Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
блог блог

Суспільство

Про кіз, трактори і городи: вісім українських сільських блогерів

Опубліковано

Як ви собі уявляєте блогера? Модно одягнені дівчата чи хлопці з незмінним крутим смартфоном у руці, на дорогій машині та з купою реклами на своїх сторінках? А чи знаєте ви хоч одного сільського блогера? Так-так, вони теж створюють крутий контент у соціальних мережах та підкорюють тисячі користувачів. От тільки у них замість морського краєвиду – хата з городом, замість екзотичних тварин – отара кіз чи овець, а знімають вони розпаковування не преспаків від модних брендів, а розбірку тракторів! І будь-то 80 річна бабуся, яка показує своє життя, чи молодий хлопець, який розказує про фермерство – історії сільських блогерів користувачі “смакують” із задоволенням. Пропонуємо і вам познайомитись з ними! 

1. Кози, які збирають тисячі переглядів на YouTube

“Добрий день! Це канал “Я і мої кози” і звати мене Люба”, – саме так починається майже кожний ролик Любові Кобилянської з села Старий Олексинець. Жінка веде свій блог на YouTube, де розповідає про… кіз. Її рогаті стали справжніми зірками інтернету і збирають тисячі лайків на кожному відео.

45-річна Любов Кобилянська має 6 дітей та 13 кіз. Жінка рано вийшла заміж, тому про ведення господарства може багато розповісти. Свій блог на YouTube почала вести близько року тому.

”Почали до мене багато людей телефонувати, приходити та питати за кіз. Я багато давала порад і діти мої кажуть: “Мамо, ти стільки знаєш, може, ти заведеш вже свій канал на YouTube і будеш розказувати, щоб люди більше знали”.

Тепер за життям Любові та її кіз щодня спостерігає майже 75 тисяч підписників. Глядачі є не тільки з України, а й з Австралії, Німеччини та Білорусі. Сільська блогерка розповідає, як збільшити дійки у кіз, що робити, якщо козел бодається, як доїти і чим годувати рогатих. На каналі жінка дає майстер-класи, як зробити з козячого молока сир, масло або сметану. Також ділиться рецептами приготування плову, кролика, приправ та салатів.

Читайте також: Створила сайт у 60 років! Як бабуся в Івано-Франківську робить з пенсіонерів фрілансерів

2. Баба Ніна, яка стала блогеркою у 81

За її сторінкою у TikTok спостерігає майже 60 тисяч підписників. І це не якась співачка чи зірка, а звичайна сільська бабуся з Вінниччини, яка стала блогеркою у 81 рік.

Добрий день, шановні мої глядачі. Дуже рада, рада вас всіх чути, бо бачити я вас не можу всіх. І хочу вам подякувати за вашу увагу!” – каже бабуся Ніна, розпочинаючи чергове відео.

@_nasha_babyshka

Буде 2 частина

♬ оригінальний звук – Бабуся😍🥰

Створити власний блог запропонувала онука бабусі Ніни. Одного разу вона запропонувала зняти відео. Бабуся погодилась, адже онука завжди полюбляла слухати її розповіді. Та ніхто не очікував, що блог буде дивитись стільки людей. Перегляди одного відео можуть досягати до 100 тисяч!

На відео бабуся Ніна перебирає цибулю, вчиться їздити на тракторі, порається босяка на городі та готує різноманітні страви: “Місим тістечко на пиріжечки. Колись цих пиріжечків могли поїсти тільки на великі святки. На Пасху, Різдво, на празник. Бо не було з чого: муки не було”.  

Читайте також: Як заробити на пенсії? П’ять проєктів, які працевлаштовують бабусь та дідусів

Та й це не все. Бабуся може і по-сучасному затанцювати, і заспівати пісень з подругою. На відео вона показує вишиванки, яким вже 100 років і мріє, щоб цей скарб зберегли її онуки. Також вона часто згадує минуле і розповідає своїм підписникам про традиції весілля, своє життя, Голодомор та війну. 

Глядачі залюбки переглядають відео 81-річної блогерки, дякують їй та згадують свою бабусь. А та дуже радіє від такої уваги.

