“У Ворохту привезли сиріт. Можливо, хтось хоче усиновити? Розкиньте по групах”. Цей пост навесні 2022 року миттєво розлетівся мережами, а в тисячних репостах стали поширювати чутки про загибель батьків усіх цих дітей.
Щоправда, 100 малюків з будинків дитини Харківщини тоді просто евакуювали в більш безпечне місце — до одного з санаторіїв Ворохти. Діти не потребували усиновлення. І тоді волонтери, місцева влада та дотичні організації, в одній з яких працює героїня нового випуску проєкту «Мій персональний фейк» Юлія, почали розвінчувати цю маніпуляцію на найчутливішій темі дітей.
Хто та для чого міг поширювати таку маніпуляцію та яка небезпека часом може критися в панічних закликах «зробити добру справу»?
Це черговий випуск проєкту «Мій персональний фейк», мета якого — захистити українців від негативного впливу дезінформації.
З чого почалась історія
Як лісова пожежа, у соцмережах поширився пост про те, що до Ворохти привезли 45 дітей, чий батьки загинули, і діти потребують термінового усиновлення.
Мене звати Юлія Бєглєцова, я колишня журналістка, а зараз комунікаційна директорка. Ми в агенції безпосередньо зі службами у справах дітей не пов’язані, але зі службами пов’язані наші клієнти.
Про фейки та маніпуляції
Будь-які дописи в інтернеті, пов’язані з дітьми, які мають таку яскраво виражену емоційність, які спонукають до миттєвої дії, вони всі можуть на перших порах трактуватися як фейк. Фейки та маніпуляції виводять людей на емоції та збирають лайки. Але водночас можуть підступно красти спокій, дорогоцінний час та навіть близьких.
Це зброя шахраїв і пропагандистів, яка допомагає їм впливати на ваші рішення і переконання. Фейк про дітей з Ворохти дуже цікавий.
Ця історія почала ширитися навесні 2022 року. Як лісова пожежа, у соцмережах поширився пост про те, що до Ворохти привезли 45 дітей, чиї батьки загинули, і діти потребують термінового усиновлення, опіки.
Хтось сердобольний дізнався цю інформацію, що дітей привезли, перекрутив її, додав заклик розібрати дітей усиновити, якимось чином прилаштувати, і ця інформація пішла по соцмережах. Я бачила один із постів, який ширили, там десь понад півтори тисячі тільки репостів, не говорячи вже про лайки, коментарі, реакції і так далі. По факту було наступне. Привезли дітей, їх було не 45, а 100. Але ці діти не потребували усиновлення чи опіки. Цих дітей просто туди привезли до санаторію. За великим рахунком на той момент усиновлення і не було можливим.
Причини виникнення
У нас українці дуже емпатичні. Насправді, такі дописи виникають, як правило, в трьох ситуаціях.
Перша ситуація – це абсолютно штучно сконструйована історія російським ІПСО. Росіяни відстежують емоційні теми, які, в принципі, підбурюють до певних дій українське суспільство. Ці теми беруть, додають до правди брехні і запускають їх в інформаційний простір.
Що робити зараз тим, хто хоче допомогти дітям, які залишилися без батьків? Можна або звернутися до місцевої служби у справах дітей. Там завжди зорієнтують, яка потрібна допомога, кому потрібна допомога. Можна зареєструватися у чат-боті “Дитина не сама”.
Головна порада – мати холодну голову. Дуже багато помилок, зокрема і пов’язаних з репостом фейків, ми робимо тоді, коли схвильовані, тоді, коли засмучені, тоді, коли розгнівані. А фейки дуже часто саме працюють на те, щоб спровокувати ці емоції. Тому, коли ми бачимо будь-яку інформацію, яка підбурює нас до дії, нам треба охолонути. Взяти невелику паузу, годину, дві години до наступного дня, проаналізувати ту інформацію.
Нагадаємо, що українську молодь звуть доєднатися до освітньої програми від Ajax Systems.
Також ми повідомляли, як курсантка ВМС бореться зі стереотипами про жінок в армії.
Центр допомоги українцям, які зазнали тортур внаслідок воєнних злочинів росіян, стане окремим центром у Львові в межах екосистеми UNBROKEN. Будівництво центру повністю фінансує Уряд Фландрії (це один із регіонів Бельгії), і він запрацює вже на початку наступного року.
Це буде перший в Україні центр, де комплексно допомагатимуть людям, які пережили моральну травму.
Зараз триває реконструкція приміщення під майбутній центр. Цей проєкт розпрацьовують із закордонними фахівцями, щоб надавати спеціалізовану точкову допомогу українцям, які пройшли складні випробування та муки.
Реконструкцію будівель розпочали минулого місяця. Центр матиме 1100 кв.м, і тут буде близько 30 ліжко-місць – затишних кімнат, де пацієнти зможуть проживати і займатися різними лікувальними активностями. Це буде зовсім інший простір, де можна буде навчитися нового стилю життя, запевняють медики. Прогнозують, що в рік тут зможуть лікувати невидимі травми війни у тисячі пацієнтів – стаціонарно та амбулаторно.
Нагадаємо, Зеленський посмертно нагородив парамедикиню Ірину Цибух орденом “За мужність”.
Український бренд Gunia Project у співпраці з Міністерством культури та інформаційної політики створили благодійну прикрасу «Скіфське золото», прибуток від якої буде спрямовано на закупівлю РЕБів для бригади НГУ «Азов».
«Ця прикраса також має благодійну місію. 100% прибутку від продажів буде спрямовано на закупівлю РЕБів для бригади НГУ «АЗОВ» фондом BGV із загальною метою збору 1 000 000 грн», – кажуть організатори.
На створення ланцюжка з підвісками у формі оленя та грифа надихнули культурні артефакти кочового народу.
«Запрошуємо відкрити красу скіфських дорогоцінностей на виставці «Скарби Криму. Повернення», що відбуватиметься у Скарбниці Національного музею історії України з 5 липня та до деокупації Кримського півострову», – додали організатори.
Нагадаємо, у Києві відреставрують архітектурну памʼятку за 19 млн. грн.
Національному музею історії України у Другій світовій війні відбулися презентація та передача на довічне зберігання унікального рукописного збірника «Пісні волі», впорядкованого у 1949 році.
Як зазначається, раритет був переданий до музею секретарем Національної спілки журналістів майором Володимиром Данилюком, який нині проходить службу в Сухопутних військах ЗСУ.
Данилюк розповів, що збірник був вилучений чекістами із криївки УПА, але вцілів і зберігся, а на початку відновлення незалежності України книжку йому безпосередньо передав колишній заступник начальника УКДБ СРСР у Волинській області Зіновій Петрик.
«Як тільки я взяв до рук цей збірник, мені стало відразу зрозуміло, що він має зберігатись у найціннішому музеї нашої держави. І от після друку факсимільного видання пісенника я з радістю передаю рукописний оригінал до Національного музею історії України у Другій світовій війні», – сказав Данилюк.
Генеральний директор Музею війни Юрій Савчук зазначив, що збірник пісень 1949 р. за своїм змістом є беззаперечним свідченням спадкоємності поколінь та нашої столітньої боротьби за свободу й незалежність, адже там зібрані козацькі, гайдамацькі, стрілецькі та повстанські пісні, які лунають і нині.
Нагадаємо, у Києві створили квітник у формі вишитого рушника.
