Суспільство
Зі складів – на передову. Як проєкт «Тачка на ТРОкачку» відновлює радянські вантажівки для ЗСУ
На складах ЗСУ чекають на списання тисячі старих вантажівок. Донедавна вони вважалися мотлохом, але тепер – знову повертаються на службу. Нове життя радянському металобрухту дає проєкт «Тачка на ТРОкачку».
Ремонт однієї такої вантажівки обходиться дешевше, аніж купівля нової машини. До того ж ці вантажівки можуть справлятись із тими задачами, які не під силу цивільним джипам: проїжджають бездоріжжям, можуть доставити велику кількість озброєння та особового складу.
Віктор Шевченко
Офіцер управління логістики штабу Командування Сил ТрО ЗСУ, співзасновник проєкту «Тачка на ТРОкачку»
Генеральний директор міжнародної логістичної компанії Zammler
З бізнесу – до тероборони
До великої війни я працював генеральним директором міжнародної логістичної компанії Zammler, я є її співвласником. Але 22 лютого вирішив, що мушу долучитися до Сил територіальної оборони. Мав укласти контракт 24 лютого, але того дня о восьмій ранку я вже був у військкоматі. Відтоді служу, захищаю нашу країну. Наразі – на посаді офіцера управління логістики штабу командування Сил ТрО ЗСУ.
У перші місяці ми доставляли бійцям все необхідне, зокрема амуніцію на Київщину. Вантажівки, які були на базі моєї компанії, почали повністю працювати на українське військо. Коли окупанти відійшли від столиці, наш бізнес почав поступово відроджуватися. Нині ми виділяємо приблизно 10% ресурсу Zammler для допомоги ЗСУ.
Поставили задачу швидко знайти автівки
Одного дня я отримав завдання від командування: терміново забезпечити вантажівками декілька батальйонів. А пресинг – це найкращий мотиватор. У такі моменти приходять різні думки. Одна з них, власне, й підштовхнула на створення проєкту «Тачка на ТРОкачку». Ціль максимально проста: у короткі терміни та з мінімальними витратами забезпечити військо вантажівками.
Варто розуміти, що пікапи та військові вантажівки виконують різні завдання на передовій. Нині – дощова осінь, незабаром – морозна зима. Там, де проїжджає військова машина, ніяк не прорветься пікап. Власне, військовий транспорт якраз і призначений для того, аби їздити ледь не полями.
Усе, що бодай якоїсь їздило, – вже на фронті
ЗСУ по всій країні має бази, де зберігається військове майно, зокрема й техніка. Те, що було в хорошому стані, ми одразу передали бійцям. А ось машини, які потребували ремонту, продовжували чекати свого часу. Ці автівки добре було б просто списати, але через вимоги законодавства вони роками залишаються на обліку.
Сьогодні все, що бодай якось їздило, – вже на фронті. Те, що потребує незначного ремонту, також відновлюють та відправляють на передову. Насправді ремонтують навіть машини, які потребують значних вкладень. Проте у ЗСУ фізично бракує рук. Умовно кажучи, вчора на певному напрямку бійці потребували 10 вантажівок, прилетів снаряд – вже потрібно 100.
Ремонт старого авто заощаджує час і гроші
Якщо купувати в Україні ті самі «ГАЗи», то вартість однієї автівки стартує від 5 тисяч доларів без урахування ремонту. Натомість у нас виходить чудова кооперація: ми беремо старі машини зі складів ЗСУ, а механіки проєкту завдяки зібраним коштами від волонтерів та донорів їх ремонтують.
Так само взяти на самостійний ремонт вантажівку можуть бригади Сил ТРО ЗСУ – якщо у них є потреба та «руки», які готові ремонтувати, ми можемо допомогти коштами на ремонт, або ж навпаки – якщо є кошти, але потрібна вантажівка та робота механіків – теж допоможемо, для цього треба залишити заявку у нас на сайті або оформити її через командування.
