Так одразу незвичайну пекарню на ВДНГ і не знайти – вперше доведеться просити провести когось із працівників. Зате потім вже не заблукаєте – просто йдіть на запах бананового кексу.
У пекарні Good Bread from Good people люди з ментальними порушеннями (розумова відсталість, аутизм та синдром Дауна) випікають кілограмові кекси та кіші (французький відкритий пиріг – авт.)
“Моя мета – не зробити Good Bread підприємством, де працевлаштовують усіх. Скоріше, показати, що ці люди можуть настільки ж ефективно працювати, як і люди без особливостей, – каже Владислав Малащенко, власник пекарні.
Команда Good bread from good people
Серед цікавинок пекарні – “підписочний кекс” (сплачуєте певну суму, і протягом певного періоду вам доставляють свіжі кекси) та “підвішений кекс” (обираєте кекс, сплачуєте його повну вартість, і працівники Good bread потім передають нужденним).
“Люди з порушеннями розвитку можуть настільки ж ефективно працювати, як і люди без особливостей”
Сьогодні пекарня працює більш-менш стабільно, а серед постійних замовників у хлопців – Ernst & Young, Colgate та Google. Проте до цього команді два рази доводилось балансувати на межі закриття – через брак коштів та замовлень.
Владислав Малащенко розкрив рецепт першого кексу, з якого почалась пекарня Good bread from Good people, і розповів, кому точно не продасть свою франшизу.
Владислав Малащенко, власник особливої пекарні
Зі столярки у пекарню
Мама та сестра Владислава Малащенка – лікувальні педагоги. Тому хлопець працює із людьми з особливостями розвитку з 16 років. Аби створити робочі місця для людей з ментальними порушеннями, покинув театральний інститут.
“Усе почалось саме з того, що виникло бажання працевлаштовувати людей з інвалідністю. Спочатку була ідея відкрити столярний цех, але за 2 місяці роботи різноробочим я усвідомив – ідея не для мене і хлопцям також не підійде”.
“Гроші для того, аби відкритися, я отримав від моєї однокурсниці…”
Владислав – не пекар. Просто коли зрозумів, що його майбутній бізнес – це пекарня, довелось самотужки вивчити справу зсередини.
“Треба було навчитись пекти кекси? Пік удома – і це було неважко, пекти кекси може будь-хто”, – знизує плечами Владислав.
Владислав розповідає: поставив собі за ціль відкритись у 2017 році, і після того, як завершив працювати у столярному цеху, йому прийшов на пошту лист від StartUp Ukraine.
Я описав свою ідею, і вже за 2 дні пішов туди вчитись. Із 26 проектів мій зайняв перше місце, але виграш не передбачав виділення коштів на розвиток справи. Гроші для того, аби відкритися, я отримав від моєї однокурсниці по StartUp Ukraine – близько 5 тисяч доларів.
Грошей вистачило, аби пропрацювати 2 перші місяці, а далі виживали як могли. Владислав каже, вистачало на найпотрібніше – аренду, грошову допомогу робітникам, обладнання.
Перші півроку були у мінусі, далі з’явились стабільні замовлення і справа пішла.
Як працює особлива команда
На сайті пекарні представлені 11 кілограмових кексів з різними начинками – шоколадно-банановою, манговою, моркв’яною і навіть лавандовою. Також 3 види кішів – з куркою, рубленим м’ясом та сьомгою. Випікають їх 5 пекарів, розвозять 2 кур’єри, наглядають за процесом адміністратор та директор. Такий собі маленький реабілітаційний центр, жартує Владислав.
“Зараз в пекарні усі, крім мене,- це люди з ментальними порушеннями. І я цим дуже пишаюся. Тому що ми змогли налаштувати таку роботу, де вони б змогли працювати без супроводу”.
