Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Історія колишнього безхатченка, який створив відомий бренд рюкзаків

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Сьогодні бренд рюкзаків Сашка Горонді відомий не тільки в Україні, а й за кордоном. Його наплічники полюбили і в Америці, і в Бельгії, і в Німеччині, і в Чехії. Та за брендом Horondi стоїть не проста історія його засновника. Чоловік у підлітковому віці потрапив до поганої компанії, де молодший віддавав вкрадені гроші старшим. Сашко змушений був тікати в інше місто, де певний час жив на вулиці, шукав їжу у смітниках та навіть думав про самогубство. Та саме рюкзаки стали своєрідною терапією для Сашка. Пройшло чимало років перш ніж чоловік наважився розповісти свою історію.

Чому Сашко не вважає себе успішним, про філософію бренду Horondi та що допомогло повірити у себе – читайте у нашому матеріалі.

Сашко Горонді

Сашко Горонді

Засновник бренду Horondi

Родом з Мукачева. Переїхав у Львів, де опинився у соціальному гуртожитку “Оселя”. Саме тут почав створювати рюкзаки.

Horondi – бренд з історією

Бренд Horondi спеціалізується на виготовленні рюкзаків, сумок гаманців з різних матеріалів. Знаєте, я, як дизайнер, постійно в пошуку нових матеріалів і нових поєднань. Тому при виробництві використовую дермантин, екошкіру, поліестер, гобелени і багато іншого. Наша фішка в тому, що ми створюємо якісні та доступні рюкзаки. Намагаємось шити так, щоб вони слугували довго, а ще маємо довічну гарантію на обслуговування та ремонт. Тому навіть якщо людина носить нашу сумку 3-5 років, то спокійно може принести її до нас на ремонт.

Читайте також: Де купити український рюкзак? 7 наших крутих брендів

Наша унікальність в тому, що клієнт сам може обрати колір і додати щось своє. Людина сама дизайнер свого виробу. У нас немає фабричного шиття. На вибір є 18 кольорів і десь 15 орнаментів – можна вибрати все, що душа забажає.

Рюкзак від бренду Horondi

Перший свій рюкзак я створив, коли проживав у соціальному гуртожитку для безпритульних. Сюди часто приносили старий одяг, який волонтери сортували і продавали. Тканину для свого рюкзака я взяв у цьому магазині, це були якісь старі сорочки і куртки. Взагалі я випадково взявся за цю справу. Я ходив на роботу і особливо не замислювався над життям. А потім почав якось шукати себе у цьому світі, хотілось відкрити у собі таланти і робити те, що буде приносити задоволення. І тоді спробував пошити перший рюкзак. Мені сподобалось, бо це стало терапією і початком бренду Horondi.

Потрапив у компанію, де доводилось красти гроші для старших

Зараз я живу у Львові. Опинився тут 10 років тому, коли сів на поїзд у невідомому напрямку, який їхав з Мукачева. Десь у 7-8 класі я потрапив у погану компанію. Знаєте, цей вік коли обираєш собі оточення і не можеш відрізнити де добре, а де погано. Я потрапив у компанію, де була вертикальна структура — молодший носив гроші середньому, а той — старшому. Це була така велика банда, де всі одне одного захищали. Сюди зазвичай потрапляли діти з малозабезпечених сімей. У мене не було тата, а мама працювала на заводі і якось не приділяла мені часу.

У школі був дуже сильний булінг через те, що я з бідної сім’ї. І саме в цій компанії я знайшов захист від усіх. Мені було комфортно з ними, поки ми не почали займатись крадіжками. Це все продовжувалось – я вже був “середнім” і мені малі приносили гроші. Потім я отримав умовну судимість і зрозумів, що я раб цієї системи і нічого хорошого мене тут не чекає. Та просто так вийти з такої компанії неможливо — ці люди починали займатись і наркотиками, і зброєю. Я не мав жодного захисту і просто пішов на вокзал, сів в електричку, яка їхала в один кінець. Тоді я навіть не знав, що їду до Львова.

Тут я ночував на вокзалі, просто на вулиці, шукав їжу у смітниках, шукав якісь книги чи одяг, щоб віддати бабусям, які торгували біля вокзалу. На роботу я піти не міг, бо у мене була судимість і я вважав, що мене всі розшукують. До того ж навряд чи роботодавці були б мені раді.

Потім я дізнався, що є спільнота взаємної допомоги “Емаус-Оселя”, де можна переночувати безкоштовно. Я не вірив в те, що хтось може піклуватись про інших просто так. Тому боявся туди йти, бо думав що то якась релігійна секта. Але все виявилось зовсім не так.

Про Оселю

“Емаус-Оселя” допомагає безпритульним і тим, хто потрапив у складне становище, повернутись у соціум, дає роботу і забезпечує житлом. Це такий соціальний гуртожиток, де всі разом живуть. 

Коли я опинився в Оселі, то одразу почав чистити сніг на вулиці. Це вже було прогресом — я не бездомний. Згодом я працював на перевезеннях, ми їздили по місту, збирали непотрібний одяг та везли його на сортування. А далі я почав шити меблі. Але якщо робота адміністратором соціального гуртожитку мені подобалась, то реставрувати меблі — ні. Тому, вечорами після роботи я намагався шити рюкзаки. Це була якась така віддушина для мене, бо основне заняття не приносило ніякого задоволення. Знаєте, у мене був завжди потяг до гарних речей, можливо, саме тому я зайнявся рюкзаками. До меблів я нічого не вмів шити і навчався методом спроб і помилок.

Одні з перших виробів Сашка

Згодом “Оселя” направила мене на навчання, дя я освоїв “соціальне підприємництво”. Всі ці “крапельки” зародили в мені бажання до чогось нового.

“Чувак, роби свій бренд”

Перший рюкзак з обрізків тканин я пошив для себе, а згодом друзі попросили. Наступні кілька наплічників я зробив для гаражного розпродажу. І так потроху шив, але це було непомітно, поки я не познайомився з львівським блогером Володимиром Бєгловим. Він купив у мене рюкзак та виставив пост у Фейсбуці. Люди почали позитивно реагувати на мої вироби. А потім Богдан Логвиненко із “Ukraїner” вмовив мене дати інтерв’ю. І після цього почали звертатись люди з замовленнями. Тоді я подумав, що настав час кидати основну роботу і якось починати виживати на рюкзаках.

Читайте також: “Блогери принесли нам $40 тисяч за добу”. Історія українського стартапу наплічників Pix

На своїй сторінці у Фейсбук я виставляв фото рюкзаків і люди цікавились. Тоді мені писали, мовляв, чувак, давай створюй свій бренд і окрему сторінку. Спочатку я не сприйняв це серйозно, але згодом задумався, почав вигадувати назву. Люди проголосували за моє прізвище. Так і народилась назва бренду.

Скажу чесно, я мільйон разів думав про те, щоб закинути цю справу. Особливо спочатку: я не знав як шити рюкзаки, щось не виходило, десь помилявся.  Та я навіть зараз іноді хочу покинути цю справу! Чому? От власне, через те, що бренд став успішний і вимагає розширення. А я цього не хочу, бо мені подобається бути таким маленьким ком’юніті людей. Я не хочу заробляти більше грошей і бути більш успішними. Я хочу просто отримувати задоволення від життя і кайфувати від того, що шию рюкзаки. Я міг би давним-давно бути просто дизайнером, але я й досі сиджу у майстерні разом зі своїми швачками.

Чотири швейні машинки і одна – на зап’ясті

Спочатку я користувався швейними машинками, які мені давали волонтери. В Оселі вдень я шив меблі, а ввечері залишався на дві години і робив рюкзаки. А вже на власну швейну машинку я позичив кошти. Пізніше виграв грант від Британської ради на розвиток підприємства. Тому я і кажу, що це не я щось самостійно досягнув, а кожна людина з мого оточення внесла свою частку. Зараз у мене вже є власні чотири машинки і п’ята — на зап’ясті. Це тату особливе, бо відображає мою душу.

Все моє виробництво було зосереджено у підвалі соціального гуртожитку. Тільки два тижні тому ми переїхали в інше приміщення. Ми так довго тут були, бо для мене це не просто підвал, а знакове місце — тут народився мій бренд, я тут виріс і переродився.

