Суспільство
Втратила свій дім і почала шити піжами. Як переселенка заснувала бізнес у чужому місті
Шість років тому Анна Лукіна тікала з невеликого містечка у Луганській області, де вже чулись постріли. Разом з родиною жінка знайшла собі прихисток в Івано-Франківську. Довгий час Анна шукала себе і чим зайнятись у новому місті, а згодом почала створювати піжами і домашній одяг. У своїх виробах жінка шукає покинутий домашній затишок і дарує його всім. Та й самі покупці задоволені і кажуть, що у піжамах Анни хочеться не тільки ходити, а й жити.
Про те, як знайти себе у новому місті, без друзів та знайомих — читайте у нашому матеріалі.
Анна Лукіна
Родом з міста Ровеньки Луганської області. Працювала у будинку творчості керівником гуртка. За освітою вчитель англійської та української мови.
Одяг, в якому знайшла домашній затишок
Вже понад рік я займаюсь пошиттям піжам та домашнього одягу. Вся моя майстерня зосередилась в моїй квартирі. Після переїзду з міста Ровеньки в Івано-Франківськ я весь час сиділа вдома, а чоловік був постійно у відрядженнях. Тому для мене важливий саме домашній одяг. Я не змогла знайти для себе хороших варіантів в магазинах, тому вирішила спробувати сама.
Зараз маю свій бренд Pajama Ama. Я спеціалізуюсь на індивідуальному пошитті, щоб кожній людині змогли підійти мої вироби. Для мене головне, щоб одяг був комфортний, зручний і функціональний. Щоб людина могла робити все по дому і просто відпочивати у ньому. Я використовую різні тканини — шовк, велюр, трикотаж. Зараз планую переходити на натуральні тканини. Матеріал купую в українських та турецьких постачальників. Я не обмежуюсь чимось одним, якщо подивитись на вироби, то вони дуже різноманітні. Знаєте, ця робота стала для мене порятунком, тут я можу виразити свою творчість.
Піжамки замовляють не тільки для дому, а й на весілля, фотосесії. Дівчата кажуть, що в одязі хочеться не тільки ходити, але й жити. Та я й сама у ньому шукаю той домашній затишок, який втратила тоді, у 2015 році, коли їхала з рідного міста. Моя квартира залишилась у Ровеньках, а повертатись я не планую. І цей бізнес для мене як сходинка до того, бо купити вже своє майно в Івано-Франківську.
Тікала з Луганська з трьома валізами
Все своє життя я провела в Ровеньках. Тут навчалась, працювала, вийшла заміж і народила дитину. Але коли почалась війна зрозуміла – тут більше знаходитись не можу. Коли зняли український прапор – зібрала валізи. Було дуже страшно, бо вся військова техніка їхала через наше місто, кілька днів могло не бути світла, не працював телефон. Чоловік спочатку поїхав у Львів, щоб знайти житло, але це дуже дороге місто. Тоді знайшов квартиру в Івано-Франківську, куди ми переїхали всією родиною. Взяли з собою лише три валізи і їхали три дні.
Нам довелось влаштовувати своє життя з нуля. Чоловік майже одразу поїхав на заробітки, адже потрібно було годувати сім’ю. А я залишилась одна з дитиною в чужому місті і було дуже важко морально. А згодом дізналась про одну благодійну організацію, яка допомогла багатьом людям. Вони забезпечували їжею, господарськими продуктами, але найголовніше — надавали психологічну допомогу. Коли я переїхала сюди, то залишилась сама — ні друзів, ні знайомих не було. Та й тут менталітет у людей трохи відрізняється — тому мені потрібно була допомога психолога, щоб адаптуватись у суспільстві.
Читайте також: Історія колишнього безхатченка, який створив відомий бренд рюкзаків
Насправді тут дуже відкриті та щирі люди. Всі такі згуртовані, допомагають одне одному. Для мене все було дуже незвично. Я зростала у невеликому місті, де був дуже такий суворий менталітет. З дитинства мене навчили, що не треба ні від кого чекати допомоги, мовляв, роби все сама, зціпи зуби і терпи. А в Івано-Франківську я побачила, що тут люди не терплять, а говорять, якщо щось не подобається. І здавалось би, от я приїхала з іншого міста, кому я тут потрібна, але ні, мені охоче допомагали.
Наважилась відкрити власний бізнес
Коли я пройшла роботу з психологом, то захотіла шити. Я з дитинства тримала в руках голку і подумала, а чому б не спробувати щось своє. За освітою я вчитель англійської мови і займалась репетиторством з дітьми. Але я себе не бачила в цьому, це було як хобі. Я поділилась своєю ідеєю щодо шиття з батьками і вони подарували мені дві швейні машинки. Так потроху я робила домашній одяг для себе та своїх знайомих.
Читайте також: Будьте гарними навіть на карантині: 6 брендів домашнього одягу
А потім благодійна організація, куди я потрапила проводила конкурс бізнес-планів. Тоді мені вдалось отримати грант 20 000 грн на відкриття власної справи. І тут же я пройшла курси по маркетингу. Але одразу я не наважилась починати бізнес. Пройшло пів року і тоді я вирішила спробувати шити саме домашній одяг та піжами. Знайомі мені приносити мішками різну тканину і починала шити. Спочатку подружки тестували мої вироби, і я продавала їм вироби майже безкоштовно — брала кошти тільки за матеріал.
