Суспільство
Книжковий блогер у 9 років: це хлопчик, який підкорив YouTube любов’ю до книг
«О, ви вже тут? А я саме читав книжку, про яку дуже хочу вам розповісти», — каже Ростислав на початку відео, у якому ділиться враженнями про чергову книжку, яка йому сподобалась.
Лише за місяць цей 9-річний хлопчик з Чернівців створив власну «Літературну Країну» — ютуб-канал з майже двома десятками оглядів на книжки, які швидко стали трендовими. Тепер у Ростика є понад 15 тисяч шанувальників, а найпопулярніше відео отримало аж 60 тисяч переглядів!
Ростислав Кирилюк
книжковий блогер
Читаю на ніч, щоб бачити яскраві сни
Я навчився читати ще у 5 років. Перша книжка, яку я прочитав свідомо і добре її пам’ятаю, це «Олівець та Саморобкин на острові гігантських комах». У книзі дуже просто розповідають про комах, тому я дізнався багато нового. Наприклад, що їдять таргани, які є види комах, а ще про те, що деякі комахи можуть плюватися рідиною зі своїх животиків.
Читаю я багато, тому мама запропонувала мені ділитися своїми враженнями з іншими. Я погодився і коли побачив, що людям подобається, то вирішив продовжувати. Зараз у мене багато читачів і це для мене якийсь неочікуваний сюрприз.
У мене є різні книжки — пригодницькі, енциклопедії, детективи. Це найкращий відпочинок для мене. Особливо люблю почитати перед сном, бо потім мені сниться те, що могло б бути далі в казці.
Я дуже б хотів, щоб кожна дитина записалася в бібліотеку та знайшла якусь улюблену книжку для себе.
«Тореадори з Васюківки» набрали 60 тисяч переглядів
Дуже люблю книгу «Тореодори з Васюківки», бо також ріс в селі. Людям сподобався мій огляд на цю книжку, бо переглянули це відео багато разів.
Я люблю усі свої відео, але найбільше до душі мені огляд на «Казку від татка». Коли мене попросили зняти відео про цю книжку, щоб підтримати хворих діток у лікарні, то мені стало їх дуже шкода, тому одразу погодився.
Книжки дарують мені радість
Я точно не рахував, скільки вже книжок прочитав. Але минулого літа вчителька дала нам завдання підрахувати, скільки книг ми прочитаємо за літо. Я нарахував 42 книжечки.
Коли я підбираю для себе книгу, яку міг би прочитати, то спершу читаю опис на її звороті. Якщо цей опис цікавий і я бачу гарні картинки, то точно її прочитаю. А потім розповім у відео, якщо вона мені сподобається.
Мої відео бачили друзі, а також однокласники та вчителі. Усі мене дуже підтримують та кажуть, що я молодець і щоб я продовжував це робити. Але я не люблю задаватися чи хвалитися цим.
Коли я виросту, то мрію стати викладачем математики в університеті, бо зараз люблю її вчити у школі.
А ще я б хотів відкрити свій магазинчик квітів. Бо окрім читання, я доглядаю за рослинами. У мене вдома дуже багато кактусів, у яких нещодавно з’явилися кактусята. Я слідкую, як вони ростуть, поливаю їх щомісяця та іноді розпушую землю.
І думаю, що все одно багато читатиму, бо книжки дарують мені радість.
Олеся Кирилюк
мама Ростислава
Змалку більше любить книги, ніж іграшки
Мій син навчився говорити дуже рано. Змалку він завжди тягнувся вдома до книг та любив розглядати малюнки. Згодом просив нас з чоловіком читати йому віршики, а сам їх переказував. Він постійно ходив з книжками, навіть так іграшками не захоплювався. Через цю його любов до книг ми записали Ростика до бібліотеки, коли йому було лише 5 років.
Добре пам’ятаю, що першою для нього була книжечка про ведмедя та лисицю на 16 сторінок. Я ж відразу почала вести з ним читацький щоденник, аби згодом син побачив і пригадав, як почав свій шлях у світ казок.
Ростик дуже любить дивитися наукові відео про різні винаходи чи астрономію, а потім розповідати рідним цікаві факти, які дізнався. Навіть вчителька в школі каже, що він часто розповідає цікавинки на уроках. Я ж не завжди маю час усе детально вислухати, часом це зачіпає сина, тому я запропонувала йому знімати відео, аби отримав своїх слухачів та став більш впевненим у собі.
Тепер Ростислав знімає відео на YouTube. Фото надала Олеся Кирилюк
Син самостійно складає відгук на кожну книжку
Спочатку Ростик розповідав якісь віршики, які міг вчити на конкурси чи в садок, а я це зберігала на каналі в ютубі. Тоді у нас було 50 підписників. А коли понад місяць тому ми виклали перший огляд на книжку, то за перший день додалися понад тисячу нових читачів.
Ми взагалі цього не очікували — перегляди та кількість глядачів росли дуже стрімко. Зараз на каналі понад 15 тисяч підписників. Це нас дивувало, бо книжкових блогерів та оглядів дуже багато. Але все ж глядачі оцінили нашого Ростика.
Іноді люди пишуть нам, що ми готуємо сценарії, а потім син розповідає їх на відео. Але насправді я просто вмикаю камеру, а він імпровізує зі своїм відгуком. Звісно, можуть бути якісь довгі паузи, то я потім це вирізаю під час монтажу.
Або коли Ростик згадує, що його відео тепер дивляться тисячі людей, то починає хвилюватися, тому деякі огляди ми знімаємо по кілька разів. А деякі огляди взагалі не монтуємо, бо їх вдається чудово зняти з першого разу. Як от вірш «Ми вкупочці колись росли».
Спочатку син нікому не розповідав про своє захоплення. У школі про це дізналися випадково, коли вчителька сама знайшла його канал через кілька тижнів після першого відео. Я завжди навчаю сина не зазнаватися.
Поки погоджуємося лише на благодійну рекламу
За ці декілька тижнів, відколи ми поширили перше відео з оглядом книги, наше життя не сильно змінилося. Проте тепер Ростик завжди виділяє певний час на зйомки після школи кілька разів на тиждень. А ще у нас вдома з’явилася велика книжкова шафа, адже для усіх його книг просто немає місця.
Ми отримуємо багато гарних відгуків від людей, які діляться своїми приємними враженнями та підтримують сина. Іноді до нас звертаються журналісти, а також вже є пропозиції реклами книг. Поки ми ще до цього неготові, бо не планували, що син буде книжковим блогером. Тому наразі не приймаємо комерційних пропозицій, бо для дитини на першому місці мають бути навчання та відпочинок, а в майбутньому будемо думати і про інше.
Ростислав знімає благодійний огляд книги, аби допомогти дітям. Скриншот з його ютуб-каналу
Проте одного разу ми відгукнулися на пропозицію про рекламу, але лише тому, що це була дуже добра ініціатива. Якось нам написали відомі блогери зі Львова з проханнями розповісти на каналі про їхню книжку «Казка від татка». Усі кошти з продажу цієї книги вони переказували на лікування діток у лікарні Святого Миколая. Я ніколи не вирішую такі речі сама, тому відразу розповіла Ростику, він погодився і був щасливим, що зміг підтримати інших дітей.
Якщо хочете підтримати нас — підтримайте військових
З часом люди почали писати, що хочуть надіслати Ростику подарунки чи кошти для розвитку його творчості. Ми вирішили вдома, що зараз зовсім не той час, аби заробляти для себе на цьому. Адже зараз найголовніше — допомагати воїнам, які нас захищають.
Ростислав біля своєї книжкової шафи вдома. Фото надала Олеся Кирилюк
У нас є знайомий, який зараз на фронті. І ми бачимо як переживає його мама, скільки коштів вони витрачають, аби їхній син мав усе необхідне. Тому ми вирішили: якщо люди хочуть підтримати канал, то можуть надіслати донат на підтримку армії. Усі гроші, які ми отримуємо від глядачів, надсилаємо сім’ї нашого знайомого, а ще на рахунки відомих фондів.
Та найважливіше, цей канал існує для того, аби підтримати захоплення нашого Ростика, який обожнює читати та мотивує до цього інших діток.
Суспільство
Під час дорожніх робіт поблизу Львівської площі в Києві комунальники натрапили на фрагмент трамвайної рейки, яка пролягала тут понад сто років тому.
Про це повідомив активіст Дмитро Перов.
За словами Дмитра, перші згадки про трамвайний рух на сучасній вулиці Січових Стрільців, яка наприкінці 19 століття мала назву Львівська, датуються 1894 роком.
На початку 20 століття цією ділянкою проходили трамвайні маршрути №4 і №20 (до Лук’янівки) та №9, що з’єднував центр із залізничним вокзалом через вулицю Бульварно-Кудрявську.
