Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Мосяжництво, ткацтво і лозоплетіння: 7 брендів, які відроджують традиції

Опубліковано

Світ заполонили масове виробництво, дешеві китайські товари та синтетичні матеріали. І від цього все більше і більше людей шукають порятунок у давніх ремеслах, ручній праці та натуральних матеріалах. Та й українські бренди радують. З’являється все більше виробників, які інтегрують українські традиції у сучасне життя – будь-то ліжники, лляний одяг чи кошики з лози. Пропонуємо вам познайомитись ближче з брендами, які своїми виробами повертають нас на кілька поколінь назад. 

1. Лляні речі – одяг, як у наших предків

Багато років тому льон та вишиванка були невід’ємним атрибутом гардероба. Наші бабусі зазвичай носили тільки натуральний одяг та спали на натуральних постелях. І сьогодні ця традиція до нас повертається. Лляні речі стають популярними, адже є гіпоалергенними, натуральними, екологічними та довговічними.

Лляні рушники

А коли на таких них є ще й ручна вишивка, то це додає унікальності. Такий текстиль чи одяг можна знайти в українського бренду Moon Linen. За словами засновників бренду, поштовхом до відкриття власного лляного виробництва стала стара скриня, що залишилась від бабусі: там були вишиті скатертини, фіранки, простирадла, прикрашені ручною в’язкою. І сьогодні речі бренду й справді повертають у дитинство та нагадують шухляди наших бабусь. Вироби від Moonlinen коштують, в середньому, 2000 гривень.

А ще ми вам детальніше розповідали про українських виробників текстилю з льону та одягу з льону.

2. Символ оберега від привидів – лялька-мотанка

Лялька-мотанка є одним з найдавніших предметів ручної роботи в українському ремеслі. Їх виготовляли як домашні символи родючості. Ці ляльки відігравали важливу роль у повсякденному житті наших предків.

За давніми народними віруваннями, обличчя надихало душу в ляльку. Душа могла бути доброю чи поганою, тому було безпечніше взагалі не надавати образ ляльці і робити їх безликими. Лише ляльки Слобожанщини характеризуються хрестами на обличчях. Українці вірили, що мотанка зніме хворобу у дітей і захистить будинок від злих духів і привидів.

Сьогодні це ремесло відроджують, як стильний декор. Сестри Тетяна і Наталія Катриченко вже довгий час роблять мотанки і навіть встигли вийти з ними на закордонний ринок, щоб там популяризувати традиції. Ляльки сестер можна зустріти по всьому світу.

ляльки-мотанки

Майстрині не малюють обличчя, щоб дозволити маленьким дітям розвивати свою уяву і думати про емоції ляльки під час гри з нею. Для своїх виробів дівчата добирають найкращі тканини. Більшість з них домоткані, зроблені людськими руками. А ще кожна лялька має своє ім’я. Коштують вони, в середньому, 1000 гривень.

3. Ліжники з гірських потоків

Навіть у місті Яворів, яке вважається центром ліжникарства, не знають, коли саме зародилось це ремесло. Воно сягає корінням у сиву давнину і тісно переплетено з традиціями вівчарства. Проте за стільки століть технологія не змінилась. Ліжники – ковдра з овечої вовни, з візерунком чи без. Вони тчуться на домашніх верстатах, вивалюються у карпатських водах та сохнуть на м’якому гірському повітрі.

Читайте також: “Ковдри перед продажем мию в гірській річці”. Гуцулка про секрети ліжникарства

Ліжники є справді унікальними і за виглядом, і за технологією виробництва, і за призначенням. Гуцули переконані в тому, що вовна має цілющі властивості, а ліжниками застеляють ліжко, кладуть на підлогу чи використовують як ковдру. 

Ліжники - ковдра з овечої вовни

В основному ліжники тчуть старші жінки. Але бажання зберегти, переосмислити традиції та дати можливість до них доторкнутися спонукало молодь з Косова створити власний бренд Ґушка. Вони виготовляють з 100% овечої вовни килими, ковдри, доріжки, пледи та подушки за традиційними техніками. Ціни на ці вироби – від 6000 гривень.

“З Ґушкою ви будете в теплі. А хто в теплі — той в любові”, – кажуть засновники бренду.

4. Глина, яка має величезну силу

Від сімейних майстерень до дизайнерських ательє – керамічна справа в Україні живе, розвивається і продукує посуд та декор у різних стилях. Саме у глині наші предки вбачали величезну силу, а прикрашали посуд візерунками, які втілювали навколишній світ та духовні ідеали.

Якщо ви любителі традицій, то українські бренди мають тарілки та глечики з орнаментами, а для прихильників мінімалізму є незвичайні скульптурні форми ваз і чашок.

