Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
Як почати бізнес в кризу — кейс від Максима Гопанчука Як почати бізнес в кризу — кейс від Максима Гопанчука

Суспільство

Як українець запустив бізнес в кризу та став проривом року за версією Payoneer — кейс

Опубліковано

Зараз, коли одні, втративши роботу, нарікають на гірку долю, інші бачать можливості, щоб почати бізнес в кризу. І це не порожні слова мотиваційних тренерів, а конкретний приклад, який може бути корисний українцям. Про свій досвід, успіхи та невдачі під час запуску проєкту в кризу розповів співвласник компанії музичних інструментів KGUbrass Максим Гопанчук.

Максим Гопанчук,

Максим Гопанчук,

засновник компанії з виробництва аксесуарів для музичних інструментів KGUbrass, переможець номінації «Прорив року» в щорічному конкурсі «Підприємець року» міжнародної платіжної платформи Payoneer

Криза — відкриває нові можливості: бізнес-кейс

Перша криза: як почати бізнес

— Під час кризи у 2008 році я навіть не міг уявити, що буду в бізнесі. Я працював в Київському муніципальному оркестрі й нас всіх відправили по домівках. Невеличку зарплату все ж платили, проте я не міг відсиджуватись вдома і влаштувався працювати в музичну школу педагогом з гри на трубі. 

Дітям потрібні були інструменти, тому я купив їх в США. А згодом замовив на eBay і для себе. Однак інструмент мені не сподобався. Досить швидко я зміг продати його колегам. Тоді й з’явилась думка про власну справу: я привозив в Україну інструменти з-за кордону і продавав їх тут. Бізнес розвивався і разом з партнером Михайлом Кузнєцовим відкрили музичний магазин.

Читайте також: Мотря зі “Спіймати Кайдаша”. Завжди грала ідеальних героїнь, а потім випустила демона

Згодом мені захотілося не лише перепродавати. Тому я вирішив зайнятися виробництвом комплектуючих, щоб доповнити асортимент аксесуарами, зробленими в Україні. Проте майстри і виробники озвучували дуже високі ціни на такі вироби. Я розумів, що майже нічого не зароблю, продаючи їх на вітчизняному ринку. Тому вирішив представити ці товари на американському. І тут на допомогу знову прийшов eBay. Досвід купівлі в мене вже був, лишалось навчитись продавати. 

Максим Гопанчук у власному магазині KGUbrass

Друга криза: як запустити виробництво

— У 2014 році в Україні сталася наступна криза: гривня девальвувала, безліч фахівців та майстрів лишились без роботи, вартість матеріалів впала, а постачальники поступалися в ціні більше, ніж зазвичай.На фоні цього моя маржа на ринку США стрімко збільшилась. Тож не гаючи часу, я знайшов свого першого майстра і реалізував заплановане. Згодом команда розширилася, і зараз у нас працюють 10 чоловік. Ми зосередилися на виробництві аксесуарів, так званий тюнинг для інструментів.

Третя криза: як запустити новий продукт

— Зараз нова криза. Нам вдалось швидко адаптуватися: перевели співробітників на віддалений режим роботи та навіть встигли запустити новий продукт для догляду та чищення духових музичних інструментів. Жоден з наших товарів не мав такого успіху на старті продажів, як цей в період кризи.

Продажі на американських маркетплейсах

— Продажі ми почали на eBay, адже вже були знайомі з алгоритмами роботи та умовами співпраці цього маркетплейсу. Добре, якщо є можливість пройти навчальний курс по роботі з маркетплейсом перед запуском продажів на ньому або знайти ментора, який допоможе заощадити час і гроші. Ми такої змоги не мали. А на платформах існує безліч способів обману або невидимих для новачків деталей, які влітають в чималу копійчину.

Трохи згодом ми вийшли на Amazon. І хоча з цією платформою працювати набагато складніше, але навіть без сторонньої допомоги нам вдалось почати продажі. З часом я знайшов ментора, який удосконалив нашу роботу.

