Одеський спадок бойчукістів: заштукатурена історія 

Михайло Бойчук, засновник українського монументального мистецтва, разом зі своїми учнями впродовж 5 років працював в Одесі. Більшість їхніх робіт була знищена совєтською владою після того, як найвідоміших бойчукістів звинуватили в шпигунстві та розстріляли.  Однак у січні 2017 року в Одесі були знайдені фрески їхнього авторства, про які не було відомо раніше. 

Михайло Бойчук — видатний український живописець, який на початку ХХ століття відродив майже втрачену на той час вітчизняну традицію монументального живопису. У своїх роботах художник прагнув повернутися до національних витоків, орієнтуватися на мистецтво доби Візантії та Київської Руси. Такий стиль не підходив владі СРСР, тож Бойчука та його учнів звинуватили в тому, що вони спотворюють совєтську дійсність. За це багатьох бойчукістів розстріляли, а їхні роботи знищили, заштукатуривши або спаливши. 

Саме така доля спіткала роботи монументалістів в Одесі. Михайло Бойчук і його підмайстри працювали в місті з 1928 по 1932 роки. Долучитися до команди художника змогли й студенти Одеського політехнікуму живописних мистецтв (зараз — Одеський театрально-художній фаховий коледж). За 5 років митці виконали кілька великих замовлень. Серед них — оформлення будівлі Селянського поземельного банку на вулиці Маразліївській, 34. Його спорудили в 1914 році, аби відкрити нове відділення. На початку 30-х років будівля змінила своє призначення, і в ній розмістився клуб співробітників НКВС. У приміщенні банку бойчукісти створили великі фрески у вхідній групі, на прольотах сходів і в актовій залі. Але вже протягом 1935-37 років їх знищили як формалістське мистецтво. Довгий час не було достеменно відомо, у який саме спосіб були знищені роботи. Проте в експертів були надії, що їх просто зафарбували або ж покрили тонким шаром штукатурки. 

Узимку 2017 року сподівання справдилися. Через холодну погоду в будівлі, що на той час вже стала Палацом культури студентів, почали тріскатися і відпадати верхні шари штукатурки, а за ними — проглядатися частини настінних розписів. Історик та дослідник Кирило Ліпатов, який тоді ще був керівником наукового відділу Одеського національного художнього музею, впізнав їх і припустив, що авторами робіт могли бути Михайло Бойчук та Антоніна Іванова. У своєму дописі на Фейсбук він зазначив, що адміністрація обіцяє зафарбувати знайдені фрески. Тож найголовнішою і найпершою задачею стало збереження цих розписів. 

З одного боку, Палац студентів є пам’яткою місцевого значення і охороняється законом. А з іншого, цей охоронний статус не розповсюджується на нові елементи, якими стали роботи бойчукістів. Питання їх збереження постало ще гостріше, коли з’явилися чутки, нібито обласна рада, яка опікується будівлею, збирається передати її в оренду якійсь фінансовій установі. Якщо б Палац студентів відійшов у приватну власність, то доля фресок на довгі роки стала б невідомою. І зовсім не факт, що їх взагалі б зберегли. Тоді фахівці почали обговорювати це питання і намагалися дотиснути, аби охоронний статус пам’ятки поширився і на інтер’єри, в яких можуть бути роботи бойчукістів.

Експертна комісія від Одеської обласної ради обстежила настінні розписи й підтвердила авторство бойчукістів. Також було проведено хіміко-технологічний аналіз фресок, за допомогою якого мали визначити технологію реставрації. Уже 31 січня 2017 року Одеська обласна рада повідомила про внесення фресок бойчукістів до охоронного договору на пам’ятку культурної спадщини. 

Однак надалі жодних реставраційних і дослідницьких робіт не проводилося. Фрески і надалі зберігаються під шаром штукатурки і вапняної фарби. Відреставрувати їх — це велика і затратна робота, яка вимагає і грошей, і залучення справжніх фахівців. Якщо її не зробили до повномасштабного вторгнення, зараз вона, на жаль, теж не буде на часі. А в стінах Палацу культури студентів може ховатися щонайменше двадцять розписів авторства бойчукістів. 

Утім експерти не опускають руки і мають два варінти, які допоможуть все ж таки зберегти фрески. Перший: розчистити, закріпити і зберігати фрески у Палаці студентів. Другий: перенести збережені роботи до Одескього національного художнього музею і зберігати їх там. Однак поки що жодне рішення не було ухвалено.

А це означає лиш те, що необхідно продовжувати цю справу й робити все можливе, аби привести фрески бойчукістів до ладу. Вони є унікальним спадком українського мистецтва, прикладом українського національного модернізму, тож ми ніяк не можемо ось так просто його втратити. 

Це авторська колонка. Публікація відображає особисті думки авторки, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам.