Зроблено в Україні: як український бренд створює унікальні ремені і відновлює традиції гуцулів

В українського бренду “Клямра” ви не знайдете китайських підробок “аля Гуччі” чи якихось гламурних аксесуарів. Адже цей виробник “вливає” душу у свої латунні пряжки, ремені, свічники та інші унікальні вироби. “Клямра” – це український бренд, який відтворює у своїх роботах давнє гуцульське мистецтво – мосяжництво. Але не тільки це робить цього виробника особливим. Пряжки “Клямри” просякнуті патріотизмом – від часів Київської Русі та періоду козацької доби – і до сучасності. А ще український бренд полюбили й іноземці, які збирають навіть цілі колекції виробів.

Відновлюємо давнє гуцульське мистецтво

У своїх виробах, ми відновлюємо давнє гуцульське мистецтво – мосяжництво. Мосяжем на Гуцульщині називали сплав міді, олова та сурми. Саме ремесло мало трохи ширше поняття –  тут мається на увазі як ливарна справа, так і інші роботи, пов’язані з обробкою мосяжу. Ще наші предки робили з латуні різні побутові речі: люльки, горіходавки, свічники, пряжки, оздоби ножів, деталі кінної збруї. Це мистецтво має давнє коріння ще з Київської Русі, проте прижилось у карпатському краї і набуло там популярності. Мосяжництво поширювалось у багатьох селах Гуцульщини – не потрібно було ніякого виробництва і обладнання, а тільки невелика пічка.

Для початку з дерева вирізався “фірмак” –  дерев’яний прототип майбутнього виробу. Опісля робилися дві земляні форми, в які по черзі вдавлювали ліву та праву сторони “фірмака” та прорізали борони для заливки металу. Опісля форми зводили в купу, міцно скручували та заливали топлену латунь. Виріб з такої форми виходив грубим та кострубатим, тому потребував вмілої обробки інструментом.

Вже коли виріб набував рис та ставав придатним до використання, його прикрашали карбуванням, як правило, набивали пуансонами геометричний орнамент, чи прорізали штихелями, створюючи неповторні художні композиції.

Читайте також: Мосяжництво, ткацтво і лозоплетіння: 7 брендів, які відроджують традиції

Сьогодні ми намагаємось відтворювати гуцульські традиції, але з нотками сучасних технологій. Ми виготовляємо не банальні сувеніри, а речі, які будуть корисними людям у вжитку: ремені, пряжки, свічники, темпери, браслети.

Оновили технологію виробництва

З самого початку ми зосередились на технології лиття в землю. Але згодом побачили, що це обмежує творчість та не дозволяє робити складні об’ємні рельєфи і детальні зображення. Нам хотілось чогось більшого, тому ми частково перейшли на литво по восковим моделям. Ця технологія використовується і у ювелірній праці.

Для того, щоб зробити пряжку, спочатку ми малюємо ескіз, доводимо його до досконалості в комп’ютерній моделі, а потім вже на 3-д принтері друкуємо пластикову форму. У майстерні на основі цього взірця готують форму для лиття. Після відливу свій виріб удосконалюємо вручну. Його потрібно відполірувати, зробити дірки, відчистити від напилення і покрити патиною.Спочатку я всі ескізи робив сам. Але зараз маємо вже трьох скульпторів. 

Читайте також: Покутська кераміка: як гончарі просувають ідею “українське – це круто”

Робота займає багато часу. Одна пряжка може виготовлятись 15 робочих днів. Беремо в роботу одразу 10 виробів. Іноді і більше, якщо розробляємо корпоративні пряжки для компаній. Наприклад, вже три байкерських клуби замовляли для себе ремені. 

Пряжки з латуні як витвори мистецтва

Перехід на нову технологію лиття дав змогу зробити наші пряжки не тільки індивідуальними, а й особливими. Тобто вони є двосторонніми – зображення на звороті відрізняється та доповнює основний малюнок. Там є і цілі сюжети, тому люди розглядають їх, як картини. Наприклад, на  пряжці “Бандерштат” зображена пляшка з коктейлем Молотова, а на звороті розібрана бруківка. Це такий посил до Майдану і вільного міста. Є ще пряжка “Вільний птах”. На ній зображені два символи України: атакуючий сокіл та стяг. Найдавніший символ України захищає один з найновіших. І ця пряжка є також двостороння – частина крила переходить на зворот, де вилитий скелястий фон.

Ми постійно робимо пряжки, які пов’язані з Україною. Приємно, коли є клієнти за кордоном і вони вносять часточку української історії і самобутності. Крім того, у нас є велика лінійка пряжок за інтересами. Наприклад, є вироби для рибалок, на яких зображений короп, а на звороті – частина ставка. Такі ремені є цілим мистецтвом.

Ми робимо багато речей, як для себе. Саме тому у нас багато виробів, які направлені на чоловічу аудиторію. У нашому колективі всі хлопці, тільки одна дівчина менеджер. Вона і стала рушієм того, щоб ми почали робити більше речей для жінок. Проте, жіноча аудиторія і так була задоволена, бо є виробник, у якого можна підібрати класний ексклюзивний подарунок для чоловіка. Та й ціни у нас не такі високі. Ремені з унікальними пряжками з телячої шкіри коштують, в середньому, 600 гривень.

Ремені для Сил спеціальних операцій

Від більшості наших виробів віє патріотизмом та символікою України. Окремо пишаємося серією ременів для підтримки нової символіки українського війська. Кілька років тому українська армія почала змінювати знаки, щоб відрізнятись від ворога. Бо як це так: ми воюємо, а знаки у нас однакові?

Тому активісти створили громадський актив, куди долучились дизайнери і художники, які шукали ідеї, малювали ескізи. Це все було на волонтерських засадах. Тоді виникла проблема з погодженням знаку для Сил Спеціальних Операцій і нам запропонували долучились до того і зробити ремінь. Символіка ССО наголошує, що бійці спеціальних сил є спадкоємцями кращих воїнів, що коли-небудь існували на землях України. В її основі 2000 років збройного захисту рідної землі. Головний символ – могутній воїн-вовк, вовкулака, сіроманець. Девізом Сил спеціальних операцій ЗСУ пропонувалось обрати гордий войовничий клич, бойове гасло князя Святослава Хороброго – “ІДУ НА ВИ”.

Ми також зробили ремні і для інших військ: “Кара Небес” – Десантно-штурмові війська, “Залізний кулак” – танкові війська, а для розвідки зробили пряжку з їхнім гаслом.

Потрібно створювати якісний кежуал для військових, як це є в цілому світі. Щоб звичайні люди могли носити такі речі, тим самим, підтримуючи українську армію. Громадські активісти, які робили ескізи і малюнки, також підтримували цю символіку у побутових речах. Хтось робив горнятка, хтось посвідчення учасників бойових дій, а ми – ремені.

Справжній метал для справжніх людей

Своїх клієнтів ми уявляємо так: люди років 30-ти, які є самодостатні, креативні. Якщо хтось любить купувати ремінці “Гуччі” із замінника шкіри і на китайській пряжці – це не наш клієнт. Бо він не близький нам по духу. Справжній метал призначений для справжніх людей.

Наші вироби полюбили не тільки в Україні, а й за кордоном. Є навіть ті, хто колекціонує ремені і має їх близько 10-ти. За кордоном людям цікаво, що це творча річ, яка зроблена в Україні. Але також клієнтів приваблює і довговічність, адже пряжку зламати майже нереально, вона не ржавіє, а сам пасок можна завжди замінити. Тому такі ремені можуть стати справжньою реліквією і передаватись з покоління в покоління. Замовляють і з Америки, і з Європи, і з Австралії, і з Китаю. Пряжки дуже поширені за кордоном, а про наші пишуть, що розглядають їх як картини.

Основним каналом продажів є саме Фейсбук – маємо понад 60 тис. підписників. За кордон продаємо через платформи Amazon, Ebey, Etsy. Остання нам ближче, бо там аудиторія розуміє, в чому цінність лиття латуні. 

Я б порадив хендмейдерам-початківцям не боятись і не лінуватись. На такі сайти легко самим потрапити і не залучати спеціалістів. Найскладніше – продати перші вироби, а далі вже грає роль ваша репутація як виробника, і як продавця.

А ще за кордоном дуже популярні темпери – інструмент, який бариста використовують для формування кавової таблетки в кошику холдера, коли готують еспресо. У нас в арсеналі є багато цікавих варіантів. Зазвичай темпер зроблений з алюмінію і дерев’яної ручки. А я й подумав, що наші кавовари заслуговують на щось краще. Подумав та й зробив.

Бізнес починався як хобі

Історія “Клямри” почалась саме з пряжок. Перші три я зробив для себе і друзів, а вже потім вирішив продавати.

Проте до цього я займався зовсім іншим – був власником однієї з львівських кав’ярень. Але дизайнер всередині не давав мені спокою, тому у закладі активно займався саме інтер’єром. Також мені довелось виготовляти стилізовані дверні ручки чи засуви. І у 2014 році я вперше познайомився з ливарною справою. Тоді зрозумів, що це ж можна робити оригінальні пряжки. Спробував виготовити перші варіанти. І в мене вийшло.

Читайте також: Мечі, щити, обладунки: як “Кузня фантазій” робить зброю для українського кіно

Спочатку ливарна справа була для мене як хобі. Але потім почала подобатись все більше і більше. І тоді я разом з напарником заснував бренд “Клямра”. Згодом ми створили сайт і почали їздити на різні виставки, де представляли свої вироби.

І сьогодні це перетворилось у бренд, який полюбили українські захисники, знаменитості, звичайні українці, та іноземці. І це не може не надихати.