Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
В одній кімнаті — тиша книжкових полиць, а в іншій — сміх і гамір понад двадцяти дітлахів, які щодня приходили до своєї «бібліоняні». Так у селі Бортники Ходорівської громади на Львівщині протягом дев’яти місяців працювала сільська бібліотека.
«У нашому селі нема садочка, а дітей багато, тому я радо погодилася, щоб у них була можливість разом погратися та поспілкуватися», — каже бібліотекарка Галина Мартинів.
Як це відбувалося та чи вдалося замінити дитячий садок, розповідає ШоТам.
Найближчий до села садок — за дев’ять кілометрів
Галина Мартинів усе життя живе в невеличкому селі Бортники, що на Львівщині. Останні 12 років жінка працює бібліотекаркою. Галина каже, що в її селі ніколи не було дитячого садка — кількох дітей батьки возили в місто Ходорів за майже дев’ять кілометрів, але більшість проводили час удома з батьками чи бабусями й дідусями.
Ситуація змінилася минулої осені, коли сільська бібліотека на дев’ять місяців фактично стала садочком для місцевих дітлахів. Це сталося завдяки проєкту «Бібліоняня» від фонду ЮНІСЕФ. Долучитися Галині запропонувала директорка Ходорівської бібліотеки.
Галина Мартинів — бібліотекарка в Бортниках, яка стала «бібліотечною нянею» для місцевих дітей. Фото: ШоТам
З бібліотекарки у виховательку на дев’ять місяців
У вересні 2023 року Галина Мартинів їздила в місто Стрий на Львівщині на курси від ЮНІСЕФ. Професійні вихователі навчали, як проводити заняття для дітей та на що варто звернути увагу.
«За два тижні після нашого навчання представники ЮНІСЕФ привезли нам оснащення: принтер, проєктор, ноутбук, планшет, іграшки, дитячі килимки, безкаркасні зручні пуфи та багато іншого», — каже пані Галина.
Частина іграшок, яку отримала бібліотека у
в Бортниках. Фото з соцмереж бібліотеки села Бортники
Одну кімнату в приміщенні виділили під книги, а в іншій проводили заняття для дітей.
«Спершу було трохи складно, адже в бібліотеку приходили люди, особливо літні жінки, які багато читають. А ще приходили діти, які брали книжки зі шкільної програми на літо. А в сусідній кімнаті галасували дітки, які, як казали їхні батьки, “ходили в садочок”. Але потім ми внормували графік, і вже ніхто нікому не заважав», — ділиться Галина Мартинів.
Діти зацікавлено складають пазли в облаштованому під садок приміщенні бібліотеки. Фото з соцмереж бібліотеки села Бортники
«Я звикала до них, а вони до мене»
Про проєкт «Бібліоняня» батьки дізналися з особистих соцмереж Галини Мартинів, яка написала оголошення про заняття в бібліотеці. З вересня 2023 до червня цього року сільську бібліотеку відвідувала 21 дитина від трьох до шести років. Ще трьох дітей привозили з сусідніх сіл. Заняття тривали з 10 до 14 години щодня, а потім працювала бібліотека.
«Я звикала до них, а вони до мене. Раніше не мала досвіду роботи з дітьми, а вони маленькі, до кожного треба було знайти підхід. За місяць адаптації я зрозуміла, що хочуть діти, а вони — чого я від них вимагаю. І так ми звикли одне до одного», — розповідає Галина.
Галина Мартинів малює з дітьми. Фото з соцмереж бібліотеки села Бортники
День починався з вітання віршиками. Згодом була руханка, ігри, перекус, а потім — розвивальні заняття, на яких діти вивчали віршики, країни, кольори. А ще бібліоняня ділиться, що діти дуже любили придумувати казки. Згодом Галина разом з дітьми організовувала концерти, перший — на День святого Миколая.
