Суспільство
З війни – у бізнес. Історії українських ветеранів, які відкрили власну справу після повернення з фронту
Вони захищали нас на передовій, а повернувшись до мирного життя – відкрили бізнес. Власні ферми, видавництво, їжа для походів, карпатські чаї та власноруч створені бронежилети – ШоТам зібрав вісім історій захисників та захисниць, які змогли створити власну справу.
Снайперка створила власну ферму
Волонтерка із Запоріжжя та мати двох дітей Юлія Матвієнко в 2015 році пішла на фронт, аби поруч із чоловіком захищати нашу країну. До мирного життя снайперка повернулася лише через п’ять років, завагітнівши двійнятами. На останні гроші ветеранка придбала невелике домашнє господарство й поступово перетворює його на успішний бізнес. Зараз на «Маминій фермі» – понад тисяча тварин. А крім власної справи Юлія працює над вирішенням проблем із працевлаштуванням ветеранів
«Багато хто знає мене як волонтерку та військову. І всі розуміють, що я намагаюся завжди робити все добре. Так само й зараз. Усе на фермі вирощую винятково натуральним і свіжим, адже продукцію їдять і мої діти. Я навіть зробила знижки для учасників бойових дій. Мені приємно займатися на фермі. Бачу, що й люди розуміють, що це вирощено з любов’ю», – розповіла Юлія.
Відкрив видавництво, аби воювати одразу на двох фронтах
Свої перші книги Дмитро Савченко друкував під прапорами інших видавництв. Та після третьої увірвався терпець – він вирішив відкрити власну справу. Так виник «Zалізний Тато», який спеціалізується на літературі «інтелектуального дискомфорту» та провокує палкі дискусії. Під час розмови з журналістами ШоТам Дмитро перебував на фронті, захищаючи Україну в лавах ДУК «Правий сектор». Поспілкуватися вийшло не одразу, однак завдяки цьому розмова стала ще більш цінною. Адже видавець переконаний: поки він воює проти російських окупантів, його видавництво також не відсиджується в тилу.
«Наша видавнича діяльність дає мені віру. Наша прекрасна аудиторія читачів – це джерело сили. Так, спільнота не надто чисельна, однак дуже організована та згуртована. Це люди, які, щойно побачивши, що у нас виходить якась новинка, не шкодують зайвої копійки і затарюються нашими книжками. А ще з усіх сил намагаються їх популяризувати через так зване сарафанне радіо», – поділився захисник.
Створюють їжу, про яку мріяли на передовій
Це історія про бойових побратимів, які щодня на польових виходах мріяли про смак справжнього тушкованого м’яса. Повернувшись із зони АТО, вони об’єдналися довкола ідеї виробництва готового м’яса тривалого зберігання у надійному та зручному пакуванні. Зараз компанія «FuseFoods» виготовляє понад 20 видів готових страв: від м’ясних консервів до вегетаріанського плову. Такі повноцінні раціони в термопакуванні незамінні у подорожах та вилазках на природу, а також стають у нагоді людям, які бажають харчуватись здоровою їжею, однак мають замало часу на приготування.
«Я переконаний, що підприємці, наче кров, рухають великий організм держави. І чим більша конкуренція, чим краще працює економіка, тим краще всім і кожному живеться в нашій країні. Моя мрія – аби кожен міг розпочати власну справу і вивести її на гідний рівень», – каже співзасновник бізнесу, ветеран російсько-української війни Дмитро Загородній.
Шиє бронежилети, не гірші за американські
Бронежилети, нагрудники, кобури для пістолетів і багато іншого обладнання для українських бійців шиє херсонець Юрій Прошуров. З власного досвіду чоловік зрозумів, що деякі солдатські обладунки незручні та громіздкі. Їх, звичайно, можна замінити якісними американськими аналогами, та коштують ті кругленьку суму. Тоді Юрій взявся самостійно шити тактичне спорядження. Вийшло недорого та якісно. А чимало бійців вже встигли протестувати і залишились задоволені новим брендом Protec UA
«Моє тактичне спорядження якісне, адже до підбору матеріалів я ставлюсь дуже відповідально. Наприклад, я ніколи не використовую Китай. Такі тканини коштують чимало, а якість у них погана. Крім того, кожен свій виріб я намагаюсь робити як для себе. Для початку шию тестовий зразок, сам користуюсь ним певний час. Звертаю увагу на зручність та практичність. Можемо в тир з друзями поїхати, постріляти і перевірити, як використовуватиметься виріб в реальних бойових діях. Також перевіряю шви на якість – намагаюсь розірвати річ», – зазначає ветеран.
Від парамедика – до бізнесвумен
На війні – Сметанка, а в цивільному житті – бізнесвумен. Ще на війні перемедик Вікторія Ткач зрозуміла цінність здорового раціону, адже через відмову від м’яса харчувалася лише «мівіною» та сардинами. На допомогу прийшли сушені яблука та полуниця, які виготовляла мама захисниці. Після фронту Вікторія вирішила розвивати сімейну справу та створила бренд Slice&dry’s. Усе почалось з малого, а зараз сушені фрукти, овочі та м’ясо від родини Ткачів вже стали популярними серед туристів та військових.
«Ми маємо постійну знижку для військових, медиків, поліції та рятувальників. Якщо ми відправляємо велику партію на фронт, то завжди пропонуємо меншу ціну. Бо я відчуваю за це відповідальність. Нам дуже приємно подарувати свої сушеники тим, хто захищає нашу країну», – розповіла ветеранка.
Перетворив справу предків на бізнес
Максим Потапчук – онук травників, і ще з дитинства навчився від бабусі з дідусем збирати цілющі рослини. У зрілому віці він захотів перетворити справу своїх пращурів на бізнес, але на заваді стала війна та окупація рідного Донецька. Та згодом давню мрію все ж вдалося реалізувати.
Напередодні служби в лавах ЗСУ Максим створив власне соціальне підприємство Trava.UA. Разом із трьома волонтерками він успішно вивів продукцію на український ринок, удосконаливши рецептуру своїх предків. Тепер тисячі людей можуть насолоджуватися авторськими натуральними чаями з Карпат в екологічному пакуванні. А частину коштів команда інвестує у вирішення соціокультурних завдань на сході України.
«Зараз на моїй рідній Донеччині все не просто змінюється, а вже трансформувалося на краще. Не пам’ятаю, щоб до війни молодь була такою активною у втіленні мистецьких ініціатив, фестивалів, написанні проєктів. І наша команда прагне, аби молодь вже у 16-18 років керувала осередками громадських організацій і брала розвиток громад у свої руки. А ми маємо їх надихати, ділитися досвідом та поступатися лідерством. Україна понад усе!», – каже Максим Потапчук.
Відбудував страусину ферму
Раніше страусиний бізнес вважали елітарним – мовляв, тільки олігархи можуть дозволити собі таке хобі. Але за останні роки стереотип про елітарність відійшов у минуле. І це підтверджує досвід ветерана з Івано-Франківська Сергія Швеця. Протягом п’яти років він відбудовував приміщення для страусиної ферми на хуторі Ловаги, що на Рожнятівщині. Тепер до нього на ферму «Саванна» приїжджають туристи з усієї країни.
«За рік до служби мати придумала ідею зі страусиним бізнесом, коли десь побачила якусь телепередачу про цей бізнес. Мені ця ідея сподобалась, я проаналізував інформацію – з усього виходило, що це вигідно і рентабельно. Тоді ж і почали готувати ділянку. Коли повернувся з фронту і ситуація трохи стабілізувалась, ми з родиною зрозуміли, що можна розпочинати бізнес», – пригадує захисник.
Суспільство
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
«Юстина», бо справедливість
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Спільний запит у селі — велопарковка
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Коментарі
Як працюватиме новий маршрут?
- На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
- На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.
Що змінюється для пасажирів?
Коментарі
Коментарі