Засновник українського бренду кераміки “Мох” каже, що його вироби натхненні дикою природою – безкінечним джерелом ідей. Івано-Франківський майстер Євген Бебешко працює лише руками, без використання гончарного круга. Саме тому вироби виходять дивної геометричної форми, але надзвичайно стильні.

керамічна тарілка

Для декору хлопець використовує природні мотиви, які наносить за допомогою тиснення. А коли тарілка або ваза вже готова, то замочує її у молоці, щоб при запіканні виріб став коричневого кольору. Тут можна купити унікальні чашки, тарілки, вази і вазони. Ціна за вироби стартує від 500 гривень.

Читайте також: Покутська кераміка: як гончарі просувають ідею “українське – це круто”

5. Лозоплетіння – найдавніше ремесло

Лозоплетіння – одне з найдавніших ремесел, сліди якого на нашій території знайдені археологами ще в неоліті. Багато пам’яток українського плетіння зберігається у музеях Львову та Києва.

Сьогодні плетені кошики асоціюються саме з селом. Але вони можуть стати як стильним аксесуаром, так і унікальним екологічним предметом інтер’єру.

кошики з лози

В Україні не так багато майстрів, які відроджують це давнє ремесло. Один із них – Олександр Розанов. Лозоплетінням займається 20 років. Основи цього ремесла опанував самотужки. З вербової лози майстер плете різні вироби – хлібниці, різноманітні кошики (великодні, для газет, парасольок, білизни), таці, панно, торшери тощо. Інколи у своїх роботах використовує гілля акації.

6. Килими, як у бабусі в селі

Ще кілька років тому килими вважались антитрендом. Вони асоціювались тільки з сільською хатиною чи господарями, які не мають смаку. Проте сьогодні килими українських брендів прикрашають найстильніші інтер’єри.

Килимарство — це мистецтво виготовлення вручну на старовинних верстатах безворсових двосторонніх килимів з натуральної вовни. Ремесло настільки давнє, що важко встановити, коли і де саме воно народилося. Бренд KilimArt Studio відновлює цю традицію, повертає йому повагу у світі.

килимки зроблені руками

Килими від цього виробника вже поїхали в Європу, Канаду та всі куточки України. Виробництво зосереджене у Косівському районі, який історично та культурно пов’язаний з українським килимарством.

Тут можна придбати килими з гуцульськими вишивками (2700 гривень) та подушки, вишиті вручну вовняною ниткою (1300 гривень). Такі вироби й справді додадуть будь-якій оселі національного колориту.

7. Мосяжництво – гуцульська ливарна справа

Колись на Гуцульщині було популярне мосяжництво. Мосяжем називали сплав міді, олова та сурми. Ще наші предки робили з латуні різні побутові речі: люльки, горіходавки, свічники, пряжки, оздоби ножів, деталі кінної збруї. Це мистецтво має давнє коріння ще з Київської Русі.

Читайте також: Пекторалі зі Львова. Як родина Козій робить прикраси для сучасних королев

Український бренд “Клямра” відроджує це давнє мистецтво. Вони створюють ремені, пряжки, свічники, темпери, браслети з латуні. Фішкою бренду є саме пряжки, які наповнені патріотизмом – від часів Київської Русі та періоду козацької доби – і до сучасності. Їхні ремені з незвичайними пряжками поширені у всьому світі. А їх особливістю є те, що клямри двосторонні, тому майстри зображують на них цілі сюжети та історії.

ремені, пряжки, свічники, темпери, браслети з латуні


Такі шкіряні ремені поширені не тільки в Україні, а й в усьому світі. Та й коштують вони не дорого – 600-700 гривень.

Суспільство

Відбудова України: в Ірпені триває реконструкція дитячого садка

Опубліковано

В Ірпені триває реконструкція дитячого садка «Веснянка». До війни заклад відвідували 160 дітей. Нова будівля розрахована на 300 дітей. Навесні 2022 року освітній заклад було значно пошкоджено. Руйнувань зазнали опорні конструкції будівлі, інженерні мережі, дитячий майданчик. Один з корпусів не підлягав відновленню.

Про це повідомляє Київська ОВА.

“Реконструкція «Веснянки» розпочалася восени 2023 року з демонтажу зруйнованих елементів. Підрядник звів стіни 3-ого поверху. Встановлені вікна та двері, відновлені міжкімнатні перегородки. Облаштовано зовнішні інженерні мережі. Фахівці працюють над прокладанням електричних мереж, систем водопостачання, каналізації та встановленням пожежної сигналізації. Виконуються роботи з утеплення та оздоблення фасаду одного з корпусів”, – розповіли у Київській ОВА.

Читайте також: В Україні вдалося відновити понад 500 лікарень

Реконструкція передбачає будівництво нового корпусу замість зруйнованого, зведення спортивного та ігрових майданчиків з тіньовими навісами. Також в садочку буде побудовано протирадіаційне укриття та 15-метровий закритий басейн.

Нагадаємо, заяву в міжнародний реєстр збитків тепер можна подати через Дію.

Фото: КОВА

Читати далі

Суспільство

У Дії з’явиться каталог про підприємства та бізнес: про що варто знати

Опубліковано

Відтепер на порталі Дія.Бізнес доступний Каталог інноваторів енергоефективності України. Каталог — це онлайн-інструмент, який містить інформацію про бізнеси та підприємства, які мають ідеї або готові рішення для свідомого й ефективного використання енергетичних запасів.

Про це повідомляє Урядовий портал.

Вони також спрямовані на зелену трансформацію та впровадження змін у сфері використання енергоресурсів.

Наразі до Каталогу долучилося понад 50 компаній із 15 регіонів країни.

Серед них — інноваційні підприємства та організації, які працюють в енергетичному секторі України, а також:

Читайте також: У застосунку “Резерв +” зʼявиться електронний військовий квиток

  • дотичні до виробництва сонячної чи вітрової енергії;
  • розробляють IT-рішення для енергоефективності;
  • працюють над технологіями, які допомагають користувачам виробляти власну електроенергію та/або подавати її в мережу;
  • мають рішення щодо збільшення ефективності видобутку, зберігання чи транспортування газу;
  • знають, як удосконалити вимірювання та розподіл газу на місцевому рівні;
  • мають бізнес-план, як залучити приватні інвестиції у сферу генерації та розподілу енергії;
  • розробляють рішення, що дають змогу індивідуальним користувачам контролювати, скільки тепла вони споживають;
  • займаються енергоаудитом;
  • виробляють теплоізоляційні матеріали чи вдосконалюють технології ізоляції;
  • навчають людей енергоефективності на рівні місцевих громад.

Нагадаємо, заяву в міжнародний реєстр збитків тепер можна подати через Дію.

Фото:

Читати далі

Суспільство

Безкоштовно допомагають ДСНС. Навіщо громаді добровільна пожежна команда — досвід волинян

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Чому ми його робимо?

Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Навіть опівночі після сигнала в додатку вони виїжджають на місце, де трапилось якесь лихо. Адже в селах Рожищенської громади на Волині часто виникають пожежі через торфові родовища поряд, а також громадою проходить траса, і на ній часто стаються аварії. 

Аби надавати місцевим допомогу до приїзду спеціалістів, 12 чоловіків з різних сіл Рожищенської громади зібралися в добровільну пожежну команду. ШоТам розповідає, як та чому добровольці допомагають професійній ДСНС.

«Відчуваю відповідальність перед місцевими, тому з хлопцями ми взяли на себе таку роль»

Віктор Лук’янчук є старостою 14 сіл Рожищенської громади, що на Волині. Чоловік каже, що ідея створити пожежну команду з місцевих в нього виникла кілька років тому, коли він ще був сільським головою рідного села Переспа. 

Понад два роки Віктор разом з колегами бере участь у добровільній пожежній команді, адже хоче, щоб люди з його села та громади почували себе в безпеці і знали, що звернутися по допомогу можна відразу до своїх.

Віктор Лук’янчук понад два роки є частиною команди добровільної пожежної охорони Рожищенської громади. Фото надав Віктор Лук’янчук 

«Коли стається якесь лихо, то часто люди панікують і не роблять необхідного. Та якщо серед них буде кілька людей, які згуртуються та скажуть іншим, що робити, то буде менше біди від пожежі чи негоди. Як староста я відчуваю відповідальність перед місцевими, тому з хлопцями ми взяли на себе таку роль», — ділиться Віктор.

35-річний Олег Бикирук є начальником добровільної пожежної команди. Високий кремезний чоловік, фермер і батько 3 дітей добровільно їхав з працівниками ДСНС гасити пожежі на місцевому торфовищі, адже розумів, що це потрібно для самих місцевих. 

Начальник добровільної пожежної команди Олег Бикирук. Фото: ШоТам

«Працівникам ДСНС складно було б робити всю роботу, особливо довозити самостійно воду. А ми, місцеві фермери, маємо власну сільськогосподарську техніку, якою цю воду доправляти легше», — каже Олег про мотивацію долучитися до пожежної охорони.