3. Леонід Бобошко – чоловічий блог про техніку

Тільки у цьому блозі ви можете побачити розпаковування… трактора. Леонід Бобошко з Полтавщини вже три роки веде свій блог про сільськогосподарську техніку.  Чоловік робить огляди тракторів, розказує про їх правильну експлуатацію та роботу після 600 мотогодин.

Це такий блог справжнього сільського чоловіка – ремонти техніки, догляд за господарством. Все це можна побачити тут. Крім того, Леонід розповідає наскільки вигідно тримати корів та свиней у селі, скільки це коштуватиме та який заробіток. А ще знімає відео, як навчає доньку їздити на тракторі. 

“Драстуйте підпищики мого каналу. Всім привіт, хлопці. Ніколи не купляйте жінці мехдойку. Ні в якому разі. Бо як її немає вдома вона каже: “Льоня, піди подої корову”. Пішліть, подоїмо”. 

За сільським життям Леоніда спостерігає 25 тисяч підписників, а перегляди одного відео може сягати і до 100 тисяч. 

Читайте також: Інклюзивні теплиці: як на Вінниччині люди з інвалідністю стають аграріями

4. Блог 28-річної “баби Нюсі”

Інстаграм-блог баби Нюсі щодня переглядають 164 тисячі підписників. У своїх відео вона розмірковує про життя як воно є. Але цій “бабі Нюсі” 28 років! Вікторія Ільчук – мама з села Оброшине, що на Львівщині. Вона навчалась на бухгалтера, але працювала на базарі та в супермаркеті, поки не знайшла роботу за спеціальністю. Однак згодом пішла у блогерство. А для цього їй знадобилась програма Snapchat з маскою, що старить людину, і бабусин одяг.

Вікторія розповідає, що баба Нюся – це зібраний образ з усіх бабусь. Колись жінка часто їздила електричкою і залюбки слухала життєві історії своїх старших попутниць. А коли Вікторія знайшла маску, то завдяки їй захотіла переповідати ці історії у блозі.

З притаманним галицьким акцентом баба Нюся розповідає про те, яке воно похмілля у селі, чому сучасні господині ліниві та не крохмалять постіль, як треба “рихтуватися” на забаву, які по селу ходять пльотки і що зими тепер не такі, як колись.

“Сидимо та вспоминаємо, як колись – з сусідами колігували. Не то шо теперка. Йдеш, а моложьож може навіть си не привітати. А я ж знаю, шо вой на третій вулиці живе. А колись люди здалека махали рукою, всі вітали. А як вечір заходив – всі до нас. Бо мали то телевізор перший на вулиці. А зараз можна піти і кляпку поцілувати – ніхто нікого не чекає. Колись інтересніше було”, –  каже Баба Нюся у своєму блозі.

На образі баби Нюсі блог Вікторії не обмежується. Дівчина вигадала цілу віртуальну родину – тут і онука Сніжана, і дочка Паріса, і зять Міша, і подруга Стефа. Вікторія в образі своїх героїв розказує про сільське життя та підіймає важливі теми – і проблеми молоді, і сучасні нрави, і швидкоплинність моди, і заробітки за кордоном. Баба Нюся знайшла своїх прихильників не тільки в Україні, а й у Канаді, США, Польщі, Італії, Англії та Японії.

5. Віктор Чіркін – блог про село та сири

Цей колоритний молодий чоловік – фермер Віктор Чіркін. Віктор. Колишній менеджер покинув престижну роботу у мегаполісі та переїхав до села Ставище на Київщині, аби допомагати батькам. Вивчав теологію в США, а повернувшись, заснував “Лісову ферму”. З малого господарства на 2 кози чоловік створив ціле екопідприємство.

За життям чоловіка спостерігає 32 тисячі підписників на його каналі у YouTube. Віктор навчає українців сироварінню та розказує про сільське життя на Київщині. У блозі можна побачити, як фермер готує сир, пече хліб та будує родинну домівку.

Віктор створив успішне підприємство, адже його сир розкуповують ще до виготовлення. За тиждень він переробляє 500-700 літрів молока, а найдорожчий сир тут коштує 800 грн за кілограм. Ще Віктор робить сметану, йогурти, десерти та хліб. Секретами свого успіху також ділиться у блозі.

