Суспільство
«Аби побачити проблему, треба говорити з людьми»: як колишня вчителька з Іршави змінює свою громаду
Опубліковано
3 місяці тому
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Раніше на головній площі Іршави на Закарпатті було темно, доводилося брати з собою ліхтар. Працівниця міськради Віра Глушко часто пізно йшла з роботи і помітила таку проблему, спитала людей, залучила грант — і на площі тепер завжди є світло.
Жінка була освітянкою, паралельно працювала у громадському секторі, а потім приєдналася і до команди міськради. Вона знає, що секрет успішної громади простий — запитувати людей про їхні потреби та проблеми, і прислухатися. Віра розповіла ШоТам, як її громада стала однією з семи найкращих в Україні.
Завжди була активною громадянкою
Вірі Глушко з Іршави ніколи не було байдуже, що відбувається довкола та всередині міста:
«Прагнула завжди і прагну зараз, щоб люди були проактивними. Бо не можна жити і думати, що хтось щось має нам зробити».
Раніше жінка працювала заступницею директора у позашкільній установі — будинку дитячої творчості, а також працювала із лідерами учнівських організацій колишнього Іршавського району. У 2014 році, коли відбулася Революція Гідності, а згодом почалася і російсько-українська війна, Віра почала задумуватися про те, що потрібно формувати юридичну організацію. У кожній школі району була батьківська рада, тож за ініціативи одного з батьків організували таку спільноту батьків — «Батьківську районну раду Іршавщини». Віра пригадує, тоді в учасників організації було мало досвіду у такій сфері. Спочатку робили так, як серце підказує: наприклад, коли хотіли повезти дітей на екскурсію, то зробили ярмарок і за вторговані кошти організували подорож.
Впевненість, що можна робити ще більше прийшла завдяки першому втіленому проєкту зі створення молодіжної ради в Іршаві. У 2020 році розформували Іршавський район і організація змінила назву на «Іршавські промені», а у команді лишилося 8 людей.
«А я не встигала, бо все робила просто ночами і вихідними, у мене не було навіть часу для сім’ї. Я знала, що у міській раді не було тих, хто займався проєктною діяльністю, тож показувала хороший приклад і багато говорила на цю тему. У 2021 році міський голова запросив мене на роботу у відділ економічного розвитку та інвестицій», — розповідає Віра.
Тож тепер жінка вже три роки працює проєктною менеджеркою: бере участь у робочих групах, готує конкурсні заявки, залучає кошти для громади, працює над налагодженням міжмуніципальної та міжнародної співпраці. Це можливо, зокрема, завдяки «Іршавським променям», де жінка здобувала цінний досвід перших проєктів. Команда проходила навчання і налагоджувала стабільну роботу. Та повномасштабна війна стала набагато більшим випробуванням — п’ятеро учасників виїхало за кордон, а ГО чекали ще більші виклики.
400 тонн допомоги
З 2022 року ГО «Іршавські промені» була зосереджена на двох напрямках — допомога ВПО та безпека. Все почалося з підтримки друзів з-за кордону, зокрема з Німеччини. Уже в березні на кордоні зустріли два мікроавтобуси, які проїхали 1400 кілометрів.
Це була військова допомога: каремати, бронежилети, каски. Все це відвезли у військову частину, і хлопці потім згадували, що саме з тими речами вони ще довго воювали.
«Офіційно через нашу організацію перейшло близько 400 тонн допомоги і для військових потреб, і медикаментів, і харчів, засобів гігієни, одягу, побутової техніки тощо. Багато з цього ми роздавали переселенцям», — розповідає.
Міська рада не могла охопити всіх: надавала і надає досі безкоштовне житло, упродовж року організовувала безкоштовне харчування, але людям цього не завжди вистачало.
Тому Віра почала подаватися на гранти. Перший був пов’язаний з облаштуванням житла для внутрішньо переміщених осіб у колишньому гуртожитку на території громади.
Встановили ліхтарі та камери відеоспостереження
В одному з проєктів ГО створила сайт для переселенців з усією потрібною інформацією. Це теж був грант — на 100 тисяч гривень від Центру громадських ініціатив. На цьому проєкти не зупинялися:
«Ми з командою допізна писали проєкт в мене на роботі. Я брала з дому ліхтар, бо вулиці були абсолютно темні. Це “підсвітило” ще одну проблему, і я запитала людей про неї. Я завжди так роблю: просто зупиняю перехожих і питаю. Люди охоче розказують, тож я не придумую ці проблеми, а бачу, що є потреба і запит»
Тож встановили 15 ліхтарів на площі і в місцях, де було надто темно. У наступному проєкті закупили 8 камер відеоспостереження — це був запит від офіцера громади та рекомендації аудиту безпеки територій, який проводили в громаді. Тут знову знадобився секрет успішної громади — врахування думки людей і постійний діалог.
Читайте також: «Коли голова довіряє молоді, то й жителі більше довіряють владі». Студентка пройшла стажування в міськраді, аби посилити громаду
Паралельно у громаді втілювати також проєкт із Міжнародною організацією з міграції (МОМ): встановлювали інклюзивні автобусні зупинки з тактильними плитками. Віра пригадує, що це буде складно, але результат того вартий: адже до проєкту залучили дуже багато людей, проводили опитування, інтерв’ю, щоб дізнатися думку громади, а обладнання виготовляли на місцевому підприємстві.
У серпні 2022 року Іршавська громада підписала угоду з Проєктом USAID «ГОВЕРЛА» про партнерство. Віра каже, хоч це проєкт, спрямований на організаційну та інституційну спроможність громад, але через повномасштабне вторгнення, Проєкт допоміг реагувати на надзвичайні ситуації та закрити базові потреби:
«Ми отримали трактор-навантажувач, обладнання для пожежної команди, потужні генератори тощо».
Іршавський міський голова Віктор Симканинець каже, що міськрада з «Іршавськими променями» постійно на зв’язку — щодо стратегії розвитку, допомоги ВПО, гуманітарної політики й співпраці з міжнародними партнерами:
«Я радий, що на території нашої громади є така ГО. Це організація не просто “на папері”, це активні дієві люди, які довели, що працюють на благо громади, району і всієї держави», — вважає Віктор Андрійович.
Читайте також: Сільську дорогу підтоплювало так, що було складно дістатися дому. Ось як з цим впоралися в громаді на Волині
Це успіх для всієї громади
Завдяки цій співпраці фахівці міськради постійно проходять навчання, наприклад, з проєктного менеджменту, соціального обслуговування, євроінтеграції, гендерної політики, управління комунальним майном, аудиту безпеки територій тощо. А ще вивчають англійську мову.
«Як мешканка Іршави і як громадянка України, я дуже щаслива, що ми прийшли в цей проєкт. Бо це успіх для всієї громади. Проєкт USAID “ГОВЕРЛА” змусив нас усюди роздивлятися і себе показувати. І робити й для себе аудит», — ділиться Віра.
Іршавська громада отримала нагороду «Краща практика» від Проєкту USAID «ГОВЕРЛА», такий собі «Оскар» — за залучення жителів у розвиток громади. Віра вважає, що цього вдалося досягти саме завдяки людям — ось такий секрет успішної громади:
«Ми брали участь у багатьох проєктах, збирали звернення громадян і розглядали їх, робили публічні обговорення щодо декомунізації назв вулиць тощо. Все це разом, я думаю, стало ключовим для цієї нагороди».
Усього таку нагороду отримали 10 з понад 100 громад-партнерок Проєкту USAID «ГОВЕРЛА», які надихають своїм прикладом у найважливіших напрямках розвитку: муніципальні послуги, економіка, управління ресурсами, можливості для молоді тощо.
Вам може сподобатися
-
Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі
-
Гранти — це не кредит, а підтримка: як переселенка з Донеччини заснувала проєкти для ВПО в Миргороді
-
Закарпатець повернувся після університету в село та залучає гранти на розвиток громади
-
Колись соромилися своїх ідей, а тепер пропонують їх місцевій владі: на Закарпатті створили молодіжну раду та хаб
-
Борщ і голубці біля лінії фронту: як переселенка з Донецька налагодила виробництво готових домашніх страв
-
Не вистачало фінансування, але люди знайшли рішення: як у Новій Одесі рятують єдину лікарню на три громади
Суспільство
Опубліковано
2 години тому21.11.2024
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі.
ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.
Вирішили створювати свою громадську організацію
Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим.
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.
Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.
Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня
«Юстина», бо справедливість
Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.
Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення.
Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство.
Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня
Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду
Спільний запит у селі — велопарковка
У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.
Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.
Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня
Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.
Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.
Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня
Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.
Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.
Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня
Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття.
Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.
Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.
Коментарі
Суспільство
Опубліковано
4 години тому21.11.2024
Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.
Про це повідомляє УЗ.
Як працюватиме новий маршрут?
- На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
- На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.
Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.
Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра
Що змінюється для пасажирів?
Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.
Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.
Фото обкладинки: УЗ.
Коментарі
Суспільство
Опубліковано
7 години тому21.11.2024
15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.
Про це повідомляють представники благодійного фонду.
Які діти отримають подарунки?
Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування.
Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».
«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.
Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків
Про цьогорічну акцію
Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф.
Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта».
З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.
Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).
Фото обкладинки: Freepik.
Коментарі
Шопочитати
Як у Залужного та «ДахиБрахи»: юрист з Кропивниччини створює вибійчані хустки та відроджує українське ремесло
Костянтин Данильченко — юрист і водночас засновник майстерні вибійкарства «Будяк Кучерявий». Вибійка — це техніка...
Степ, аромат полину, запахи моря і гір — це проєкт «Yuşan-Зілля» про єдність культур українців і кримських татар
У залі поволі згасає світло, простір наповнюють перші акорди. Український голос починає пісню, а в...
Адаптивний одяг, інклюзивний посуд і дошки для нарізання: ці ініціативи полегшують життя людям з пораненнями
Нарізати овочі, поснідати улюбленими стравами, одягти штани — всі ці повсякденні справи стають справжніми викликами...
«Чи я можу вам допомогти?»: це хлопці з соцмереж, які купують у бабусь квіти та роблять інші добрі справи
Ви точно бачили ці відео в соцмережах, коли хтось купує продукти для літньої жінки, скуповує...
Коментарі