Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Культура

Забуте ремесло: як родина на Львівщині відновлює різдвяні зірки

Опубліковано

Надлітає сніг, на вулиці ніч, і серед мороку світиться єдине віконце майстерні в селі Дубляни на Львівщині. Саме тут відбувається справжня магія — творяться різдвяні зірки. Забуті, знищені, їх ховали в торбах, аби ніхто не побачив, а тепер відроджують, аби знову об’єднати Україну.

Михайло Швець і його донька Юлія Гризлюк взялися досліджувати та відтворювати різдвяні звізди й створили свою майстерню. ШоТам поговорили з Юлією про таємницю з сімейного альбому, першу відтворену зірку та всі наступні, а також про те, чому важливо передавати цю традицію далі.

Юлія Гризлюк

досліджує різдвяні звізди вже 20 років

Таємниця старого фото й перша зірка

Моя історія з різдвяними звіздами почалася з крихітної світлини в сімейному альбомі.

Чорно-біла, така маленька фотографія — всього 5 на 10 приблизно. Моя прабабця, теж Юля, часто гортала альбом — для мене це було так звично. Жаль, що я не занотувала усі її розповіді. Бо тепер лишилася таємниця — чому ж те фото опинилося в нашому альбомі?

На ньому четверо хлопців і велика різдвяна зірка, але жоден із зображених — з нашої родини. Це фото з села Мацьковичі, яке тепер є територією Польщі. Жителів цього села переселили в межах операції «Вісла», і моя прабабця теж звідти. Люди шукали собі місця й осіли в Дублянах.

Як же це фото опинилося в нас? Ніхто й не запитував. Знаєте, в ті радянські часи це фото ще й приховували, на ньому не акцентували увагу. Прабабуся виймала альбом лише в особливі моменти, а тоді знову загортала в хустку й ховала до шафи.

Те саме фото з сімейного альбому з величезною зіркою та молодими колядниками в Мацьковичах. Фото надала героїня

Для мене то була звичайна знимка — вона мене не торкала, аж поки я не побачила ту зірку вживу. Я — катехитка (навчає основ християнського віровчення — ред.), тож розповідаю про нашу віру, дбаю про духовний розвиток підлітків. Зокрема, ходила з дітьми колядували. Якось ми готувалися до вертепу, і я подумала: треба одна-єдина різдвяна зірка. Я не знала, що з цього моменту кардинально зміниться моє життя. 

Згадала наш альбом і те фото, і я так загорілася! Мій тато Михайло Швець погодився зробити мені першу зірку — це тепер наша сімейна реліквія, стільки вже наколядувала!

Та сама перша зірка, відтворена з фотографії з альбому. Фото надала героїня

За порадою чоловіка я обмотала її нитками, тож вона була особлива. Тепер всюди бачу зірки — у вікнах, ледь не в калюжах: іду собі, а тут форма зірки. Вони мене вже переслідують — і влітку, і взимку.

Уже з першої зірки я зрозуміла, що цю нашу українську традицію знищували та робили все, щоб ми її забули. І навіть коли мені говорили: «Нащо ти тим займаєшся? Що там такого особливого?», я все одно не відступала, бо що більше відкривала для себе різдвяну зірку, то більше розуміла, що це особливий пласт культури — коляда колись не могла обійтися без неї. 

Читайте також: Де купити дух Різдва: це зірка, павук і дідух, що поєднують українські традиції та сучасність

«Бери фото, малюй конструкцію й роби»

Одразу почала шукати інформацію про інші різдвяні зірки, читала статті в інтернеті. Цілими ночами я сиділа, переглядала онлайн-музеї, знаходила старі знимки й це все друкувала. Десь нічого не видно, бо фото старе, але все одно ми старалися відтворити ту зірку. Зараз мені люди вже самі надсилають світлини та розказують історії, а спочатку все сама.

