Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

“Один сталевий монстр з’їв кілька алмазних стрічок”. Ветеран АТО робить надміцні ножі

На Чернігівщині Денис Мостович робить ножі зі сплавів металів за технологією, яку використовували ще у 15 столітті для виготовлення лицарських мечів.

Коментарі

Опубліковано

На Чернігівщині Денис Мостович робить ножі зі сплавів металів за технологією, яку використовували ще у 15 столітті для виготовлення лицарських мечів.

У місті Корюківка працює кузня, у якій народжуються клинки із “дамаської сталі”, а коштують такі вироби від $100.

  Денис Мостович

Денис Мостович

У складі 13 окремого мотопіхотного батальйону “Чернігів-1”  протягом 2014-15 років воював на Донбасі. Під Вуглегірськом отримав контузію від розриву міни. Потім з іншими військовими витягував побратимів під Дебальцевим.

У мирному житті працював на Корюківській фабриці технічних паперів. За освітою електрик-зварювальник. “Маю схильність до інженерних рішень, як то кажуть “Божу іскру”. Думаю, що це через високий IQ (сміється)”.

Сталевий монстр за $700

Ножі роблю з 2016 року. Якось отримав ексклюзивне замовлення, думаю, що клієнт був мільйонером. У нас була угода приватності: домовилися, що фото готового виробу я не поширюю в соцмережах і повторювати такий же ніж не буду. Замовник хотів, аби річ лишилися ексклюзивною. 

Для своєї майстерні більшість обладнання Денис зібрав власноруч. Частину компонентів взяв на прийомі металобрухту

Дорого, бо довелося міксувати матеріали. Для руків’я використав бивень мамонта, зі срібла робив гард (упор-обмежувач на ручці, щоб рука не зісковзнула на клинок) і тильник (край руків’я). А сталь була найкрутіша – американська rex 121, замовляв її зі Штатів. 

То надтвердий матеріал. Пояснюю: зазвичай майстрові вистачає шліфувальної стрічки, щоб заточити 10 ножів. А клинок із американської сталі “з’їв” декілька алмазних стрічок. Бо 60 одиниць по шкалі Роквелла – шкрябають скло, а той клинок мав цілих 72 hrc.

Читайте також: Українець виготовляє унікальні ножі, які продає в 35 країн світу

“Дамаська сталь”

За книжками німецьких сталеварів опанував технологію “дамаської сталі”. Раніше з такої робили мечі для лицарів, проте “рецепт приготування” було втрачено. У ХХ столітті його відновили. І щоб отримати сплав, як 600 років тому, потрібно змішати три види сталі і зварити ковкою. 

Щоб виготовити один клинок високої якості, потрібно матеріалів щонайменше на $70

Майстри, які займаються ковальською справою понад 10 років, вміють робити мозаїчний “дамаск”, тоді виходить чудернацький малюнок зі сплавів. А технологія малюнку така, як в калейдоскопі – як сталь крутонеш, такий візерунок і вийде.

Читайте також: “П’яний посуд” із Харкова конкурує з ІКЕА та продається в Омані

100 тисяч на майстерню і станки з металобрухту

Усе обладнання і станки зібрав своїми руками: гідравлічний прес, горн, муфельну піч, шліфувальний станок та решту. По-перше, мені це подобається, по-друге, почуваюсь Кулібіним від народження. 

Читайте також: Бізнес на палаючому поліні. Власник Vogner про те, як поєднати прибуток та екологічність

Хоча і додатково вклав ще до 100 тисяч гривень, усе, що десь підзаробив – витратив на матеріали. Суттєво зекономив на матеріалах для обладнання, бо багато деталей знаходжу на прийомці металобрухту, яку тримає мій близький товариш. Але дещо доводиться і купувати – один електродвигун на станок коштує три тисячі гривень.

Ножі у цифрах це:

  • Щоб виготовити один ніж потрібно використати матеріалів на $70.
  • Розпалити горн і розігріти його до 1000 градусів – це година часу, при цьому вигорає 1,5 літри газу (кузня на газу).
  • Заготовки роблю партіями. У горн одразу закидаю пакет для “дамаску”, із якого виходить 5-6 клинків, які одразу кую і закаляю. 