“У нас бракованих кексів майже нема – тільки якщо тестуємо нові рецепти”
Робочий день у пекарні починається так: адміністратор з вечора робить інвентаризацію, якщо потрібні продукти, купує вранці і їде сюди. Потім відкриває пекарню, пише на дошці завдання на день. О 9.00 на роботу приходять працівники пекарні Якщо багато замовлень, то працюють у 2 зміни – з 9 до 13.00, і з 13.00 до кінця. Кур’єри завжди приходять трохи пізніше, забирають кекси готові і розвозять містом.
“Нинішня команда працює у нас досить давно – близько півроку. А взагалі вони один одного підміняють – знову ж таки, кожен за своїми здібностями”.
Так чи інакше, усі працівники докладають зусиль до випічки одного кекса: хтось стоїть на мийці, хтось – на заготовках, хтось місить тісто, хтось – загортає пухку випічку у вощену бумагу.
“Бувало, якийсь інгредієнт не клали у кекс. Але 7% браку на виробництві – це нормально. У нас бракованих кексів майже нема – тільки якщо тестуємо нові рецепти. Кекс – це просто: взяв, замісив, далі головне – покласти у піч і вчасно вийняти”, – розповідає Владислав.
Кур’єр, випічка і Rammstein
Михайло уже близько року працює кур’єром у пекарні. Каже, що його діагноз “розумова відсталість” проявляється у тому, що іноді він не може повторити за співбесідником якихось фраз.
“Я – корінний киянин, коли не працював тут, вдома сидів. Вирішив влаштуватися кур’єром, щоб краще вивчити Київ. Люблю розвозити кекси, слухаючи рок-метал і симфонічну музику. Особливо люблю Nightwish та Rammstein, – розповідає Михайло.
До замовника чоловік дістається на громадському транспорті, або бере таксі – якщо замовлення надто велике.
Кур’єр Михайло (ліворуч) приймає замовлення
“Влад теж може довезти до місця призначення, якщо нікуди не поспішає. От нещодавно допоміг відвезти одне велике замовлення, – каже Михайло, чекаючи, поки йому запакують кекси для замовлення на метро Олімпійській”.
Місячні обороти і замовники
Зараз серед замовників пекарні – компанії з іменем, на кшталт Colgate, Palmolive, Ernst & Young, Google, IdealSecrets. Найбільше замовлення, яке доводилося приймати – 550 кексів. Обороти, каже Владислав, дуже різні. В один місяць у пекарні може бути 100 тисяч гривень, в інший – 30 тисяч.
“На Новий рік ми добре заробили, в січні – взагалі нічого, лютий був ще гірше, ніж січень, а ось березень вже непоганий видався”, – розповідає Владислав.
Поки не виходить вибудувати замовлення так, аби забезпечити стабільність прибутку, але такі перепади вже не ставлять під загрозу існування пекарні.
Проблеми на виробництві
За словами Владислава, після першого місяця роботи пекарні ніхто не розумів механізмі її роботи: серед замовлень – 3 кекси на тиждень, стажери, які приходили на 2 дні, багато чого псували і йшли.
“І я розумів, що зазнав краху. Тут же захворів дуже серйозно, відпочив – за цей час і подумав – та ні, у мене ще є трохи грошей, давайте пробувати. Так усе прийшло до якоїсь норми”, – каже Владислав Малащенко.
“Коли хлопці з Good Bread запізнюються, замовники спочатку сваряться, потім бачать нашого Вітю-кур’єра, і вибачаються”
Проблеми із замовниками іноді виникають і сьогодні – через те, що у пекарні кур’єри також з особливостями розвитку, вони не завжди “вписуються” в логістику.
“Ми іноді запізнюємося, причому це «іноді» відбувається з величезними замовленнями – 20 кішів, 40 кексів. І ми їх привозимо на 3 години пізніше, а це якийсь величезний захід. Але в основному, коли хлопці з Good Bread запізнюються, замовники спочатку сваряться, потім бачать нашого Вітю-кур’єра, і вибачаються”.
У Good Bread from Good people намагаються не пояснювати проблеми тим фактом, що там працюють хлопці з ментальними порушеннями.
“Проблем купа, насправді – і не на рівні пекарні. Проблеми з працевлаштуванням цих людей. Проблема з батьками – вони не розуміють, як ставитися до дорослої людини з особливостями. Проблеми із тим, що немає супроводжуючого персоналу в Україні – нормальних тьюторів, адекватних лікарів. А у пекарні як раз все більш-менш непогано: уже більше 2 місяців хлопці працюють повністю автономно. Навіть я можу уже не контролювати процес”.
Послідовники і вартість франшизи
Вінницька пекарня Good Bread from Good People – друга пекарня в Україні, де працюють люди з ментальними порушеннями. Коли Владислав допомагав запускатися вінницьким колегам, франшиза коштувала “не так багато”. Зараз – близько 20 тисяч доларів.
“Не можна займатись бізнесом, якщо це твій особистий біль”
“Я дуже ретельно відбираю людей, – каже пекар із нотками твердої принциповості у голосі. – Адже, в основному, франчайзі (сторона, яка користується успішною торговою маркою на певних умовах – авт.) не надихатиметься темою допомоги людям з ментальними порушеннями так, як я. Тема самої пекарні дуже чітко повинна звучати. І цю позицію не всі зможуть доносити. Також не схвалюю, якщо справу хочуть відкрити батьки людей з особливостями. Справа, якою ми займаємось – це історія про те, що потрібно заробляти гроші і виконувати зобов’язання. Не можна займатись бізнесом, якщо це твій особистий біль”.
Головне – не боятись дотиснути
Особиста мета Владислава – це створення 100 тисяч робочих місць для людей з ментальними порушеннями через 5 років. Не обов’язково на потужностях самої пекарні. Серед найближчих планів – можливий переїзд.
“Цей офіс – наше єдине приміщення. Коли тут знаходяться одразу 10 людей, це треш. У моїх вінницьких колег, наприклад, є релаксаційна кімната, де можна відпочити. Тож ми, можливо, переїдемо в інше місце. – Владислав мрійливо зводить очі до стелі. – Це буде кафе разом з пекарнею, де ще можна буде гарно провести час. Поки ще думаю”.
“Для мене не було якимось страхом що-небудь зробити”
Щодо порад для підприємців-початківців, Влад каже, що головне – не боятись доробити справу до кінця.
“У кожного своя історія успіху, але особисто себе я не вважаю успішним чуваком. Але для мене не було якимось страхом що-небудь зробити. Дуже легко сидіти і думати: о, це ж документи потрібні, з податковою працювати, я ж не пекар, не технолог, немає грошей, не розбираюся. Коли у мене виникла ідея, я просто послідовно йшов до того, аби її втілити – по ходу розбираючись із необхідними деталями. Головне – не боятись дотиснути”.
Рецепт першого кексу пекарні Good Bread from Good People
“Наш найперший кекс – банановий. Візьміть півкіло бананів, масла вершкового – грамів 100, борошна – грамів 300, розпушувача і соди трохи. Ще крохмалю і какао. Змішуєте усю цю справу, і додаєте на верхівку шоколадних крапельок. У піч, розігріту до 180 градусів, на 45 хвилин – і кекс готовий. Цей хедлайнер у нас до сих пір серед замовників”.
Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі.
ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.
Ольга Вовченко
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим.
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.
Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.
Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня
«Юстина», бо справедливість
Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.
Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення.
Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство.
Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня
У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.
Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.
Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня
Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.
Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.
Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня
Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.
Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.
Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня
Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття.
Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.
Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.
Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.
Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.
Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.
15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.
Про це повідомляють представники благодійного фонду.
Які діти отримають подарунки?
Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування.
Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».
«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.
Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф.
Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта».
З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.
Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).
Коментарі