Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Від парамедика до бізнесвумен. Як ветеранка війни створила власну справу на сушениках

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

На війні Сметанка, а в цивільному житті бізнесвумен. Це історія про парамедика Вікторію Ткач, яка після повернення з фронту заснувала власну справу. Ще на війні вона зрозуміла цінність здорового раціону, адже через відмову від м’яса харчувалась лише мівіною та сардинами. На допомогу прийшли сушені яблука та полуниця, які виготовляла мама Вікторії. А після повернення до мирного життя ветеранка вирішила розвивати сімейну справу та створила бренд Slice&dry’s. Все почалось з малого, а зараз сушені фрукти, овочі та м’ясо від родини Ткачів вже стали популярними серед туристів та військових.

Вікторія Ткач

Вікторія Ткач

Родом з Черкас. Навчалась в університеті Богдана Хмельницького на викладача хімії. За другою освітою – нанотехнологиня. Працювала парамедиком на фронті з 2015 року.

Все почалося з Майдану

Мені батьки не дозволяли йти на війну. Звісно, жоден батько чи мати не захочуть втратити свою дитину. Але мої батьки розуміли, що навіть якщо вони мене не підтримають, нічого не зміниться і я все одно піду. Моя сім’я ніколи не була осторонь соціальних чи політичних подій і завжди мала свою чітку думку щодо ситуацій, які виникають. З дитинства батько навчав нас з сестрою думати, аналізувати, а не просто бути “людиною-шлунком”, яку нічого не цікавить, крім поспати чи розважитись. 

Насправді все почалось з Майдану. Я була вболівальницею черкаського футбольного клубу і разом з іншими друзями-фанатами поїхали на Майдан.  Я щаслива від того, що знайшлись люди, які захотіли захищати свою мову, націю, суверенітет. Розвиток подій показував, що Революція гідності не закінчиться просто так і буде війна. Тому разом з хлопцями і дівчатами, з якими була на Майдані, ми почали готуватись до військового конфлікту.

Читайте також: “Страусенят можна купити по 100 доларів”. Як АТОвець заробляє на страусиній фермі

На базі 3-ї міської лікарні у Черкасах, куди звозили постраждалих, я пішла на курси, де нас знайомили з медициною катастроф, тактичною медициною та домедичною допомогою. Я почала більше читати, шукати протоколи, додаткові курси навчання тактичної медицини. Тоді почалася моя діяльність як парамедика. А оскільки я розуміла методику викладання, то вирішила, що коли я не буду на фронті, то буду навчати інших елементам порятунку. 

На війні я була з 2015 року і по сьогоднішній день. Але зараз їжджу на фронт вже на так часто. У 2015 році я почала працювати як парамедик на лінії зіткнення та на етапі медичної евакуації. Першою локацією була Авдіївка, а далі Станиця Луганська, Троїцьке, Попасна, Красногорівка і так далі. Не була тільки в Маріупольському напрямку. Мої батьки спочатку вважали, що я була десь на полігонах, поки я не засвітилась на якомусь відео. Спочатку ображались, але потім змирились і підтримали мене.

Чи було страшно мені? Батькам було страшно, людям які мене люблять, які чекають вдома, а мені – ні. Ти працюєш за протоколами з тими людьми, які потребують твоєї допомоги, та ставишся до цього як до роботи. На будь-які стресові ситуації чи коли ми опинялись там, де не повинні бути, я реагувала голосним сміхом. І зараз, коли згадую, ніякого суму чи страху.

На війні харчувалась мівіною та сардинами, тому на порятунок пришли мамині сушеники

Десь у 2012 році друзі підтягнули мене до вегетаріанства. У мене були проблеми з судомами і треба було робити операцію. Тоді лікарі порадили їсти менше м’яса. А я або їм дуже багато, або не їм взагалі. Я вирішила прислухатись до лікарів і друзів. Але на війні людині, яка не їсть м’ясо, дуже важко. Бо все повинно мати енергетичну цінність, містити тваринні жири. Довгий час я харчувалась тільки мівіною, скумбрією в олії чи бичками в томаті. Так і зірвала собі шлунок. Тоді мама почала мені надсилати сушені яблучка, абрикоси та полуничку. Це був чудовий швидкий перекус, коли обмаль часу й напружена ситуація у секторі.