У Польщі 16 тисяч команд добровольців, в Україні — тисяча

Спочатку виїжджали на виклики разом з місцевими пожежниками та самостійно вивчали інформацію про домедичну допомогу в інтернеті, а згодом почали відвідувати навчання від фахівців служб — вчились, як користуватися гідрантами, розмотувати пожежний кран і використовувати пожежну драбину.

Віктор Лук’янчук розповідає: великий внесок у навчання команди зробили польські партнери, які співпрацюють з обласною владою. Вони приїжджали до Луцька, де проводили для місцевої ДСНС навчання з домедичної допомоги та діях при хімічному ураженні. Також добровольці Рожищенської громади відвідали п’ятиденне навчання в Польщі. 

Рожищенські добровольці під час навчання. Фото надав Віктор Лук’янчук 

У цій країні добровільні пожежні команди були створені ще на початку минулого століття. Зараз у Польщі працюють понад 16 тисяч таких команд, а це понад 200 тисяч людей. В Україні ж наразі є понад тисяча добровільних підрозділів пожежної охорони.

Отримали форму та професійне обладнання безплатно

Завдяки співпраці з Проєктом USAID «ГОВЕРЛА» пожежники-добровольці тепер мають великий домкрат, яким можуть підняти авто до 40 тонн, та спеціальні ножиці, якими можна розрізати двері автівки та врятувати людей після аварії. З допомогою розтискача пожежна команда може відчинити залізні двері під час пожежі, а мотопомпа, яка плаває, допомагає перевезти воду чи викачати її з приміщення. 

Добровільна пожежна охорона отримує рації та інше обладнання від Проєкту USAID «ГОВЕРЛА». Фото надав Віктор Лук’янчук 

Навіть відсутність мобільного зв’язку чи інтернету не завадить команді працювати, адже тепер у них є 4 потужні рації вартістю по 1000 євро кожна, завдяки яким чоловіки завжди безперебійно можуть зв’язатися один з одним.

Деякі речі команда закупила власним коштом, наприклад, ще одну мотопомпу та 2 потужні генератори.

«Наша робота не оплачується, більше того — ми вкладаємо власні кошти»

Брат одного з працівників місцевої ДСНС розробив спеціальний застосунок, який повідомляє про надзвичайні ситуації — пожежі чи аварії — на території громади. Сповіщення з локацією приходить кожному з учасників команди, і хто має можливість, той повідомляє в застосунку, що виїжджає на допомогу.

«Кожен з нас має власну автівку, тому ми виїжджаємо на них. Наша робота не оплачується, більше того — ми вкладаємо власні кошти, адже заправляємо наші автівки. Проте люди оцінюють нашу роботу позитивно, адже ми можемо бути корисними та вберегти від небезпеки», — каже Віктор Лук’янчук. 

«Під час гасіння пожеж завжди треба робочі руки, які гаситимуть вогонь, розбиратимуть завали, подаватимуть приладдя. Час іде на секунди, тому оперативність місцевих пожежників-добровольців допомагає врятувати життя та речі людей», — каже очільник Луцького районного управління ГУ ДСНС України у Волинській області Руслан Базека.

За кілька років роботи не зневірилися

Крім гасіння пожежі, команда допомагає жителям громади вирішувати побутові проблеми — прибрати дерево, яке впало через грозу та ускладнило рух на дорозі, обрізати дріт після грози тощо. «Нещодавно хлопці виїжджали опівночі після грози, аби прибрати обірваний кабель до того, як приїдуть ДСНС», — пригадує Віктор Лук’янчук.

2 місяці тому добровільна пожежна команда створила власну громадську організацію та підписала меморандум з місцевою владою та ДСНС. Служба має надати їм автомобіль, а влада — забезпечити запчастинами та пальним до нього.

Добровільна пожежна охорона Рожищенської громади у повному складі. Фото надав Віктор Лук’янчук 

 Команда планує збудувати власне приміщення та проводити на власній території заняття з дітьми, аби ділитися з ними досвідом. Також Віктор планує оформити страхування для хлопців, аби у випадку поранення була гарантія від держави. А ще члени добровільної пожежної команди часто чергують біля важливих об’єктів, аби у випадку обстрілів вчасно зреагувати на ситуацію.

«Пишаюся, що за кілька років ми не зневірилися та продовжуємо свою роботу. Ми б дуже хотіли, аби до нас ще долучилися добровольці, і щоб цей напрямок далі розвивався в нашій громаді. Нам важливо зберегти цю ініціативу та підбадьорювати людей, адже робимо потрібну справу.

Ця робота не може буквально подобатися, бо ми працюємо з проблемами людей і намагаємося вирішити їх, але мені дуже до вподоби, що ця діяльність об’єднала небайдужих людей, які готові допомагати іншим», — підсумовує Віктор Лук’янчук. 

Читати далі