Онлайн-консультації та допомога бійцям. Як лікарі з громадської організації INgenius тримають медичний фронт

Що покласти до тривожної аптечки, чи страшні нам хімічні атаки та як користуватися джгутами – під час війни такі знання можуть допомоги вижити. Бути впевненим, що інформація на важливі теми перевірена, можна, якщо читати її на платформі INgenius. Шість років тому ця громадська організація першою почала перекладати іноземні медичні статті українською та пропагувати доказову медицину.

Зараз INgenius тримає свій фронт – медично-інформаційний. Киянка, яка заснувала платформу, керує командую прямо зі США – попри значну різницю в часі. Серед іншого, організація пропонує безкоштовні онлайн-консультації з лікарями та навчає реабілітологів, які працюють із пораненими бійцям.

Професія лікарки завжди здавалася мені романтичною

В Україні, на відміну від усього розвинутого світу, ми вимушені обирати спеціальність приблизно в років 15-16. У цьому віці я взагалі не була впевнена, чи хочу повʼязати своє життя з медициною. Пам’ятаю, з-поміж усього класу, тобто серед майже 30 учнів, я одна захотіла бути лікаркою. У мене це спадкове: мама – невропатологиня, а тато – токсиколог. Я з дитинства слухала їхні розмови про пацієнтів і час від часу бувала в них на роботі. Ця професія завжди здавалася мені дуже романтичною. 

Я закінчила Національний медичний університет імені О. О. Богомольця в Києві та пройшла інтернатуру за спеціальністю отоларингологія. Потім вступила на аспірантуру в Інститут отоларингології, рік працювала у відділенні ендоскопічної хірургії носа. Коли я вже була на інтернатурі – у 24-річному віці – зрозуміла всю повноту цієї професії. І далі продовжую занурюватися в медицину, особливо в хірургію. Так я стала єдиною хірургинею у сімʼї.

Здобуваю досвід лікарки-науковиці у США 

Взагалі я родом із Києва. Зараз там перебувають мої батьки та сім’я. Я ж після аспірантури на кілька місяців поїхала у США на стажування. Це була стипендіальна програма, під час якої я працювала в кадавер-лабораторії. Ми проводили різні хірургічні дослідження. І там я знайшла програму, на якій перебуваю і зараз. Це позиція для лікарів в області дослідження. Перебуваю на цій посаді вже два роки, успішно склала медичні екзамени та отримала сертифікацію.

У майбутньому хотіла б стати професійною хірургинею в області отоларингології. Для цього хочу пройти навчання в найкращих місцях світу, зокрема, в США та Канаді. Такі програми, як була у мене, дозволяють зрозуміти, як пишеться дослідження у певній спеціальності, та допомагають побудувати сильне резюме. І це теж важливо, адже медицина в сучасному світі все одно так чи інакше йде поруч із наукою. Мені важливий цей досвід, і він цінується у всіх розвинених країнах світу.

Мені казали, що наука не звучатиме українською 

Організацію Ingenius я заснувала у 2016 році, коли ще була студенткою шостого курсу. У той момент ще не був закритим «ВКонтакте». Там публікували багато професійних статей на медичну тематику та різні переклади доказової медицини. Але все це було російською мовою, а українською не було жодного професійного контенту для молоді. А я відчувала, що це потрібно студентам, інтернам і молодим лікарям.

Читайте також: «Допомагаємо українським родинам». Як психологиня з Донеччини створила центр для дітей з аутизмом у Польщі

Пам’ятаю, коли все це створювала, деякі люди мені казали: «Ти це робиш даремно. Нікому українською мовою не буде цікаво те, що можна вже і так прочитати російською. Зараз все гуглиться російською, і ти просто не зможеш із цим конкурувати».

