Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
https://www.youtube.com/embed/I2bEdT0yjRg?si=8BIRu0rZfWT9KNq4SSSSSS

Суспільство

Військовий плете браслети однією рукою (ВІДЕО)

Опубліковано

Навіть попри те, що Віталію Мізіну ампутували праву руку та ногу, цей герой навчився плести браслети з паракорду… однією рукою! Вироби Віталія вже носять більше тисячі українців по всій Європі

А як турбота коханої буквально витягнула його з того світу, розповідає ШоТам

Коли після ракетного удару Віталія привезли до реанімації, єдиною хто вірив, що він виживе, була дружина Юлія.

Я йому кажу: «Зайчику, я тебе так люблю». Хороше завжди було в голові, тому що нам треба був тато. Ми не могли по-інакшому — Юлія Мізіна, дружина Віталія

Йому довелося ампутувати праву руку та ногу, але він не лише відновлюється, а й перетворив хобі на заробіток!

Чоловік однією рукою плете браслети, які замовляють українці з різних куточків Європи!

До повномасштабного вторгнення Віталій працював таксистом, а тоді вступив до лав ЗСУ. Встиг прослужити лише місяць, а далі — ракетний удар по навчальному центрі в Десні, де був Віталій. Чоловік опинився в самому епіцентрі пожежі. Він буквально горів заживо.

У такі моменти ти не можеш більше ні про що думати. Там завжди одразу про те, чого ще б хотілося, чого такого ти не зробив. Це знаєте, як все життя перед очима пропливає — Віталій Мізін, ветеран.

Рятувальники витягнули Віталія з вогню, але 60% його тіла були вкриті опіками. Стан чоловіка був украй важкий. Він переніс 10 операцій та ампутацію правих кінцівок. Але з перших днів поруч була Юля, і навіть без свідомості Віталій відчував підтримку коханої.

Просто я спав, а вона біля мене сиділа, за руку брала, і мені було добре — Віталій Мізін, ветеран.

Я його взяла за руку. У нього тоді всі показники почали пікати, оці датчики. Я дивлюсь — його отак трусить. Тоді вже просто так притулилася до нього: я ж його обіймала, гладила — Юлія Мізіна, дружина Віталія.

Віталія рятували медики в Києві, потім у Львові, а влітку його перевезли до Фінляндії. Чоловік був між життям і смертю, але Юля вірила, що все буде добре. Віталію робили численні пересадки шкіри й боролися з інфекцією. І за 4 місяці диво сталося — Віталій почав повертатися до життя.

Проходити тяжку реабілітацію допомагала родина. Він наново вчився ходити разом з молодшим сином.

Віталік тоді ставив парі, хто з них перший піде — Віталік чи малий? Ну, Віталік його перегнав — Юлія Мізіна, дружина Віталія.

Щоб морально підтримати чоловіка, Юля згадала про його хобі — плетіння з паракорду.

Він так каже: «Це ж уже не сплету нічого». А я кажу: «Давай, спробуємо просто зі шнурків» — Юлія Мізіна, дружина Віталія.

Коли Віталію однією рукою вдалося сплести перший виріб, він загорівся й почав плести ще.

Читайте такожПиріжки «від баби Ані». 81-річна жінка пережила окупацію росіян, а тепер пече для ЗСУ

Якось Юля виклала роботи Віталія в соціальній мережі й була вражена реакцією читачів.

Ми навіть не думали продавати — ми просто думали, щоб він чимось займався. А потім хтось спитав, чи можна це купити. Потім, на наступний день, я відкрила, і таких повідомлень там 300 чи 200 штук. Ми вирішили, що так, варто спробувати — Юлія Мізіна, дружина Віталія 

Тепер він виготовляє підвіски в машину, брелоки, темляки на ніж. На один виріб може йти до 3 годин.

Спробуйте зробіть це однією рукою. Просто спробуйте. І це не цінність браслета, а цінність саме сили й терпіння, і натхнення робити цей браслет — Віталій Мізін, ветеран

Це може бути українська символіка або якісь приколи: міньйони, собаки чи там якісь черепки, шоломи — Юлія Мізіна, дружина Віталія Я б краще не сказав. Віталій Мізін, ветеран.

Вироби вже замовили більше тисячі українців з різних куточків Європи, а ще вони полюбилися фінам.

Віталік придумав браслет єдності: так, де з одної сторони український прапор, а з іншої — фінський. І намистинка: «Завжди разом» або тризуб — Юлія Мізіна, дружина Віталія

Ми запустимо такі браслети: «Україна — Німеччина», «Україна — Італія» — Віталій Мізін, ветеран.

Попереду ще тривала реабілітація, але поруч з Віталієм його родина й третій син, який нещодавно народився.

Читайте такожГончарна майстерня, інклюзивний парк та екосело. Це «Хата гончара», що працює за 50 кілометрів від фронту

Віталій та Юля мріють повернутися додому та заснувати бренд аксесуарів, де працюватимуть ветерани.

Усім військовим, які пережили травму, Віталій радить дати час тілу, щоб відновитися.

Нагадаємо, ветеран АТО із протезом під час пішого марафону зібрав 3 млн грн для ЗСУ.

Також читайте, як староста села на Чернігівщині мужньо пережив тортури окупантів і не видав позиції ЗСУ.

Суспільство

Переселенка із Сєвєродонецька відкрила сучасну клініку в Києві, де працюють тільки ВПО 

Опубліковано

До війни Олена Паталаха проживала в Сєвєродонецьку, була керівницею кафедри стоматології Луганського державного медичного університету та володіла медичним центром.

Про це повідомляє Мінреінтеграції.

фото: Мінреінтеграції

Про відкриття стоматології

Жінка відкрила свою власну стоматологічну клініку в місті Сєверодонецьк у 2005 році. Навіть після 2014 року, коли конфлікт на сході України набув повномасштабного характеру, її клініка продовжувала працювати, надаючи безкоштовні послуги військовослужбовцям.

фото: Медичний центр “Естетик-центр” у Сєвєродонецьку 

Після початку інтенсивного вторгнення в рідне місто, Олена була змушена залишити його. Разом із своєю командою вони вирішили переїхати до Києва.

Читати також: Саша Махов. Історія журналіста і воїна з Луганська

Олена поділилася, що саме пацієнти та її колектив надихнули її зібрати сили та розпочати спочатку. Попри складнощі, лікарка та її команда змогли отримати всі необхідні документи для роботи у новому місті. І в результаті нова клініка відкрила двері для перших клієнтів у Києві.

Відомо також, що зараз стоматологія вже почала повноцінну роботу. Там працюють переселенці.

Ми вдячні цьому прекрасному місту за те, що дало нам шанс жити та працювати, створювати здорові та щасливі посмішки попри війну“, – підкреслює Олена Паталаха.

Нагадаємо, що естонський депутат вирушив у велопробіг за Україну: 1700 кілометрів за 6 днів.

Також ми повідомляли, що у Харкові можуть з’явитися вулиці на честь Олени Пчілки, Тичини й Гребінки.

Фото: архів Олени Паталахіної.

Читати далі

Суспільство

У “Київ Мілітарі Хаб” відкрили безоплатний спортзал для реабілізації ветеранів

Опубліковано

У Києві відкрили новий спортивний комплекс для військовослужбовців та ветеранів, оснащений сучасними тренажерами для реабілітації. В ньому їм надається можливість безоплатно займатися фізичними вправами.

Про це повідомили на офіційній сторінці “Київ Мілітарі Хаб” у фейсбуці.

фото: Київ Мілітарі Хаб

Про спортзал

У ньому можна безоплатно займатися на сучасних реабілітаційних тренажерах. Тренування доступні для військових з ампутаціями кінцівок, а також для тих, хто користується кріслом колісним.

Читати також: На Київщині міжнародні партнери відновили понад 9 тисяч об’єктів: як скористатися програмою

Є можливість проводити заняття самостійно або з реабілітологом. Перше заняття для відвідувачів провів український атлет і телеведучий, президент Федерації стронгмену України Сергій Конюшок.

Адреса: вул. Бастіонна, 11.

Графік роботи: понеділок-п’ятниця – з 09:00 до 18:00, субота – з 08:00 до 19:00.

Гроші на облаштування залу передав благодійник з Нідерландів, який побажав залишитись анонімним.

Також ми повідомляли, що Мінкульт розпочав короткотривалі гранти: як вони працюють та як подати заявку.

Фото: Київ Мілітарі Хаб

Читати далі

Суспільство

Саша Махов. Історія журналіста і воїна з Луганська

Опубліковано

Нерідко ми ходимо по вулицях і навіть не замислюємося, хто ці люди, на честь яких вони названі? Через роки насаджування російської культури та історії кожен українець знає, хто такий Лєнін, Пушкін і Щорс, імена яких носили, а деколи досі носять вулиці майже в кожному населеному пункті України. А хто такий Болбочан, чи чим була відома Теліга, чи ким були Махов із Ратушним, на жаль, досі відомо далеко не всім.

Але саме вони є справжніми героями України, які, на відміну від вищезгаданих катів і чужинців, справді заслуговують на свою честь. І саме заради того, щоб розповідати українцям про достойних, але недостатньо відомих синів і доньок України, чиї імена носять вулиці наших міст, ШоТам та “Стріткод” розпочинають спільний проект “Незламні назавжди”! І наш перший випуск про Олександра Махова, чиєю прізвищем з 2022 року названо вулицю та станцію трамвая у Києві.

Сюжети “Незламні назавжди” будуть використані на “Уроках незламності” – всеукраїнському освітньому проекті для школярів, розробленому ГО “Історична платформа” спільно з Освіторією.

Історія Саши Махова

Вихованець луганської “Зорі”, підкорювач гір, марафонець та висвітлювач миротворчих місій України! І це лише маленька частина історії Сашка Махова, який поклав своє життя за Україну.

