах Лабораторії провели освітній онлайн-курс від практиків, на який подали заявки понад 350 учасників.

Для практичної роботи над проєктами меморіалізації відібрали 38 учасників, яких кураторки поділили на чотири групи. Кожна з груп вирушила в дослідницьку експедицію — до Харкова, Мощуна, Чернігова й Одеси, де учасники зустрічалися з представниками громад та професійними спільнотами, збирали інформацію в архівах, відвідували виставки та меморіали. Наприкінці вони розробили та представили 25 проєктів меморіалізації для громад, з якими працювали.

Унікальний підхід громад до створення меморіалів

Хоч меморіали — вже звичний інструмент збереження історичної пам’яті, в Україні досі немає нормативів чи правил їхнього створення: відповідальність за те, як меморіали формуватимуть простір навколо себе та які сенси нестимуть, лежить на місцевих громадах. Звісно, є розроблені рекомендації для громад від Українського інституту національної пам’яті, однак як саме їх втілювати, залежить від потреб, розуміння та доступних ресурсів спільноти.

Наприклад, три громади Чернігівської області в межах діяльності ГО «Асоціація демократичного розвитку» створили незвичайні меморіали — алеї червоних кленів-рубренів. Активісти посадили ці клени під час толок, щоб вшанувати і втрати, і сміливість та взаємодопомогу людей.

Відкриття алеї в Колицівці. Фото: ГО «Асоціація демократичного розвитку»

«Ця алея, яка в майбутньому розростеться, назавжди залишиться в пам’яті як символ подій у 2022 році. Особлива подяка тим, хто згодився записати свої спогади та зробити їх публічними. Це дуже важливо, бо невблаганний час стирає спогади, змінює їх», — поділилася асистентка керівниці проєкту в ГО «Асоціація демократичного розвитку» Наталія Апанасько.

Створення меморіалів об’єднало громади. Наприклад, у Киїнці місцевий садовий центр подарував громаді додаткові саджанці дерев, кущів і квітів, аби алея стала сквером — першим відкритим публічним простором у селі. У Количівці ж поливати дерева приїхала пожежна команда. 

Разом з деревами громади встановили й уніфіковані пам’ятні знаки, а на них — таблички з QR-кодами, що ведуть на сайти громад, де зібрані історії з початку російського вторгнення.

Фото: Дмитро Пруткін

Коментарі

Читати далі