6. Сільський блог “Моє подвір’я”

Інна Антонюк переїхала з чоловіком до села Кобзарівка, що на Тернопільщині. Саме тут жінка почала вести власний ютуб-канал “Моє подвір’я”. Як закладати м’ясо в бочки, коптити ковбасу, приготувати котлети чи заквасити капусту – все це можна дізнатись у її блозі. Інна розповідає про своє господарство, сад і чималий город – аж 80 соток!

“Шановні мої глядачі я вітаю вас, мене звати Інна. Сьогодні маємо час, взялися за теплицю”, – так починає Інна в одному з відео. Блогерка ділиться досвідом вирощування розсади на підвіконні, овочів та фруктів без застосування хімічних міндобрив та гербіцидів. Розповідає і про птахівництво, адже разом з чоловіком вирощує курей, качок та індиків, а також розводить кролів, нутрій і свиней. 

У блозі можна знайти відповідь на будь-яке питання сільського мешканця. Понад 85 тисяч глядачів споглядають щодня за життям родини Антонюк. Інна каже, що на відео її надихнув син. Перші ролики були незграбні і перша 1000 підписників набиралась дуже складно. А тепер відео набирають і 100 тис. переглядів. Крім сільського життя, жінка розповідає про те, як подорожує Україною удвох із чоловіком і відкриває нові незвичайні місця нашої країни.

7. Розпаковки з хлібного магазину у блозі Даші Євтух

Про її хальву, бешену кобилу і розпаковування клітчастої сумки знають всі, хто користується соціальною мережею ТікТок. Мова йде про молоду блогерку Дашу Євтух, яка знімає себе та своє життя у ТікТок та Інстаграм. Деякі відео дівчини стали вірусними і облетіли всю мережу. А її розпаковування з хлібного магазину з задоволенням чекають майже 150 тисяч підписників.

@dasha_evtukh

Нада робить ще розпаковку? 🤔Instagram:@dashaevtukh1_3 🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥

♬ оригинальный звук – Даша Евтух

“Розпаковка! Сьогодні вівторок – був хліб. Купила два кирпичика і таку булочку  із маком. Але маку там всігда мало. І купила таке печеня. І хальви. І всьо. І ще взяла в магазині ящик, не знаю нашо буде, але нехай.”, – каже Даша в одному з відео у ТікТок.  

За її простоту, щирість, відкритість та полтавський суржик дівчину полюбили користувачі не тільки в ТікТок, а й Інстаграмі. Деякі її відео мають майже мільйон переглядів.

“Спочатку я не планувала знімати такі відео. Але через карантин нас вигнали з гуртожитків на дистанційне навчання і я була змушена поїхати в село. А що тут показати? Корів, телят і як готовити їсти”, – каже Даша.

Завоювати серця прихильників дівчина змогла, показуючи просте сільське життя. Вона знімає, як збирає березовий сік, ремонтує машину, веде коня, рубає дрова, готує тірамісу, консерви з риби чи загрібає листя. А ще дівчина показує, як збирає траву і п’є чай з усього, що росте на городі – кропива, кульбаба, бузина, троянда. І закликає – це набагато корисніше, ніж магазине.

Читайте також: Old Khata Project: як дві містянки подорожують селами у пошуках давніх хат

8. Як зробити власну ферму – у блозі сімейства Мазурів

Петро Мазур з Новокиївки, що на Херсонщині, веде справжній фермерський блог. Чоловік на власному городі разом з синами встановив кілька теплиць, де вирощує овочі та зелень цілий рік.

“Оце в нас такі 4 теплички. Я тільки зібрав тут редиску і знову посіяв редиску, вона вже сходить. Це було до морозів – небезпечний період. Ми ризикуємо, але накриваємо агроволокном, теплицю не опалюємо”, – говорить Петро Мазур.

Петро Мазур раніше тримав корів та здавав молоко, але кілька років тому вирішив змінити діяльність і почав вирощувати овочі. Тепер це родинний бізнес. І про це він розповідає в інтернеті. Канал на YouTube веде його син Ярослав, але поки той на заробітках, відео знімає Петро. Зараз на каналі є майже 45 тисяч підписників. Син та батько розказують глядачам, як вирощувати овочі та фрукти, як сіяти розсаду у теплицях, а також про ціни на оптових ринках. Петро їздить на ринок у Великі Копані і знімає відео про те, скільки коштує полуниця, редиска, огірки, картопля та інші овочі. 

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі