Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Колонки

Одеса – лідер українства? Постаті й товариства, що протистояли імперії

Опубліковано

Як багато ви чули про осередки української еліти в Одесі? Стійте, не відповідайте. Не чули. Воно й не дивно: політика імперської росії завжди була спрямована на знищення  питомої української культури та зсув її еліти з міста до села. Через це сучасна Одеса міцно змітологізована радянськими та російськими легендами та наративами. Вони всі просувають хибну історію, де українству в місто зась. Якщо ти українець в Одесі, то ти, певно, западенець, селюк чи, господи прости, бандерівець. Ти не можеш бути звичайним одеситом, адже «у нас» розмовляють виключно російською або «одеською». 

Може, саме через те, що московія багато десятиліть намагалася стерти зв’язок між Україною та Одесою і з’являються такі сепаратистські нотки окремої країни?

А тепер відкинемо ці  упередження і чесно визнаймо: усі ці численні заборони, утиски й арешти не змогли знищити українство в Одесі. Місцева інтелігенція не опускала руки, а розповсюджувала та підтримувала українськість, знаходячи слухачів, однодумців і послідовників.

Не всі одесити знають, що в будинках, повз які вони повсякдень проходять або в яких живуть, діяли проукраїнські товариства, спілки і клуби. До прикладу, ще на початку ХХ століття на Соборній площі, Преображенській та Софіївській вулицях. Як на мене, цей шмат історії є одним зі складників проукраїнського позиціонування міста. Бо Одеса — це не пушкін і не московитський курорт. Одеса — це «Просвіта», Український клуб, Іван та Юрій Липи, Павло Зелений, Андрій Ніковський, Михайло Комаров і багато-багато инших діячів, що просували українську культуру та плекали її для наступних поколінь. 

Певно, ви вже звернули увагу на незнайоме імʼя (чи кілька) з названих вище. То розкажу вам більше. 

Павло Зелений — очільник Одеси з 1898 по 1905 рік. Він активно виступав проти утисків української мови, книговидання та зібрань. Тодішній міський голова Одеси не розумів, чому, наприклад, польська, татарська, німецька мови існують та функціонують, а українська мусить бути марґіналізованою та забороненою. Що ж, тоді справи в місті йдуть добре, коли керманич з правильними настроями. Нам, сучасним одеситам, над цим ще треба попрацювати.

Початок ХХ століття – період справжнього розквіту української національної ідеї в Одесі. Тоді вона була концентрована й здатна до самоорганізації.

Павло Зелений вважав навчання в школах російською мовою абсолютно абсурдним та нелогічним: діти ж цієї мови не знають, як вони вчитися будуть? Тут твердження про споконвічну російськість Одеси добряче сиплеться.

Коли Зелений очолював найпопулярнішу газету Херсонської губернії — «Одеській вісник» — він залучав до співпраці відомих українських діячів, які висвітлювали життя українського народу, його культуру. Він не пропускав на сторінки газети проросійську історію Одеси. Хтозна, можливо, без пана Зеленого нам тепер треба було б ще більше боротися з російським впливом. А ще Павло Олександрович у 1906 році долучився до Одеської «Просвіти», і навіть певний час її очолював. До речі, саме він сприяв появі цього товариства.

Узагалі початок ХХ століття — період справжнього розквіту української національної ідеї в Одесі. Тоді вона була концентрована й здатна до самоорганізації. Адже саме тут у 1905 році заснували першу «Просвіту» — культурно-просвітницьку організацію, що у 1908 році об’єднувала понад 500 осіб. Збиралися одесити на другому поверсі будинку за адресою Софіївська, 30.

Одеська «Просвіта» не просто існувала, а ще й утерла носа осередкам в инших містах, справляючи враження лідера всіх «Просвіт» та українського національного руху. Дмитро Дорошенко на сторінках часопису «Рада» писав про неї, як про велику гарну залу, що прибрана національною драпіровкою, на стінах якої малюнки й портрети, «і кругом все так ясно та чисто, то мимоволі пригадав нашу бідну київську “Просвіту”, що тулиться десь “на задворках”…»

Щосуботи ввечері тут розважалися, співали й танцювали, але перед цим могли зачитувати й серйозні реферати на теми культури й літератури. Уся діяльність велася лише українською, а при драматичній секції товариства діяли курси української вимови та дикції. Також зусиллями «Просвіти» у Новоросійському університеті (нині ОНУ імені І. І. Мечникова) Олександр Грушевський, дослідник історії України, етнограф, літературознавець, у 1906 році почав читати лекції з українознавства. 

Цікаво, що на таких зібраннях публіка складалася переважно з російськомовного панства. Причину такого явища Дорошенку пояснив неназваний член товариства: «Та звичайно; члени з робітників та з маломіщан живуть по передмістях, далеко звідси, а зараз часи що поночі ходити небезпечно. Тому-то все сходиться городянська публіка, землячки, що хоч по-свойому й не вміють, але приємно їм почути рідну мову й пісню».

Українці були б не українцями, якби опустили руки після перших заборон.

З 1908 року тиск на товариство з боку царського уряду посилився. На вечори обов’язково приходили поліцейські або чиновники, слухали, про що доповідають у рефератах, що обговорюють, з деякими доповідачами вступали в дискусії та суперечки, усіх — записували. І 28 листопада 1909 року товариство закрили. Офіційною причиною стало те, що організація вносила «раздвоение в единый русский народ». 

Українці були б не українцями, якби опустили руки після перших заборон. Для продовження існування українського середовища в Одесі Андрій Ніковський, Сергій Шулехін, Михайло Комаров спільно з иншими учасниками «Просвіти» створили на її основі Український клуб та музично-драматичне товариство «Українська хата». Це допомогло зберегти матеріяльну базу «Просвіти»: бібліотеку, книгарню та історичний музей.

Вечори в Українському клубі влаштовувалися тричі на тиждень у домі Папудова (Преображенська, 25). У середу проходили закриті читання рефератів тільки для членів клубу, адже публічне використання української мови на той час уже було заборонено. Разом із тим «Українська  Хата» влаштовувала  шевченківські  вечори, ставила п’єси українських творців, а також члени товариства співпрацювали з українською книгарнею «Діло».

Історію української Одеси намагалися знецінити, приховати, посунути на задній план, аби її неможливо було розгледіти, та все одно знаходилися люди, які відстоювали її та розповсюджували.

У всякому разі діяльність цих двох товариств була спрямована на розваги, а тому збирала менше людей, аніж у минулому Одеська «Просвіта». Про це Андрій Ніковський писав у газеті «Рада»: «Справа в тому, що спить наше громадянство і вигадує всякі оправдання своїй бездіяльності: то начальство, то внутрішні нелади». Тому він та инші учасники товариств — С. Шелухін, І. Липа, М. Комаров, Л. Ковальчук — прагнули змінити розважальний характер вечорів на культурно-просвітницький.

Про діяльність «Просвіти», Українського клубу, «Української хати» активно дописували на сторінках українських часописів, зокрема в «Раді» та «Слові». Це допомагало українському національному руху в Одесі славитися на всю Україну та утворювати спільний контекст для всіх, хто його розвивав та просував.

Історію української Одеси намагалися знецінити, приховати, посунути на задній план, аби її неможливо було розгледіти, та все одно знаходилися люди, які відстоювали її та розповсюджували. Саме тому українська ідея не зникла під тиском заборон. Маємо пам’ятати про їхній внесок, безмежно дякувати їм  та відроджувати український контекст нашого міста.

Це авторська колонка. Публікація відображає особисті думки авторa, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам. 

Колонки

Видавництво «Основи» перевидає фотокнигу про українські балкони (ФОТО)

Опубліковано

Видавництво «Основи» готує до випуску оновлене видання фотокниги Олександра Бурлаки Balcony Chic, присвячене українським балконам. Книга, яка стала культовою для поціновувачів архітектури, отримає новий вигляд із доповненнями про реалії воєнного часу.

Про це повідомляє видавництво.

Що нового у Balcony Chic

Перевидання включатиме фотографії 2022–2024 років, які відображають трансформацію балконів під час війни. Серед знімків — зруйновані конструкції, встановлені сонячні панелі та системи Starlink, що стали символами адаптації та відновлення.

Коли чекати на книгу

Оновлене видання Balcony Chic зʼявиться у травні 2025 року. Вартість книги на етапі передзамовлення — 1190 гривень зі знижкою. Оформити замовлення можна вже зараз на сайті видавництва.

Читати також: Кияни можуть здати книги російською та отримати знижку на українські видання: як долучитися

Балкон як дзеркало часу

Олександр Бурлака за допомогою фотографій та текстів досліджує феномен балконів — від їхньої архітектурної функції до культурного та соціального значення. Видання, доповнене реаліями воєнного часу, відкриває нові грані сприйняття української архітектури.

Нагадаємо, що оскароносний режисер Мішель Азанавічус пише книжку про війну в Україні.

Фото: видавництво «Основи».