Звісно, були й сумніви. У перші роки люди дивилися на нас із татом, як на диваків. Підсміювалися з мене, мовляв, що ти там таке робиш? І я приходила додому, плакала й думала: «А нащо воно дійсно мені?».

А потім якось переосмислила: та це ж культура, традиція, за зірки й до в’язниці садили, як за вишиванки. Старі люди говорили, що коли хотіли із звіздою поколядувати, то брали її в якусь торбинку, ріжки розбирали, заходили до родичів і складали все, щоб звізда колядувала. 

А зараз про це все можна розказувати, і я буду, бо це важливо. Оцей комплекс меншовартості — це великий мінус. Ми вішаємо віночки на дверях — так, це гарно — але чому поруч не повісити різдвяну зірку? У нас із татом така є, ми підвели туди світло, і щойно настають свята, то ставимо її. 

Майстер-звіздар Михайло Швець у своїй майстерні. Фото надала героїня

Тож я шукала старі фото зірок, а тато продовжував робити ту першу, мацьківську — то комусь на подарунок, то для вертепу для церкви. Одного разу приходить до мене й каже: «Ти знаєш, мені так вже надоїла та зірка — одна й та сама. Давай щось придумаємо нове». Гм, а в мене якраз є старі фото — ще кінця 19–початку 20 століття. Тож кажу: «Бери фото, малюй конструкцію й роби». Так вийшло змайструвати п’ять різних зірок. І я зрозуміла, що мушу мати колекцію. 

Конструкція тернопільської зірки, яку вдалося відновити з розбитого зразка. Фото надала героїня

Коли мене запрошують розказати про різдвяну зірку, я завжди говорю, що вона в нас від Сяну до Дону. Це справді так — у моїй колекції близько 20 різних звізд. Вони неповторні — наприклад, історія колядника Марка Залізняка, який 100 років тому змайстрував різдвяну зірку на Донеччині. Цей 10-річний хлопчина купив фотоапарат і зробив селфі з зіркою! Пізніше він став видатним фотографом, бо зафіксував на світлинах Голодомор. Мені дуже важливо донести людям, що й на тих землях була Україна, були українці, які шанували традиції, колядували, говорили українською. 

Читайте також: 8 фото Марка Залізняка, які розкривають Голодомор та інші злочини «совєтів» проти українців

На старих фото різдвяні зірки повторюються — знаєте, чому? Бо що люди мали — наприклад, сито, яке порвалося, — з того й майстрували зірку: просвердлювали отвори, додавали гілочки тощо. Може, не всі зірки надзвичайно особливі, але вони для мене саме такі, бо це робота майстра, та зірка кимось придумана, у неї вкладена душа. 

«Тепер я буду цілий рік робити ті зірки»

Зазвичай зірка має бути прикрашена, а я принципово відмовилася їх прикрашати, щоб побачити, які вони зсередини, якою кропіткою була праця хлопця 100 років тому, щоб зробити таку гарну зірку. 

Я завжди захоплююсь нашими вишитими сорочками — їх робили прості жінки, деякі навіть у школі не вчилися. А які кольори, які узори! Щось таке подібне з тими звіздами. Я вже побачила, що ці звізди перегукуються з вишитими сорочками. Я собі думаю, чи часом ці хлопці, стоячи в церкві, бачили в дівчини гарну вишиту сорочку, і зимою майстрували за таким зразком ту звізду? А ще на писанках дуже багато різдвяних звізд. У нас усе поєднано, тож і звізда була в тому колі традицій. Вона як пісня вливалася, а її вирвали й замінили п’ятикутною радянською, як символом того, що нищить нашу націю. А зазвичай українська зірка має вісім кутів чи променів. 

Різдвяна зірка так поволі увійшла в моє життя, як і всі наші традиції. Я зрозуміла, що якщо не я, то хто? Якщо мені Бог вклав ту зірку в сімейний альбом — то це знак. Я почала ходити на ходу звіздарів, і мої діти теж. Це тепер наша сімейна традиція. Щороку ми представляємо якусь свою зірку. Переважно там крутяться мацьківські різдвяні зірки, а я приношу різні, й люди в захваті від такого різноманіття.