«Це був чудовий виступ, на якому плакали всі старші. Дітки дуже постаралися. Ми облаштували декорації, а міська рада та місцева фірма, що орендує в нас землю, виділили їм подарунки», — каже Галина Мартинів.
Староста села допомогла облаштувати приміщення
Жінка каже, що від початку проєкту його в усьому підтримувала сільська влада Бортників. Староста Бортниківського старостинського округу Ольга Сокирка допомагала облаштовувати приміщення разом з діловодом і сільським фельдшером. Також долучилися дочка Галини та вчитель хореографії. Вони разом заносили меблі й іграшки, стелили килимки, а староста організовувала заходи.
Галина Мартинів та Ольга Сікорка з дітьми в бібліотеці. Фото з соцмереж бібліотеки села Бортники
Cтароста також підтримувала бібліотекарку морально, а ще переконала Ходорівську міську раду, що селу необхідний садок, адже тут живе багато дітей.
Староста Бортниківського сільського округу Ходорівської громади Ольга Сікорка розповідає, що завдяки проєкту «Бібліоняня» в селі відкриють дитячий садок. Фото: ШоТам
«У нашому старостинському окрузі з шести сіл є понад 40 дітей дошкільного віку. Влада Ходорівської громади давно хотіла відкрити садок у нас. Уже було готове приміщення, але потрібен був ремонт. Проєкт “Бібліоняня” допоміг вирішити нашу проблему, і тепер у нас точно буде садочок», — каже староста Ольга Сікорка.
Пані Галина каже, що діти залюбки приходили до бібліотеки, аби поспілкуватися. Усе приладдя: зошити, фарби та пластилін — вони отримали безкоштовно.
Серед маленьких відвідувачів садочка в бібліотеці була й онучка Галини Мартинів — шестирічна Даринка. На заняттях дівчинка називала бабусю Галиною Іванівною, як і всі діти. Саме вона надихала жінку постійно вигадувати щось цікаве для дітей, часто до пізньої ночі.
Маленька Даринка була однією з відвідувачок проєкту «Бібліоняня». Фото: ШоТам
«У мене тут є друзі, з якими я люблю бавитись. Мені подобається співати, танцювати, малювати, розказувати віршики», — каже Даринка.
Її мама Вікторія Гриб ділиться: щойно дізналася, що в сільській бібліотеці буде проєкт «Бібліоняня» — одразу вирішила взяти участь.
Даринка малює зі своїми майбутніми однокласниками. Фото з соцмереж бібліотеки села Бортники
«Донечка з задоволенням ходила в бібліотеку, де знайшла багато нових друзів та познайомилася з майбутніми однокласниками, адже у вересні вже йде до школи. Для мене цей проєкт — це радість за свою доньку. Він урізноманітнив життя наших дітей у селі, які не мали доступу до подібних місць», — каже Вікторія Гриб.
Галина Мартинів у ролі виховательки зі своїми підопічними. Фото з соцмереж бібліотеки села Бортники
Крім села Бортники, проєкт «Бібліоняня» відбувся ще в дев’яти бібліотеках малих громад Львівщини. Галина Мартинів каже, що саме завдяки цьому проєкту в Бортниках нарешті відкриють дитячий садок:
«Ми чекали на садок багато років — ще коли мої діти були маленькі. А я вже маю онуків, які йдуть до школи. Ні на хвилинку не шкодую, що погодилася на цей проєкт», — підсумовує пані Галина.
Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі.
ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.
Ольга Вовченко
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим.
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.
Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.
Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня
«Юстина», бо справедливість
Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.
Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення.
Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство.
Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня
У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.
Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.
Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня
Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.
Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.
Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня
Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.
Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.
Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня
Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття.
Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.
Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.
Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.
Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.
Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.
15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.
Про це повідомляють представники благодійного фонду.
Які діти отримають подарунки?
Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування.
Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».
«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.
Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф.
Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта».
З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.
Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).
Коментарі