Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Захоплення іграми стало бізнесом: українець локалізує ігри та заробляє від $30 000 за проєкт

Опубліковано

Ігрові компанії по всьому світу сформували прибуткову індустрію. Не менш вигідним напрямком вважається й локалізація ігор. Ми поспілкувались з експертом та з’ясували, чому ж українська локалізація та ігри й досі недооцінені в Україні та скільки можна на ній заробляти. 

Довідка. Локалізація ігор — це переклад і культурна адаптація продукту до особливостей певної країни, регіону або групи населення». Крім перекладу локалізація передбачає адаптацію в культурному, технічному, а іноді і в правовому полі тієї чи іншої країни. Наприклад, в Німеччині на законодавчому рівні заборонено використання нацистської символіки. Це означає, що зображення свастики доведеться прибрати з гри, призначеної для поширення в цій країні.

Андрій Рабощук,

Андрій Рабощук,

керівник ігрової локалізаційної команди UNLOCTEAM 

Ігри стали справою мого життя

— Я гравець із майже 27-річним стажем. Вперше я зіграв у Supaplex на робочому комп’ютері мами десь у 1993 році. І з того часу я іноді повертаюсь до цієї гри, розтягуючи задоволення на роки.

Пам’ятаю, як старший брат та його друзі навмання перекладали діалоги під час гри. В ті часи взагалі не було локалізованих ігор. Тож саме завдяки цьому захопленню я почав вивчати англійську у дитинстві: хотів розуміти, що ж відбувається за сюжетом. Мені пощастило із вчителькою англійської мови, яка перетворила ці прагнення в любов до іноземної мови. 

Тому у студентські роки я заробляв на фріланс-перекладах у парах англо-українська та англо-російська мови. А після університету з’явилася постійна робота в міжнародній компанії, де регулярне спілкування з іноземними колегами допомагало відточувати англійську.

Прочитав книгу і зрозумів, чим хочу й буду займатися

Переломним моментом став кінець 2015 року, коли мені до рук потрапила книга «Атлант розправив плечі». Вона докорінно змінила ставлення до самого себе, оточення й бачення свого майбутнього. За місяць я помітив на одному ігровому форумі запрошення до неофіційного перекладу гри. Тоді й зрозумів, чим хочу й буду займатися.

Читайте також: Як українець запустив бізнес в кризу та став проривом року за версією Payoneer — кейс

Я почав більше дізнаватися про локалізацію ігор загалом: стан української локалізації, хто цим займається та головні правила. Водночас долучився до волонтерської спілки Steam Translation Server, яка займається офіційною локалізацію продукції ігрового велетня Valve (компанія-розробник популярних ігор Dota 2, Counter Strike, Half-Life, Portal та найбільшої цифрової крамниці ігор і програм Steam — ред.). Протягом року отримав підвищення до одного з редакторів, а ще за рік — став одним із керівників української гілки.

Ігри та їх локалізація в Україні
Компанія Valve — єдиний ігровий розробник такого масштабу, який завжди підтримує українську у своїх проєктах і розуміє важливість локалізації загалом

Нам вдалось зібрати спеціалістів та гравців в одному місці

Протягом двох наступних років ми створили групу «Українська локалізація» на базі найвідомішого ігрового чату Discord. Це зручний чат із розбивкою на підтеми для спеціалістів та гравців, де обговорюються спірні питання щодо норм українських ігрових термінів без сленгу.

Зараз серед учасників спільноти зібрали різнопланових спеціалістів, які можуть бути залучені в локалізаціях: 

  • українські ігрові перекладачі — новачки, професіонали, представники різних спілок і перекладачі-одинаки, які працюють з офіційними та неофіційними локалізаціями;
  • відомі стрімери, яким ми пропонуємо транслювати ігри зі щойно випущеними локалізаціями;
  • представники медіа, що спеціалізуються на іграх;
  • розробники, програмісти, спеціалісти по роботі із графікою та актори озвучування;
  • гравці-відвідувачі. 

Завжди хотів українізувати ігри, хоча найбільший прибуток приносять європейські та азійські мови

Мені хотілось збільшувати кількість офіційних українізацій. Однак найпріоритетнішими серед розробників вважаються 12 мов (англійська майже завжди є мовою джерела): французька, німецька, іспанська, португальська (бразильська), корейська, китайська — спрощена й традиційна, японська, польська, турецька. Найприбутковішими вважається французька й німецька, китайська і японська. Протягом останніх п’яти років до списку “обов’язкових до перекладу мов” увійшла й російська. 

Тому один із найдієвіших шляхів для поширення української в іграх — додавати її до замовленого розробником мовного пакету. Іноді це відбувається задарма. Так, разом із технічним спеціалістом Денисом Обидєнним заснували ігрову локалізаційну команду UNLOCTEAM і почали працювати над розширенням послуг, які можемо надати розробникам.