Взяв гроші в кредит, вклав їх в товар, а він загубився: на маркетплейсах працювати надійно

— Я взяв кредит для якісного запуску продукту на Amazon в одному з українських банків. На всю суму замовив товар і відправив його на фірмовий склад для продажу. Товар був швидко доставлений, але все ніяк не надходив у продаж на сайті. Згодом виявилось, що він загубився між складами. 

Як почати бізнес в кризу?
Максим Гопанчук та майстер з ремонту духових інстурментів Олександр Овчиннік

В розпачі я вирішив писати в підтримку Amazon з проханням компенсувати збитки. І вже протягом місяця отримав позитивну відповідь: гроші за товар обіцяли повернути. Я очікував гроші по чеку, який прикріпив до листа Amazon. Однак, на моє превелике здивування, отримав відшкодування за роздрібною ціною, ніби я його продав на Amazon. Звичайно за відрахуваннями комісій маркетплейсу. Коли товар загубився, я думав, що залишився винен банку, а в результаті — зміг повернути кредит та заробити.

Почати бізнес в кризу та на що звернути увагу

  1. Обрати свою нішу. Важливо вибрати область, в якій легко орієнтуєшся і постійно нарощуєш експертність. Я професійний трубач і мій перший продукт в кризу був пов’язаний з цим музичним інструментом. Мій бізнес — це те, від чого я отримую задоволення. Я розумію своїх клієнтів і знаю, що їм потрібно або буде модно. Більше того можу й сам задавати тренди. 
  2. Не здаватися і продовжувати рух вперед, незважаючи ні на що. Під час старту виробництва перші наші деталі, які ми продали виявилися бракованими. Я почав думати, що це провал і бізнесу кінець. Кілька місяців довелось витратити на пошуки рішення, але руки не опустив, а продовжити — вдалося. 
  3. Бути фанатиком своєї справи. В багатьох всесвітньовідомих проєктах перемагають фанатики своєї справи, яких більшість на початку не розуміє. Лише потім — поважають або заздрять.
  4. Маркетинг. На початку шляху я адміністрував одночасно 80 акаунтів в Інстаграм, щоб про нашу компанію дізналися музиканти по всьому світу. Це була божевільна ідея, але вона спрацювала і в той час дала хороший результат. Не варто чекати, що хтось помітить або побачить ваш бізнес. Краще навпаки — власноруч використовуйте всі доступні інструменти маркетингу.
Музичні інструменти та аксесуари для них від українського бренду KGUbrass продається по всьому світу

Як почати бізнес в кризу: топ-3 лайфхаки

  1. Створіть максимально якісний продукт або послугу. Цю пораду я запозичив у засновника дерев’яного конструктора за $37 млн Ugears Геннадія Шестака. 
  2. На початку повністю інвестуйте себе та свій час в старт проєкту. 
  3. Знайдіть та домовтесь про співпрацю з лідерами у вашій ніші. Вони зможуть рекомендувати ваш продукт або бізнес. 

Читайте також: П’ять яскравих онлайн-вечірок цього світу, які не гірші за живі

Чи запускати бізнес зараз

— Якщо вірите в ідею — починайте. І навіть якщо не вийде — це буде хороший досвід, який в майбутньому знадобиться. Завдяки досвіду в минулому я зараз створюю продукт, який продається по всьому світу. Якщо бізнес не вдався — це найкраща інвестиція в досвід та власне майбутнє.

Суспільство

Ukrainian Fashion Week у лютому проведе благодійні покази: як долучитися

Опубліковано

Український бренд одягу FROLOV 14 лютого відкриє UFW денним рок-концертом. Квитки на покази можна отримати у благодійному розіграші для проєкту «Обличчя героїв».

Про це повідомили в інстаграмі FROLOV.

У сезоні FW25-26 Ukrainian Fashion Week запустила благодійну ініціативу «Обличчя героїв». Цей проєкт спрямований на підтримку, відновлення та реабілітацію поранених з мінно-вибуховими травмами обличчя.

Щоби отримати запрошення на один із показів, необхідно:

Організатори транслюватимуть подію онлайн, етер можна буде подивитися безплатно.

Нагадаємо, що Ukrainian Fashion Week створює адаптивну моду для ветеранів та людей із травмами.

Також ми писали, що український бренд FROLOV створив костюм для Бейонсе (ФОТО).

Фото обкладинки: фейсбук-сторінка UFW

Читати далі

Суспільство

«У нього така старість, якої хотілося б і мені». Це дідусь із Тернопільщини, що почав власну справу після 70

Опубліковано

У свої 73 Ярослав Мельничук не любить сидіти на місці: він опанував смартфон, допомагає онучці закривати благодійні збори для війська, співає та читає реп. А ще почав власну справу — виготовляє дерев’яні підставки під телефон. Каже, що робить ці речі з власної потреби, — щоб було зручніше дивитися улюблені відео про риболовлю:

«Це дуже кропітка праця: я завжди кажу, що легше хату збудувати, ніж робити ці підставки. Але саме вони дають мені силу та здоров’я — тепер я цим живу».

ШоТам розповідає історію дідуся, який завдяки онучці став зіркою інтернету та створив власну прибуткову справу на пенсії.

Ярослав Мельничук

пенсіонер, виготовляє дерев’яні підставки

Завдяки онучці про мене знає весь інтернет

Усе своє життя я працював будівельником, а коли вийшов на пенсію, то дуже полюбив ходити на риболовлю та просто гуляти біля річки в рідному селі. З часом почав збирати різні гілки на березі, щось із них виготовляти та лакувати. 

А ще мені було шкода, коли щось красиве пропадає, тому вирішив створити вдома в альтанці музей, де збирав старовинні речі, які знайшов вдома чи принесли сусіди. В мене є старі годинники, машинки для стрижки, маслобійки, фото, касети та платівки. Діти часто приходять сюди й уважно все розглядають.

Ярослав Дмитрович показує дерев’яну підставку для пляшок у власному домашньому музеї. Фото надала Віталія Грицак

Кілька років тому мені подарували смартфон. Онуки навчили ним користуватися, тож часом я дивлюся якісь відео, і так натрапив на ролик з підставками під телефон. Я вирішив, що хочу робити таке ж, бо коли ми дивилися щось разом з онукою, то зазвичай спирали телефон на якусь банку. Тому для мене дерев’яна підставка — це дійсно корисна річ. 

Спершу не вдавалося створити щось красиве, але я дуже старався. Першими моїми виробами були підставки з нотами — я зробив їх для учнів моєї дочки, яка викладає в музичній школі. 

Підставка «Моя дочка музикантка» від Ярослава Дмитровича. Фото надала Віталія Грицак

Далі онучка Віта написала на своїй сторінці про мене, і музичне училище з Полтавщини замовило 30 таких підставок. Потім почали замовляти й інші підписники Віти. Я не ставив якоїсь ціни — казав, що дадуть, те й буде. Половину коштів витрачав на матеріали, а половину віддавав на армію.

Мої підставки вже бачили Америку й Австралію

Справа так захопила мене, що я почав створювати зайчиків, песиків та інших тваринок. Символом нашого села Коропець є риба короп, тому я створив і таку підставку — це улюблений мій виріб, бо риболовля є моїм захопленням. До речі, її замовляють наші односельці, які живуть за кордоном, тому мої підставки вже є у Франції, Таїланді й Америці. А один з найскладніших виробів — підставка з тризубом — полетів до Австралії. Звідти ж у мене замовили кенгуру.

Підставку з тризубом замовили односельці Ярослава Дмитровича, що живуть в Австралії. Фото надала Віталія Грицак

Я створюю кожен виріб досить довго: спершу його треба намалювати, потім вирізьбити, пошліфувати та полакувати, а далі він висихає понад добу. Це дуже кропітка праця, але саме підставки дають мені силу та здоров’я — тепер я цим живу.