Ще один плюс такого підходу – різниця у швидкості. Українці вже скупили, певно, всі пікапи в Європі, а їхати кудись далі – немає часу. Тому виходимо з ситуації, як можемо – ці машини є у нас «під носом», відремонтувати їх, як ми вже переконались, можна, військовим вони потрібні, тож було б дурістю не використовувати таку можливість.
Вартість ремонту однієї вантажівки зі складів ЗСУ – приблизно три тисячі доларів. Це реальний спосіб із мінімальними витратами передати транспорт на фронт. Наразі військові потребують щонайменше 4000 повнопривідних вантажних автомобілів. Цифра – орієнтовна, оскільки щодня надходять нові запити від командування.
Для прикладу, колеги подарували мені пікап Mitsubishi L-200 вартістю 9 тисяч доларів. Він 2010 року, з великим пробігом. Я відвіз машину на СТО і ще до тисячі доларів вклав у ремонт. Тобто загалом 10 тисяч доларів, за які ми могли відремонтувати три військові вантажівки.
Старі автівки простіші в ремонті
Важко спрогнозувати, скільки проживе вантажівка на фронті – чи один день, чи буде служити до перемоги. Наприклад, медична машина у прифронтовій зоні через два тижні активної експлуатації вже повністю виходить із ладу. Тому чіткої закономірності немає.
Так, ми передаємо старі радянські автівки, але вони простіші в ремонті. Умовно кажучи, за допомогою ізострічки, трьох ключів та монтувального лому їх можна підрихтувати й відтягнути від лінії фронту. А далі машина відправляється на ремонтну базу.
Натомість у сучасних авто може «полетіти» електроніка, і вам доведеться буквально силоміць тягнути машину. У цьому чітка перевага старих військових автівок над цивільними пікапами – витривалість.
Водночас, звісно, ми тільки за те, щоб в українському війську була сучасна техніка та озброєння, відповідно до стандартів НАТО. Але поки такої техніки бракує, ми не маємо змоги просто чекати – робимо те, що може покрити потреби війська тут і зараз.
Ніхто не вірив, що автівки знову заведуться
Ідея проєкту «Тачка на ТРОкачку» виникла десь посеред літа, а вже на початку серпня ми взяли в роботу перші сім авто з різними пошкодженнями. Фіксували час, який витрачаємо на ремонт, та вартість деталей. Ніхто не вірив, що ми їх відремонтуємо. Казали, що це неможливо, адже автомобілі були в жахливому стані. Але нам вдалося. Так ми отримали підтримку командування та повноцінно запустили проєкт.
Читайте також: Сльози на кордоні, сварки з митниками та шахраї. Як пригнати автівку для ЗСУ та не зійти з розуму
Зараз у проєкті на постійній основі працює 9 механіків, нас підтримало декілька компаній та благодійних фондів. Ми шукаємо партнерів серед бізнесу, які можуть допомогти з фінансуванням, а також СТО, постачальників запчастин. Також кожен охочий може зробити благодійний внесок на банку.
Автівки на фронт доставляють… на автівках
Спочатку ми отримуємо інформацію, яка вантажівка необхідна конкретній бригаді. Далі виписуємо всі необхідні документи – це займає приблизно 4-5 днів. Після цього погоджуємо, що саме забираємо зі складу, та веземо тачки на одну зі станцій. Там вони затримуються до 20 днів: ремонт, фарбування та тестування. А для того, аби не витрачати ресурс відновленого транспорту, на фронт їх також доставляють вантажівками.
Машини ремонтують насамперед на станціях Zammler – це безкоштовно для ЗСУ. Також до нас звернулися 5 станцій, які готові допомогти з ремонтом. Але це не працює за схемою «замовив в інтернеті деталь, вона приїхала, і ти зробив». Тут потрібно скрупульозно підбирати запчастини. Тому ми виділяємо проджект-менеджерів, які будуть домовлятися зі станціями та дізнаватися їхні можливості. Хочемо залучити й державні підприємства, наприклад, «Київтранс», «Львівтранс» тощо.
Найбільша проблема – брак запчастин
З умовних 20 днів ремонту половину часу станція витрачає на пошук та очікування запчастин. Тож нині спілкуємося з великими українськими підприємствами, які займаються імпортом, аби вони збільшили обсяг замовлень з-за кордону.
Наразі ми відвезли на передову 17 відремонтованих вантажівок, ще 21 – у процесі ремонту. Серед них і 5 БТР – взяли, аби протестувати, скільки часу й коштів знадобиться на ремонт.
Наш проєкт – останній бойовий шлях для цих автівок
Є три варіанти, як українці можуть підтримати наш проєкт. Найперший і найголовніший – це допомога від бізнесу. В Україні є приблизно 30 тисяч компаній, які мають на зберіганні вантажні автомобілі або великі автобуси. 10% цих підприємств мають можливість допомогти з ремонтом на власних базах руками своїх працівників. Крім того, в Україні є десятки тисяч станцій технічного обслуговування, які теж могли б долучитися. А тому ми дуже розраховуємо саме на прошарок підприємців.
Зокрема нещодавно домовилися з партнерською транспортною компанією – вона забиратиме дві машини. Також я знайшов підприємство у Хмельницьку, яке зголосилося взяти на ремонт ще дві вантажівки.
Другий варіант допомоги – оплата ремонту. Нам не так потрібні гроші, як можливість українців забрати 1-2 автівки, самостійно відвезти їх на умовне СТО й повернути назад. Тобто повне залучення людини в процес. І, звісно, останній варіант – це донатити на проєкт.
Після перемоги «Тачка на ТРОкачку» вже не існуватиме. У мирний час українському війську не потрібні старі радянські автомобілі. Їх варто замінити на сучасні та надійні машини. На базі ЗСУ мають зʼявитися автівки стандарту НАТО. Тож для наших вантажівок цей проєкт – останній бойовий шлях.
На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.
Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
«Культурні сили» та платформа «Меморіал» 26 березня провели захід, який присвятили розвитку культури підтримки жінок, які втратили чоловіків на війні. На події відбувся відкритий діалог між лідерками громадянського суспільства, представниками патронатних служб, військовими, волонтерами та митцями.
Про це повідомили в «Культурних силах».
Що обговорили на заході
Подію організували для того, аби почати діалог на важливу тему, яку можуть оминати у суспільстві через її важкість. Спікери обговорювали, як не залишати жінок, які втратили коханих наодинці з горем, а також як навчитися не шкодити, натомість вміти підтримувати і турбуватися.
На панелі «Культура підтримки» керівниця психологічного простору «ПроЖИТИ» Катерина Чижик розповіла:
«Для мене особисто одним із тригерних слів було “тримайся”. Нема мені за що триматися, нема за кого триматися. І ще, коли сусіди або хтось кажуть: “та молода, ще вийдеш заміж” — це саме болюче, що можна сказати жінці, яка втратила свого коханого чоловіка».
Катерина втратила свого чоловіка у 2023 році. Аби пережити цю подію, жінка почала створювати власне місце сили. У цей період виник психологічний простір «ПроЖИТИ».
Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)
У «Культурних силах» зазначили, що саме в громадському секторі започатковують проєкти, які можуть полегшувати проживання горя втрати.
«Якби не громадський сектор, я взагалі не уявляю, що було б з багатьма членами родин загиблих. Громадським організаціям, які підтримують рідних і близьких загиблих воїнів, треба об’єднувати зусилля, бо державним органам та суспільству часто байдуже на їх проблеми»‚ — розповіла очільниця фонду «Маємо жити» Оксана Боркун.
Також важливою темою для жінок, які втратили своїх чоловіків, є збереження пам’яті про них. Керівниця патронатної служби «Азов.Супровід» Ріна Рєзнік зазначила:
«Є величезна кількість онлайн-петицій про присвоєння звання Героїв України. І ми з одного боку розуміємо, що кожен з загиблих — герой цієї країни, а з іншого боку також розуміємо, що не можемо забезпечити кожному цю державну нагороду, назву міста, назву вулиці й таке інше. Зараз це є найбільшим випробуванням, як весь цей обсяг горя акумулювати і дати кожній індивідуальній, величезній, серйозній трагедії достатньо простору і місця для того, щоб це вшанування було достатньо гідним і великим».
Презентація кліпу «Місто наречених»
На події «Культурні сили» представили новий кліп на пісню Саші Чемерова «Місто наречених». Його присвятили жінкам, які пережили втрату. У кліпі знялася Таті Сонце (Тетяна Мельник).
«Головна героїня цього кліпу не актриса, це жінка, котра втратила свого коханого на війні. І тут на екрані ми можемо бачити не гру, а власне проживання втрати», — зазначив засновник платформи «Культурні сили» Миколай Сєрга.
Автор пісні Саша Чемеров поділився своїми емоціями від переглядання кліпу:
«Як і всі присутні, я вперше дивився цей кліп. І мені важко було втримати сльози. Моїм завданням було не констатувати факт втрати, а дати надію. Тому що життя все ж таки продовжується, все ж таки життя має сенс».
Довідка
«Культурні сили» — це платформа, що об’єднує військових творчих професій, культурних діячів, аналітиків та волонтерів. До цієї платформи входять такі проєкти та бренди:
- «Культурний десант»;
- «Книга на фронт»;
- «Фронтова студія»;
- «Оркестр 59» тощо.
«Культурні сили» формують та розвивають воїнську культуру, забезпечують морально-психологічну підтримку військових, підтримують родини загиблих, розвивають культурну дипломатію та впроваджують стратегії впливу через культуру та мистецтво.
Нагадаємо, що «Культурні сили» провели у Києві відкриту розмову, присвячену колективній пам’яті.
Фото: «Культурні сили»
У Києві відкриють новий креативний простір MLYN design hub, присвячений сучасному українському дизайну. Відвідувати простір можна буде щодня та безплатно. Відкриття MLYN design hub запланували на квітень 2025 року.
Про це повідомили у команді простору.
Що буде в MLYN design hub
Простір працюватиме у стінах колишнього заводу «КиївМлин», у якого й запозичили частину назви. Головна мета проєкту — знайомити українців з якісними предметами інтер’єру, що виробили в Україні, та популяризувати їх.
Українські виробники та дизайнери зможуть представляти свої роботи у межах експозицій інтер’єрних предметів. Виставкова зала оновлюватиметься кожні три-чотири місяці.
«В MLYN design hub ми прагнемо зробити сучасний український дизайн більш помітним для широкої аудиторії. Тому відкрили цей простір — затишний, дружній, наповнений подіями, який щоденно дає можливості для розвитку і популяризації дизайну. Тут українські виробники і дизайнери можуть представити свої роботи на постійній основі, а відвідувачі — відкрити для себе якісні, естетично довершені предмети інтер’єру, створені в Україні», — зазначив засновник MLYN design hub Роман Михайлов.
Читайте також: «Довженко-Центр» запускає у шести містах кіноклуб
Перша експозиція
Першою виставкою у просторі стане експозиція під назвою «Зерно». Її створили під кураторством артдиректорки простору Ярослави України.
«Експозиція “Зерно” представить інсталяції різних інтер’єрних зон, скомпонованих з предметів українського виробництва. В ній ми переосмислимо традиції нашого дизайну в потоці сучасних тенденцій», — розповіла Ярослава Україна.
MLYN design hub працюватиме щодня, вхід для відвідувачів вільний. Експозиційна зона працюватиме з 10:00 до 19:00, а подієва зала прийматиме заходи до 23:00. Простір розташований за адресою вулиця Спаська, 36/31, на другому поверсі.
Раніше ми писали, що анонімний митець зі Львова зібрав понад мільйон гривень на військо за допомогою картин.
Фото: MLYN design hub