Родина Юлії Гризлюк на традиційній ході звіздарів. Фото надала героїня

Колись тато казав, що не має настрою цілий рік робити ту зірку. От уже коли стає зимно, а робота на городі закінчується, тоді й пора. Але замовлень було багато, і він не встигав. То я й кажу: «Тату, ну сядь собі трошки раніше, змайструй ту зірку, і будеш уже спокійніше себе чути зимою». Він казав, що так не робиться — то як писанки пишуть лише на Великдень. 

Але в його життя ввійшла недобра хвороба, і ми за нього боролися. Коли він уже вийшов з того стану, то сказав: «Дитино, я буду робити цілий рік ці зірки, поки мені Бог дає сили, щоб люди їх мали».

Тепер тато майструє вдень і вночі. Зараз узагалі з-за столу не встає. Ці звізди відродили його до життя і стали його життям.

Він прокидається, снідає, іде в майстерню. Йому тяжко, але все в нього тепер крутиться навколо майстерні. Моя старша донька переконує записати всі етапи й спробувати зробити зірку з дідусем, щоб нічого не забулося, адже ми робимо по-стародавньому — дубові планки гнемо в гарячій воді, щоб зробити коло, наприклад. Це справді непроста фізично справа, але й перейняти нема кому — скільки я чоловіків просила, але поки нічого. Ми плануємо записати повне відео з усіма лайфхаками.

Юлія Гризлюк з різдвяною зіркою, яка стала справою її життя. Фото з соцмереж героїні

Хочу спробувати зробити зірку сама. Знаєте, раніше звіздарством жінки не займалися, бо це була справа молодих хлопців. Але зараз, у часи війни, все змінюється — я знаю багато жінок, які майструють різдвяні зірки, і дуже хочу, щоб і молодші переймали це. 

Ми передаємо з татом зірки на фронт, навіть на «нуль». І хлопці з того тішаться, кажуть: «Ми ж за це стоїмо». Тому працюємо й далі.

Культура

Британський музикант випустив трек про звільненого з полону Максима Буткевича (ВІДЕО)

Опубліковано

Британський музикант Лемез Ловас випустив пісню Call Me Maks («Називай мене Макс») про звільненого з полону журналіста та правозахисника Максима Буткевича. Композицію створили в межах кампанії The Stronger We Become, спрямованої на звільнення українських військових та цивільних, які перебувають у російській неволі

Про це повідомили в ініціативі.

Історія створення пісні

Максим Буткевич став до лав ЗСУ після початку повномасштабного вторгнення. Через кілька місяців він потрапив у полон. Чоловіка утримували на окупованій Луганщині та засудили до 13 років позбавлення волі за сфабрикованою справою.

Лемез та Максим уперше зустрілися в 2003 році в Лондоні, коли останній працював журналістом у BBC World Service Radio в українському відділі. Тоді музикант керував гуртом Oi Va Voi. Коли Макс у 2006 році поїхав з Лондона, друзі продовжили стежити за роботою одне одного в інтернеті.

«Одного дня я побачив, що його акаунти в соціальних мережах зникли і зв’язався з нашою подругою Світланою, щоб запитати, чи не знає вона, що відбувається. Через кілька днів вона мені розповіла: Макса схопили. В шоці я запитав її, що ми можемо зробити. Вона відповіла: “Робіть те, що вмієте”. Ми познайомилися завдяки музиці, тож я спробував написати щось на основі його особистості, його мужності, його улюблених гуртів. Це була найважча річ, яку я коли-небудь намагався написати. Минали місяці, а новини про Макса ставали дедалі гіршими, і той факт, що я не міг закінчити цю пісню, сильно тиснув на мене. Перші два куплети вийшли за день: останній, що описує його життя у в’язниці, зайняв понад 6 місяців», — розповів Лемез.

Співавторами треку стали такі музиканти:

  • Юрій Гуржи (RotFront, Жадан/Гуржи);
  • продюсер SneakyBeats (Jem);
  • гітарист Тома Велхема (Thirteen Senses);
  • вокалістка Майї Джеймс (Kyoto Jazz Massive, Mark De Clive Lowe).

Завдяки співпраці пісню вдалося завершити у жовтні 2024 року. Того ж місяця у межах обміну полоненими Максима Буткевича звільнили після двох років і чотирьох місяців у неволі.

Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)

«Тепер я збираюся всім серцем і всіма силами долучитися до боротьби за тих, хто досі перебуває в полоні, за моїх побратимів і посестер, яких я змушений був залишити. Вони не покинуті, ми визволимо їх якнайшвидше, їм це дуже потрібно, і їхнім родинам це потрібно. Тому третя частина пісні також дуже, дуже доречна. Дуже багато людей в Україні, сім’ї та друзі наших військовополонених і цивільних, які потрапили в полон, чекають цього».

Що відомо про кампанію

The Stronger We Become — медіаарт кампанія, яку проводять у співпраці з українськими правозахисними організаціями ZMINA та «Медійна ініціатива за права людини». Кампанію запустили на підтримку родин військовополонених та цивільних осіб, яких утримують у російських в’язницях всупереч нормам міжнародного гуманітарного права.

Нагадаємо, що розробники гри Machinarium передадуть увесь тижневий прибуток на підтримку України.

Фото: «Медійна ініціатива за права людини»

Читати далі

Культура

Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)

Опубліковано

Ukraїner та громадська організація PR Army випустили відеопроєкт «Позбутись непокірних. Як росіяни витісняли кримських татар». Документальний фільм розкриває історію передумов та наслідків окупації Криму та депортацію кримських татар.

Про це повідомили у команді проєкту.

Творці фільму використали унікальні кадри Криму та кримських татар, які збирали з різних архівів. Завдяки цим фото у стрічці можна побачити маловідомий образ справжнього Криму до депортації.

У роботі передусім звертають увагу на етнокультурний аспект:

  • як знищували ідентичність кримськотатарського народу;
  • як трансформували Крим;
  • як руйнували культуру півострова;
  • як експлуатували його ресурси тощо.

Читайте також: «Крим — це Україна»: берлінський дизайнер Франк Вільде створив новий образ

«Візуальну частину доповнюють голоси очевидців — цитати тих, хто пережив депортацію, які звучать у ключових моментах проєкту. Завершальним акцентом стали вірші, що надають матеріалу особливого емоційного забарвлення»‚ — написали автори стрічки.

Наприкінці фільму вперше звучить кримськотатарською мовою перекладений відомий вірш Лілі Буджурової «Коли ми повернемося».

Відео: ютуб-канал Ukraїner

Генеральна Асамблея ООН 27 березня 2014 року підтримала територіальну цілісність України, визнавши Крим і Севастополь її невіддільними частинами. Тоді за цю резолюцію проголосували 100 країн-членів ООН зі 194. Ukraїner та PR Army випустили свій проєкт до річниці цієї події.

Довідка

PR Army — незалежна українська неприбуткова організація, яка займається підвищенням обізнаності про російсько-українську війну та зміцненням іміджу України у світі. Її створили після повномасштабного вторгнення росії у 2022 році. Головна місія PR Army — допомогти Україні перемогти в інформаційній війни проти рф.

Ukraїner — це спільнота та організація, яка діє з 2016 року та досліджує Україну. Команда проєкту розповідає історії про Україну самим українцям, а також транслює їх у світ завдяки перекладам десятками мов.

Нагадаємо, що 11-річний хлопчик із Данії зібрав 34 тисячі данських крон для дітей з України (ФОТО).