У мене поки немає майстерні — я облаштував собі робоче місце в стодолі. Там поставив свій станок і зберігаю всі підставки, яких за день можу створити пʼять-шість.

Знайомі та друзі мене підтримують — кажуть, що вже чули про мене по радіо. А я собі жартую, що мене вже навіть в Америці показують. В юності я їздив по світу й зовсім не мав часу робити щось для себе, що приносить мені радість.

Мій молодший брат — різьбяр, племінник також виготовляв меблі, тому я вирішив продовжувати сімейну традицію. Рідні завжди підтримують і радіють за мене, та іноді дружина жартує, щоб я не задирав носа, бо ще хтось мене собі забере. Але то все жарти, і я дуже вдячний своїй онучці за підтримку, і що тепер про мене знає весь інтернет.

Ярослав Дмитрович залюбки робить підставки для військових та дає лоти на благодійні розіграші онучки. Фото надала Віталія Грицак

А ще мої підставки замовляють на фронт. Якось нам навіть надіслали фото, як використовують підставку для телефона в окопі. Звісно, з військових ми кошти не брали — це наша маленька подяка за захист. Щиро хотів би перемоги для України, а ще прожити ще хоча б 10 років, щоб міг зібрати своїх рідних і друзів за великим столом в нашому селі на березі Дністра. 

співачка, волонтерка й онука Ярослава Дмитровича

Перша дідова підставка зібрала 150 тисяч для війська

Мої підписники дуже полюбили діда, бо він такий, який є, нікого з себе не вдає. Та йому й не треба це робити, адже дід завжди був дуже харизматичний. Коли він почав створювати підставки, я саме організовувала благодійний збір для нашого війська — тоді ми разом зняли відео, заспівали та зачитали реп і виставили його підставку як благодійний лот. 

Він і раніше допомагав мені з лотами — то свій фірмовий маринований оселедець запропонує, то домашнє вино. А того разу підписники побачили підставку й почали запитувати, чи можна таке придбати окремо.

Віта написала про дідусеві підставки у своїх соцмережах, і так у нього з’явилися перші покупці. Фото надала Віталія Грицак

Так і стартувала рекламна кампанія з підтримки дідового бізнесу. До речі, тоді ми зібрали понад 150 тисяч гривень для бригади «Рубіж» — це був один з перших виробів, який називався просто «Під ваші тіліфони». Переможець так щиро дякував, що дідові це було набагато цінніше за гроші.

Тепер, коли я організовую благодійні збори й долучаю до цього діда, то завжди знаю, що зможу швиденько зібрати необхідну суму.

Він завжди долучається до усіх моїх зборів — чи дає підставку на розіграш, чи просто сам донатить. За минулий рік вдалося зібрати близько півтора мільйона гривень, зокрема й завдяки його допомозі.

Понад пів тисячі виробів з оригінальними назвами

Дід придумує дуже цікаві назви для своїх виробів. Наприклад, підставка з нотою називається «Моя дочка-музикантка», зайчик — «Той, хто поїв усю капусту на городі», а ще є «Гусі-гусі, га-га-га», «Пливе качка, пливе сороката, я ж тобі казала, що я не багата». Також у діда є «Білочка, що поїла всі горішки і нема, що продати» або «Зуб, дешевший, ніж у стоматолога».

Кожен виріб Ярослава Дмитровича має оригінальну назву. Фото надала Віталія Грицак

За понад рік у діда було більше 500 замовлень. Він створив певний асортимент, який він виготовляє наперед, але буває, що люди звертаються з проханнями створити щось особливе. Наприклад, одна жінка замовляла підставку у вигляді окулярів для своєї подруги, яка працює окулісткою, а ще одні покупці мали вдома кажана, тому попросили вирізьбити його. 

Дід дуже любить дарувати свої вироби — якщо хтось із чимось йому допоможе, він залюбки дарує якусь підставку.