Читайте також: Студенти з Києва передали «Довженко-Центру» дві німі стрічки, що вважали втраченими (ФОТО)
У цьому ж районі зберігся ще один елемент трамвайної інфраструктури — диспетчерський пункт, зведений у 1982 році за проєктом архітектора Яноша Віга. У 2021 році споруду планували демонтувати, однак завдяки ініціативі підприємця Алєкса Купера її вдалося зберегти.
Нагадаємо, що у Києві вперше за сто років виготовили автентичну цеглу для відбудови історичних будівель.
Фото: фейсбук-сторінка Дмитра Перова
На Центральному залізничному вокзалі Києва відкрили скульптуру «Воля» українського художника Олексія Сая. Артоб’єкт виготовили із залишків вітального знака села Любимівка Херсонської області, яке перебувало під тимчасовою окупацією у 2022 році.
Про це повідомили в «Укрзалізниці».
Символізм артоб’єкта
Скульптуру створили у межах співпраці УЗ та PinchukArtCentre. Раніше її демонстрували виключно на міжнародних заходах, зокрема під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Тепер робота доступна для широкої публіки у столиці — на другому поверсі вокзалу біля ескалатора.
«Ця скульптура утворює слово “Воля”, яке несе в собі значення як “свобода”, так і “волевиявлення”. Це подвійне значення захоплює українську душу. Воно відображає те, що свобода не є пасивним станом. Це стан, який може бути досягнутий і підтриманий лише завдяки вольовим зусиллям. Ці два поняття онтологічно переплетені. Свобода вимагає волі до боротьби, терпіння і захисту. Саме через наполегливе волевиявлення свобода стає живою реальністю», — написали в УЗ.
Читайте також: «Внесок у мирне майбутнє»: німецький дизайнер закликав донатити українським медикам
Артдиректор PinchukArtCentre Бйорн Гельдхоф додав, що скульптура «є монументом для всіх українців, який наголошує на нерозривному зв’язку між свободою і волею».
Також скульптура відсилає до роботи «LOVE» американського художника Роберта Індіани, створеної у 1960-х роках.
Нагадаємо, що пасажири УЗ зібрали понад 6,5 млн гривень на кейсеваки, коли купували чай у потягах.
Фото: фейсбук-сторінка УЗ
21-річному військовому Роману, який отримав важке осколкове поранення голови, хірурги з України, Канади та США провели унікальну реконструктивну операцію — йому встановили титановий імплант замість зруйнованих кісток чола. Операцію виконала міжнародна місія «Face the Future Ukraine», яка вже вп’яте приїжджає в Україну допомагати пораненим.
Про це повідомили в БФ «Пацієнти України».
Роман пішов на війну у 18 років і своє 19-річчя зустрів у Бахмуті. Під час боїв на Курщині поруч із його позицією розірвались чотири авіабомби. Хлопець опинився під завалами, отримав понад 20 поранень, зокрема й уламкове в голову, що зруйнувало кістки чола. Три місяці Роман не міг рухатися, проходив кілька складних операцій, а частина його мозку лишалась незахищеною.
«Ми провели операцію та встановили на місце знищених лобних кісток індивідуальний імплант з титану, який захистив мозок хлопця від ушкоджень та вирівняв чоло. Окрім імпланту ми пересадили сполучну тканину, аби титан не пошкоджував шкіру. Втручання тривало чотири години та дозволила захистити мозок від інфекцій, які знаходяться в носі і пазусі», — розповідає хірургиня з США українського походження Наталія Біскуп, яка вже втретє оперує поранених в Україні.
Читайте також: 13-річного хлопця із Сум відзначили за порятунок людей після ракетної атаки (ФОТО)
Роман став наймолодшим пацієнтом у цій місії. Загалом цього разу прооперували 25 поранених: проводили реконструкції носа, щелеп, орбіт очей, встановлювали індивідуальні імпланти. Усього — 83 операції.
За словами координаторки Наталії Комашко, за п’ять місій лікарі допомогли 160 пацієнтам. Деякі з них проходять багатоетапне лікування. Наступну місію запланували на осінь. Записатися можна за посиланням.
Нагадаємо, що канадці передали бійцям ГУР перший в Україні гелікоптер Sikorsky S-76A (ВІДЕО).
Фото обкладинки: БФ «Пацієнти України»