Я зовсім не розумілась в продажах і тоді купила бізнес-курс. Там я навчилась основ просування бізнесу в Інстаграм, як правильно фотографувати, подавати товар. Так створила сторінку і запустила рекламу. І почались сипатись замовлення. Свій бізнес я повністю веду самостійно — шию вироби в себе у квартирі, сама відправляю, сама фотографую, сама спілкуюсь з клієнтами і розв’язує організаційні питання.
Піжами купують з різних куточків України
Зараз страшно навіть порахувати, скільки коштів я вклала у розвиток власної справи. Матеріали, машинки, праски обійшлись мінімум у 1000 євро. І це лише основа, а ще ж є постійні витрати на листівки, упакування, декор. Проте, можу з упевненістю сказати, що всі вкладення вже окупились. На місяць може бути 40-50 замовлень. Звісно, карантин трохи вплинув на бізнес, але я продовжую рухатись далі і вже планую створити сайт, вигадую нові моделі.
Пошиття піжами займає майже весь мій час. Я можу пошити комплект і за 2,5 години , і за цілий день. Ціни на піжами різні, все залежить від моделі та матеріалу — від 350 до 950 гривень. Це не дуже дорого для виробів ручної роботи. Адже я працюю так, щоб я сама хотіла і мала можливість купити такі піжами чи домашній одяг.
У мене є клієнти з різних куточків України. Дуже радію, коли замовляють зі Сходу — я одразу розпізнаю, що це людина з моїх країв. Деякі клієнти стали для мене справжніми друзями. Одного разу замовляла піжаму дівчина з Німеччини. Я поки не планую виходити на закордонний ринок, адже на це потрібні більші потужності і більше часу. Але все попереду.
Найголовніше — не боятись
Я можу з упевненістю сказати, якщо хочете відкрити власну справу — не бійтесь того, що про вас хтось подумає. Просто робіть те, що вам хочеться. Я ходила зі своєю ідеєю 2 роки, все боялась почати, вагалась чи вийде в мене. Та я й досі не знаю куди це приведе, але я кайфую від того, що роблю.
Читайте також: Ґушка: як український бренд підкорив ліжниками Сінгапур
Не варто сподіватись на швидкий результат — все прийде поступово. Я починала з малого і постійно розвивалась, читала літературу, ходила на курси. Можуть бути і злети, і підйоми, тому потрібно вміти виходити з цих ситуацій і працювати далі, незважаючи ні на що.
Якби мені хтось все це сказав, то, можливо, свою справу я б почала набагато раніше. І я дуже щаслива, що наважилась на це і зараз роблю те, від чого кайфую.
«Культурні сили» та платформа «Меморіал» 26 березня провели захід, який присвятили розвитку культури підтримки жінок, які втратили чоловіків на війні. На події відбувся відкритий діалог між лідерками громадянського суспільства, представниками патронатних служб, військовими, волонтерами та митцями.
Про це повідомили в «Культурних силах».
Що обговорили на заході
Подію організували для того, аби почати діалог на важливу тему, яку можуть оминати у суспільстві через її важкість. Спікери обговорювали, як не залишати жінок, які втратили коханих наодинці з горем, а також як навчитися не шкодити, натомість вміти підтримувати і турбуватися.
На панелі «Культура підтримки» керівниця психологічного простору «ПроЖИТИ» Катерина Чижик розповіла:
«Для мене особисто одним із тригерних слів було “тримайся”. Нема мені за що триматися, нема за кого триматися. І ще, коли сусіди або хтось кажуть: “та молода, ще вийдеш заміж” — це саме болюче, що можна сказати жінці, яка втратила свого коханого чоловіка».
Катерина втратила свого чоловіка у 2023 році. Аби пережити цю подію, жінка почала створювати власне місце сили. У цей період виник психологічний простір «ПроЖИТИ».
Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)
У «Культурних силах» зазначили, що саме в громадському секторі започатковують проєкти, які можуть полегшувати проживання горя втрати.
«Якби не громадський сектор, я взагалі не уявляю, що було б з багатьма членами родин загиблих. Громадським організаціям, які підтримують рідних і близьких загиблих воїнів, треба об’єднувати зусилля, бо державним органам та суспільству часто байдуже на їх проблеми»‚ — розповіла очільниця фонду «Маємо жити» Оксана Боркун.
Також важливою темою для жінок, які втратили своїх чоловіків, є збереження пам’яті про них. Керівниця патронатної служби «Азов.Супровід» Ріна Рєзнік зазначила:
«Є величезна кількість онлайн-петицій про присвоєння звання Героїв України. І ми з одного боку розуміємо, що кожен з загиблих — герой цієї країни, а з іншого боку також розуміємо, що не можемо забезпечити кожному цю державну нагороду, назву міста, назву вулиці й таке інше. Зараз це є найбільшим випробуванням, як весь цей обсяг горя акумулювати і дати кожній індивідуальній, величезній, серйозній трагедії достатньо простору і місця для того, щоб це вшанування було достатньо гідним і великим».
