Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

На Прикарпатті селяни заробляють у молочному кооперативі. Як їм це вдалось?

Опубліковано

Жителі села Чесники, що на Прикарпатті, заробляють на молоці чималі гроші. А все завдяки кооперативу “Еком”, який створив Олег Журавінський ще 8 років тому. Чоловік об’єднав 43 мешканців з двох сіл у молочний кооператив, де займаються виготовленням сирів за власною рецептурою. Жителі перетворили стару молочарню на сучасну ферму та навіть створили власний бренд “Чесниківський сир”. Члени кооперативу задоволені, адже тепер мають можливість збувати молоко не за копійки, а отримувати пристойну зарплату. 

Олег Журавінський

Олег Журавінський

Засновник кооперативу “Еком”

Навіщо чесниківцям кооператив

У людей, які мають корову, є величезна проблема — збути молоко. Селянам просто нікуди здавати надоєні літри. Можна везти у місто на базар, але то і дорого, і довго. От у нас є вчителька в селі, яка має корову. Вона не має можливості кудись їхати, а молока залишається багато. До того ж більшість людей, у яких ще залишились корови, похилого віку і вони просто не в змозі збувати продукцію. На молокозаводи здавати не вигідно, бо там платять просто смішні гроші за молоко.

Читайте також: Буковинський кооператив продає дикорослі гриби по всьому світу. Як їм це вдалось?

Наш кооператив розв’язує цю проблему. Люди доять корів, а я щодня їжджу до них і забираю молоко. Всього пів години часу і вже можна отримати свої гроші. Погодьтесь, це краще ніж їхати на базар, цілий день там стояти та в результаті нічого не продати.

Зараз я купую молоко по 11 гривень за літр. Кожного ранку я їду до усіх членів кооперативу у селі в Чесниках та сусідньому селі Лучинці і збираю молоко. На місці перевіряю його якість і кислотність за допомогою спеціального аналізатора. Кожного тижня селяни отримують гроші за здане молоко. А в кінці року на свято Святого Миколая всі члени кооперативу мають додаткову оплату. Це вже така традиція.

Коли ми тільки починали, то до нас приєдналось десь п’ятеро людей. Зараз у нас вже є 43 членів кооперативу. Люди побачили вигоду у такій співпраці і ми вже 8 років успішно працюємо.

Виграли грант на обладнання 

У 2012 я повернуся з Польщі і тоді мав розмову з головою сільської ради. Він підійшов до мене з ідеєю створити молочний кооператив. Я тоді був фактично без роботи і погодився. На той час у селі був один виробничий кооператив, але молоко у населення вони не брали, бо мали власну молочну ферму. Тому наш кооператив розв’язував проблеми селян.

Коли ми запустили кооператив, то дізнались про програму від Західноукраїнського ресурсного центру. Вони проводили конкурс проєктів серед організацій з різними ідеями — від молочного кооперативу до хлібопекарні. Ми написали проєкт і виграли грант, який витратили на покупку пастеризатора. Завдяки ЗУРЦ ми зареєстрували торгову марку для реалізації сиру “Чесниківський сир”.

Читайте також: “Чоловіча ягода” з Запоріжжя: як працює найбільший у світі кизиловий сад

Кооператив ми створили на місці старої молочарні. Спочатку зробили ремонт в одній кімнаті, а згодом добудували, розчистили територію старого пасовища від чагарників та засіяли травою. Все зробили за власні кошти. Зараз ми маємо пересувну доїльну установку, електропастуха та свердловину, щоб напувати корів. Люди не ганяють додому корів — вони знаходяться весь час на пасовищі. Господарі приходять подоїти, а потім частину молока забирають в сім’ю, а іншу частину — здають у кооператив.

Також ми взяли участь у держпрограмі та отримали холодильні установки та часткову компенсацію на придбання автомобіля для доставки молока. Ми подаємо заявки у всі можливі фонди, де можна виграти грант на розвиток кооперативу.

Що робити, коли молока стало забагато

Як тільки ми створили кооператив, то люди здавали десь 40 літрів молока на день. Але зараз об’єми збільшились до 400 літрів. Четверо членів кооперативу створили сімейні ферми, тримають по 5-10 корів. Вони також це зробили завдяки спеціальним програмам. Тому молока багато.

Тоді ми задумались: а що ж робити з такою кількістю? Вирішили виготовляти тверді сири. Звісно, ми як і раніше пастеризуємо молоко і реалізуємо сметану, вершки та знежирений сир. Але тепер з’явився новий продукт. Коли є попит, то робимо більше сиру, коли немає — переходимо на сметану. Кожного дня по-різному. На тиждень можемо зробити десь 50-60 кг сиру.

За грантові кошти облаштували сироварню. Всю продукцію робимо вдвох з дружиною, а потім реалізуємо. Багато хто сам приїжджає до нас на сироварню за продукцією. У місцевому кооперативному магазині є відділ, де теж можна придбати і сир, і молоко, і сметану. А ще я часто беру участь в ярмарках, які проходять у великих обласних містах: Івано-Франківську, Львові.

Також ми створили власний сайт і сторінку у Фейсбуці. Тому замовляють сири з різних куточків України, а ми вже відправляємо поштою.

Швейцарський сировар жестами навчив робити сир

Я почав вивчати основи сироваріння. Але результати власних експериментів мене не радували, тому я почав шукати експерта і знайшов його аж у Швейцарії Сировар Норберт Буррі спочатку приїжджав до України на волонтерських засадах, а тепер він регулярно відвідує молочний кооператив та надає фахові консультації. Норберт 20 років займався сироварінням, а тепер допомагає різним підприємцям у світі своїми порадами. Щоб запросити його, я звернувся до місії швейцарських експертів, яка надає подібні послуги за різними напрямками.

Читайте також: Сирний бізнес на останні 300 гривень. Історія сироварні “Скажи Cheese”

Саме Норберт навчив мене варити сир і поділився своїми рецептами. За його технологією я і зараз створюю продукт. Сировар приїжджав у Чесниківці вже десь 25 разів. У листопаді мав приїхати теж, але карантин трохи зіпсував наші плани. У нас є величезна проблема – мовний бар’єр. Норберт говорить німецькою, а мої знання цієї мови мінімальні. Коли було складно, то я запрошував перекладача. А так спілкувались мовою жестів.

Олег Журавінський разом з родиною на презентації Чесниківського сиру

Зараз ми виготовляємо один сорт сиру, який нагадує гауду (голландський твердий сир), але з чесниківським присмаком. Так, це однакова технологія виготовлення, але ж у нас інший клімат, інші корови. Тому і смак ексклюзивний. Сир має різні терміни дозрівання – один, два і чотири тижні. І в асортименті є класичний, молодий та витриманий сир. А ще ми додаємо насіння чорного кмину, або, як кажуть тут, чорнушку.

Відроджуємо туризм у селі

Вже 6 років наш молочний кооператив має торгову марку “Чесниківський сир”. На логотипі бренду ми зобразили місцеву пам’ятку архітектури XVI-XVII століття – Михайлівську церкву. Саме завдяки цьому храму наше село є досить відомим. Тому сюди часто приїжджають туристи з екскурсіями.

Читайте також: Крокодили, страуси та буйволи: топ незвичайних українських ферм, які варто відвідати кожному

Туристи захоплюються селом, а місцеві жителі не помічають, у якій красі живуть. Під час екскурсій разом з місцевими виробниками робимо дегустацію сирів та олій.

У нашому селі можна справді гарно відпочити, адже тут просто неймовірні краєвиди. Навколо ліс, свіже повітря, гарна природа. Та ще й місцеву натуральну продукцію можна скуштувати. Ми охоче приймаємо туристів і навіть зробили на сироварні приміщення, де можна ночувати.

Суспільство

Асистенти вчителя та ресурсна кімната: як в Україні працює інклюзивна освіта під час війни

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту журналістики рішень. Ми створили його для людей, які постраждали від мінно-вибухових травм.
Тут розповідаємо історії українців, які втратили кінцівки чи отримали інші тяжкі поранення, щоби люди з такими випадками знали — в їхній унікальній ситуації є вихід.

Ці історії можуть стати прикладом для держави та волонтерів, аби виробити системні рішення для людей, життя та тіло яких змінилося внаслідок війни.

«Ми були в окупації, в оточенні. У цей час дитина пережила дуже багато страхів», – ділиться мама 8-річного Всеволода. Такий досвід негативно вплинув на психіку дитини: хлопчик перестав комунікувати з людьми, почав погано їсти та спати. Допомогу для нього батьки знайшли в інклюзивному центрі в Бучі, що на Київщині.

Під час воєнного стану в Україні відновили свою роботу більшість інклюзивно-ресурсних центрів. Там з дітьми працюють фахівці, які визначають, як на малечу вплинули травми, та знаходять шляхи для відновлення. Бучанський досвід інклюзивної освіти під час війни – у матеріалі ШоТам.

Інклюзивної освіти потребують понад 50 тисяч дітей

Попри воєнний стан, в Україні продовжують працювати спеціальні заклади освіти й інклюзивні класи. За інформацією Міносвіти, нині працюють понад 6 тисяч інклюзивних груп у дитсадках і 29,3 тисячі класів у школах, а також 690 інклюзивно-ресурсних центрів (ІРЦ).

З 2022 року в таких закладах фахівці можуть проводити комплексну оцінку дітей, які отримали психологічні травми, та в разі потреби надавати їм психолого-педагогічний супровід під час навчання.

