Сльози на кордоні, сварки з митниками та шахраї. Як пригнати автівку для ЗСУ та не зійти з розуму

Лише дизель та механіка – перші два правила для кожного, хто вирішує пригнати автівку для ЗСУ. Оптимально – якщо це пікап, ідеально – якщо ви знаєте конкретні потреби та побажання бійців.

Журналістка ШоТам Валерія Павленко організувала перевезення з-за кордону вже 30 автівок для війська. За її плечима – десятки зборів, сварка з польськими митниками та усвідомлення, що машина – витратний матеріал. Як пригнати пікап для ЗСУ та не зійти з розуму – у нашому матеріалі.

Від берців – до тепловізорів та автівок

Моя історія волонтерства почалася після вже після 24-го лютого. У перші дні я виїхала на захід країни, але відчувала, що маю чимось зайнятися, аби не зійти з розуму. Допомогла подруга, яка також була у Львові й активно волонтерила. Я абсолютно в цьому не розумілася, але зрештою виявилося, що достатньо мати телефон і холодний розум.

Паралельно мені почали писати друзі та знайомі, які стали на захист країни, але потребували буквально всього: берців, форми, спальників. Так я доволі швидко розібралася в чоловічих розмірах одягу, якості форми, баулах та відкрила в собі вміння торгуватися.

З часом завдяки соцмережам ми почали збирати дійсно колосальні суми, купували тепловізори, шоломи, повербанки тощою А коли більшість «підопічних підрозділів» укомплектувалася, з’явилася потреба в машинах. Це здавалося чимось страшним, відповідальним і дорогим. На щастя, мій коханий розумівся на автівках, тож ми ризикнули.

З часом зрозуміли, що вартість авто в Україні більша не «на трішки», а кількаразово. Так закралася ідея возити машини з Польщі. Сьогодні на нашому рахунку вже понад 30 автівок, тож маю кілька порад для тих, хто тільки планує шукати транспорт для ЗСУ за кордоном.

Терпіння, механічна коробка та дизель

Насамперед потрібно запастися терпінням, зеленим чаєм чи будь-чим іншим, що буде вас заспокоювати. Бо, зізнаюся, ця справа для людей зі сталевими нервами. Далі варто знайти людину за кордоном, якій ви можете довіряти. У моєму випадку це був хороший товариш найкращої подруги. Вона більше п’яти років прожила у Польщі і мала купу знайомих, тож ми знайшли хлопця, який працював дистанційно, мав вільний час і бажання допомогти. 

Далі потрібно придумати, як передати гроші за кордон. Це може бути онлайн переказ, але потрібно пам’ятати про обмеження. Також це може бути криптовалюта. А можна приїхати особисто і передати кошти. Так робила я. Це вдвічі довше, напруженіше, але я хотіла точно знати, що кілька тисяч доларів опиняться у руках потрібної людини. 

Після цього слід визначитися з автівкою. Найпростіший варіант – коли бійці точно знають, яка саме машина їм потрібна і для якої задачі. Це значно полегшить пошук. Якщо ж ви просто плануєте завезти авто і потім передати для ЗСУ, завжди обирайте пікап. Важливо: на механічній коробці передач, повний привід, грязьова гума і лише дизельне паливо. Бензину чи газу на фронті не знайдеш. 

Ідеальні варіанти: Mitsubishi L 200, Nissan Navara, Ford Ranger, Toyota Hilux, Volkswagen T5 (Transporter). Це ті авто, які точно знадобляться воїнам і які точно зможуть швидко «вивезти» бійців з-під будь-якого артобстрілу.

Часто кажуть, що найкраще брати нові автівки: нібито довше слугуватимуть. Але з мого досвіду можу точно сказати, що більшість нових авто просто не впораються з дизелем, яким заправляють на передовій. Скажімо так, він далеко не найкращої якості. Тому я шукаю авто серед вживаних варіантів. 

Пошук і купівля авто – це гра на випередження 

А тепер найголовніше: знайти авто. Чудово, якщо людина, якій ви передали гроші, розуміється на машинах і готова щодня моніторити сайти оголошень, їздити та оглядати гідні варіанти. Якщо ні – доведеться шукати самотужки. Одразу попереджаю: це довго і доволі нудно. Нові пропозиції з’являються щодня, проте дійсно достойні варіанти забирають одразу.

Це гра на випередження. Волонтери борються з так званими «перекупами». Як правило, коли випливає гарне авто, «перекуп» вже їде до продавця, пропонує йому найменшу ціну, забирає машину і трошки згодом перепродає вдвічі дорожче. Це доволі неприємно, але значно гірше, коли «перекупи» привозять авто до України і вже тут продають не вдвічі, а вчетверо дорожче. 

Тому оперативність максимально важлива. Якщо гроші вже у довіреної людини – їй варто одразу їхати за автівкою і торгуватися на місці. Хлопець, який допомагав нам із купівлею машин, спочатку побоювався торгуватися, та за кілька автівок навчився «збивати» щонайменше 200 доларів від ціни.

Цікаво, що за кордоном продавці, як правило, легко погоджуються знизити ціну, дізнаючись, що авто поїде на війну. Тому це доволі корисна навичка. В Україні з цим трошки складніше, але якщо вміти, то можна знижувати ціну до 1000 доларів. Принаймні, це вдавалося моєму коханому, коли ми купляли авто вдома. 

Авто потрібно перевіряти кілька разів, на стан салону – начхати

Як не натрапити на шахраїв? Можу сказати просто: панацеї не існує. Раджу не обирати тих, хто просить передоплату, і тих, хто точно не може сказати, де стоїть авто. Зазвичай, це стовідсотково люди, які хочуть нажитися на вас. Я двічі перераховувала частину суми наперед, і жодного разу не отримала машину.

Ще варто розуміти, що вживані авто – це кіт у мішку. Насправді ніколи не знаєш, чого чекати від такої машини. Але насамперед у пікапах слід перевірити цілісність рами, роботу мотора, справність всіх передач та загальний стан. Не знаєте, як? У ютубі є тисячі відео з інструкціями. Якщо перші два основні пункти в порядку – авто можна брати. 

Дуже важливо: не беріть пікапи з гнилими рамами. Ви витратите щонайменше дві тисячі доларів на ремонт, за який візьмуться далеко не всі механіки. Я вже мала подібний досвід. Нам привезли машину і клялися, що вона в ідеальному стані, а виявилося, що вона з «мертвою» рамою. Це були години істерик, сліз і опущених рук. Адже ми підвели бійців, які розраховували на машину. 

Звісно, ми все виправили та відремонтували, але воно геть не вартувало тих сивих волосин, які з’явилися на наших головах. Тому раму точно краще перевірити кілька разів. А от на зовнішній вигляд авто можна не звертати уваги взагалі. Обірвані сидіння, відсутня магнітола чи трошки гнилі арки над колесами нікому? Це не має жодного значення. Машина повинна бути справна технічно. 

Митниця – найцікавіший етап квесту

Я працювала за такою схемою: знайомий везе авто до українського кордону, я йду пішки і забираю машину фактично з рук у руки. Утім, крім самої автівки, важливо підготуватися до митниці документально, адже перевірятимуть всі папірці. Зокрема:

1. запит від військової частини, якій ви везете авто (повинен бути підпис та печатка частини);
2. гарантійний лист від військової частини (також з печаткою та підписом);
3. авто має бути застрахованим, інакше можна отримати штраф від митниці. 

Важливий момент: якщо ви купляєте авто в Польщі, то країні потрібно заплатити мито. Це називається SAD, його можна зробити в будь-якому місці, займає годину часу і коштує ~150 злотих. Якщо ж авто з Англії, Швеції чи будь-якої іншої країни – те саме потрібно зробити при перетині кордону цієї країни. І можна їхати одразу на митницю. 

Наші машини заїжджали в Україну лише через Польщу, тому там потрібно обирати зручний для себе кордон і ставати в чергу. Буде краще, якщо ви двічі чи тричі перепитаєте у прикордонників, в яку саме чергу вам потрібно. Запам’ятайте ці слова: «Самоход на войсько», «Транзит», «Ноу мито». Це спростить вам шлях до серця польських прикордонників. 

Українська митниця – фінішна пряма 

Можу порадити завчасно обирати кордон з найменшою чергою. Про це пишуть у фейсбуці: просто шукаєте групу відповідного кордону і цікавитеся, що відбувається з чергою. Зробити це варто завчасно. Або ж можна як я: витратити цілий день, змінити два кордони через велетенські затори й заплатити шалені кошти, аби заправити авто.

На українській митниці, на щастя, все простіше. Вам потрібно надати запит, гарантійний лист та заповнити декларацію. Мова звідусіль лунає рідна, тому про все можна запитати і отримати пояснення. У декларації потрібно запевнити, що авто – це гуманітарна допомога українському війську, вказати точно частину, якій везете транспорт, і місце, куди будете доставляти. 

У мене це займало близько години, адже волонтерів з автівками чимало. Тому доводиться стояти у черзі. І от, коли ви успішно завезли машину до України, можна сміливо їхати на СТО, перевіряти, змінювати мастила, фільтри, усувати недоліки і фарбувати. До речі, перед фарбуванням раджу поцікавитися у військових, які кольори домінують у місцевості, де вони перебуваються.

Папірець, без якого волонтерство «накриється»

І останній пункт: акт прийому-передачі. Якщо ви хочете, щоб вас знову випустили за кордон, просіть у бійців акт прийому-передачі. Цей папірець знімає з вас відповідальність за авто і гарантує, що машина стала на облік до військової частини. От тільки отримати його не так просто. 

Чудесно, коли у бійців відповідальний штаб, який робить всі необхідні документи. Але так буває далеко не у всіх випадків. Просіть цей папірець так, ніби від цього залежить ваше життя. Бо насправді так і є. Інакше до вас у гості можуть прийти українські правоохоронці і запитати, куди ви поділи авто, яке заїхало як гуманітарна допомога. 

Якщо ж військові відмовляються робити акт прийому-передачі, то їм варто шукати машину в Україні. Це поширена практика, тож спочатку варто запитати бійців, а вже потім – вирушати на пошуки транспорту.

Машини – це розхідний матеріал

Купувати авто для армії – це складно, напружено та дорого. Я завжди пам’ятаю, що це розхідний матеріал на фронті. Ви можете витратити на пошук та купівлю більше двох тижнів, а автівки не стане впродовж першої години на Донеччині.

Будь-яка міна може розірвати автівку просто навпіл – і доведеться шукати іншу. Розраховувати на те, що однієї машини достатньо, не можна. Це те, що потрібно передавати постійно. Як би складно не було. 

А найприємніше з цього всього – емоції бійців, коли вони отримують авто. Ми намагаємося якомога частіше передавати авто особисто. Звісно, їздити на Донбас чи у Запоріжжя не найбезпечніша ідея, але воно того точно вартує. Ці посмішки, крики радості, фото з автівкою і просто маленьке щастя – достатній привід, аби привезти авто, наприклад, у Покровськ і потішити бійців. 

Що далі? Шукати, домовлятися, торгуватися, збирати гроші, донатити і знову їхати та купувати. Ми ж не можемо сказати, що втомилися і більше не поїдемо.