Людям «зайшов» наш формат

Я порадилася зі своїм другом Михайлом Сидоренком, який, до речі, з початком повномасштабної війни став медиком у столичному батальйоні тероборони, а потім записався у ЗСУ і вже зараз захищає Україну. І ми тоді вирішили: якщо не буде фідбеку від людей, і всім це буде нецікаво, то закриємо організацію. Михайло взявся за створення дизайну та бренду, а я була організаторкою всього іншого. У нас склався ідеальний тандем для старту. Тоді, у 2016 році до нас приєднався лікар Павло Гавалко з Дніпра, який організовував багато подій для медиків, зокрема тренінги з невідкладної допомоги. 

І насправді вже в перші місяці після запуску INgenius ми отримали велику хвилю цікавості від людей. Їм подобалося, що ми робимо це в цікавому, новому форматі, статті подаємо якісно, з крутим дизайном. «Вау, невже у нас сучасна медицина говоритиме українською?», – чула коментарі. Ми почали писати й говорити про доказову медицину, і воно якось потягнуло за собою новий рух від молодих лікарів.

До нового етапу війни все працювало як годинник

Відтак ми почали влаштовувати зустрічі в хабах для молодих медиків. Одразу вирішили, що лектори обовʼязково мають говорити або українською, або англійською. І тут, звісно, були складнощі. Та й формат INgenius поважні спікери не дуже розуміли, питали: «А чому в хабі, а не в університеті?». Ми ж хотіли осучаснити нашу сферу і просто тиснули свою лінію.

Вже через три роки існування платформи ми побачили, що в Україні більшає схожих активностей для медиків. Студенти з різних вишів почали створювати подібні організації й теж писати українською. Подавати в такий спосіб інформацію з доказовою медициною стало популярно, і ми цьому дуже раді.

Загалом уся команда INgenius – це молоді лікарі. На початку нас було пʼятеро, а зараз – 35. Маємо чітко розподілену структуру: автори аналітичних статей, перекладачі протоколів, команда соцмереж, організатори заходів. Нас переважно читають лікарі, деякі статті також доступні для пацієнтів. До повномасштабної війни все працювало як годинник, попри те, що роботу команди я контролюю зі США з семигодинним розривом у часі.

Частина команди INgenius пішла в тероборону

Коли у мережі почала зʼявлятися інформація про можливе повномасштабне вторгнення РФ, ми до останнього в це не вірили. І все ж у відповідь на такі новини незадовго до війни вирішили провести тренінг із невідкладної медичної допомоги. Дату проведення запланували на 24 лютого.

Зрозуміло, що цього дня все скасувалося. Кілька людей із команди одразу пішли медиками у ТРО, хтось почав працювати у лікарнях 24/7, і жили там по кілька днів. Також були люди, які стали волонтерами й почали допомагати збирати гуманітарну допомогу з лікарень. В основному, та частина команди, яка була в цей час за кордоном або на західній Україні, стала основою для підтримки роботи організації у перші дні війни.

Ми одразу зрозуміли, що треба переформатуватися – змінювати теми публікацій. Ми почали писати статті про першу медичну допомогу, використання джгутів, збір аптечки в домашніх умовах, хімічні атаки. Також готували більш соціальні публікації – зокрема про те, чому потрібно виключати російських лікарів із професійних спільнот. Насправді ми швидко організувалися, кожен відповідав за певний напрямок роботи.  

Дали змогу людям консультуватися з лікарями прямо зі сховищ

Перший проєкт, який ми запустили, – телеконсультації. Ми побачили, що багатьом людям, які були вимушені евакуюватися до інших областей, стало складніше отримувати необхідну медичну допомогу. Особливо тим, хто днями переховується у бомбосховищах. А переселенці, які виїхали за кордон, зіштовхувалися з нерозумінням локальної системи та мовним бар’єром. У мережі люди масово шукали номери лікарів різних спеціальностей, щоб проконсультуватися бодай телефоном.