Після повернення з війни мої товариші подавалися на проєкт Kиївської школи економіки для ветеранів. Вони і мене потягнули, мовляв, спробуй, а потім вигадаєш бізнес. Для того, щоб вступити в KSE потрібно було написати мотиваційного листа. І я в останній день сиділа над тим папірцем, пила чай і їла мамину сушену полуницю. І тоді подумала, а чому те, що робить моя мама, не може стати бізнесом. Чому тільки я маю це смакувати?

Так я почала навчатись в KSE. Спочатку ми з мамою сушили тільки овочі та фрукти. А потім хтось сказав, чому ти сушиш м’ясо, спробуй. Я тоді вже перестала бути вегетаріанкою, і ми з мамою почали вигадувати різні маринади і куштувати сушене м’ясо. До того ж я активно займалася туризмом і зрозуміла, наскільки важливо мати з собою продукт, який не займає багато місця, але має велику енергетичну цінність. 

Коли я захищала свій проєкт, замовила пакети, на принтері роздрукувала напис “курка з карі”, наліпила на клей і принесла. У мене не було нічого готового, окрім якісної продукції. Я захистила бізнес-план, і мені дали грант на 25 000 гривень. Я тоді подумала, які це класні гроші і можна розкрутитися. Я побачила, що люди в захваті від нашої продукції і повірила, що зможу побудувати сімейний бізнес.

Сімейний бізнес родини Ткачів

Наші сушеники – це повністю сімейний бізнес родини Ткачів. Більшість процесів виробництва тримається на моїй матусі. Вона у мене за освітою харчовик-технолог, мала свій бізнес, тому розуміється у всьому. Тато слідкує за технічними показниками, а сестра допомагає у юридичних питаннях. Половина моєї сім’ї – бізнесмени чи юристи. Виробництво розташоване у Черкасах. Це окреме приміщення, де є цех з обладнанням, м’ясна та фруктова зони. 

Читайте також: Речі за просто так. Як працює проєкт «Кенгуруш», який безкоштовно одягає дітей у селах

Асортимент нашої продукції дуже великий. З українського продукту ми сушимо яблука, сливи, полуницю, груші та багато овочів. Для туристів робимо напівфабрикати, а також набори зелені, картоплі, буряка, моркви. Також сушимо гриби, переважно шампіньйони, бо білі гриби не всі сприймають. А з того, що не росте в Україні, наші клієнти полюбляють апельсини, грейпфрути, лимони, хурму, ківі, банани. У магазинах така продукція зазвичай продається смажена з купою олії та цукром, а в нас все натуральне і підходить до моди здорового харчування. І, звісно, працюємо з 4-ма видами м’яса – куркою, свининою, яловичиною та індичкою.

М’ясні сушеники від Slice&dry’s

Частину овочів та фруктів ми вирощуємо самі, а ще закуповуємо у фермерів сертифіковану продукцію. Щоб був якісний продукт потрібна якісна сировина і робити все з любов’ю. Саме так ми і працюємо у Slice&dry’s. 

До речі, ще під час навчання в КSE я проводила опитування у Фейсбуці стосовно назви бізнесу. І той, за чиєю назвою я буду працювати, мав отримати від нас смаколики. І десь серед 500 назв ми вибрали одну, яка не була ніде зареєстрована – Кусь. Але один з викладачів сказав мені, що з такою назвою я далеко не заїду, якщо хочу працювати не тільки в Україні, а й за кордоном. І, власне, він запропонував мені Slice&dry’s.

Було важко, бо я зовсім не розумілась у фінансах

На отримані гроші від гранту KSE я купила ще одну сушарку, вакууматор.  Ми пакуємо у дой паки (крафт пакет з застібкою-зіпом), вакуум та звичайні прозорі пакети на застібці. Коли ми тільки починали, у нас було мінімальне обладнання, навіть не було слайсерів. Все різали руками, та хоч і працювали в рукавичках, але фруктові кислоти роз’їдали шкіру. Весь час руки були покоцані, втомлені. І мені було погано не від того, що у мене руки боліли, а що мама страждала, адже вона займалась основою частиною виробництва. 

Я подалась на ще один грант для ветеранів і на отримані кошти придбала овочерізку. Пам’ятаю, коли вперше спробували обладнання, то плакала, що тепер ми можемо працювати набагато легше та швидше. 