Уже зараз до 95% наших перекладів вдалося додати українську локалізацію

Проте українська мова ще досі недостатньо приваблива для багатьох ігрових розробників. Більшість помилково вважає Україну країною СНД, де російської мови достатньо. Розробники орієнтуються на статистику, яка говорить про низький рівень знань англійської серед українців. Саме тому більшість обирає російську, як мову для інтерфейсу гри. 

Ігри та їх локалізація в Україні
Згідно з відкритими дослідженнями й даними, за рівнем знань англійської Україна розташована в групі «низькі знання»

Приємно, коли гра з українською локалізацією отримує визнання. Нещодавно ми працювали над грою The Coma 2: Vicious Sisters для корейського розробника Devespresso Games на шість мов серед яких була і українська. Ми проаналізували та відредагували англійський вихідний текст, надали рекомендації щодо поліпшення діалогів та історії, а кілька сюжетних шматків розробники повністю переписали. Загалом під час тестування виявили понад 200 вад, 30 — були критичними та допомогли розробникам із модерацією форуму. І ось на початку червня під час ігрової виставки Taipei Game Show 2020 гра отримала дві нагороди: за найкращий сюжет і Гран-прі — найвища нагорода цієї виставки. 

Близько 60 перекладачів в команді працюють над локалізацією 

Наразі команда розкидана по всьому світу і нараховує 20 постійних перекладачів ігрової спеціалізації для 15 мов. Окрім постійних, маємо близько 40 перекладачів «запасу». Це лінгвісти рідкісних для ігрового перекладу мов, як-от індонезійська, каталонська, іврит, а також додаткові перекладачі з основних мов, якщо постійні не встигають з навантаженням. Додаткові перекладачі найчастіше потрібні під індивідуальні запити розробників. Наприклад, ігри від польського розробника Home Net Games отримали високі продажі в Індонезії лише після додавання індонезійської.

Протягом кількох років роботи з іноземними перекладачами помітив відмінності, які залежать від національності. Німці — неймовірно пунктуальні й працелюбні, французи й італійці — неквапливі й часто здають переклади в останній день кінцевих термінів, а корейцям важливо отримати чіткі інструкції. 

Перекладаємо, граємо, вичитуємо: поетапний план локалізації

Кожен проєкт індивідуальний, і часто доводиться адаптуватися під гру, але зазвичай наша робота виглядає так:

  1. Спочатку наші менеджери та перекладачі грають у гру або проглядають відеопроходження. Коли перекладачі мають достатньо інструкцій і ознайомились з грою — починається переклад: текст, ігрові ресурси, шрифти, маркетингові матеріали.
  2. Коли перший етап локалізації завершується, наші експерти аналізують переклад безпосередньо в грі. Паралельно відбувається редагування. 
  3. Додаткове тестування ніколи не завадить — робимо останню редакцію перекладу. 
  4. За допомогою додаткових інструментів та вичитування знаходимо останні невідповідності, перевіряємо пунктуацію, одруківки. А після — відстежуємо відгуки гравців, щоб дізнатися їхнє сприйняття локалізації.

Ще жодна локалізаційна компанія цього не робила, а ми змогли 

Коли розробники вирішують додавати до своїх ігор волонтерський переклад, на їхні плечі лягає величезна робота. І тоді вони не можуть зосередитися ні на розробці, ні на якісній локалізації. 

Тож наприкінці 2017 року ми вперше зробили те, чого не робила ще жодна локалізаційна компанія чи спілка. Для гри Finding Paradise ми організували відкритий доступ до перекладу з нашою повною підтримкою локалізації. 

Зібравши перекладачів/волонтерів, ми координували їхню роботу, консультували й були зв’язком між ними й розробником. Так, у гру було додано 15 мов від 115 перекладачів. А розробник отримав вже готові тексти й ресурси, які лише потрібно було додати до гри. Відтоді доволі успішно використали подібну модель ще кілька разів.

Ігри та їх локалізація в Україні
Finding Paradise має величезний простір для локалізації діалогів і дає змогу наповнити гру жартами й відсилками до локальних культурних явищ

Дівчата також грають в ігри та займаються локалізацією

Стереотип щодо дівчат в ігровій індустрії давно вже розвіяно. Є багато популярних гравчинь, які стрімлять свої проходження, мають великі аудиторії та заробляють на цьому гроші. Наочним прикладом може бути й наша команда, де кількість дівчат-локалізаторів майже не відрізняється від чоловічої частини команди. 