Фото обкладинки: ютуб-канал Ukraїner

Читати далі

Культура

У Львові відкриють рік Молодіжної столиці Європи: програма події

Опубліковано

5 квітня у Львові на !FESTrepublic відбудеться відкриття року Молодіжної столиці Європи 2025. Під час події виступатимуть Василь Байдак, Тарас Чмут, NAZVA, OTOY та O.TORVALD та інші.

Про це повідомили організатори з мережі «ТВОРИ!».

Виступи спікерів

На відкритті відбудуться публічні виступи українців із різних сфер. Вони поділяться своїми думками та баченням щодо ролі молоді у формуванні державної політики, розвитку інституту репутації, силу громадянського суспільства тощо.

До відкриття долучаться такі спікери:

  • Василь Байдак;
  • Тарас Чмут;
  • Богдан Кротевич;
  • Роман Кравець;
  • Меланія Подоляк;
  • Олександр Нотевський та інші.

Наприкінці заходу організатори запланували вечірній концерт за участі NAZVA, OTOY та O.TORVALD.

Детальніше про події під час відкриття можна дізнатися за посиланням.

Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії

Спеціальні формати на відкритті

Упродовж дня відвідувачі зможуть долучитися до спеціальних форматів, зокрема:

  • «Сходинка» від «Креативної Практики» — доповіді про натхнення, дизайн і креатив;
  • спеціальний випуск шоу «Хто з нас?» ютуб-проєкту «Жаба Гадюка» з Володимиром Андрєєвим та Женею Галичем;
  • «Інтерестінг Інгліш» — ютуб-проєкт про англійську мову з ведучим Дімкою Носовим та запрошеними гостями;
  • спідфрендинг — формат коротких знайомств між учасниками з різних міст і країн;
  • воркшоп «Подача та реалізація грантових проєктів» у межах ініціативи EU4Youth IV.

Також під час події працюватиме маркет українських брендів SundayBazzar. 20% з кожної покупки перекажуть на підтримку «МолоФонду» Львова для втілення молодіжних ініціатив.

Як долучитися

Участь у відкритті безплатна, однак необхідно заповнити форму для попередньої реєстрації за посиланням. Захід відбудеться 5 квітня з 11:00 у Львові на !FESTrepublic.

Довідка

Львів отримав статус Молодіжної столиці Європи у 2022 році. Зараз він прийматиме гостей з різних країн Європи як 17-й переможець цього конкурсу. Титул надає місту міжнародне визнання, нові партнерства та можливості для молоді.

«Рік Молодіжної столиці Європи — це унікальна можливість показати світові нашу круту молодь, яка сьогодні надихає хоробрістю, креативністю і жагою до життя! Це шанс знайти нових друзів і партнерів для спільних справ у бізнесі, науці та волонтерстві. А ще — можливість навчитися тому, чого ми не знаємо, у наших колег з країн ЄС та поділитись нашим досвідом. Сьогодні бути українцем — це круто!» — зазначив міський голова Львова Андрій Садовий.

 У 2018 році Львів здобув статус Молодіжної столиці України, після чого в місті відкрили нові молодіжні центри, створили мережу «ТВОРИ!» і провели всеукраїнські фестивалі та конференції, зокрема «Молодвіж» та «Дизаріум».

Організатори події

Відкриття організовує мережа «ТВОРИ!» Львівської міської ради за підтримки ЮНІСЕФ, фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) через державний банк розвитку KfW, проєкту «EU4Youth IV: залучення та розширення можливостей молоді», що співфінансує Євросоюз та BMZ і виконує GIZ, та фінансової підтримки KredoBank.

Нагадаємо, що Київ подав заявку на приєднання до Мережі креативних міст ЮНЕСКО.

Раніше ми писали, що Львів пройшов у фінал конкурсу «Європейська столиця культури 2030».

Фото обкладинки: Freepik

Читати далі