У моїй команді зараз є п’ятеро людей — швачки і маркетолог. В майбутньому зможемо розширюватись, бо зараз замовлень є на 2-3 тижні вперед. Я хочу розвивати бренд у соціальному напрямку і тому найняв на роботу людей з Оселі. А згодом хочемо спробувати взяти людину з вулиці, щоб дати їй шанс. Як колись дали мені. Також планую віддавати частину зароблених коштів на соціальні проєкти. Щоб моя команда розуміла, що ми не просто працюємо і шиємо, а й робимо вклад у суспільство.

Рюкзаки Horondi купують в Америці та Європі

Раніше я шив свої рюкзаки зі старих речей, які купував на секонд-хендах. Зараз ми купуємо нову тканину і можемо використовувати орнаменти з клаптиків. Колись я навіть зробив бананку зі старого банеру, який висів на моєму вікні. Його було шкода викидати на смітник, тому я вирішив щось пошити. Людям сподобалось, вони хотіли більше таких виробів. Але тоді я подумав, що є бренди, які спеціалізуються саме на цьому. Мені не хотілось забирати чиюсь ідею, бо це їх заробіток. Тому я зробив тільки одну таку сумку.

Читайте також: Чим замінити пакет? 8 брендів, які роблять екологічні альтернативи

Рюкзаки Horondi купують не тільки в Україні, а й за кордоном. Ми не виходили на іноземний ринок ціленаправленно, бо я дуже самокритичний і думав, що вироби ще не настільки хороші. Але клієнти з’явились самі. Зараз стабільно 10 замовлень щомісяця є з Америки, Канади, Європи. Нам дуже приємно, що клієнти є нашою рекламою. Вони ходять по місту з рюкзаками, люди цікавляться де купити такі самі.  Так щомісяця є близько 100 замовлень.

Я не успішний, мені просто пощастило

Вперше я наважився розповісти про свою історію, коли мені було 21 чи 22 роки. Зараз мені 29 років. Приходили журналісти, які просили поділитись, щоб інші могли надихнутись і повірити в себе. Та насправді, багато людей, які жили в “Оселі”, набагато більше пережили і є успішнішими за мене. Бо вони змогли створити сім’ю. Але про це чомусь не пишуть.

А я…мені просто пощастило і я роблю те, що мені подобається. Моя голова постійно забита тільки рюкзаками.

А ще останні 3 роки я полюбляю подорожувати автостопом. Колись я жив звичайним життям і мріяв про те, щоб кудись поїхати саме автостопом. Перша моя поїздка була у Коломию, а далі вже подорожував Україною. А минулого року я дістався за полярне коло. З собою було 300 євро і кілограм 20 їжі в рюкзаку. Мандри дарують мені свободу, якої так колись не вистачало. І це круто.

Суспільство

На Чернігівщині почали монтаж другого модульного мосту з Франції

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Укравтодор почав монтаж другого модульного мосту у Чернігівській області, отриманого від партнерів з Франції.

Про це повідомив перший заступник Голови Державного агентства автомобільних доріг Андрій Івко на своїй фейсбук-сторінці.

«Відновлюємо проїзд знищеними під час бойових дій мостами. Франція передала для цієї мети гуманітарну допомогу — три мости. Першу конструкцію вже змонтували, облаштовуємо підходи до неї. У розпалі – збирання другої», — йдеться у дописі.

Зазначається, що попередньо розібрали завали старого мосту та відремонтували крайні опори, на які встановлюють нові конструкції. Триває монтаж балок прогонової будови.

Старий міст був зруйнований під час активної фази бойових дій на Чернігівщині. Після деокупації та розчищення території навесні тут був збудований тимчасовий об’їзд для пропуску транспорту.

Французькі мости виготовлені компанією Matiere за індивідуальними проектами для кожної локації.  Вони здатні витримувати значне навантаження. У європейській практиці їх використовують для цивільних і  оборонних цілей. Вони можуть експлуатуватись як тимчасові переправи, так і постійні.

Читайте також«Відправка на Бахмут? Вже готуємо». Хто частує ЗСУ смаколиками? Знайомтеся, «Хлібобулочні війська»

«Подаровані Францією мости на Чернігівщині встановлюємо на важливих гуманітарних напрямках, які забезпечують транспортний зв’язок із Черніговом та громадами області на правому березі річки Десна», — додали в Укравтодорі.

Відомо, що внаслідок бойових дій на Чернігівщині пошкоджено 680 км доріг державного значення та 26 мостів.

