

Суспільство
Мосяжництво, ткацтво і лозоплетіння: 7 брендів, які відроджують традиції
Світ заполонили масове виробництво, дешеві китайські товари та синтетичні матеріали. І від цього все більше і більше людей шукають порятунок у давніх ремеслах, ручній праці та натуральних матеріалах. Та й українські бренди радують. З’являється все більше виробників, які інтегрують українські традиції у сучасне життя – будь-то ліжники, лляний одяг чи кошики з лози. Пропонуємо вам познайомитись ближче з брендами, які своїми виробами повертають нас на кілька поколінь назад.
1. Лляні речі – одяг, як у наших предків
Багато років тому льон та вишиванка були невід’ємним атрибутом гардероба. Наші бабусі зазвичай носили тільки натуральний одяг та спали на натуральних постелях. І сьогодні ця традиція до нас повертається. Лляні речі стають популярними, адже є гіпоалергенними, натуральними, екологічними та довговічними.

А коли на таких них є ще й ручна вишивка, то це додає унікальності. Такий текстиль чи одяг можна знайти в українського бренду Moon Linen. За словами засновників бренду, поштовхом до відкриття власного лляного виробництва стала стара скриня, що залишилась від бабусі: там були вишиті скатертини, фіранки, простирадла, прикрашені ручною в’язкою. І сьогодні речі бренду й справді повертають у дитинство та нагадують шухляди наших бабусь. Вироби від Moonlinen коштують, в середньому, 2000 гривень.
А ще ми вам детальніше розповідали про українських виробників текстилю з льону та одягу з льону.
2. Символ оберега від привидів – лялька-мотанка
Лялька-мотанка є одним з найдавніших предметів ручної роботи в українському ремеслі. Їх виготовляли як домашні символи родючості. Ці ляльки відігравали важливу роль у повсякденному житті наших предків.
За давніми народними віруваннями, обличчя надихало душу в ляльку. Душа могла бути доброю чи поганою, тому було безпечніше взагалі не надавати образ ляльці і робити їх безликими. Лише ляльки Слобожанщини характеризуються хрестами на обличчях. Українці вірили, що мотанка зніме хворобу у дітей і захистить будинок від злих духів і привидів.
Сьогодні це ремесло відроджують, як стильний декор. Сестри Тетяна і Наталія Катриченко вже довгий час роблять мотанки і навіть встигли вийти з ними на закордонний ринок, щоб там популяризувати традиції. Ляльки сестер можна зустріти по всьому світу.

Майстрині не малюють обличчя, щоб дозволити маленьким дітям розвивати свою уяву і думати про емоції ляльки під час гри з нею. Для своїх виробів дівчата добирають найкращі тканини. Більшість з них домоткані, зроблені людськими руками. А ще кожна лялька має своє ім’я. Коштують вони, в середньому, 1000 гривень.
3. Ліжники з гірських потоків
Навіть у місті Яворів, яке вважається центром ліжникарства, не знають, коли саме зародилось це ремесло. Воно сягає корінням у сиву давнину і тісно переплетено з традиціями вівчарства. Проте за стільки століть технологія не змінилась. Ліжники – ковдра з овечої вовни, з візерунком чи без. Вони тчуться на домашніх верстатах, вивалюються у карпатських водах та сохнуть на м’якому гірському повітрі.
Читайте також: “Ковдри перед продажем мию в гірській річці”. Гуцулка про секрети ліжникарства
Ліжники є справді унікальними і за виглядом, і за технологією виробництва, і за призначенням. Гуцули переконані в тому, що вовна має цілющі властивості, а ліжниками застеляють ліжко, кладуть на підлогу чи використовують як ковдру.

В основному ліжники тчуть старші жінки. Але бажання зберегти, переосмислити традиції та дати можливість до них доторкнутися спонукало молодь з Косова створити власний бренд Ґушка. Вони виготовляють з 100% овечої вовни килими, ковдри, доріжки, пледи та подушки за традиційними техніками. Ціни на ці вироби – від 6000 гривень.
“З Ґушкою ви будете в теплі. А хто в теплі — той в любові”, – кажуть засновники бренду.
4. Глина, яка має величезну силу
Від сімейних майстерень до дизайнерських ательє – керамічна справа в Україні живе, розвивається і продукує посуд та декор у різних стилях. Саме у глині наші предки вбачали величезну силу, а прикрашали посуд візерунками, які втілювали навколишній світ та духовні ідеали.
Якщо ви любителі традицій, то українські бренди мають тарілки та глечики з орнаментами, а для прихильників мінімалізму є незвичайні скульптурні форми ваз і чашок.
Засновник українського бренду кераміки “Мох” каже, що його вироби натхненні дикою природою – безкінечним джерелом ідей. Івано-Франківський майстер Євген Бебешко працює лише руками, без використання гончарного круга. Саме тому вироби виходять дивної геометричної форми, але надзвичайно стильні.