Не роблю “аби як”, бо вважаю, що потрібно робити або якісно, або не братися.

Ціни від $100

Коли тільки починав робити ножі – рахував їх, давав їм імена. А потім від тих сентиментів відійшов і зробив за чотири роки до 400 виробів. Щоправда, це не лише ножі, а й клинки, які продаю іншим ковалям, щоб ті могли з них оформити свої вироби. 

Читайте також: Сім українських ювелірних брендів, які роблять прикраси “з душею”

Вважаю, що хороший ніж не може бути дешевшим за $100. Бо в ціну закладено не тільки роботу майстра і матеріали, а й вартість помічника. От це зараз проблема. 

Навчатися ковальству дуже дорого. Здається, що всі, хто міг працювати – виїхали, а лишились з двома лівими руками. От кума свого люблю і поважаю за золоті руки. Його про що не попросиш – усе вміє. А дай учневі шматок срібла, так зіпсує його і влетиш на 1000 гривень своїх грошей.

Клинки майстра на передовій

Військовим продаю ножі за ціною матеріалів, але виріб віддам не будь-якому. Принципово нічого не роблю для аватарів. А ті хлопці, які підписали контракт і зараз на передку – їм же потрібен нормальний ніж, щоб підстругати щось чи відкрити консерву. Тому їм і знижки.

Читайте також: Каберне Совіньйон за 90 гривень. Власник винарні про те, як роблять справжнє вино

На передовій зараз моїх 10 ножів. Але інші майстри, які купували в мене клинки і доводили їх до ладу, теж передавали. То таких відправили близько 5 кілограмів, а це ще десь 30 штук. 

Холодна зброя чи кухонний прилад

У ножа одна задача – різати. А вже як його назвеш чи класифікуєш, для мене має не таке велике значення.  

В Україні досі немає нормального закону про зброю. Знайомий робить ножі кукрі (бойовий ніж воїнів Непалу). Експерт з Києва дав один висновок, а з Харкова сказав, що це таки холодна зброя. Кожен трактує, як хоче.

А сам я “чоботар без чобіт”. Користуюся ножем, який придбав на виставці за 300 гривень. Він у мене і мисливський, і рибальський, і ковбасу порізати.

Коментарі

Суспільство

На Київщині відкрили новий гуртожиток для ВПО з п’яти областей (ФОТО)

Опубліковано

Гуртожиток відкрили у селі Дорогинка, що знаходиться у Фастівському районі. У ньому житимуть сім родин.

Про це повідомили на сайті Київської обласної військової адміністрації.

Родини житимуть у п’яти двокімнатних помешканнях, одному трикімнатному та одному однокімнатному. Їх обладнали меблями та побутовою технікою. У гуртожитку збудували два санвузли, кухню та зону відпочинку.

Фото: вебсайт КОВА

Читайте також: На Київщині побудували міст за сучасними технологіями, який має сонячні панелі (ФОТО)

У нових квартирах житимуть сім’ї з таких областей:

  • Запорізької;
  • Дніпропетровської;
  • Донецької;
  • Сумської;
  • Херсонської.

У КОВА додали, що це житло надали без будь-яких термінів проживання.

Фото: вебсайт КОВА

Читайте також: Столичному театру на Подолі присвоїли ім’я його засновника: що про нього відомо

Підтримка ВПО на Київщині

Цей проєкт реалізовували за фінансової підтримки Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН) та благодійної організації «Благодійний фонд РОКАДА».

Також у Київській області вже реалізували кілька спільних проєктів для розміщення тих, хто покинув свій дім через війну. В Ірпені, Богуславі та Сквирі реконструювали гуртожитки, а в селах Бориспільського, Бучанського та Фастівських районів переобладнали помешкання для проживання родин. На сьогодні створили 500 нових місць для поселення ВПО.

Нагадаємо, що в чотирьох громадах Київщини запрацювали соціальні хаби: що отримають відвідувачі.

Фото обкладинки: Pixabay

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі