Суспільство
«Допомагаємо українським родинам». Як психологиня з Донеччини створила центр для дітей з аутизмом у Польщі
Жителька Костянтинівки Ганна Тузова з двома дітьми виїхала до Польщі. Рішення про евакуацію з Донеччини ухвалила за кілька хвилин, у перший день війни Росії в Україні.
«Треба було врятувати дітей, тому я не вагалася та швидко зібрала найнеобхідніше, – розповідає Ганна. – Перші десять днів ми їздили Україною, сподівались, що це все жахіття скоро завершиться, що війна у нашій країні неможлива у 21 столітті. Потім ми зрозуміли, що буде гірше та вирішили їхати до країни, найближчої до України, тому що чоловік та рідні залишились вдома, я не хотіла від’їжджати далеко. Звісно, було почуття провини, що не можна залишати країну, коли більшість не може виїхати. Але страх за життя дітей був сильніший».
Перші тижні у Польщі були дуже стресовими для жінки. Ганна каже, що з ранку до вечора було одне заняття – це перегляд новин, дзвінки рідній сестрі до Києва, розмови з чоловіком, який залишився у Костянтинівці . Але через два тижні прийшло розуміння, що допомагати українцям можна і в Польщі.
Ганна – переселенка з Донецька, яка виїхала звідти у 2014 році через початок війни на Сході України. Разом з чоловіком придбали будинок у Костянтинівці, а бізнес відкрила у Краматорську.
За фахом Ганна – психологиня, надає допомогу дітям з розладами аутистичного спектра. Підприємниця створила центр «Промінь», де працювали логопеди та психологи, надаючи підтримку дітям.
У квітні планувала відкрити у Краматорську приватний дитячий садок. Разом з ментором Проєкту USAID «Економічна підтримка Східної України» Русланом Бельтюковим Ганна детально проробила ідею нового бізнесу – розробила бізнес-план, знайшла приміщення та почала набирати працівників. Війна змінила ці плани.
«Я самотужки, крок за кроком, кілька років створювала свій центр – закуповувала сучасне обладнання, навчалася нових методик, купувала нову літературу, постійно розвивалася та вдосконалювала свої навички. Коли побачила розбите скло у центрі після обстрілу Краматорська – стало боляче. Але головне, що на той момент там нікого не було – робота центру було призупинена ».
У Польщі Ганна вирішила відновлювати роботу. У соціальних мережах написала оголошення про те, що вона зараз у Кракові й шукає для роботи фахівців з України. Після цього допису кілька людей відгукнулися на пропозицію. Але потрібне було ще приміщення та обладнання.
Для занять із дітьми з аутизмом, наприклад, сенсорною інтеграцією, потрібне обладнання, яке може коштувати до п’яти тисяч доларів. Купити таке біженка з України не може, тож почала шукати приміщення діючого центру або приватного садочка, щоб там вже була така кімната. За два тижні таке приміщення знайшлось.
«У такий важкий час поряд знайшлись люді, завдяки яким я та ще дві спеціалістки з України можемо продовжувати те, що вміємо найкраще – працювати з дітьми з особливостями розвитку. Я зустріла класних терапевток з Житомира, Харкова, нещодавно до нас долучилася ще одна спеціалістка з Києва», – радіє Ганна, що змогла зібрати нову команду.
У новоствореному центрі вже провели перші консультації. За ними звернулись 16 сімей, які мають діток з інвалідністю та приїхали з різних міст України до Кракова, ховаючись від війни. Усі заняття для дітей-біженців безкоштовні до кінця квітня.
Ці заняття стали можливими завдяки Крістіні Кейтс та її сину Крісу, який мешкає у США. Чоловік зібрав гроші та переслав їх своїй матері до Польщі, щоб орендувати приміщення, купити деякі іграшки та оплатити роботу українок.
«Я надзвичайна щаслива від того, що у моєму житті відбуваються такі зустрічі. Вони надихають жити та втілювати неймовірні проєкти», – каже Ганна.
Підприємниця вірить, що вона обов’язково повернеться до України та зможе втілити у життя заплановане.
Ані з Єльцовій з Херсонщини лише 23 роки, і майже три з них вона перебуває в полоні росіян. Просто за те, що любить Україну. Її мужність і стійкість вражає! Але її історія відома небагатьом, хоча вона гідна того, щоб її знали мільйони.
Зробімо разом все, щоб голос Ані був почутий, а її звільнення стало реальністю! Поділіться цим відео і позначте у коментарях всіх, хто, на вашу думку, може допомогти з розголосом і цим наблизити повернення Аню додому.
НА ВДНГ презентували концепцію Терапевтичного саду. Це новий публічний простір Києва для відновлення військових, ветеранів, ветеранок та цивільних.
Про це повідомила пресслужба Big City Lab.
Перші рослини вже висадили
На презентації показали мапу саду та як виглядатиме простір. Під час заходу на території висадили перші рослини.
Терапевтичний сад поєднає садівничу, тілесну та арттерапії, зони для індивідуального розвантаження та місця відпочинку дітей. Тут фахівці працюватимуть з військовими, ветеранами та їхніми родинами. Простір планують зробити безпечним, доступним і відкритим для всіх охочих.
Читайте також: Скейтпарк під сиренами: молодь прифронтової Охтирки створила простір сили й підтримки (ФОТО)
Пілотний проєкт на ВДНГ може стати моделлю, яку згодом масштабуватимуть у лікарнях, реабілітаційних центрах та публічних просторах по всій країні. Відкрити Терапевтичний сад збираються цьогоріч у серпні.
Перша леді Олена Зеленська, що була на презентації, прокоментувала: «Цей простір – про гідність. Гідність людини, яка повертається з фронту чи відновлюється після травми. Гідність нашого суспільства бути поруч, створювати умови, які допомагають».
Хто реалізує проєкт
Проєкт реалізує ВДНГ спільно з Міністерством у справах ветеранів. Терапевтичний сад для ВДНГ проєктує урбан-бюро Big City Lab в партнерстві з архітектурним бюро PUPA.команди працюють над концепцією саду вже понад 6 місяців
Такі безбар’єрні простори —це частина національної стратегії за ініціативи першої леді Олени Зеленської. Простір створюють за підтримки Visa, ПриватБанк, Work UA та Expolight.
Нагадуємо, що данський урбаніст оголосив конкурс на найкращий дизайн арту для Контрактової (ВІДЕО).
Фото: пресслужба Big City Lab
Суспільство
Ми прагнемо надихнути прикладом, аби інші підприємці долучалися до цієї державної програми.
Олена Прудка працює в медичній сфері майже 30 років. Починала свій шлях у професії як медсестра, а останні сім років займається фізичною реабілітацією. Під час повномасштабної війни фахівчині запропонували відкрити й очолити центр хребта RESPINE у Броварах.
Олена відразу взяла на роботу двох жінок з інвалідністю на посади адміністраторки та медсестри, а держава відшкодувала їй кошти за меблі та техніку для працівниць.
Інвалідність не завжди є помітною ззовні
Понад два роки тому я стала підприємицею, адже відкрила новий центр хребта в рідному містечку та наймала людей на роботу.
Тоді я вирішила, що гарним стартом для центру буде грантова підтримка — держава саме виділяла 250 тисяч гривень на розвиток власної справи. Завдяки цим коштам вдалося закупити необхідне обладнання, зокрема якісний апарат для фізіотерапії.
Апарат для фізіотерапії, який закупили за грантові кошти. Фото надала Олена Прудка
Саме тоді до мене на роботу прийшла на посаду адміністраторки Марина Юр. Вона з дитинства має проблеми з серцем, і через це їй призначили ІІ групу інвалідності.
Як у випадку Марини, інвалідність не завжди помітна ззовні. Це не обов’язково відсутність кінцівок, втрата зору чи пересування на кріслі колісному. Окрім Марини, донедавна в центрі також працювала медсестра, в якої є інвалідність через онкологію кишківника, проте ця жінка вже вийшла на пенсію.
Читайте також: Запитали думку жителів і подалися на грант: в Оржицькій громаді відкрили відділення для реабілітації
Держава виділила по 70 тисяч гривень для кожної працівниці
Оскільки обидві жінки мають інвалідність, працівники місцевого центру зайнятості порадили мені подати заявку на програму «Державна компенсація за облаштування робочих місць для людей з інвалідністю». Рік тому я звернулася за компенсацією, і держава виділила майже по 70 тисяч гривень для кожної з них.
Працівники центру зайнятості в Броварах також допомогли мені з оформленням цього запиту. Я зібрала пакет документів, надала чеки за меблі й обладнання, а потім мені повернули їхню вартість. Проте підприємці можуть подати заявку також самостійно — через «Дію».
Для адміністраторки ми закупили нові світильники для кращого освітлення робочого столу, зручне крісло, комп’ютер, принтер, планшет і телефон. Спеціальної техніки через свою групу інвалідності Марина не потребувала.
Робоче місце адміністраторки центру хребта Марини Юр. Фото надала Олена Прудка
А от для нашої медсестри фізіотерапії, завдяки державній компенсації, ми придбали спеціальну медичну кушетку, яку можна регулювати за висотою та опускати автоматично. У жінки були накладені шви на животі, тож їй було складно нахилятися до пацієнтів — і ця кушетка дуже допомагала в роботі.
Медична кушетка з регулюванням для медсестри з інвалідністю. Фото надала Олена Прудка
Вона просто натискала кнопку, і ліжко регулювалося під кожного пацієнта. Також ми придбали для неї зручне крісло та комп’ютер для роботи.
Читайте також: Щоб люди не відчували бар’єрів. Активістка з Донеччини створила реабілітаційний центр на Франківщині
Можна зекономити й отримати краще обладнання
Про інвалідність своїх працівниць я дізналася вже після їхнього працевлаштування, проте для мене це не мало значення, — я не вважаю інвалідність перепоною для роботи. Ми живемо в такий час, коли це не є проблемою.
Олена Прудка під час занять з фізіотерапії з пацієнтом. Фото надала Олена Прудка
Деякі роботодавці можуть хвилюватися, що якщо брати на роботу людей з інвалідністю, то доведеться займатися паперовою тяганиною й оформлювати багато документів, а також витрачати додаткові кошти, аби облаштувати робоче місце для таких працівників.
Та подати заявку можна через «Дію». Разом із заявкою треба додати:
- дані про людину з інвалідністю;
- копії документів, що підтверджують її працевлаштування та групу, а також купівлю обладнання для її роботи.
Після її схвалення кошти приходять на рахунок протягом п’яти днів. Це вдала можливість зекономити й отримати нове обладнання для своєї справи.
Інклюзивність — це про гідність та повагу
Досвід Олени доводить: інвалідність не є перешкодою для професійної реалізації та тягарем для роботодавця — це не про обмеження, а про можливості. Бізнес може отримати від держави реальну підтримку — як фінансову, так і організаційну, головне — знайти фахових працівників.
Облаштування робочих місць з урахуванням потреб конкретної людини не завжди потребує великих витрат, але може суттєво вплинути на ефективність роботи та атмосферу в колективі. А державна компенсація допомагає заощадити, і водночас підвищити якість обладнання.
Приклад Олени — ще одне свідчення того, що інклюзивність — це про гідність, повагу та незалежність. Це шлях до сильнішого, людянішого суспільства, у якому кожен і кожна має право на роботу та розвиток.
Інформаційна кампанія щодо державної програми компенсації за облаштування робочих місць для людей з інвалідністю реалізується Програмою розвитку Організації Обʼєднаних Націй (ПРООН) в рамках проєкту «Протимінна діяльність в Україні» на запит Міністерства економіки України за участі Державної служби зайнятості та за фінансової підтримки Уряду Республіки Корея.