Для декору хлопець використовує природні мотиви, які наносить за допомогою тиснення. А коли тарілка або ваза вже готова, то замочує її у молоці, щоб при запіканні виріб став коричневого кольору. Тут можна купити унікальні чашки, тарілки, вази і вазони. Ціна за вироби стартує від 500 гривень.
Читайте також: Покутська кераміка: як гончарі просувають ідею “українське – це круто”
5. Лозоплетіння – найдавніше ремесло
Лозоплетіння – одне з найдавніших ремесел, сліди якого на нашій території знайдені археологами ще в неоліті. Багато пам’яток українського плетіння зберігається у музеях Львову та Києва.
Сьогодні плетені кошики асоціюються саме з селом. Але вони можуть стати як стильним аксесуаром, так і унікальним екологічним предметом інтер’єру.

В Україні не так багато майстрів, які відроджують це давнє ремесло. Один із них – Олександр Розанов. Лозоплетінням займається 20 років. Основи цього ремесла опанував самотужки. З вербової лози майстер плете різні вироби – хлібниці, різноманітні кошики (великодні, для газет, парасольок, білизни), таці, панно, торшери тощо. Інколи у своїх роботах використовує гілля акації.
6. Килими, як у бабусі в селі
Ще кілька років тому килими вважались антитрендом. Вони асоціювались тільки з сільською хатиною чи господарями, які не мають смаку. Проте сьогодні килими українських брендів прикрашають найстильніші інтер’єри.
Килимарство — це мистецтво виготовлення вручну на старовинних верстатах безворсових двосторонніх килимів з натуральної вовни. Ремесло настільки давнє, що важко встановити, коли і де саме воно народилося. Бренд KilimArt Studio відновлює цю традицію, повертає йому повагу у світі.

Килими від цього виробника вже поїхали в Європу, Канаду та всі куточки України. Виробництво зосереджене у Косівському районі, який історично та культурно пов’язаний з українським килимарством.
Тут можна придбати килими з гуцульськими вишивками (2700 гривень) та подушки, вишиті вручну вовняною ниткою (1300 гривень). Такі вироби й справді додадуть будь-якій оселі національного колориту.
7. Мосяжництво – гуцульська ливарна справа
Колись на Гуцульщині було популярне мосяжництво. Мосяжем називали сплав міді, олова та сурми. Ще наші предки робили з латуні різні побутові речі: люльки, горіходавки, свічники, пряжки, оздоби ножів, деталі кінної збруї. Це мистецтво має давнє коріння ще з Київської Русі.
Читайте також: Пекторалі зі Львова. Як родина Козій робить прикраси для сучасних королев
Український бренд “Клямра” відроджує це давнє мистецтво. Вони створюють ремені, пряжки, свічники, темпери, браслети з латуні. Фішкою бренду є саме пряжки, які наповнені патріотизмом – від часів Київської Русі та періоду козацької доби – і до сучасності. Їхні ремені з незвичайними пряжками поширені у всьому світі. А їх особливістю є те, що клямри двосторонні, тому майстри зображують на них цілі сюжети та історії.

Такі шкіряні ремені поширені не тільки в Україні, а й в усьому світі. Та й коштують вони не дорого – 600-700 гривень.
Суспільство

Під час дорожніх робіт поблизу Львівської площі в Києві комунальники натрапили на фрагмент трамвайної рейки, яка пролягала тут понад сто років тому.
Про це повідомив активіст Дмитро Перов.
За словами Дмитра, перші згадки про трамвайний рух на сучасній вулиці Січових Стрільців, яка наприкінці 19 століття мала назву Львівська, датуються 1894 роком.
На початку 20 століття цією ділянкою проходили трамвайні маршрути №4 і №20 (до Лук’янівки) та №9, що з’єднував центр із залізничним вокзалом через вулицю Бульварно-Кудрявську.
Читайте також: Студенти з Києва передали «Довженко-Центру» дві німі стрічки, що вважали втраченими (ФОТО)

У цьому ж районі зберігся ще один елемент трамвайної інфраструктури — диспетчерський пункт, зведений у 1982 році за проєктом архітектора Яноша Віга. У 2021 році споруду планували демонтувати, однак завдяки ініціативі підприємця Алєкса Купера її вдалося зберегти.


Нагадаємо, що у Києві вперше за сто років виготовили автентичну цеглу для відбудови історичних будівель.
Фото: фейсбук-сторінка Дмитра Перова
Суспільство

На Центральному залізничному вокзалі Києва відкрили скульптуру «Воля» українського художника Олексія Сая. Артоб’єкт виготовили із залишків вітального знака села Любимівка Херсонської області, яке перебувало під тимчасовою окупацією у 2022 році.
Про це повідомили в «Укрзалізниці».
Символізм артоб’єкта
Скульптуру створили у межах співпраці УЗ та PinchukArtCentre. Раніше її демонстрували виключно на міжнародних заходах, зокрема під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Тепер робота доступна для широкої публіки у столиці — на другому поверсі вокзалу біля ескалатора.
«Ця скульптура утворює слово “Воля”, яке несе в собі значення як “свобода”, так і “волевиявлення”. Це подвійне значення захоплює українську душу. Воно відображає те, що свобода не є пасивним станом. Це стан, який може бути досягнутий і підтриманий лише завдяки вольовим зусиллям. Ці два поняття онтологічно переплетені. Свобода вимагає волі до боротьби, терпіння і захисту. Саме через наполегливе волевиявлення свобода стає живою реальністю», — написали в УЗ.
Читайте також: «Внесок у мирне майбутнє»: німецький дизайнер закликав донатити українським медикам
Артдиректор PinchukArtCentre Бйорн Гельдхоф додав, що скульптура «є монументом для всіх українців, який наголошує на нерозривному зв’язку між свободою і волею».
Також скульптура відсилає до роботи «LOVE» американського художника Роберта Індіани, створеної у 1960-х роках.


Нагадаємо, що пасажири УЗ зібрали понад 6,5 млн гривень на кейсеваки, коли купували чай у потягах.
Фото: фейсбук-сторінка УЗ
Суспільство

21-річному військовому Роману, який отримав важке осколкове поранення голови, хірурги з України, Канади та США провели унікальну реконструктивну операцію — йому встановили титановий імплант замість зруйнованих кісток чола. Операцію виконала міжнародна місія «Face the Future Ukraine», яка вже вп’яте приїжджає в Україну допомагати пораненим.
Про це повідомили в БФ «Пацієнти України».
Роман пішов на війну у 18 років і своє 19-річчя зустрів у Бахмуті. Під час боїв на Курщині поруч із його позицією розірвались чотири авіабомби. Хлопець опинився під завалами, отримав понад 20 поранень, зокрема й уламкове в голову, що зруйнувало кістки чола. Три місяці Роман не міг рухатися, проходив кілька складних операцій, а частина його мозку лишалась незахищеною.
«Ми провели операцію та встановили на місце знищених лобних кісток індивідуальний імплант з титану, який захистив мозок хлопця від ушкоджень та вирівняв чоло. Окрім імпланту ми пересадили сполучну тканину, аби титан не пошкоджував шкіру. Втручання тривало чотири години та дозволила захистити мозок від інфекцій, які знаходяться в носі і пазусі», — розповідає хірургиня з США українського походження Наталія Біскуп, яка вже втретє оперує поранених в Україні.

Читайте також: 13-річного хлопця із Сум відзначили за порятунок людей після ракетної атаки (ФОТО)
Роман став наймолодшим пацієнтом у цій місії. Загалом цього разу прооперували 25 поранених: проводили реконструкції носа, щелеп, орбіт очей, встановлювали індивідуальні імпланти. Усього — 83 операції.
За словами координаторки Наталії Комашко, за п’ять місій лікарі допомогли 160 пацієнтам. Деякі з них проходять багатоетапне лікування. Наступну місію запланували на осінь. Записатися можна за посиланням.


Нагадаємо, що канадці передали бійцям ГУР перший в Україні гелікоптер Sikorsky S-76A (ВІДЕО).
Фото обкладинки: БФ «Пацієнти України»