Презентація кліпу «Місто наречених»
На події «Культурні сили» представили новий кліп на пісню Саші Чемерова «Місто наречених». Його присвятили жінкам, які пережили втрату. У кліпі знялася Таті Сонце (Тетяна Мельник).
«Головна героїня цього кліпу не актриса, це жінка, котра втратила свого коханого на війні. І тут на екрані ми можемо бачити не гру, а власне проживання втрати», — зазначив засновник платформи «Культурні сили» Миколай Сєрга.
Автор пісні Саша Чемеров поділився своїми емоціями від переглядання кліпу:
«Як і всі присутні, я вперше дивився цей кліп. І мені важко було втримати сльози. Моїм завданням було не констатувати факт втрати, а дати надію. Тому що життя все ж таки продовжується, все ж таки життя має сенс».
Довідка
«Культурні сили» — це платформа, що об’єднує військових творчих професій, культурних діячів, аналітиків та волонтерів. До цієї платформи входять такі проєкти та бренди:
- «Культурний десант»;
- «Книга на фронт»;
- «Фронтова студія»;
- «Оркестр 59» тощо.
«Культурні сили» формують та розвивають воїнську культуру, забезпечують морально-психологічну підтримку військових, підтримують родини загиблих, розвивають культурну дипломатію та впроваджують стратегії впливу через культуру та мистецтво.
Нагадаємо, що «Культурні сили» провели у Києві відкриту розмову, присвячену колективній пам’яті.
Фото: «Культурні сили»
У Києві відкриють новий креативний простір MLYN design hub, присвячений сучасному українському дизайну. Відвідувати простір можна буде щодня та безплатно. Відкриття MLYN design hub запланували на квітень 2025 року.
Про це повідомили у команді простору.
Що буде в MLYN design hub
Простір працюватиме у стінах колишнього заводу «КиївМлин», у якого й запозичили частину назви. Головна мета проєкту — знайомити українців з якісними предметами інтер’єру, що виробили в Україні, та популяризувати їх.
Українські виробники та дизайнери зможуть представляти свої роботи у межах експозицій інтер’єрних предметів. Виставкова зала оновлюватиметься кожні три-чотири місяці.
«В MLYN design hub ми прагнемо зробити сучасний український дизайн більш помітним для широкої аудиторії. Тому відкрили цей простір — затишний, дружній, наповнений подіями, який щоденно дає можливості для розвитку і популяризації дизайну. Тут українські виробники і дизайнери можуть представити свої роботи на постійній основі, а відвідувачі — відкрити для себе якісні, естетично довершені предмети інтер’єру, створені в Україні», — зазначив засновник MLYN design hub Роман Михайлов.
Читайте також: «Довженко-Центр» запускає у шести містах кіноклуб
Перша експозиція
Першою виставкою у просторі стане експозиція під назвою «Зерно». Її створили під кураторством артдиректорки простору Ярослави України.
«Експозиція “Зерно” представить інсталяції різних інтер’єрних зон, скомпонованих з предметів українського виробництва. В ній ми переосмислимо традиції нашого дизайну в потоці сучасних тенденцій», — розповіла Ярослава Україна.
MLYN design hub працюватиме щодня, вхід для відвідувачів вільний. Експозиційна зона працюватиме з 10:00 до 19:00, а подієва зала прийматиме заходи до 23:00. Простір розташований за адресою вулиця Спаська, 36/31, на другому поверсі.
Раніше ми писали, що анонімний митець зі Львова зібрав понад мільйон гривень на військо за допомогою картин.
Фото: MLYN design hub
11-річний Єнс із Данії зібрав понад 34 тисячі данських крон для дітей з України, які втратили свої домівки. Хлопчик виготовляє власні вироби з бісеру та продає їх.
Про це повідомила міністерка економіки України Юлія Свириденко.
Єнс виготовляє синьо-жовтих великодніх курчат із бісеру. Торік хлопчик зібрав 28 тисяч крон. За 2025 рік він уже встиг зібрати шість тисяч крон, а благодійна організація KOLO Nordic подвоїла цю суму до 12 тисяч крон.
Очільниця міністерства написала про бажання Єнса допомогти українським дітям:
«Хлопчик побачив у новинах, як багато дітей в Україні втратили свої домівки, і сказав мамі: “Що ми можемо зробити?”. Мама відповіла: “Творити добро!”. У свої 11 він показує світові, що щедрість духу не має віку».
Читайте також: Анджеліна Джолі підтримала 14-річну дівчину, яка постраждала від атаки росіян (ФОТО)
Також завдяки міністру підприємництва Данії Мортену Бьодскову, який організував зустріч із Єнсом та його батьками, Юлія Свириденко мала змогу подякувати хлопчику за його роботу.
Нагадаємо, що Барбра Стрейзанд закликала підтримувати українських медиків (ВІДЕО).
Фото: фейсбук-сторінка Юлії Свириденко