Нагадаємо, 26 січня на Чернігівщині відкрили перший 30-метровий міст, наданий французькими партнерами.

Також ми розповідали, що на Харківщині відновили міст, знищений під час відступу окупантами.

Фото: фейсбук-сторінка Андрій Івко.

Читати далі

Суспільство

Аеророзвідник облаштував на фронті музичну студію і пише пісні (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Аеророзвідник Павло Прижегодський пригнічує ворога своїми піснями та підтримує бойовий дух побратимів! Він пише пісні й співає в музичній студії, яку зробив в укритті на передовій. Яка ж вона, музична студія Павла на фронті, та як на це реагують його побратими — розповідає ШоТам.

Захисник-музикант облаштував музичну студію прямо на передовій. Там між бойовими завданнями пише пісні й співає.

До вторгнення Павло Прижегодський працював у громадській організації «БУР» , а у вільний час займався музикою. Після 24 лютого хлопець спрямував усю силу на допомогу військовим. Але йому здавалося, що робить замало…

Мене не полишало відчуття того, що все надто якось комфортно для мене. Тобто я прокидався зранку, йшов, пив каву і, поки п’ю каву, розумів, що зараз на сході, на півдні, на півночі, в центрі хлопці мерзнуть голодні під обстрілами, — Павло Прижегодський, аеророзвідник і музикант.

У квітні хлопець мобілізувався й поїхав у зону бойових дій на Донеччину. Служив в аеророзвідці, а першу пісню написав через трагічні події на фронті…

«Унаслідок обстрілу загинуло 12 хлопців із нашої бригади. Приїхали, побачили руїни вже. По долині пролягав дим від нічної пожежі, і я, поки ми їхали, на телефон записав перші рядки: Дим від пожежі влягає долиною. Сипляться межі, що звуть Україною. Спи, поки грім не вщухне, спи», — розповідає Павло Прижегодський, аеророзвідник і музикант.

Дивіться відео: Оркестр Міноборони запалює драйвовою музикою з окопів

Павло облаштував невелику музичну студію прямо в підвалі, де живе зі своїми побратимами. На запитання, як побратими реагують на студію, Павло відповідає, що деякі спотикаються через мікрофонні стійки, коли лягають спати. Ставляться добре, тому що в кожного є своє захоплення.

На війні я зрозумів, що в нас життя одне і треба робити в цьому житті те, що насправді тобі подобається, – Павло Прижегодський, аеророзвідник і музикант.

Коли є вільний час, Павло пише пісні та дає онлайн концерти для підписників. А ще Павло відкрив збір на потреби своєї аеророзвідувальної групи.

«Станом на зараз найбільші потреби, найчастіше які виникають, це технічне обслуговування автомобілів і ремонт їх», — каже Павло Прижегодський, аеророзвідник і музикант.

Павло планує написати ще багато пісень і буде захищати Україну й після Перемоги. А якщо ви захочете задонатити на аеророзвідувальну бригаду Павла, це можна зробити за посиланням.

Нагадаємо, майстри з Приазов’я виготовляють старовинний музичний інструмент.

Також ми розповідали, як литовський рок-музикант Андрюс Мамонтовас переспівав свій хіт українською мовою.

Читати далі

Суспільство

Контррозвідники СБУ атакували росіян ударними дронами (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Військові контррозвідники Служби безпеки України атакували російських окупантів на східному фронті за допомогою ударних дронів.

Про це українська спецслужба повідомила на своїй фейсбук-сторінці та оприлюднила відео з місця подій.

Вказано, що контррозвідники ліквідували чотирьох окупантів і щонайменше трьох поранили.

Окрім того, під час бою під прикриттям спеців СБУ було евакуйовано пораненого українського воїна.

Читайте такожБойові завдання? Не все так просто. До чого готуватися жінкам, які прагнуть мобілізуватися – відповідає військова

Довідка

Служба безпеки України  — державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, що гарантує державну безпеку України. У складі діє Центр спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів, скорочена назва ЦСО «А» або «Альфа» — спецпідрозділ СБУ, антитерористичний центр.

Нагадаємо, військові 71-ї єгерської бригади знищили укріплення окупантів в районі Кремінної на Луганщині.

Також українські прикордонники знищили ворожий склад під Луганськом.

Фото: facebook.com/SecurSerUkraine.

Читати далі