Ми це спростили: зібрали в одній табличці контакти медиків, які під час війни поводять безкоштовні онлайн-консультації. Той, хто потребує допомоги, просто шукає у списку необхідного спеціаліста та пише йому або телефонує. Зі мною як з ЛОРом у соцмережах звʼязувалися багато пацієнтів. І це класно, що я дистанційно можу бути корисною. Ми також зробили можливість для лікарів самостійно подавати заявки. Тобто вони просто пишуть нам: «Я готовий консультувати онлайн, ось мої контакти». І ми вносимо їх до бази. Нині для зручності ми розробляємо окрему сторінку на нашому сайті.

Зараз у базі є приблизно 800 лікарів різних спеціальностей – від психологів до хірургів-офтальмологів. З ними можна проконсультуватися з різних питань. Наприклад, зі мною переважно говорили про загострення отитів і гайморитів, травми слухової перетинки внаслідок шуму. Деякі мої друзі та знайомі також вносили свої контакти в цю базу й консультували пацієнтів. Це означає, що наш проєкт працює. Як ця база діятиме після війни – говорити поки зарано.

Допомагаємо реабілітувати наших захисників

Зараз разом з фондом IREX ми готуємо протоколи лікування та сучасні опитувальники для реабілітологів, які будуть займатися з пораненими бійцями. Зі сходу України на захід перевозитимуть військових, яким ампутували кінцівки. Там із ними працюватимуть наші реабілітологи. Для медиків цього профілю збиратимемо рекомендації на основі найсучасніших даних доказової медицини. А ще будемо записувати або перекладати українською для них відеолекції з американськими фахівцями.

Також готуємо статті про бездоказові препарати, на які не варто витрачати гроші людям, які займаються гуманітарною допомогою. Адже нам розповідати, що лікарі з різних областей надсилають до волонтерських організацій списки дорогих препаратів, які не мають доказової дії. І це велика проблема. З наукової точки зору ми маємо право писати аналітику, в якій вивчаємо дані щодо ефективності певних препаратів чи методів дослідження. І той факт, що доказова медицина дозволяє економити статки, вже є доконаним.

У Telegram-каналі ми постійно публікуємо корисні можливості для українських студентів і лікарів. Зокрема, деякі університети вже відкривають програми, що дозволяють пройти стажування в різних країнах світу – США, Японії, Польщі тощо. Це актуально, наприклад, тим, хто на тлі війни не може закінчити інтернатуру.

Буквально нещодавно ми також зібрали 4 100 підписів від українських лікарів до петиції, яку надішлемо в американську організацію ECFMG. У ній ми закликаємо заборонити російським лікарям проходити сертифікацію та приїжджати на різні навчальні програми. Також ми надіслали листи до різних професійних організацій щодо заборони проведення будь-яких конференцій у росії або з російськими організаторами.

Тримаємо свій фронт і віримо в перемогу 

Фактично все, що ми робили ці шість років, продовжуємо робити й зараз. Головна мета ­– розвивати українське медичне суспільство – у нас не змінилася. Ми завжди фокусувалися на тому, аби наша професійна спільнота лікувала пацієнтів, відповідно до принципів доказової медицини. І ми продовжуємо це пропагувати. Просто трішки змінили теми, тому що цього вимагає реальність.

Думаю, після війни ми будемо продовжувати нашу діяльність, як і раніше. Наша робота стане ще більш потрібною, адже розбудова та реформування країни стане темою номер один для всіх. Головне зараз, щоб ми перемогли. А далі, думаю, люди будуть дуже вмотивовані, готові навчатися, більше тиснути на те, щоб Україна рухалася на Захід, а не залишалася в якомусь пострадянському просторі. Якщо Україна буде успішно розвиватися економічно, то саме на медицину чекає найбільша хвиля позитивних змін. Я доволі оптимістична і думаю, що за нашим новим поколінням світле майбутнє. 

INgenius тримає медичний фронт, а ШоТам – інформаційний. Підтримай нашу боротьбу донатом.