Читати далі

Колонки

Стали відомі девʼять фіналістів Нацвідбору на «Євробачення-2025»

Опубліковано

«Суспільне» назвало дев’ять фіналістів Національного відбору на «Євробачення-2025». Десятого учасника обиратимуть українці через голосування у застосунку «Дія».

Про це повідомляє «Суспільне».

Фіналісти, які вже змагатимуться за участь у «Євробаченні»:

  • Future Culture — Waste My Time;
  • Khayat — Honor;
  • Krylata — Stay true;
  • Molodi — My sea;
  • Ziferblat — Bird of pray;
  • Абіє — Дім;
  • ДК Енергетик — Сіль;
  • Маша Кондратенко — No time to cry;
  • Влад Шериф — Wind of change.

Читати також: Оголосили список учасників нацвідбору на «Євробачення-2025»

Музиканти, які потрапили до лонгліста, але не пройшли до фіналу після прослуховувань, змагатимуться за десяте місце через голосування в «Дії». Паралельно до 23 грудня триває голосування за членів журі фіналу.

Фінал відбору — 8 лютого.

Телевізійний концерт визначить, хто представить Україну на «Євробаченні-2025». Повний список фіналістів оголосять до 17 січня 2025 року.

Нагадаємо, що у Києві покажуть документальний фільм про досвід життя жінок у прифронтовій зоні.

Фото: «Суспільне».

Читати далі

Колонки

У межах проєкту єРобота українські підприємці отримали 10 мільярдів гривень

Опубліковано

За понад два роки дії програми 21 000 підприємців отримали гранти на старт або розвиток бізнесу. За цей час держава інвестувала 10 мільярдів гривень, з яких понад 4 мільярди повернулися в бюджет.

Про це повідомили у пресслужбі Міністерства економіки України.

«Завдяки грантовій підтримці підприємці відкрили тисячі нових компаній, змогли збільшити виробництво, розширити асортимент продукції та послуг, освоїти нові напрямки діяльності та заявити про себе на нових ринках. А також створити близько 60 тисяч робочих місць в усіх регіонах країни. Бізнес працює, розвивається, сплачує податки, зміцнює нашу економіку», — зазначила Юлія Свириденко.

Вона повідомила, що понад чотири мільярди гривень повернулися в бюджет завдяки сплаченим податкам та зборам.

Статистика проєкту

Від запуску проєкту єРобота у липні 2022 року:

  • за програмою «Власна справа» — видали 19 000 мікрогрантів на 4,5 мільярда гривень;
  • на розвиток переробних підприємств — видали 779 грантів на 3,9 мільярда гривень;
  • на садівництво та розвиток тепличного господарства — видали 240 грантів на 1,1 мільярда гривень;
  • ветеранам та членам їхніх родин — видали 1036 грантів на 481 мільйонів гривень.
Фото: телеграм-канал Мінекономіки

Читайте також: Творче об’єднання МУР оголосило про створення премії для викладачів: як взяти участь

Як отримати грант

Подати заявку на отримання гранту можуть як підприємці, що вже працюють, так і люди, що не мають досвіду ведення бізнесу.

Заяви та бізнес-план можна подати через Дію. Обов’язковою умовою отримання гранту є створення нових робочих місць: від одного-двох при наданні мікрогранту до кількох десятків при наданні грантів за іншими програмами.

Грантові кошти повертаються державі у вигляді сплачених податків і зборів в процесі діяльності підприємства впродовж трьох років.

Нагадаємо, що в Україні обрали вчительку року: вона отримала 1 млн грн на свій проєкт.

Фото обкладинки: Pixabay

Читати далі

Шопочитати

Суспільство17 години тому

Супергерої у кімоно: як діти з вродженими хворобами борються за те, щоб жити як всі

«Кііііі-яаааа» — кричать в один голос троє хлопчиків у білих кімоно в залі для реабілітації....

Військо2 дні тому

Їх познайомила війна: це історія подружжя з Інтернаціонального легіону

Ян «Кенобі» — командир 1-го Інтернаціонального легіону оборони України, а Анастасія «Acid» — бойова медикиня....

Суспільство5 днів тому

«У нього така старість, якої хотілося б і мені». Це дідусь із Тернопільщини, що почав власну справу після 70

У свої 73 Ярослав Мельничук не любить сидіти на місці: він опанував смартфон, допомагає онучці...

Військо1 тиждень тому

Готові досягати вершин навіть після поранень: це українські військові, які зійшли на Кіліманджаро

Четверо українських військових з протезами нижніх кінцівок і військова, яка пережила важкі бойові поранення, здійснили...