інклюзивна освіта, Бучанський ІРЦ
Дитина займається у Бучанському інклюзивному центрі. Фото: ШоТам

За останні п’ять років кількість учнів, які мають особливі освітні потреби, зросла більш ніж удвічі. На кінець 2023 року особливі освітні потреби мали 11 тисяч дітей у садках,  40 тисяч школярів, а також 7 тисяч діток різного віку, які перебували на обліку в ІРЦ.

Війна не відкинула інклюзію на задній план

Один із закладів, який нині, в умовах війни, продовжує роботу з дітками, які мають особливі освітні потреби – Бучанський ліцей №3. Там навчаються ті, хто мають інтелектуальні, навчальні чи мовленнєві труднощі.

Зі школярами в класі працюють асистенти вчителя. Також для них організовують додаткові заняття: корекційні й розвиткові. У школі є практичний психолог, логопед і дефектолог, які працюють з дітьми.

інклюзивна освіта, Бучанський ліцей №3
Будівля Бучанського ліцею №3. Фото: ШоТам

Заступниця директорки Наталія Харченко розповідає, що на базі ліцею є «ресурсна кімната» – спеціально облаштоване приміщення, де проводять групові психолого-педагогічні заняття для діток з особливими освітніми потребами. Її постійно поповнюють корисними матеріалами, які потрібні для занять.

«На базі ліцею громада відкрила інклюзивно-ресурсний центр, на обліку в якому перебувають приблизно 600 дітей. Він ставить за мету надати право діткам з особливими освітніми потребами здобути якісну освіту», – каже директорка закладу Альона Комінко. Тут проводять комплексну оцінку, яка визначає освітні потреби дитини, а також надають рекомендації для закладів освіти щодо супроводу такої дитини на інклюзії надалі в її навчанні.

інклюзивна освіта, Бучанський ІРЦ
Дитина грається у Бучанському інклюзивному центрі. Фото: ШоТам

«Основна наша мета – якомога більшою мірою сприяти соціалізації й адаптації дітей у суспільстві й навчальних закладах, зокрема», – розповіла директорка центру.

Замкнувся в собі й перестав говорити

Чимало дітей внаслідок війни зазнали травм, що вплинули на їхнє життя, зокрема, й на освітній процес. «Ми чуємо від батьків про «відкат» у розвитку дітей, погіршення їхнього стану, – каже Альона Комінко. – Це ті виклики, які фахівці центру приймають щодня».

Вплив війни відчула на собі, зокрема, родина Костяченків. Стан здоровʼя Всеволода з початком повномасштабної війни дуже погіршився. Як каже мама хлопчика Олена, він став більш замкнутим, роздратованим, перестав комунікувати з іншими та будь-що робити. Всеволод погано їв і спав. 

«Ми родиною виїхали з Маріуполя: були в окупації, в оточенні. У цей час дитина пережила дуже багато страхів. Нам вдалося виїхати, ніхто не постраждав фізично, але всі дуже постраждали морально. У дитини залишилося все, що вона мала – іграшки, друзі – в окупованому Маріуполі», – ділиться Олена.

інклюзивна освіта, Бучанський ІРЦ
Ресурсна кімната у Бучанському інклюзивному центрі. Фото: ШоТам

Впоратися з цим самотужки батьки не змогли, тому звернулися по допомогу до фахівців. Зараз Всеволод за порадою психіатра має індивідуальне навчання, тобто вчителі приходять до нього додому проводити уроки. Також він відвідує інклюзивний центр, який уже допоміг хлопчику знову заговорити з іншими. Його мама ділиться, що Всеволод усе частіше почав перемикатися з думок про минуле на те, де він зараз і що має. Улюблені дні тижня Всеволода – вівторок і пʼятниця, бо саме тоді хлопчик приходить у свій улюблений центр.

Дбати про себе потрібно й дітям, і дорослим

«Через війну серед дітей почастішали випадки заїкань, погіршилася памʼять, зросла тривожність», – ділиться шкільна психологиня Ольга Ващенко. Каже, це почалося після переходу дітей на дистанційне навчання. Вдома з батьками такі діти можуть розмовляти й поводитися нормально, та щойно буде потреба виступити перед усім класом і вчителем, зʼявляться проблеми, яких раніше не було.

Ольга Ващенко
Дитяча психологиня Бучанського ліцею №3 Ольга Ващенко. Фото: ШоТам

Психологиня радить батькам дітей, які повертаються на навчання після травм, обовʼязково поговорити на тему безпеки, щоб школярі не боялися. Діткам, зокрема, слід розповісти, що в навчальному закладі є укриття, куди можна буде спуститися на випадок повітряної тривоги. Якщо страх не зникає, то варто відвести дитину до психолога.

А ще батькам варто стежити за власним психологічним станом. Згідно з результатами дослідження, опублікованого в Американському журналі психіатрії, ризики тривожних розладів, депресії та вживання психоактивних речовин були вищими в дітей тих батьків, які мали депресію, ніж у дітей тих батьків, які жили без депресії.

Альона Комінко
Директорка Бучанського інклюзивного центру Альона Комінко. Фото: ШоТам

Про це каже й директорка Бучанського інклюзивного центру Альона Комінко. Вона переконана: розвиток дітей насамперед залежить від внутрішньої стабільності дорослих, які перебувають поруч з ними. Тому дуже важливо, щоб батьки турбувалися й про себе та не боялися в разі потреби звернутися по психологічну допомогу.

інклюзивна освіта, Бучанський ІРЦ
Діти граються у дворі Бучанського інклюзивного центру. Фото: ШоТам

Щоб дорослі могли краще допомагати дітям, UNDP організувала тренінг з сенсорної інтеграції. 44 особи, серед яких фахівці ресурсних центрів, психологи, педагоги, логопеди та батьки дітей, які отримали травми та порушення внаслідок війни в Україні отримали нові знання як працювати та спілкуватися з такими дітками. 

Матеріал створено в партнерстві з ПРООН в Україні за фінансової підтримки Уряду Японії. Серію публікацій реалізують в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною».

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили пілотний проєкт зубопротезування ветеранів

Опубліковано

Уряд запустив пілотний проєкт щодо зубопротезування ветеранів.

Про це повідомив прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

Зазначається, що учасники бойових дій, люди з інвалідністю внаслідок війни та інші категорії військовослужбовців зможуть безкоштовно отримати ці послуги в лікарнях, незалежно від їхньої форми власності.

Держава компенсує медзакладам витрати на лікування через Національну службу здоров’я України.

Загалом планують спрямувати на цю програму 750 млн грн, які вже закладені в державному бюджеті.

Читайте також: «Наші клієнти – люди з титановим стрижнем». Стоматолог з Краматорська перевіз свою клініку до Чернівців

Читайте також: «Військові теж бояться стоматологів». Як лікар з Одещини Анатолій Стодола рятує зуби українських бійців на передовій

Нагадаємо, у Львові подружжя стоматологів безкоштовно лікує зуби захисникам.

Фото: Урядовий портал.

Читати далі

Суспільство

Лікарню на Львівщині обладнали сонячною електростанцією

Опубліковано

У Львівській області на Бориславській центральній міській лікарні встановили сонячні панелі з системами збереження енергії. Гібридну сонячну станцію встановлено на будівлі поліклінічного та терапевтичного відділень медичного закладу.

Про це повідомили у Міністерстві охорони здоров’я України.

Зазначається, що загальна потужність станції – 30 кВт. Крім значної економії енергоносіїв, таке обладнання дозволяє накопичувати енергію і може використовуватися як резервне джерело живлення. Запас акумуляторного модуля становить 40 кВт.

Чому це важливо?

Сонячна електростанція здатна згенерувати до 25000 кВт електричної енергії на рік, що дасть можливість економити до 35% електричної енергії, необхідної для функціонування будівлі. Так, близько 160 тис. грн на рік лікарня зможе зекономити на оплаті комунальних послуг.

Сонячна станція складається з 52 фольтаічних елементів, потужністю 540 Вт кожен, інвертора, блоку управління, 8 акумуляторів місткістю по 5 кВт та системи захисту.

Читайте також: «Не підходь, не чіпай, дзвони 101»: як у громаді на Київщині місцевих навчають ризикам вибухонебезпечних предметів

Для монтажу та встановлення сонячних панелей на даху лікарні був проведений ремонт перекриття будівлі коштом місцевого бюджету. Загальна вартість перекриття даху на 750 м² склала 294 тис. грн.

Про лікарню

Центральна міська лікарня м. Борислава надає послуги з первинно-медико-санітарної допомоги та багатопрофільного амбулаторного й стаціонарного лікування. Лікарня має поліклінічне, терапевтичне, дитяче, акушерсько-гінекологічне відділення та відділення хірургічних патологій лікарні, що розташовані за різними адресами. Зараз медзаклад обслуговує населення Бориславської громади та сусідніх громад Дрогобицького району Львівської області – понад 40 тисяч осіб.

«В умовах щоденних обстрілів та атак з боку російської армії на енергетичну систему України встановлення сонячного енергетичного обладнання дозволить забезпечити безперебійну роботу лікарень за будь-яких критичних умов, у тому числі у випадку аварійних відключень електроенергії», — йдеться у повідомленні.

Нагадаємо, в Ірпені на Київщині сонячні панелі встановили у дитячому садочку.

Окрім того, на даху трамвайного депо Вінниці встановили сонячну електростанцію.

Фото: МОЗ України.

Читати далі