Читайте також: «Було 200 грн у кишені, а тепер успішний бренд». Історія майстрині, яка створює прикраси з сушених квітів

Найбільшою проблемою було те, що я не вміла працювати з грішми. Мені було важко повірити в те, що те, що я роблю, коштує грошей. Моя мама за другою освітою фінансист, тому вона почала мені показувати цифри та вираховувати собівартість. А мені ж раніше було навіть соромно брати кошти за якусь свою роботу. Тому я за те, щоб курси фінансової грамотності ще в школі викладали. Мене ніхто не вчив, і тому було трошки важко. 

Працюємо з туристичними фірмами і робимо знижки для військових

Зараз наша продукція продається через Фейсбук та Інстаграм. Також ми співпрацюємо з туристичними фірмами, адже наші сушеники дуже часто люди беруть з собою у походи. Фірми мають у себе на базах нашу продукцію для реалізації, і вже людина, яка йде у похід, бере її з собою. А також гіди замовляють на групу, коли летять за кордон і вже там продають сушеники. 

Ми маємо постійну знижку для військових, медиків, поліції та рятувальників. Якщо ми відправляємо велику партію на фронт, то завжди пропонуємо меншу ціну. Бо я відчуваю за це відповідальність. Також ми є спонсорами спортивних подій в Україні. Наприклад, скоро буде змагання з кросфіту в Одесі, там буде велика кількість військових. І нам дуже приємно подарувати свої сушеники тим, хто захищає нашу країну. 

Сушеники від родини Ткачів полюбили військові і туристи

Ми потроху розвиваємось, і зараз найперше в планах – довести до ладу цех, оптимізувати виробництво та зайнятись сертифікацією. Нам потрібні час, сили та гроші, але я впевнена, що у нас все вийде. Я хочу поширювати наші смачні і корисні сушеники не тільки на території України, а й за кордоном.

Суспільство

Український «Щедрик» через 100 років знову прозвучав у Карнеґі-Гол у Нью-Йорку (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

У неділю, 4 грудня, у Карнеґі-Гол у Нью-Йорку відбувся великий концерт Notes from Ukraine, де український хор виконав різдвяну пісню «Щедрик».

Так відзначили символічну дату — рівно 100 років тому у Нью-Йорку відбувся концерт Капели під керівництвом Олександра Кошиця, де вперше прозвучав «Щедрик», повідомили у Мінкульті.

Організатори вирішили відсвяткувати подію концертом та вшанувати людей, які вперше виконали «Щедрик» у Нью-Йорку — 4 грудня 1922 року.

Читайте також«Добрий вечір тобі, пане господарю». Як добре ти знаєш українські колядки? (ТЕСТ)

Програма концерту складалася із народних та сучасних хорових мелодій від українських та американських композиторів.

На концерті відбулася світова прем’єра нового твору американського композитора Тревора Вестона, який він написав на слова українського нобелівського лауреата Сергія Жадана.

Усі охочі зможуть переглянути концерт у записі за посиланням.

Про перше виконання «Щедрика» у Нью-Йорку

5 жовтня 1922 року «Щедрик» вперше прозвучав у Карнеґі-Гол, а у 1936 році народилась його англійська версія Carol of the Bells.

Після цього пісня почала швидко поширюватися на всіх континентах. Мелодію Carol of the Bells можна почути в таких фільмах, як «Гаррі Поттер» й «Один вдома».

Довідка 

«Щедрик» – українська мелодія, що стала символом різдвяних свят у всьому світі композитора Миколи Леонтовича. Найбільше її знають у англомовному варіанті – Carol of the bells. З простої народної фольклорної мелодії український композитор Микола Леонтович створив світовий шедевр.

Уперше «Щедрик» прозвучав у грудні 1916-го, а вже за кілька років став інструментом української дипломатії тих часів і звучав у кращих концертних залах Чехословаччини, Австрії, Швейцарії, Франції, Бельгії, Нідерландів, Великої Британії, Німеччини, Польщі, Іспанії.

Нагадаємо, «Щедрика» показали на найбільшій у світі цифровій платформі для арт проекцій у Чикаго.

Раніше ми повідомляли, що з’явився сайт із дискографією української оперної діви Соломії Крушельницької.

Фото: скриншот із відео.

Читати далі

Суспільство

Литва відправила Україні партію 155-мм боєприпасів

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Литва відправила Збройним Силам України партію 155-мм боєприпасів.

Про це повідомив у твітері міністр оборони Литви Арвідас Анушаускас.

«Литва відправляє 155-мм боєприпаси для української артилерії», — коротео написав міністр оборони Литви.

Читайте також: Кризовий центр став бойовим. Як ветеранська ГО «Бандерівський Схрон» перейшла на військові рейки

Нагадаємо, напередодні Литва передала Україні дві відремонтовані гаубиці PzH2000 і боєприпаси до них.

У середині листопада Литва передала ЗСУ важкі міномети «Тампелла» на броньованій платформі.

Окрім того, Британія відправила Україні ракети із лазерним наведенням Brimstone 2

Фото: twitter.com/a_anusauskas.

Читати далі

Суспільство

Українські каміни від Neverdark завоювали прихильників у всьому світі (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Немає диму без вогню, а вогонь без диму є! І винайшли його українці та ще й навчили слухатися… через смартфон!

Як київський стартап Neverdark експортує «розумний вогонь» до ЄС і допомагає ЗСУ, розповідає ШоТам.

Ці хлопці навчили вогонь слухатися звичайного смартфона. А тепер ще й узялися виготовляти буржуйки для ЗСУ.

Винайшли розумні каміни без диму

2019-го київський стартап Neverdark презентував свої розумні каміни. Без диму, на рослинному етанолі та керовані із застосунку.

Це єдиний у світі камін зі справжнім полум’ям, який можна використовувати у звичайній квартирі без будь-яких комунікацій, — Ярослав Лисак, співзасновник та СЕО Neverdark.

Ярослав із командою мріяли, щоб в оселях по всьому світу було затишно і безпечно. Але війна змусила зупинити виробництво й покинути власні домівки.

«Перші питання, які стояли, – це питання виживання на перших порах. На других порах – питання хоч якоїсь стабілізації бізнесу, щоб робота йшла, щоб не зупинилась компанія, щоб не зупинились продажі, щоб не довелося нікого звільняти», — Андрій Заєць, директор із розвитку Neverdark.

Команда шукала безпечного місця і для людей, і для виробництва. Відгукнулися Чернівці: запропонували зайняти виробничі площі УТОГу.

Переїхали до Чернівців і зібрали перші каміни

Уже в квітні Neverdark зібрав свої перші каміни в Чернівцях. Але продаж в Україні повністю зупинився – не до камінів.

Тоді компанія вирішила зробити ставку на експорт і не прогадала.

«У нас тепер відповідальність не тільки, як бізнес перед клієнтами, але й відповідальність частково за імідж держави: якщо хтось купує щось українське за кордоном, купує це свідомо, купує з бажанням приєднатися до української історії емоційно та якось практично, то ми маємо підтримати їх», — Андрій Заєць, директор із розвитку Neverdark.

Читайте такожГенератор – лише початок: як відкрити «Пункт Незламності» та не наламати дров? Досвід «Солом’янських котиків»

Щойно пішов продаж, компанія взяла опіку над однією з бригад ЗСУ.

«Це різні потреби: пальне, купуємо і ремонтуємо автомобілі. Зараз до нас звернулась ще одна військова частина щодо виготовлення буржуйок. Наразі ми розробляємо це і плануємо ці буржуйки виготовляти і передавати безкоштовно у військову частину», — Ярослав Лисак, співзасновник та СЕО Neverdark.

Вогняний стартап готовий запалювати й інші українські бізнеси. Ярослав мріє згуртувати компанії, готові працювати на експорт.

«Ми зараз розробляємо проєкт експортного альянсу, який буде збирати декілька компаній, які вже працюють на зовнішньому ринку на різних етапах розвитку, і компанії з експортним потенціалом. І таким чином посилювати одне одного», — Ярослав Лисак, співзасновник та СЕО Neverdark.

Нагадаємо, Рубіжанська панчішна мануфактура з Луганщини відновила виробництво у Львові.

Також ШоТам розповідав, як ворожі БМП заробили для ЗСУ мільйон гривень.

Читати далі