Люди завжди дуже вдячні й надсилають свої фото з виробами. Я відразу роблю скрин та пересилаю дідові у вайбер. Наша з ним переписка — це суцільні скриншоти відгуків його клієнтів. Я зовсім не очікувала, що так буде, але дуже рада, що дід знайшов свою справу, і вона приносить йому радість.

Мрію про таку ж старість, як у діда

Спершу дід казав, що не треба встановлювати якусь конкретну ціну — оплата буде, що дадуть. Десь рік ми так і працювали. Люди платили по-різному — від 200 до 500 гривень. Але потім я побачила, що він приділяє цьому дуже багато часу та сил, втомлюється від фізичної роботи, тому тепер кажу, що в середньому підставка коштує 400-500 гривень, щоб дідова робота окупилася.

Коли ми надсилаємо людям вироби, завжди додаємо лист із побажаннями від діда та ще якийсь подарунок — це можуть бути сушені яблука від бабусі, свіжі груші з нашого саду, горіхи чи цукерки. Я ж дуже люблю підставку, яка в діда не вийшла — це мав бути козеріг, але ми назвали його чупакаброю, і вона тепер у мене на поличці.

Віталія з дідусем Ярославом Дмитровичем. Фото надала героїня

Я дуже щаслива, що маю у своєму житті такого діда. Він завжди дає мені щось домашнє, коли я кудись їду, та завжди зустрічає, коли повертаюся додому. Дід дуже мене любить і завжди підтримував мою творчість, тому я тепер навзаєм підтримую його справу. 

Дуже ним пишаюся, адже зазвичай літнім людям складно зробити якийсь новий крок. А дід не такий — він є мотивацією для нашої сім’ї: у нього зараз така старість, якої хотілося б і мені. 

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили медіаплатформу з історіями опору на окупованих територіях

Опубліковано

В Україні запустили медіаплатформу Signal to Resist. Матеріали на сайті присвячені опору та деокупації тимчасово захоплених росією територій України. 

Про це повідомляє головний редактор платформи Дмитро Кузубов у фейсбуці.

Про проєкт

На платформі розповідають історії незламності людей, які пережили окупацію. У першу чергу журналісти досліджують поневолення Херсона, що тривало вісім з половиною місяців. Команда Signal to Resist збиратиме розповіді цивільного та воєнного спротиву окупації, аналізуватиме важливі епізоди цього періоду, контроверсійних персонажів та діяльність руху опору.

Усі матеріали дублюватимуть англійською для фіксації воєнних злочинів і серед міжнародної аудиторії. 

Читайте також: Українські ветерани здобули першу нагороду на «Іграх Нескорених»

Своєю історією для проєкту поділилася журналістка та мати трьох дітей Світлана Горєва, яка не виїжджала з Херсона під час окупації.

Головним редактором Signal to Resist став харківський журналіст Дмитро Кузубов, який працював фрилансером для «Української правди», Hromadske, Liga.net, Texty. А також співпрацював з The New York Times, CNN та Die Zeit для матеріалів про  російську агресію проти України.

Фото з фейсбук-сторінки Дмитра Кузубова

«Чому саме Херсон? Це єдиний обласний центр, який росіяни захопили після 24 лютого 2022-го, й водночас — приклад масштабного опору. Опору місцевих, який разом із вдалими діями наших військових приніс результат — довгоочікуване звільнення», — пояснив на своїй сторінці у соцмережах головний редактор Дмитро Кузубов.

Перспективи

Цього року команда медіаплатформи планує презентувати фільм про спротив херсонців окупації. Над документальною стрічкою працює естонський режисер Ільмар Рааґ та команда українських журналістів і кінематографістів з компанії DGTL RLGN.

Нагадуємо, що анімація «Я померла в Ірпені» перемогла на міжнародному фестивалі короткого метру у Франції.

Фото обкладинки: сайт Signal to Resist

Читати далі