Перекладач може отримати до $2 тис., а компанія — $30-40 тис. за проєкт

Ігри та їх локалізація у світі — доволі прибутковий бізнес. Якщо брати великі багатокористувацькі рольові ігри (MMORPG — ред.) чи такі, що постійно оновлюються — це ще й стабільний заробіток. 

Якщо говорити про послуги перекладача, то вартість його роботи переважно оцінюється в центах за слово. Також варіюються послуги, які входять до цієї оплати. Якісний ігровий переклад німецькою мовою з редагуванням та тестуванням може коштувати $0,04 — $0,16 за слово (залежить від рівня майстерності перекладача, його якості, портфоліо). Наприклад, за переклад великої стрілянки (шутер — ред.) на 100 тис. слів за мінімальною вартістю $0,04 перекладач отримає $4 тис. протягом 1-3 місяців. Терміни й заробіток залежать від проєкту, кількості перекладачів на мову, структури текстових файлів, тематики гри.

Що стосується заробітку компанії, вартість кожного проєкту також різниться. Наприклад, локалізація з тестуванням, маркетингом та перекладом на шість мов (українська, французька, німецька, російська, іспанська, португальська-бразильська) може обійтися як у $4 тис., так і $30 тис. Але й термін виконання робіт може бути як 2-3 тижні, так і 3 місяці. Якщо розглядати лише українську мову, то це може бути як $200 за незначний проєкт, так і $3 тис.

Вартість локалізації тексту та озвучування ААА-проєктів (великі, дорогі ігрові проєкти — ред.) з мільйонними бюджетами на розробку може сягати $200 тис. З них близько 80-90% отримують перекладачі та актори озвучування, а інші 10-20% — менеджмент. Але й робота над такими проєктами сягає іноді до пів року.

Читайте також: Топ-7 безкоштовних онлайн-курсів для вивчення англійської мови

Українська локалізація набирає обертів

За останні п’ять років у свідомості розробників відбувається революція.

«Раніше ми часто чули:“Ні, це ніколи не окупиться, хіба що безплатно. Проте зараз більшість погоджується платити за українську локалізацію і вірить, що вона принесе додатковий прибуток›.

Успішні приклади додавання української локалізації дозволяють руйнувати цей стереотип. Україна вже почала приносити розробникам відчутні прибутки, щоби рахуватися з українськими гравцями. Так, наприклад, за рік гра Satisfactory за продажами лише в Україні заробила близько $30 тис., її придбало понад 2,5 тис. українських гравців. Вартість локалізації (проєкт був волонтерським) становила б до $1 200, залежно від ставки перекладачів.

Наші постійні клієнти вже навіть не сумніваються в тому, що українську потрібно додавати. І з кожним разом нового розробника легше вмовити, демонструючи дієві результати. Проте найбільша потреба зараз в українських гравцях, які доводитимуть — прибутки з України достатні для додавання української локалізації. Використання українського інтерфейсу Steam, вибір української мови в іграх та прохання додати українську мову на форумах — це ефективні дії, які дозволяють популяризувати українську локалізацію.

Коментарі

Суспільство

На Київщині відкрили новий гуртожиток для ВПО з п’яти областей (ФОТО)

Опубліковано

Гуртожиток відкрили у селі Дорогинка, що знаходиться у Фастівському районі. У ньому житимуть сім родин.

Про це повідомили на сайті Київської обласної військової адміністрації.

Родини житимуть у п’яти двокімнатних помешканнях, одному трикімнатному та одному однокімнатному. Їх обладнали меблями та побутовою технікою. У гуртожитку збудували два санвузли, кухню та зону відпочинку.

Фото: вебсайт КОВА

Читайте також: На Київщині побудували міст за сучасними технологіями, який має сонячні панелі (ФОТО)

У нових квартирах житимуть сім’ї з таких областей:

  • Запорізької;
  • Дніпропетровської;
  • Донецької;
  • Сумської;
  • Херсонської.

У КОВА додали, що це житло надали без будь-яких термінів проживання.

Фото: вебсайт КОВА

Читайте також: Столичному театру на Подолі присвоїли ім’я його засновника: що про нього відомо

Підтримка ВПО на Київщині

Цей проєкт реалізовували за фінансової підтримки Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН) та благодійної організації «Благодійний фонд РОКАДА».

Також у Київській області вже реалізували кілька спільних проєктів для розміщення тих, хто покинув свій дім через війну. В Ірпені, Богуславі та Сквирі реконструювали гуртожитки, а в селах Бориспільського, Бучанського та Фастівських районів переобладнали помешкання для проживання родин. На сьогодні створили 500 нових місць для поселення ВПО.

Нагадаємо, що в чотирьох громадах Київщини запрацювали соціальні хаби: що отримають відвідувачі.

Фото обкладинки: Pixabay

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі