Економіка
Як відкрити равликову ферму? Темна сторона равлика.
Купив тонну равликів, закинув їм корму, зібрав восени врожай у десять тонн – і на експорт, а там уже з розкритими обіймами вичікують ресторатори з грошима. Так про равликову ферму думають дилетанти. Як відкрити равликову ферму?
Насправді це таке ж фермерство – з усіма його недоліками і ризиками, розповідає Михайло Дем’ян, власник першої равликової ферми на Закарпатті. Вона, до речі, так і називається – Закарпатська равликова ферма.
Читайте також: На Київщині вирощують равликів для європейського стол
Він розповів “ШоТам?” про усі небезпеки, з якими зіштовхнувся сам на початку створення равликового бізнесу.
Як став равлиководом
Равликова ферма підприємця Михайла Дем’яна розташована у Нижньому Селищі (Закарпаття). Харчових равликів, що з виду Хелікс Мюллер, вирощує разом з партнером по бізнесу третій рік. Каже, вирішив спробувати, бо також попався на чутки про надзвичайну прибутковість бізнесу.
Читайте також: На Рівненщині ІТ-фірма вирощує равликів на експорт
Спочатку тренувався вирощувати харчового равлика вдома і пробував реалізувати його. Потім пройшов навчання у країнах Європи – як відкрити равликову ферму.
Вартість одного дня перебування на навчанні в Європі – десь 100 євро. Але довелось, бо навчання, яке пропонують у нас в Україні – одноденне, взагалі ні про що, – розповідає Михайло Дем’ян.
Рік пішов на облаштування ферми та розведення маточного стада. Каже, благоустрій ферми – недешеве задоволення: після 50 тисяч доларів витрат компаньйони уже перестали рахувати гроші.
“Як відкрити равликову ферму? Здається, що ферма з равликами – то просто: купив, вони собі паруються, тільки годуй і поливай, а як розплодяться, можна продавати пачками у ресторани. Якщо думаєте так, краще тримайте ахатіну (вид домашнього равлика – авт.) у домашньому акваріумі, – каже равликовод”, – каже Михайло.
Як відкрити равликову ферму?
На початку розмови Михайло особливо наголошує на тому, що при створенні ферми треба вкластись не тільки у закупівлю маточного стада (равликів, які потім відкладуть ікринки, з яких і виросте равликовий врожай – авт.), а ще обладнання та аренду приміщення, винаймання кваліфікованої (або хоча би сумлінної) робочої сили. [3]
Читайте також: Від жаб’ячих лапок до молока ослиці: п’ять “скажених” українських ферм
І обов’язково у витрати включіть свій власний час – чомусь ми не звикли його рахувати, але це теж гроші, – каже Михайло Дем’ян.
Підприємці планували вирощувати 10 тонн равлика з тонни репродукційного стада. Для цього обладнали приміщення у 250 квадратів – маточну репродукційну залу, і поле у півгектара – для вирощування равликового врожаю.
Підсобні приміщення та склад уже не рахую. Також врахуйте, що для вирощування 10 тонн равлика треба 11 тонн корму.
Причому, для складу недостатньо якогось підвалу, інакше корм зіпсується і це впливатиме на здатність равликів паруватись.
Взагалі готуйтесь до того, що будь-який нюанс впливатиме на їхню репродукційну здатність: не та вологість – не паруються, щось не так з кормом – не збираються розмножуватись, проблема з температурним режимом хоча би на пів градуса – і це теж вплине на особисті стосунки між молюсками.
Читайте також: З льоном і коноплями: ферма на Чернігівщини виготовляє 15 сортів масла
Для того, аби простіше контролювати ці нюанси, підприємці встановили контролер, систему вологого туману, яка підтримує потрібний рівень вологості, датчики температури.
І все ж треба постійно самому моніторити, що відбувається у репродукційній залі. Равлики чутливі до змін, тому треба потрапити в десяточку і з раціоном, і температурним режимом.
Замитнення і логістика в Європу лежить на плечах фермера.
“Не буває так, щоб рефрижератор приїхав одразу, забрав равлика, а ми тут же отримали гроші – і всі щасливі. Тому обов’язково треба мати свою холодильну камеру для зберігання врожаю”, – каже Михайло.
Окрім того, холодильник – одна з умов внесення підприємства у список уповноважених експортерів України.
Як з тонни отримати десять
У перший рік підприємці встановили планку на врожай у 10 тонн равлика. Почали з 750-800 кілограм. І – десяти тонн не отримали.
Якщо людина в перший рік з тонни хоче отримати врожай у 10 тонн равлика, треба планувати усі витрати як на 15 тонн.
Важливий нюанс перед стартом справи – врахуйте, що справжній корм для равлика в Україну завозиться під замовлення. Є три види корму – для репродукції, малька та відгодівлі.
Але в Україні його нема: треба або імпортувати з Європи (і розмитнення збільшує ціну корму на раз), або імпортувати основу для корму і взяти на себе відповідальність щодо наповнювача основи.
Формально в Україні немає корму для равликів. Коли у 2018 році купляли, там було написано не “корм для равликів” на мішках, а “корм для перепелів”.
Старт репродукції треба починати після того, як равлик встиг оклигати, набрати енергію для спаровування і відкладання ікри. Її равлик відкладе у спеціально підготовлену земляну суміш, а сам, скоріше за все, помре. Зазвичай після відкладання ікри залишається максимум 10-15% живих особин – і це природно, каже Михайло.
Після збору ікра поміщається в інкубатор з ретельно підібраним температурним режимом. Маленькі равлики інкубуються у маленьких коробочках, всередині яких треба кожного дня перевіряти вологість із допомогою вологоміра. Слідкувати, аби не пропустити той момент, коли равлика час переміщати до холодильника.
“Якщо пропустити будь-який з тих етапів, замість запланованих на цей рік 10 тонн врожаю, фермер може отримати 2 тонни, 5 тонн, а може статись так, що у нього не виросте равликів першого класу”, – каже Михайло.
Дорослий равлик ділиться на три класи. До першого класу відносяться найбільші молюски, до третього – найменші, “некондиція”.
“Він дуже маленький, його зберігати не рентабельно – він не має енергії, аби перезимувати. А якщо його випустити на наступний рік вирощувати, виросте набагато раніше, ніж основна маса, раніше почне відкладати ікру, і тоді при зборі врожаю матимемо знову третій клас”, – каже Михайло.
Прибутки і як вийти на самоокупність
Равликівництво – малоприбуткова справа, каже Михайло.
Цілий рік мучитися, вкладати купу грошей-часу-нервів, аби отримати з 10 тонн 15 тисяч євро. В Україні зараз дуже велика собівартість самого равлика: 1,5 -2 євро за кілограм живого равлика. Приготований – дорожче, але то прерогатива ресторанів, кафе, дегустаційних залів.
Читайте також: Сирний бізнес на останні 300 гривень. Історія сироварні “Скажи Cheese”
Окрім того, розповідає Дем’ян, равлик не користується великим попитом в Україні, бо українці поки ні фінансово, ні морально не готові їсти равликів.
Непогана модель виходу равликового господарства на прибутковість – позначити себе на туристичній мапі.
“Закарпаття вигідно вирізняється від інших регіонів кількістю туристів, тому ми налагодили співпрацю з туристичними агентствами. У нас на фермі можна замовити екскурсію і дегустацію равликів”, – каже Михайло.
Особливості європейського равликівництва
У Європі равликова ферма загалом не є основним джерелом доходу бізнесмена, розповідає Михайло. Виробничі потужності ніколи напряму з фермером не працювали і не працюють. Їм нецікаво купляти 10-15 тонн равлика, у них для того є посередники. Вони мають зобов’язання – поставити певну кількість равлика на рік.
Багато європейських фермерів користуються грантами від уряду. Так, знайомі Михайла облаштували нову ферму вартістю 110 тисяч євро: 50 тисяч – їхні, 60 їм презентувала держава.
І те, вони ще ретельно подумали, чи треба це їм.
Європейцю собівартість равлика виходить, як і українцю, у 1,5 євро, але він продає равлика за 3,5 євро, і має на кілограмі 2 євро, на одній тонні – 2 тисячі, на 20 тоннах – 20 тисяч євро відповідно.
Поради майбутнім равлиководам
“Якщо людина дуже сильно хоче стати равлиководом, то моя порада – купити собі ахатіну і тримати її вдома в акваріумі. Не конкуренції боюся: тут конкуренції нема, бо це міжнародний ринок – там десять ферм плюс, десять мінус – без різниці”, – зазначає Михайло.
Якщо людина збирається останні гроші вкласти у равликову ферму і не виробляти хоча би 50 тонн равлика при цьому, підприємство буде збитковим, розповідає равликовод. І радить: аби справа була прибутковою, треба вирощувати равлика в промислових масштабах.
Економіка
Конструкторське бюро «Південне», розміщене у Дніпрі, виробниче об’єднання «Південний машинобудівний завод імені Макарова» та італійська компанія AVIO S.p.A досягли домовленості про додаткове постачання 10 двигунів українського виробництва для ракети-носія «Vega» на загальну суму майже 6 млн євро.
Про це повідомили у пресслужбі компанії.
Зазначається, що чинний контракт на постачання 11 блоків маршового двигуна, розрахований до 2023 року. Сім блоків вже поставлено, один буде відвантажено замовнику найближчим часом, ще три знаходяться в процесі виробництва.
Читайте також: «Виводимо Україну на нову орбіту». Як супутник від MySatUA популяризує космічну галузь в Україні
Наголошуєтся, що співпраця з компанією AVIO S.p.A. – це наглядний приклад інтеграції української ракетно-космічної промисловості у європейські космічні програми.
Довідка
Ракета-носій легкого класу «Vega» є спільним проєктом Європейського космічного агентства та Італійського космічного агентства. ДП «КБ «Південне» та ДП «ВО Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова» співпрацюють із італійською компанією AVIO S.p.A. за програмою «Vega» з 2004 року. Всього за роки співробітництва було виготовлено та вже поставлено компанії AVIO S.p.A. понад 20 блоків маршового двигуна, останні з яких – на початку 2021 року.
Особливістю двигуна є можливість багаторазового запуску під час польоту (до 5 включень), завдяки чому забезпечується розведення супутників на різні орбіти.
Нагадаємо, українсько-американська компанія Firefly Aerospace показала встановлену на космодромі ракету.
Як ми повідомляли раніше, NASA обрало розробку українця для побудови онлайн-карти марсохода.
Головне фото: wing.com.ua.
Економіка
На Мелітопольському хлібокомнаті встановлювали обладнання нової сучасної вентиляції, фільтрації, кондиціонування та опалення – загалом на понад 30 мільйонів гривень.
Про це пише harch.tech.
За інформацією, устаткування обиралося з урахуванням усіх вимог до стандартів сучасного харчового виробництва.
Також повністю замінили підлогове покриття площею 1500 м2 на промислову топінгову підлогу європейського рівня.
Модернізовував хлібокомбінат холдинг «HD-Group».
З нового обладнання придбали і встановили:
- сучасні ротаційні печі і ферментаційні камери фірми Revent (Швеція);
- машину тістомісильну IBIS (Польща) з можливістю інтенсивного замісу;
- вакуумний тістоподільник компанії BENIER (Нідерланди);
- та багато іншого сучасного обладнання вітчизняних та іноземних виробників.
Читайте також: З кавою, лавандою та вином. Вісім крутих українських виробників крафтового сиру
Також протягом року спеціалісти завершили такі процеси, як заміна асфальтного покриття, влаштування сучасної пожежної сигналізації, виготовлення нестандартного обладнання під параметри та потреби виробництва.
Завдяки цій трансформації значно поліпшаться умови роботи для персоналу, а мешканці Мелітополя отримають доступ до продукції, яку виготовлено за всесвітньо прийнятими стандартами якості та безпеки HACCP.
Тепер, окрім хліба масового виробництва, містяни можуть придбати велику кількість дрібноштучних виробів. Булочки, рогалики, штруделі, бублики, пряники, кекси – все це виготовлено з використанням найкращого обладнання світових виробників.
Читайте також: На скандинавському дракарі українським Дністром: як франківці будують історичні кораблі предків
До кінця 2021 року планується також заміна внутрішньозаводського транспортного обладнання та придбання нового автотранспорту для доставки продукції споживачам.
Нагадаємо, на Миколаївщині монтують першу в Україні двокрилу зрошувальну машину.
Як ми повідомляли раніше, на Київщині побудують завод автомобільної електроніки.
Усі фото: harch.tech.
Економіка
Ветеран АТО створює унікальні речі в стилі мілітарі.
Його гордість — подушка у формі коробки для набоїв. А ще є екосумка «Мародерка», пледи і худі.
Андрій Зеленський — захисник Луганського аеропорту.
Ніс службу у складі 25-тої окремої повітрянодесантної бригади. До війни працював з металом, а тепер підкорює текстиль.
«Усе почалося з цинку — верхньої частини коробки від набоїв», — каже ветеран АТО Андрій Зеленський.
Модель подушки вигадав сам, а ескізи відніс до ательє. Так з’явилась перша партія його виробів.
Читайте також: Як ветеран російсько-української війни відкрив тату-салон у Тернополі (ВІДЕО)
Нині ними користуються побратими і навіть Міністр оборони Литви.
Замовлення Андрій приймає у соцмережах. Набір коштує 1150 гривень.
Їх зазвичай купують на подарунки для атовців.
А для Андрія його бізнес — спосіб відволіктися від війни.
«У минуле я не повертаюся. Рух йде вперед, в розвиток», — ділиться Андрій.
Читайте також: Своя Швейцарія у дворі — як одесит започаткував школу добросусідства
Нагадаємо, в Україні запрацювала «ветеранська» лінія 1545-9.
Як ми повідомляли раніше, жіночий ветеранський рух представив нову назву VETERANKA та айдентику.