Початок карʼєри

Він народився в Луганську у 1986-му, зростав у зросійщеному оточенні та говорив російською. 3 дитинства захопився футболом, навчався у дитячо-юнацькій спортивній школі “Зоря”. Але за фах обрав саме журналістику: як репортер зростав на телеканалах Луганська. А згодом продовжив карʼєру і на центральних телеканалах: “Україна”, “Україна 24” та “ДІМ”.

Окупація рідного міста

Ті, хто знав Махова до 2014, запам’ятали його скромним, в окулярах і костюмі з краваткою. Та початок війни в Україні і окупація росіянами рідного Луганська кардинально його змінили… Прапор та шарф “Зорі” лишився в офісі, а окуляри пізніше розібʼють – на акції проросійських активістів. 3 початком російської агресії Сашко як український журналіст був змушений покинути Луганськ.

3 2015 Олександр їздив репортером на фронт, висвітлював події в зоні бойових дій. І в якийсь момент вирішив, що інформаційного поля бою для нього замало. У тому ж 2015 взяв до рук зброю і в лавах 57-ої бригади пішов бити ворога. Воював під Горлівкою. Спочатку був навідником зенітної установки, потім – кулеметником.

“Живи на повну”

Після демобілізації повернувся в журналістику, але продовжував їздити на схід. Так він був ближче до дому. Разом з цим Саша став цінувати кожен день і втілювати власні мрії: купив кеди Converse і перше в житті пальто, здолав Чорногірський хребет та стрибнув із парашутом!

Махов часто писав, що війна навчила його брати від життя максимум. І він це робив! В 2017 році як спецкор побував в Антарктиді разом з українською експедицією. А це теж він – єдиний журналіст у літаку, що евакуював українців із китайського Уханя – осередку пандемії!

За пів року до повномашстабної війни Сашко відправився як спецкор до Республіки Конго. Робив репортаж про український миротворчий контингент у найбіднішій країні світу.

Читати також: На Київщині міжнародні партнери відновили понад 9 тисяч об’єктів: як скористатися програмою

Повномасштабне вторгнення

А 24 лютого 2022 просто з редакції пішов до військкомату й став до лав 95 десантно-штурмової. Між боями Сашко зробив пропозицію коханій Анастасії. Це був його 36-й День народження.

“У мене, на жаль, немає зараз обручки для тебе, але є кільце від гранати. Я хочу, щоб ти стала моєю дружиною. Виходь за мене”, – промовив він на відеозверненні.

Смертельне поранення

Кохана погодилася. А через три тижні Сашко отримав смертельне поранення… 4 травня біля села Довгеньке, де Сашко освідчився коханій, він пішов із життя. Сашка поховали у Києві, посмертно нагородивши Орденом “За мужність” III ступеня.

А віднедавна в столиці зʼявилася вулиця, що носить імʼя Олександра Махова. А на ній – інтерактивна табличка проєкту “Стріткод”, який розповідає, на честь кого названі наші вулиці. Достатньо лише навести камеру на QR-код та перейти за посиланням.

Про проєкт

“Стріткод” вже розмістив 81 табличку в Києві, незабаром зʼявляться ще 50, а попереду тисячі по всій Україні!

За своє життя Сашко говорив: “Якщо і вмирати, то тільки героєм на полі бою”. Так і сталося.

У Махова залишився син Владислав від першого шлюбу. Який обовʼязково побуває на площі імені тата в його рідному звільненому Луганську!

Нагадаємо, що Бельгія виділить €200 млн та ракети ППО для України.

Також ми повідомляли, що на книжковому ярмарку в Буенос-Айресі представили український стенд.

Читати далі

 РЕКЛАМА:

Шопочитати

Суспільство2 тижні тому

«Я просто хотіла, щоб якась мама плакала менше, ніж я»: як Вікторія Наумович змінює життя молоді з інвалідністю у своєму місті

«Настя народилася передчасно. Зовсім крихітна — 1 кілограм 100 грамів. Ми одразу розуміли, що будуть...

Суспільство3 тижні тому

Врятувати поліських коней: як на Київщині відновлюють українську породу та створюють простір автентичних ремесел

Маленький кінь, більше схожий на поні, невибагливий у їжі та лагідний. Саме такі тварини здавна...

Суспільство3 тижні тому

«Без цього бренду не було б мене». Як соціальний бізнес Ohra Home об’єднує матерів дітей з інвалідністю

У житті Юлії Бігун багато різних сфер: сім’я, робота в проєкті з гуманітарного розмінування України,...

Суспільство4 тижні тому

Виготовляє «гівняні» прикраси з пташиного посліду. Це історія арт-активістки, яка живе з голубом  

Свого першого голуба Валеру вона побачила в закинутій квартирі майже бездиханним пташеням і врятувала. А...

РЕКЛАМА:

Продовжити в браузері
Щоб встановити натисни Додати на Початковий екран
Додати на Початковий екран
Встановити
Встановлення майже не використовує пам’ять і забезпечує швидкий спосіб доступу до цієї програми.
Встановити
Update Contents
ШоТам Ми хотіли б показувати вам сповіщення про останні новини та оновлення
Відхилити
Дозволити сповіщення